Трудової міграції на сучасному етапі розвитку світового співтовариства

    Вступ

    Посилення світових глобалізаційних процесів обумовлює об’єктивний характер міжнародної міграції робочої сили, яка стає невід’ємною складовою  ринку праці будь-якої країни. Істотне  зростання масштабів та нарощування  інтенсивності міграційних процесів, залучення до них значної кількості працівників визначає важливу роль міжнародної трудової міграції у соціально-економічному розвитку країн.

       Вагомий вплив міграції на  економічний та соціальний розвиток, збільшення її обсягів та інтенсивності  в Україні обумовлює важливість дослідження міграційних процесів. В  останні роки проблеми міграції досліджуються вченими М. Долішнім, Е. Лібановою, О. Малиновською, Ю. Олефіром, В. Онікієнком, С. Пирожковим, О. Позняком, І. Прибитковою, Л. Рибаковським. Важливість міграції в історії людства підкреслювали І.Блюнчлі, О. Ейхельман, Ф. Ліст, Ш. Л. Монтеск'є, А. Тойнбі та інші. Дослідженню причин і наслідків міграції також присвячені праці відомих зарубіжних вчених Дж. С. Беккера, А. Лаффера, А. Портеса, А. Симмонса, П. Самуельсона та інших.

    Міграційні  процеси відбуваються за нових географічних, правових та економічних умов, які  викликані реформами, змінами у  політичному, соціальному та економічному середовищі. Незбалансованість вітчизняного ринку праці, низький рівень доходів, загального добробуту, якості життя населення, зневіра у покращення соціально-економічної ситуації посилюють бажання українських громадян мігрувати за кордон з метою працевлаштування. Це актуалізує завдання розробки ефективних інструментів регулювання міграційних процесів та удосконалення державної міграційної політики. Наукою накопичено багатий досвід, що дозволяє охарактеризувати основні риси, масштаби міграції, визначити історичну періодизацію, можливі наслідки міграційних процесів. Водночас невирішеною залишається задача формування дієвої міграційної політики в світі, і Україні зокрема, проблема ефективного державного регулювання процесів трудової міграції з урахуванням особливостей, передумов, факторів та форм міграції. Важливість цих питань визначає актуальність теми курсової роботи, її цільову спрямованість і структуру викладеня матеріалів.

    Метою курсової роботи є визначення основних причин, напрямків та характеристик  зовнішньої трудової міграції на сучасному  етапі розвитку світового співтовариства, а також базових підходів до державного регулювання у цій сфері на міжнародному рівні.

    Досягнення  мети роботи зумовило постановку і  вирішення таких завдань:

1. Дослідити основні етапи розвитку міжнародної трудової міграції, її сутність та причини виникнення.
2. Систематизувати інструменти регулювання зовнішньої трудової міграції на 2- х рівнях: національному та міжнародному;
3. Проаналізувати та узагальнити іноземний досвід державної міграційної політики та визначити можливості його використання в Україні.
4. Визначити основні напрямки руху робочої сили у світі.
5. Визначити соціально-економічні наслідки зовнішньої трудової міграції в світі загалом, та  для України зокрема.

    Об’єкт  дослідження – процеси  міжнародного обміну робочою силою, та участь України  в цих процесах.

    Предметом дослідженя є соціально-економічні та організаційно-управлінські відносини, що виникають з приводу міжнародного обміну робочої сили і визначають зміст державного регулювання трудових міграцій.

1. Теретико-методичні засади дослідження

1.1 Методика дослідження міжнародних міграційних процесів

    Методика  досліджень – стратегія  наукового  пізнання, характерне поєднання методів  і технологій, які у своїй сукупності направлені на вирішення конкретної проблеми [6, С. 32, 14, С. 86].

    Методика  даного дослідження передбачає визначення основних чинників формування процесів міжнародної трудової міграції, опис основних історичних етапів розвитку міграційних процесів, аналіз та узагальнення іноземного досвіду державної міграційної політики та визначення можливості його використання в Україні, а також визначення основних напрямків руху робочої сили в світі та визначення соціально-економічних наслідків зовнішньої трудової міграції в світі загалом, та  для України зокрема.

    Наука використовує численні методи, які можна поділити на загальнонаукові, тобто ті, які з певним уточненням та модифікаціями використовуються в усіх науках, та спеціальні , які використовуються  лише даною наукою та суміжними до неї.  Тому при вирішенні поставлених задач було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження.

    Серед загальнонаукових  найбільш значимими  були історичний метод та метод наукової абстракції (використовувалися при  дослідженні історичних етапів розвитку трудової міграції, розселення населення, етнічного складу).

      Методи аналізу і синтезу, формальної  і діалектичної логіки застосовувались  для обґрунтування теоретичної  основи державного регулювання  трудової міграції, комплексного, системного, структурно-функціонального аналізу  (при вивченні сутності поняття  «трудова міграція», «трудовий мігрант»), узагальнення (при дослідженні зарубіжного досвіду міграційної політики).

    Картографічний  метод застосовувався для ілюстрації просторового переміщення мігрантів  між країнами, розміщення основних центрів міграції. Для побудови карт в основному використовувався метод картографічного моделювання – розробка нових, більш узагальнених та абстрагованих карт на основі вже існуючих.

    1.2 Етапи історичного розвитку та правового регулювання міжнародної трудової міграції

       Історія людського розвитку тісно пов’язана з процесами міграції. З давніх-давен люди мігрували  у пошуках кращого життя. Трудова міграція існувала і існує на всіх континентах, в усіх регіонах і зачіпає інтереси більшості країн світу. Щоб цілісно та всебічно дослідити міграційну дійсність, реалії, доцільно проаналізувати  історичні етапи розвитку міжнародного правового регулювання трудової міграції. Науковці виділяють кілька етапів трудової міграції.

       Перший етап розвитку міжнародної трудової міграції характеризується примусовим характером в країнах Стародавнього світу (Єгипті, Персії, Греції Римі), це свідчить про відсутність правового регулювання трудової міграції в цей період.

       Епоха Середньовіччя, особливо раннього, характеризується різким зменшенням міжнародної міграції, у порівнянні з античною. Найбільш поширеною формою міграції цього періоду була військова міграція. Основними експортерами військової робочої сили були контони центральної  Швейцарії (Урі, Швец, Унтевальден  та ін.).

       Перші відомості про регулювання міграційних процесів зафіксовано в давньоруських літописах, зокрема в договорах Київської Русі з Візантією   911 р. і 914 р. В них закріплена можливість взаємного надання сторонами притулку. За Русьою Правдою недоторканність особи іноземця забезпечувалася більше, ніж звичайної людини: за вбивство купця, або гостя, накладався такий самий штраф, як за вбивство князівського  урядника        [9, С. 95].

       Могутнім поштовхом до масової міграції робочої сили стали великі географічні відкриття та розвиток економіки. Період з кінця 15 ст. до 60-років 19 ст. характеризується тим, що  міжнародна міграція робочої сили мала два основних напрями: перший – з Африки до Північної та Південної  Америки і Вест-Індії (основними імпортерами робочої сили у межах цього періоду нові незалежні  держави, перш за все, США і Бразилія; експортерами, як правило були  колонії європейських держав; цей потік мав примусовий характер); другий – із Європи до нових  відкритих земель [9, С. 95]

    Торгівля рабами зумовила формування міжконтинентального міграційного потоку — одного з найбільших в історії людства. Але з сучасної точки зору, це була не міжнародна трудова міграція, бо відбувалася не з метою продажу своєї робочої сили в іншій країні і мала примусовий характер.  [12, С. 72]

          Наступний період міжнародної міграції робочої сили – з 60-х років 19 ст. до Другої світової війни. У цей період було відмінено кріпацтво в ряді держав, що дозволило скоротити «вивіз-ввіз» робочої сили, змінився склад переселенців. У загальній масі це селяни. [5, С.207]

          З початку  20 ст. спостерігається новий міграційний потік – «з колоній у метрополію» замість «метрополія в колонію». Робоча сила з  колоній використовувалася  для найбільш трудоємних, малокваліфікованих робіт. У цей період започатковані перші правові акти в регулюванні трудової  міграції [5, С.208]. Про посилення міграційних процесів на кінець 20 ст. свідчать такі цифри [13, С. 12]:

• 1970 – 29 країн експортерів робочої сили
• 1995 – 55 країн експортерів робочої сили
• 2000 – 72 країни - експортера робочої сили.

    За окремими оцінками з 1950-1999 США прийняли 25 млн. іммігрантів, Канада і Австралія по 3,5 млн. Чисельність іммігрантів у 7 найбагатших нафтовидобувних країнах Саудівської Аравії, Бахрейні, Кувейті, Катарі, Лівії, Омані та ОАЕ збільшилась протягом 1975 – 90 рр зросла з 1,9 до 8 млн. [13, С. 16].

       Початок сучасного етапу міжнародної трудової міграції пов'язаний із закінченням Другої світової війни. Етап характеризується посиленням положення США. Особливостями цього періоду міграції є її масовість (декілька мільйонів щорічно), сезонність, нелегальність. Важливим регіоном, що імпортує робочу силу, також є Західна Європа. Серед країн регіону основними імпортерами робочої сили є Німеччина, Франція, Великобританія, Швеція. Разом із тим сучасний період характеризується розвитком нових індустріальних центрів – країни Азії, Перської затоки, Далекого Сходу [9, С. 95-96]

    1.3  Сутність міжнародної трудової міграції

          Зростання міграції робочої сили та застосування мігрантами різних форм організації праці зумовлюють потребу класифікувати таке явище як міжнародну трудову міграцію.

    Аналізуючи джерела [1,С.386; 12,С.68], можна зробити таке узагальнююче визначення поняття міжнародної трудової  міграції.

    Міжнародна трудова міграція – переміщення працездатного населення в межах країни, а також однієї країни в іншу з метою вступу в трудові відносини з роботодавцями в іншій  країні та пошуку кращих умов життя.

    Міжнародна міграція робочої сили зумовлена внутрішніми та зовнішніми чинниками економічного розвитку кожної країни, станом міжнародної економіки в цілому та економічними зв'язками між державами. [12, С.71]

    Проаналізувавши  джерела [4,С. 87; 12, С. 68- 69; 13,С.18], можна дійти висновку, що серед найважливіших спонукальних мотивів і причин міжнародної міграції трудових ресурсів дослідники виділяють різні фактори  економічного й некономічного характеру.

       До причин економічного характеру належать:

• Відмінності в рівні економічного розвитку окремих країн (як свідчить досвід, робоча сила мігрує в основному з країн з низьким рівнем життя до країн з більш високим рівнем).
• Відмінності у розмірах заробітної плати 
• Існування органічного (або постійного, яке не має тенденції до скорочення) безробіття в деяких країнах;
• Міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій (як відомо, корпорації сприяють об’єднанню робочої сили з капіталом);
• Нерівномірність темпів і обсягів нагромадженим капіталу на різних ділянках світового господарства;
• Діяльність ТНК і пов'язана з нею міжнародна мобільність капіталу;
• Зростанняя цін на житло, комунікаційні та медичні послуги.

    До цих чинників долучаються  й причини неекономічного характеру

    [ 12, С. 70; 13, С. 18]:

• політична та економічна кризи колишньої соціалістичної системи; поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції;
• зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу;
• стрімкий розвиток сучасних засобів зв'язку, комунікацій та транспорту;
• відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;
• зростання корупції і злочинності, погіршення екології і непередбачених техногенних аварій;

    А також військові та релігійні конфлікти, розпад федеративних держав, національні, сімейні та етнічні причини [4, С. 20; 12, С.72].