Процес вдосконалення організації товаропостачання на підприємстві

         У договорах вказуються найменування продукції, кількість, асортимент, комплектність, якість і сортність продукції з указівкою стандартів і технічних умов, вимоги до упакування і тари, терміни постачання продукції, загальний термін дії договору, ціна на продукцію, що поставляється, і загальна її вартість, умови оплати, передбачається відповідальність сторін за дотримання умов договорів. Після висновку договорів відділи постачання підприємств повинні забезпечити своєчасне і комплектне одержання матеріалів, їх кількісне і якісне приймання, правильне збереження на складах підприємства.

         Оперативна робота з завезення матеріалів здійснюється на основі місячних планів, у яких указуються календарні терміни й обсяги постачань  по найважливіших видах матеріальних ресурсів. Копії таких планів передаються на відповідні склади і використовуються ними для організації підготовчих робіт.

         З переходом до повномасштабних  ринкових відносин у нашій країні міняються критерії оцінки діяльності товаровиробників. На перший план виходять показники, що характеризують ступінь задоволення запитів потенційного споживача. Для успіху фірми на ринку найважливішою умовою є конкурентноздатність її продукції.

         Утворення довгострокового  співробітництва з постачальниками  забезпечує довгостроковий успіх у  забезпеченні виробництва.

         Коли підприємство укладає довгостроковий договір  із постачальником, воно розглядає, крім всього іншого, технічну інформацію, інженерні  дослідження і тенденції розвитку продукції.

         Постачання відіграє найважливішу роль в ідентифікації  стратегічних компонентів і перебуванні постачальників, що відповідають поточним вимогам фірми. Деякі стратегічні постачальники є єдиними у своєму роді, тобто тільки вони виробляють якийсь продукт. Структура закупівель повинна мати режим найбільшого сприяння в межах підприємства. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕС ВДОСКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРОПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 

3.1 Визначення оптимальної  величини виробничих  запасів

         Особливу актуальність для підприємства, таким чином, здобувають усі можливі способи раціональної витрати засобів, одним із яких є визначення оптимальної величини виробничих запасів.

         Необхідність оптимізації  системи управління запасами виникає  ще і тому, що на підприємстві за останні  роки нагромадилися значні обсяги запасів  так званих матеріалів без руху. Свою назву дані матеріали одержали внаслідок того, що по них не здійснювалося операцій витрат протягом визначеного періоду часу.

         Процес управління запасами матеріальних цінностей має потребу в істотному удосконаленні, для цього необхідно провести наступні заходи:

         1.Організувати ефективну систему контролю за станом матеріальних запасів. Одним з можливих напрямків організації даної системи є застосування сучасних розробок в області управлінського обліку, і зокрема, комп'ютеризації обліку приходу і витрати матеріалів. Адже в даний момент для того, щоб відстежити динаміку руху матеріалів на підприємстві необхідно проробити досить трудомістку задачу. За умови ж комп'ютерного обліку руху матеріалів можна практично миттєво одержувати як докладну, так і узагальнену інформацію про використання або ж навпаки, наявність певного матеріалу.

         2.Незважаючи на  значні, часом непередбачені коливання  факторів зовнішнього середовища  необхідно мати гарну систему  управління запасами якщо не  по усім, те хоча б по основних  номенклатурних позиціях матеріалів.

         В даний час підприємство має труднощі в процесі постачання деревини, при цьому великий ризик  тривалих простоїв виробництва. При  цьому високі витрати по збереженню запасів даного матеріалу, оскільки умови зберігання повинні відповідати  певним нормам (температура повітря, вологість). Вартість деревини складає досить значну величину від загальної вартості матеріалів необхідних для виробництва меблевого щита. Попит на продукцію, для виробництва якої використовується меблевий щит має великий ступінь невизначеності. Унаслідок цього для управління запасами необхідно застосувати систему контролю рівня запасів з фіксованим розміром замовлення.

         Розрахуємо  раціональний розмір замовлення.

         Транспортні витрати  на доставку на одну одиницю приходиться  близько 2,0 тис грн.Витрати на збереження умовно складають: ціна одиниці * не одержаний через заморожування капіталу відсоток (банківський депозит).

         Таким чином, вони рівні 70,4 тис грн * 10 % = 704 тис грн за рік, або 1,93 тис грн. за день.Одноденна  витрата дорівнює місячній потребі, поділеній на 30. Значить одноденна витрата даного виду матеріалу дорівнює 4,7/30 = 0,2 тис м2 за день. При збереженні ціни на колишньому рівні підприємство понесе збитки у виді втрати прибутку в розмірі 0,2 тис грн. Таким чином, місячні втрати підприємства складуть: 0,2 х 4,7 = 0,94 тис грн.

         У випадку замовлення деревини безпосередньо у підприємств-виготовлювачів підприємство понесе втрати у виді заморожених засобів (з урахуванням  терміну постачання 1 місяць): (70,4 * 10 %) / 12 = 0,586 тис грн. на одну тис м2. За умови замовлення місячної потреби, одержимо 2,75 тис грн. У даному випадку так само необхідно враховувати простій виробництва, унаслідок чого підприємство несе збитки, зв'язані з накладними витратами.

         Так, при зупинці  виробництва значно скоротяться обсяги прибутку, одержуваного підприємством. При цьому сума накладних витрат залишиться практично на колишньому рівні.

         Таким чином, втрати підприємства будуть досить великі.

         Отже, страховий запас  по деревині необхідний. Однак якщо, залишити його на рівні 0,32 тис м2. підприємство одержить економію у виді зменшення розміру неодержаного доходу через заморожування засобів.

         Так, дана економія в  рік складе (3,36-0,32) х 70,4 х 10 % = 21,4 тис  грн. на місяць.  

         3.2 Поліпшення діяльності  підрозділу матеріально-технічного забезпечення

         Процес виготовлення виробів на підприємстві неможливий без надходження матеріалів і  знарядь праці. Перебої в постачанні приводять, особливо в потоковому виробництві, до порушення ритмічної роботи. Тому основними задачами матеріально-технічного забезпечення повинно бути:

         а) чітка організація  комплексного постачання всіма матеріальними  способами;

         б) раціональне використання засобів і предметів праці, контроль за дотримання встановлених норм;

         в) раціональна організація складського збереження всіх матеріальних цінностей.

         Організація і планування матеріально-технічного забезпечення повинні сприяти виконанню задач, що стоять перед ним. Тому необхідно:

         а) визначити потребу  підприємства в предметах матеріально-технічного забезпечення в планованому періоді;

         б) мобілізувати внутрішні  резерви, замінити дефіцитні і дорогі матеріали іншими (без погіршення якості продукції);

         в) ощадливо використовувати  матеріальні ресурси;

         г) забезпечити своєчасне  надходження сировини, матеріалів і металів у виробництво;

         д) сприяти впровадженню передових, прогресивних норм витрати  матеріальних засобів на одиницю  продукції, заснованих на передовому досвіді  і розробці плану організаційно-технічних  заходів щодо впровадження цих прогресивних норм;

         е) визначити розмір потрібних підприємству складських запасів товарно-матеріальних цінностей у планованому періоді.

         Для складання плану  матеріально-технічного постачання велике значення має своєчасне проведення підготовчих робіт, у тому числі  виявлення номенклатури матеріальних засобів, потрібних підприємству в планованому періоді; розробка планових цін (з урахуванням витрат по заготівлі і доставці) і цін на предмети матеріально-технічного постачання; установлення норм витрати вихідних матеріалів на одиницю готової продукції; аналіз звітних даних по матеріально-технічному постачанню і розробка вихідного первісного варіанта плану організаційно-технічних заходів щодо підвищення ефективності виробництва, спрямованих на поліпшення використання засобів на підприємстві і раціональній організації матеріально-технічного постачання.

         Номенклатура матеріальних засобів, що необхідні підприємству для нормального функціонування і виконання виробничого завдання в планованому періоді, залежить від номенклатури й асортименту  продукції, що випускається, і прийнятої методики її виробництва.

         Асортимент і номенклатура продукції, що випускається, а також  методика виробництва можуть піддаватися  змінам у різні відрізки планованого  періоду під впливом тих чи інших організаційних і технічних заходів.Тому номенклатура предметів матеріально-технічного постачання на підприємстві може змінюватися і звичайно змінюється в окремі відрізки планованого періоду відповідно до зміни номенклатури й асортименту продукції, а також і технології її виробництва.

         Перелік потрібних  підприємству в планованому періоді  й в окремих його частинах матеріальних засобів повинен бути точним і  вичерпним, що відбиває можливість заміни одних матеріалів іншими.

         З огляду на доцільність  відособленого збереження, усі потрібні для роботи матеріальні ресурси розбивають на наступні групи: сировина й основні матеріали; допоміжні матеріали; паливо (тверде, рідке, газоподібне); запасні деталі машин, малоцінний інвентар і інструменти; тара і пакувальні матеріали; мастильні матеріали; конторські і господарські матеріали; спецодяг; ремонтно-будівельні матеріали.

         Велике значення має розмежування всіх матеріалів у  межах зазначених груп на фондовані, централізовано плановані, одержувані за попередніми заявками і, що здобуваються в порядку самозаготівель. Такий розподіл дозволяє керівнику підприємства намітити план конкретних дій по забезпеченню своєчасного надходження матеріалів на склади підприємства й організувати контроль роботи відділу постачання.

         Розподіл усіх вихідних матеріалів на основні і допоміжні приведено в галузевих інструкціях, якими і слід керуватися.

         На підставі робіт, проведених у підготовчому періоді  розробки плану матеріально-технічного постачання, складається проект контрольних  показників по матеріально-технічному постачанню підприємства, що надається у вищестоящу господарську одиницю.

         Після проведення підготовчої  роботи й одержання контрольних  показників по матеріально-технічному постачанню приступають до складання  плану постачання.

         Для цього потрібно визначити кількість матеріальних ресурсів, що повинна бути надана в розпорядження виробничих цехів у планованому періоді (видаткова кількість); розраховують очікувані залишки матеріальних цінностей на складах підприємства на початок, а ті, що знаходяться в дорозі – на початок і кінець планованого періоду; визначають кількість матеріальних засобів, що повинна бути заготовлена в планованому періоді (заготівельна кількість); складають остаточний варіант плану організаційно-технічних заходів, спрямованих на поліпшення організації постачання і використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

         Розрахунок видаткової кількості основних матеріалів, необхідного  для виконання виробничого завдання в планованому періоді і забезпечення нормального плину виробничого  процесу, є найбільш важливим етапом у плануванні матеріально-технічного постачання підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВИСНОВОК

         Таким чином, для  того щоб забезпечити підприємство необхідними йому матеріалами відповідно до виявленої потреби, організується  матеріально-технічне постачання підприємства, задача якого полягає у визначенні потреби підприємства в матеріалах і технічних ресурсах, вишукуванні можливості покриття цієї потреби, організації збереження матеріалів і видачі їх у цехи, а також у проведенні контролю за правильним використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння в їх економії.