Процес вдосконалення організації товаропостачання на підприємстві

    ЗМІСТ 

    Вступ……………………………………………………………………3

    РОЗДІЛ 1. Основні теоретичні поняття

управління  запасами підприємства…………………….………………..5

    1.1 Поняття та види матеріальних  запасів……………………………5

    1.2 Організація управління запасами підприємства…………..……..12

    РОЗДІЛ 2. Аналіз товаропостачання

підприємства  ЗАТ “Світанок”…………………………………………....21

    2.1 Фінансово-господарська діяльність  підприємства….…………...21

    2.2 Діяльність підрозділу матеріально-технічного  забезпечення 

ЗАТ “Світанок”………………………………………………………..........25

    РОЗДІЛ 3. Процес вдосконалення організації товаропостачання на підприємстві………………………………………………………………….31

    3.1 Визначення оптимальної величини  виробничих запасів…………31

    3.2 Поліпшення діяльності підрозділу матеріально-технічного забезпечення…..33

    Висновок…………………………………………………………..37

    Список  використаної літератури…………………………………….39 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП

         Стан і ефективність використання виробничих запасів, як самої  значної частини оборотного капіталу – є однією з основних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Запаси являють собою один з найважливіших факторів забезпечення сталості і безперервності відтворення. Цю важливу роль відіграють усі складові частини сукупного матеріального запасу, у тому числі товарно-матеріальні запаси.

         Безперервність виробництва  вимагає, щоб постійно знаходилася  достатня кількість сировини і матеріалів, для повного задоволення потреб виробництва в будь-який момент їхнього  використання. Тому необхідність безперебійного постачання виробництва в умовах безперервності попиту і дискретності постачань, обумовлює створення на підприємствах матеріальних запасів.

         Інтеграція української  економіки у світову поставила  визначені вимоги перед вітчизняними підприємцями. У першу чергу це відноситься до виробничих підприємств. У результаті зміни підходів до організації виробництва багатьом підприємствам довелося пережити нелегкий час кардинальні реорганізації і реструктуризації всіх елементів виробничого процесу як такого, а також суміжних процесів, без яких одержання готової продукції неможливо апріорі.

         У нашому випадку  акцент буде зроблений на основних аспектах організації і функціонування системи закупівель на українському підприємстві, що працює в області  обробки та оптової продажі деревини, а саме ЗАТ “Світанок”, яке знаходиться в м. Києві.

         Предметом дослідження  є організація товаропостачання, управління матеріальними запасами, його суть, роль та порядок планування на підприємстві.

         Об’єктом дослідження  є організація товаропостачання на ЗАТ “Світанок”.

         Метою даної роботи є розробка на основі аналізу предметно-об'єктного матеріалу конкретних пропозицій по підвищенню ефективності управління виробничими запасами ЗАТ “Світанок”.

         Завдання  данної роботи:

1) розглянути  поняття та види матеріальних  запасів;

2) охарактеризувати організацію управління запасами підприємства;

3) здійснити  аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства;

4) розглянути  діяльність підрозділу матеріально-технічного  забезпечення ЗАТ “Світанок”;

5) провести  аналіз діяльності служби матеріально  – технічного забезпечення;

6) визначити  оптимальну величину виробничих  запасів на підприємстві;

7) окреслити  шляхи поліпшення діяльності  підрозділу матеріально-технічного  забезпечення.

         Результати дослідження  можуть бути використані в поточній управлінській діяльності підприємства з метою зменшення відволікання засобів у запаси за допомогою запропонованої моделі управління запасами і системи коректного контролю рівня запасів і зниженню в остаточному підсумку рівня витрат на гривню товарної продукції.

         Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи слугували наукові монографії, публікації провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, фінансово-звітна документація ЗАТ “Світанок”.

         Структура роботи. Дана робота складається із вступу, трьох  розділів, висновку, списку використаної літератури. 
 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВА 

         1.1 Поняття та види  матеріальних запасів

         Матеріально-виробничі  запаси є складовою частиною оборотних  активів організації.

         Запаси являють собою один з найважливіших факторів забезпечення сталості і безперервності процесу виробництва.

         Безперервність виробництва  вимагає, щоб постійно знаходилася  достатня кількість сировини і матеріалів, для повного задоволення потреб виробництва в будь-який момент їхнього використання. Тому необхідність безперебійного постачання виробництва в умовах безперервності попиту і дискретності постачань, обумовлює створення на підприємствах матеріальних запасів.

         Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, народного споживання й інші товари, які знаходяться на різних стадіях виробництва що очікують вступ в процес виробничого або особистого споживання [1, 184].

         На рівні фірм запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому являють собою один з факторів, що визначають політику підприємства і впливають на рівень обслуговування в цілому. Однак багато фірм не приділяють цьому належної уваги і постійно переоцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах. У результаті цього фірми звичайно зіштовхуються з тим, що їм приходиться вкладати в запаси більший капітал, ніж передбачалося.

         Об'єктивна необхідність утворення запасів зв'язана з  характером процесів виробництва і  відтворення. Основною причиною утворення  запасів є розбіжність у просторі і в часі виробництва і споживання матеріальних ресурсів [7, 109].

         Необхідність утворення  запасів особливо важлива в зв'язку з безперервним поглибленням поділу праці. Підвищення продуктивності праці  відбувається внаслідок розширення і поглиблення процесів спеціалізації і кооперування, у результаті яких у процесі виготовлення кінцевого продукту бере участь усе більше число підприємств. Необхідність переміщення між ними засобів виробництва приводить до утворення все більшої кількості запасів як по величині, так і по номенклатурі.

         Утворення запасів  зв'язане також з необхідністю забезпечення безперервності процесу виробництва на всіх його стадіях. У процесі виконання договорів постачання продукції і при її транспортуванні можуть відбуватися відхилення від запланованих термінів і розмірів партій постачання. У той же час забезпечення виробництва повинне здійснюватися регулярно. Тому від наявності і стану запасів у першу чергу залежить ритмічна робота підприємства.

         Наявність запасів  дозволяє безперебійно забезпечувати виконання установленої виробничої програми. Відсутність на підприємстві матеріалів унаслідок вичерпання запасів порушує ритм роботи виробничого процесу, приводить до простоїв устаткування або навіть до необхідності перебудови технологічного процесу.

         Однією з причин створення запасів є також  можливість коливання попиту (непередбачене  збільшення інтенсивності вихідного  потоку). Попит на яку-небудь групу  товарів можна пророчити з  великою часткою імовірності. Однак  прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, або вихідних матеріалів для його виготовлення у випадку роботи підприємства «на замовлення», не виключена ситуація, коли платоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клієнт піде з грішми і без покупки [1, 185].

         Знижки за покупку  великої партії товарів також  можуть стати причиною створення  запасів.

         Процес оформлення кожного нового замовлення на постачання матеріалів і комплектуючих супроводжується  рядом витрат адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т.п.). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, що замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу [16, 134].

         Крім того, нагромадження  запасів часто є змушеною мірою  зниження ризику недопоставки сировини і матеріалів, необхідних для виробничого  процесу підприємства. Відзначимо, що в цьому зв'язку підприємство, що орієнтується на одного основного постачальника, знаходиться в більш уразливому положенні, ніж підприємство, що будує свою діяльність на договорах з декількома постачальниками [20, 111].

         Матеріально-виробничі  запаси можна класифікувати  за місцем перебування  у виробничому  процесі:

         1. Виробничі запаси;

         2. Незавершене виробництво;

         3. Готова продукція  [15, 109]:

         До першої групи  відносять запаси сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих  виробів, конструкцій і деталей, паливо, тару і тарні матеріали, відходи, запасні частини, інші матеріали.

         Для кожного виробничого  процесу (або стадії виробничого  процесу) можуть бути виділені наступні види вихідних матеріалів:

         а) Сировина, що утворить у результаті переробки значну частину (по кількості або вартості) кінцевого  продукту. До сировини, як правило, відносяться первинні матеріали, що не пройшли переробку взагалі або пройшли в незначній мірі. Прикладами можуть служити продукти рослинництва, тваринництва або рибальства; продукти видобутку і збагачення руди в гірничодобувній і металургійній промисловості, а також матеріали, одержувані в результаті специфічних технологічних процесів хімічної і фізичної обробки. Вихідні продукти більш високого ступеня переробки, наприклад попередньо змонтовані деталі, що складають значну по кількості частину кінцевого продукту, такого, як електромотор, відносяться до категорії напівфабрикатів. Процедура закупівлі таких продуктів на стороні аналогічна закупівлі інших видів сировини.

         б) Допоміжні матеріали, що займають незначну (по кількості  або вартості) частину в складі кінцевого продукту. Проте такі матеріали можуть мати важливе функціональне значення. Прикладами допоміжних матеріалів є швейні нитки при пошитті одягу, монтажні болти, дріт. Необхідно також враховувати ту обставину, що віднесення продукту до тієї або іншої категорії матеріалів залежить від особливостей виробничого процесу. Так, ті ж нитки в текстильній промисловості служать сировиною для виготовлення тканини. З дроту визначеного виду можуть виготовлятися скріпки, і вона в даному випадку буде сировиною.

         в) Виробничі матеріали, що не входять на відміну від сировини і матеріалів до складу кінцевого  продукту, але необхідні для нормального  ходу виробничого процесу. Вони забезпечують впровадження в дію й експлуатацію устаткування. До таких засобів відносяться мастильні матеріали, охолодна рідина для свердлильного устаткування, миючі засоби. До числа виробничих матеріалів належить також енергія.

         До числа комплектуючих відносяться продукти, що не вимагають обробки взагалі або потребують її в незначній мірі. До числа операцій, що виробляються з ними, можуть відноситися пересортовування, зміна розміру партії, маркування і т.п. [18, 40]

         Сировина, напівфабрикати, допоміжні матеріали відносяться  до загальної категорії сировина і матеріали (тому що піддаються обробці або переробці в процесі виготовлення кінцевої продукції).

         На шляху перетворення сировини в кінцевий виріб і наступний  рух цього виробу до кінцевого  споживача створюється два основних види запасів.