Процес вдосконалення організації товаропостачання на підприємстві

         На більшості середніх і великих підприємств цю функцію  виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання (ОМТЗ), що побудовані по функціональній чи матеріальній ознаці. У першому  випадку кожна функція постачання (планування, заготівля, збереження, відпуск матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів по матеріальній ознаці визначені групи працівників виконують усі функції постачання по конкретному виду матеріалів.

         Характерний тип  структури служби постачання – змішаний, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Однак поряд  з товарними до складу відділу  постачання входять функціональні  підрозділи: плановий, диспетчерський 22, 62.

         Змішаний тип структури  відділу постачання – найбільш раціональний метод, що сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва.

         Планове бюро (група) виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринкових досліджень, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, оптимізації ринкового поводження по найбільш вигідному забезпеченню, формуванню нормативної бази, розробці планів постачання й аналізу їхнього виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

         Товарне бюро (група) виконує комплекс планово-оперативних  функцій по забезпеченню виробництва  конкретними видами матеріальних ресурсів:

         плануванню, обліку, завезенню, збереженню і відпуску матеріалу  у виробництво, тобто регулює роботу матеріальних складів.

         Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання  і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною  і матеріалами; усуває неполадки, що виникають у ході постачання виробництва; контролює і регулює хід постачань матеріалів на підприємство.

         На підприємствах  машинобудування служба постачання крім відділу МТЗ включає і  відділ зовнішньої кооперації (чи бюро, групу), що може входити до складу ОМТЗ.

         Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготовками, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися по функціональній чи товарній ознаці.

         Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції  виробництва підприємство створює  відділи устаткування, що звичайно входять до складу капітального будівництва.

         Особливістю цього  типу структури є те, що підрозділи мають свої служби постачання з функціями  по плануванню й оперативному регулюванню  постачання виробничих цехів і ділянок  матеріальними ресурсами, а також по контролю за їх виконанням 23, 158.

         Формування нормативної  бази, прогнозування і розробка планів МТЗ, установлення господарських зв'язків, і координація роботи служб постачання, що входять у підприємство, сконцентровані на базі служби постачання підприємства. Взаємодія підрозділів служби постачання підприємства здійснюється на основі функціональних зв'язків, а не адміністративного підпорядкування.

         Одним з ланок  організації МТЗ є складське  господарство, основна задача якого  полягає в прийомі і збереженні матеріалів, їхній підготовці до виробничого споживання, безпосередньому постачанні цехів необхідними матеріальними ресурсами. Склади в залежності від зв'язку з виробничим процесом підрозділяються на матеріальні, виробничі, збутові.

         Прийняті матеріали  зберігаються на складах по номенклатурних групах; сортах, розмірах. Стелажі нумеруються з вказівкою індексів матеріалів.

         Завезення матеріалів і робота складів організуються  на основі оперативно-заготівельних  планів.

         Постачання матеріальних ресурсів на підприємство здійснюються через господарські зв'язки. Господарські зв'язки являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємин, що виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва. Раціональна система господарських зв'язків припускає мінімізацію витрат виробництва і звертання, повна відповідність кількості, якості й асортименту продукції, що поставляється, потребам виробництва, своєчасність і комплектність її надходження.

         Господарські зв'язки між підприємствами можуть бути прямими й опосередкованими (непрямими), тривалими, і короткостроковими.

         Прямі господарські зв'язки для підприємств є найбільш економічними і прогресивними в  порівнянні з непрямими, тому що вони, крім посередників, зменшують витрати  звертання, документообіг, зміцнюють взаємини між постачальниками і споживачами. Постачання продукції стають більш регулярними і стабільними.

         Опосередковані господарські зв'язки менш економічні. Вони вимагають  додаткових витрат на покриття витрат діяльності посередників між підприємствами-споживачами і підприємствами-виготовлювачами.

         З класифікацією  зв'язків на прямі і непрямі  тісно зв'язаний розподіл їх по формах організації постачань продукції. З цього погляду розрізняють  транзитну і складську форми  постачань 14, 51.

         При транзитній формі постачання матеріальні ресурси переміщаються від постачальника до споживача прямо, минаючи проміжні бази і склади посередницьких організацій. Крім того, підприємство, одержуючи матеріал безпосередньо від постачальника, прискорює доставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Однак її використання обмежене транзитними нормами відпустки, менше яких постачальник не приймає до виконання. Використання цієї форми постачання для матеріалів з невеликою потребою приводить до збільшення запасів і зв'язаних з цим витрат.

         Складська форма  постачання відіграє велику роль у  забезпеченні дрібних споживачів. Вона дозволяє їм замовляти необхідні  матеріали в кількостях менше  встановленої транзитної норми, під  якою розуміють мінімально припустиму загальну кількість продукції, що відвантажується підприємством виготовлювачем споживачу по одному замовленню. При складській формі постачання продукція зі складів посередницьких організацій може завозитися малими партіями і з більшою частотою, що сприяє скороченню запасів матеріальних ресурсів у споживачів. Однак у цьому випадку останні несуть додаткові витрати за складську переробку, збереження і транспортування з баз посередницьких організацій. Тому в кожному конкретному випадку потрібно економічне обґрунтування вибору форм постачання.

         Існує два варіанти організації завезення матеріальних ресурсів: самовивіз і централізована доставка. Самовивіз характеризується відсутністю єдиного органа, що забезпечує оптимальне використання транспорту. Підприємство самостійно домовляється з транспортними організаціями, не пред'являє твердих вимог до типів використовуваного транспорту – головне вивезти матеріальні ресурси. Відсутня необхідність використання строго визначених видів тари, часто відсутні умови для безперешкодного під'їзду транспорту, швидкого розвантаження і приймання матеріальних ресурсів.

         При централізованій  доставці підприємство-постачальник і  підприємство-одержувач створюють  єдиний орган, ціль якого оптимізувати сукупний матеріальний потік. Для цього  розробляються схеми завезення продукції, визначаються раціональні розміри партій постачань і частота завезення; розробляються оптимальні маршрути і графіки завезення продукції; створюється парк спеціалізованих автомобілів і виконується ряд інших заходів.

         Таким чином, централізована доставка дозволяє:

- підвищити  ступінь використання транспорту  і складських площ;

- оптимізувати  товарні запаси, як у виробника,  так і в споживача продукції;

- підвищити  якість і рівень матеріально-технічного  забезпечення виробництва;

- оптимізувати  розміри партії постачань продукції.

         Забезпечення  матеріальними ресурсами  виробничих цехів, ділянок  і інших підрозділів  підприємства припускає  виконання наступних  функцій:

- установлення  кількісних і якісних завдань  по постачанню (лімітування);

- підготовка  матеріальних ресурсів до виробничого  споживання;

- відпуск  і доставку матеріальних ресурсів  зі складу служби постачання  на місце її безпосереднього  споживання або на склад цеху, ділянки;

- оперативне  регулювання постачання;

- облік  і контроль за використанням матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства. 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТОВАРОПОСТАЧАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ  “СВІТАНОК” 

         2.1 Фінансово-господарська  діяльність підприємства 

         Діяльність підприємства ЗАТ “Світанок” – це виробництво  та продаж продукції з деревини.

         Специфікація продукції: дошка класу А та Б, довжина  від 2,2м до 4 м, ширина від 120 мм до 250 мм, товщина від 26 мм до 50 мм; паркет дубовий  класу А та Б; меблевий щит (дубовий); меблевий щит (сосна).

         Головними постачальниками  матеріалів підприємства є наступні підприємства: “Ліспром”, “Укрліспост”, “Лісопторг”, “Украпапір”, “Древкомп”.

         Генеральний директор займається поточним управлінням підприємством, до його компетенції входить прийняття  рішень щодо управління підприємством  як фінансового так і організаційного змісту, найом працівників. Має право підпису фінансових документів

         До функцій головного  бухгалтера відносяться: ведення бухгалтерського  і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних  актів, що діють на Україні; надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством; надання щорічного звіту.

         До функцій відділу  маркетингу відносяться: начальник  відділу є заступником головного  бухгалтера; моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства; проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу; планування і керування запасами підприємства; надання щорічного звіту.

         Виробничий відділ займається плануванням виробництва  продукції, контролем його якості, а  також матеріально-технічним забезпеченням.

         Підрозділ матеріального  забезпечення займається: забезпеченням  підприємства необхідними матеріалами; відбором постачальників матеріалів; аналізом якості поставленої продукції; контролем за наявністю необхідних матеріалів, аналізом ефективності використання матеріалів підприємства.

         Відділ збуту займається реалізацією продукції підприємства.

         Підприємство у  своєму розпорядженні має три склади. В складах № 1 та 2 зберігаються необхідні матеріали для виробництва., склад № 3 призначений для зберігання готової продукції. Загальна площа складів становить 293, 6 м2.

         Процес здійснення господарської діяльності господарюючими суб’єктами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових тощо ресурсів. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість і обсяг виробленої продукції, продуктивність праці, рівень собівартості характеризують фінансові результати діяльності. У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб’єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.

         Таким чином, дохід  підприємства від реалізації товарів  в 2007 році збільшився на 5832 тис. грн., але  в 2008 році зменшився на 12085тис грн., відповідно зменшилася і собівартість реалізованої продукції на 5 грн. порівняно з 2007 роком. Валовий прибуток як в 2007 так і в 2008 році зменшується. Однак чистий прибуток підприємства збільшується на 7,5 тис грн. порівняно з 2006 роком та на 152,1 тис грн. в 2008 році. Як видно з табл. 2.1 чистий прибуток зростає швидшими темпами, ніж валовий прибуток і прибуток від звичайної діяльності. Це свідчить ведення підприємством раціональної податкової політики.