Оцінка ефективності запропонованих заходів щодо удосконалення касової політики підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………..……………….…..3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ КАСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………..5

1. Сутність і характеристика касової політики підприємства……………………………………………………………….…...5
2. Методики здійснення касових операцій підприємства…………………………………………………………...……...10
3. Досвід ефективної реалізації касових операцій та касової політики підприємства…………………………………………………………………..13

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ КАСОВИХ  ОПЕРАЦІЙ ТА КАСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА……………..……………………………….19

2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства…………………………………………………………………..19

2.2 Оцінка фінансового  стану підприємства ……………………….....27

2.3 Діагностика касових  операцій та касової політики  підприємства…………………………………………………………………..29

РОЗДІЛ 3  УДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА КАСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА………………………………….34

3.1 Шляхи та напрямки  удосконалення касових операцій  та касової політики підприємства………………………………………………………..34

3.2 Алгоритми удосконалення касових операцій та касової політики підприємства…………………………………………………………….…….37

3.3 Оцінка ефективності  запропонованих заходів щодо  удосконалення касової політики підприємства………………………………………...…….41

ВИСНОВКИ……………………………………….………………..……45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...………..47

ДОДАТКИ…………………………………………………………….…51

 

ВСТУП

 

Актуальність теми курсової роботи обумовлена глобалізацією економічної діяльності, що є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Україну також не оминули сучасні процеси глобалізації світового економічного розвитку, які дали змогу поступово інтегрувати нашу країну до міжнародної економіки.

Одним із проявів глобалізації у сучасному світі є компанія “МакДональдз”, що була заснована у кінці 40-х років братами МакДольд у США. Зараз під торговою маркою “МакДональдз” працює 32 060 ресторанів в 118 країнах світу (в тому числі близько 14 тисяч з них розташовані в США).З них значна частина (25 578) управляється по франчайзингу, тому асортимент ресторанів, розмір і склад порцій може сильно відрізнятися в різних країнах. У 1985 р. МакДональдз було включено до списку „DowJonesIndustrial” (показник щоденного стану національної економіки США, що розраховується на основі показників 30 найбільших і найвпливовіших компаній країни). Таким чином непримітний колись Гамбургер по праву зайняв своє місце серед літаків, потягів та автомобілів як один зі стовпів американської економіки.

Україна стала 102-ю країною, де почала розвиватися мережа “МакДональдз”, 24 травня 1997 року поруч із станцією метро “Лук’янівська” у Києві відкрився перший заклад “МакДональдз” в країні. Компанія «МакДональдзЮкрейнЛтд.».

Отже, можна стверджувати, що компанія “Макдональдз” є компанією, яка стабільно розвивається та розширюється, основною особливість, якої є її гнучкість до змін у навколишньому середовищі.

  Об'єктом дослідження  вибрано приватні та державні  структури, в яких є наявні  можливості для висвітлення досліджуваних у роботі питань, щодо управління касовою політикою.

   Предметом дослідження  визначено методологічні аспекти  управління касової політики, в  умовах ринкових відносин з  урахуванням вітчизняної специфіки  підприємницького сектору.

Метою курсової роботи є систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань з управління касовою політикою підприємства її вплив на фінансову діяльність установи та визначення чинників, що на неї впливають.

Завданнями курсової роботи визначено наступні:

- розглянути нормативно-правові  акти, що регулюють касові операції, на законодавчому рівні;

- розкрити сутність  касової політики та особливості  її управління;

- розглянути особливості  поглядів економістів на процес  управління касової політики  та її вплив на фінансову діяльність підприємств;

- запропонувати майбутні  напрями ефективного управління  касової політики підприємства.

Інформаційною базою  дослідження є чинні законодавчі  та нормативні акти, що регулюють діяльність суб’єктів господарювання,  наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам касової політики підприємства.

Методологічною основою  дослідження є сукупність методологічних засад касової політики та касових операцій.

Практична значущість курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати інформаційне значення даного дослідження можна аналогічним підприємствам, або ж їхнім структурним одиницям.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ КАСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.  Сутність і характеристика касової політики підприємства

 

У сучасній економічній літературі існує кілька основних поглядів на касову політику, її зміст та цілі. Так, І. Лютий головним у касовій політиці вважає державне регулювання грошового обігу та кредитних відносин організації. Основна мета такої політики підпорядкована загальноекономічній політиці держави і спрямована на досягнення економічної стабільності та прогресу в умовах оптимального рівня макроекономічних показників [3]. Михасюк І. стверджує, що касова політика є оперативним і гнучким доповненням до оперативного управління підприємства, яке ґрунтується на низці переваг щодо стратегічного управління підприємством [4].

Інші автори акцентують увагу на ролі центрального банку  в здійсненні касової політики [5].  Так, А. Мороз та М. Пудовкіна під касовою політикою розуміють комплекс взаємопов'язаних і скоординованих дій для досягнення певних цілей щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк [6]. П. Нікіфоров трактує касову політику як сукупність заходів, спрямованих на забезпечення нормального функціонування грошового обігу, стійкості національної грошової одиниці, стабільності її купівельної спроможності, а також забезпечення рівноважного розвитку економіки загалом [7]. А. Гальчинський головний акцент робить на тому, що касова політика не є автоматичною. Вона, як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання економіки, спрямована на реалізацію його головних завдань [8].

Отже, як бачимо, ідеї вчених щодо трактування змісту касової політики дуже різняться. Проте проаналізувавши їх погляди, можна сказати, що касова політика – це комплекс взаємозв’язаних заходів щодо регулювання частини грошового обороту організацій, які здійснює держава в особі підприємницьких структур, задля досягнення поставлених цілей.

Грошові розрахунки є  невід’ємною частиною господарської  діяльності кожного підприємства чи підприємця. Відрізняються тільки обсяги операцій, що проводяться у готівковому  та безготівковому порядках. У будь-якому разі і для тих, і для інших завжди актуальним залишається питання організації та здійснення грошових розрахунків.  Використання грошових розрахунків у діяльності суб’єктів підприємницької діяльності регулюється великою кількістю нормативних документів.

Основними законодавчими  актами є такі: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи  та переказ грошей в України», Інструкції та Положення НБУ. Недотримання вимог цих законодавчих документів може спричинити значні штрафні санкції. З огляду на це дотримання основних правил використання готівкових розрахунків у господарській діяльності підприємств є дуже важливим. Грошовий оборот підприємств (готівковий і безготівковий) виникає у разі здійснення розрахунків [8]:

• за товарними операціями (реалізація товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг);

• за нетоварними операціями (платежі до бюджету, одержання і  повернення кредитів, сплата банківських процентів, сплата штрафів тощо). Більша частина грошового обороту промислових підприємств здійснюється у безготівковій формі та охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. Суть безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари та послуги, а також інші перерахування проводяться не готівкою, а шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або отримувача коштів відповідною установою банку. Головне призначення цієї форми розрахунків – заміна готівки в платіжному обороті.

Розрахунки готівкою на підприємствах обмежуються видачею  заробітної плати і підзвітних сум. Основні принципи організації грошових розрахунків: – грошові кошти підприємств підлягають обов’язковому зберіганню на поточних, депозитних та інших рахунках у банківських установах; – усі розрахунки і платежі підприємства мають здійснюватись за документами, передбаченими правилами розрахунків (паперових чи електронних). Підприємства можуть вільно обирати форми розрахунків, визначені Національним банком України; – платежі за товарно-матеріальні послуги здійснюють після відвантаження продукції, одночасно з ними або в порядку попередньої оплати; – розрахунки за товари і послуги відбуваються за згодою платника після перевірки ним виконання постачальником договірних умов і лише за наявності достатніх коштів на рахунку. Банкам дано право стягувати кошти з рахунка за виконавчими документами судів і арбітражних судів, податкових органів; – підприємства самостійно контролюють виконання зобов’язань щодо своєчасності розрахунків (стягують пеню, яка оформляється платіжним дорученням).

Касова політика підприємства, передусім це готівкові розрахунки під якими, слід розуміти як платежі готівкою підприємств і фізичних осіб за реалізовану продукцію, а також за операціями, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, затверджене НБУ від 15.12.2004 р.). Готівкові розрахунки передбачають розрахунки не лише за реалізовану продукцію, а й за позареалізаційними операціями. До позареалізаційних належать надходження від таких операцій: погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позичками, безплатно отримані кошти, відшкодування матеріальної допомоги, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг майно, роялті, дохід від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум та інші надходження. Підприємства всіх форм власності, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках власні кошти, можуть здійснювати розрахунки за грошовими зобов’язаннями у готівковій формі у порядку, встановленому законодавством України. Слід зазначити, що підприємства, які відкрили такі рахунки в установах банків також мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки з каси підприємства.

При цьому готівкові  розрахунки здійснюються через: – реєстратори  розрахункових операцій (РРО) або  з використанням розрахункових  квитанцій (РК); – касу підприємства – з оформленням прибуткових  касових ордерів; – установи банків – шляхом внесення готівки на відповідні рахунки. Більшість операцій з отримання готівкових грошових коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг потребують застосування РРО чи РК. Готівкова форма розрахунків має свої позитивні та негативні сторони. Перевагами готівкової форми розрахунків є такі [10]:

• повна гарантія платежів; 

• висока швидкість платежів;

• неможливість виникнення дебіторської заборгованості.

Водночас слід визначити  такі основні недоліки готівкової форми  розрахунків:

1. висока вартість обслуговування, зокрема, здійснення касових

операцій,

необхідність інкасування, збереження тощо;

2. необхідність особистої присутності продавця і покупця;
3. обов’язковий збіг моменту відпуску товару та його оплати;
4. незручність здійснення розрахунків;
5. розрахунки готівкою можуть застосовуватись у міжгосподарських

взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі.  

 Обсяг готівкових  розрахунків для підприємств  в Україні законодавчо обмежується.  Сума готівкових розрахунків  підприємства з іншою чи іншими (кількість не обмежується) юридичними особами протягом одного дня не має перевищувати 10000 грн. Платежі понад установлену граничну суму проводяться лише в безготівковій формі. 

 Важливо, що відповідальність  за перевищення ліміту несе  платник готівки, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює оплату готівкою. При цьому суму перевищення ліміту розрахунково додають до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Обмеження готівкових розрахунків не стосуються [11]:

• розрахунків з фізичними особами;

• розрахунків з бюджетом та державними цільовим фондами;

• розрахунки за спожиту  енергію;

• використання коштів, виданих на відрядження;

• не поширюється на добровільні  пожертви та благодійну допомогу тощо.

Для приймання, зберігання та витрачання готівки підприємства повинні мати касу. Відповідальною особою в касі підприємства є касир. Він несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Розрахунки готівкою здійснюють із застосуванням прибуткових і видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, інших розрахункових документів, які підтверджують факт продажу товарів або надання послуг. Згідно з чинним законодавством України підприємство має самостійно встановлювати ліміт залишку готівки в касі, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.