Забезпечення фінансової стійкості банку в сучасних умовах

 

    З наведених у табл. 2.5 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) станом на 31.12.2008 р. становив 15,5 %, а станом на 31.12.2009р. зріс до 20,55 %. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб’єктам та в інвестиції.

    Дані  тієї ж табл. 2.5 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив на 31.12.2008р. 1 : 15, а на 31.12.2009 р. — 1 : 20. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

    Коефіцієнт  участі власного капіталу у формуванні активів дещо зріс за аналізований період з 10,22% до 11,93% за оптимального значення не менше 10 % і підтверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі, який однак балансує на межі, що може негативно сказатися в майбутньому.

    Дані  табл. 2.5 свідчать і про спад захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи — основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується спадом відповідного коефіцієнта з 17,88% до 12,78%.

    Також банк значно послабив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2009 р. цей коефіцієнт має  значення (–0,022), то вже на кінець року він зменшився  до (–0,095). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав на початок і кінець року дохідних активів.

    Отже, банк за рік погіршив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг недохідних активів.

    Що  стосується коефіцієнта мультиплікатора  капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів він на кінець 2008 р. становив 14,1, а на кінець 2009 р. скоротився до 11,02 раза. Це свідчить, насамперед, про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу.

    Отже, крім коефіцієнта мультиплікатора  капіталу, всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення.

    Звідси  можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому, внаслідок ділової активності банку.

    Однак сам показник ділової активності в забезпеченні фінансової стабільності відіграє також не останню роль. Його теж потрібно вміти аналізувати.

    Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, ми відібрали такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання пасивів і активів.

    У частині пасивів це:

• коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;
• коефіцієнт активності залучення строкових коштів;
• коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;
• коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;
• коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

    У частині активів це такі коефіцієнти:

• коефіцієнт рівня дохідних активів;
• коефіцієнт кредитної активності;
• коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);
• коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;
• коефіцієнт проблемних кредитів.

    Узагальнення  відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведені в табл. 2.6.

    Необхідні розрахунки вказаних двох груп коефіцієнтів виконано в окремій табл. 2.7.

Таблиця 2.6

Алгоритм  розрахунку і економічний зміст  показників, що характеризують ділову активність банку 

 

Продовження таблиці 2.6 

 
 

    Таблиця 2.7

    Аналіз  показників ділової активності банку  «» за 2008-2009 роки 

 
 
 

Продовження таблиці 2.7 

 

    У цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, який, як свідчать дані табл. 2.7, має тенденцію до зниження: на початок 2008 р. він становив 0,66 , а у 2009 р. — 0,58. Рівень даних показників не загрозливий і може бути вищим (оптимальне значення 0,70). З одного боку, існуючий їх рівень говорить про відсутність можливостей чи небажання аналізованого банку розробляти технології та вживати заходи щодо залучення ресурсів клієнтів, бо відсутній масовий позичальник кредитів з ліквідною заставою.

    Установлена тенденція підтверджується і  низьким рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення: міжбанківських кредитів на вказані дати відповідно 0,03 і 0,13 та строкових депозитів — відповідно 0,48 і 0,41. З іншого боку, банк, з огляду на сьогоднішні можливості кредитопозичальників, може мати вдосталь кредитних ресурсів, сформованих за рахунок власних коштів.

    Водночас  коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активах банку, були достатні. Так, коефіцієнти використання залучених коштів у доходні активи становили 0,77 і 0,73, а в кредитний портфель — 1,25 і 1,23. Водночас коефіцієнт активності строкових депозитів у кредитний портфель становив відповідно 0,59 і 0,58. Рівень коефіцієнтів залучення строкових депозитів характеризує також діяльність банку щодо розвитку депозитної клієнтської бази. Оскільки даний банк майже не залучає міжбанківських кредитів, то знижуюча динаміка коефіцієнтів може свідчити або про відсутність можливостей, або про небажання даного банку розробляти технології щодо залучення цих ризикованих ресурсів порівняно з дешевими власними, якими банк достатньо забезпечений в аналізований період.

    Ділова  активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в  дохідні активи, кредитний портфель, у цінні папери і розкриває  як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період.

    Дані  табл. 2.7 свідчать  про те, зо за період з 31 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р. (усього за рік) рівень дохідних активів, виражений коефіцієнтом, зменшився з 0,86 до 0,79, а кредитної активності — з 0,82 до 0,72. Але активність залучення коштів у цінні папери і пайова участь залишалась майже без змін.  Отже, при зростанні рівня проблемних кредитів ( з 12% на 31.12.2008р. до 18% на 31.12.2009р.), «ПриватБанк» веде неадекватну політику стосовно  власної ділової активності на ринку банківських послуг.