Управління власним капіталом» на прикладі ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області

   Капітал підприємства характеризується різноманіттям  видів і систематизується по цілому ряду категорій[12].

   На  прикладі ТОВ «Зоря» розглянемо склад і структуру власного капіталу за останні 3 роки.

 

     

   Таблиця 5 

   Склад і структура власного капіталу ТОВ «Зоря» за 2008-2010 роки, тис. грн. 

     

Джерела	2008р.		2009р.		2010р.		Відхилення (+,-) 2010 р. до 2008 р.
	Тис. грн.	Структура %	Тис. грн.	Структура %	Тис. грн.	Структура %	Тис. грн.	Структура %
Статутний капітал	7294	25,34	4294	13,14	7294	19,17	0	6,03
Пайовий капітал	-	-	-	-	-	-	-	-
Додатковий  капітал	-	-	-	-	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	8255	28,68	7761	23,75	7847	20,62	-408	-8,06
Резервний капітал	-	-	-	-	-	-	-	-
Нерозподілений прибуток(збиток)	13233	45,98	17629	53,94	22911	60,21	9678	14,23
Неоплачений капітал	-	-	-	-	-	-	-	-
Вилучений капітал	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього	28782	100	32684	100	38052	100	9270	Х

 

   Проаналізувавши склад і структуру власного капіталу ТОВ «Зоря» за три останні роки можна зробити такі висновки, що складу власного капіталу включаються статутний капітал, інший додатковий капітал і нерозподілений прибуток. Найбільшу частку займає нерозподілений прибуток (збиток) його розмір на 2010 рік складає 22911 тис. грн., в структурі його значення також найбільше дорівнює 60,21%, що на 14,23% більше порівняно з 2008 роком. Статутний капітал залишився не змінним 7294 тис. грн. Інший додатковий капітал зменшився у 2010 році на 408 тис. грн. або на 8,06%. Взагалі власний капітал збільшився у 2010 році на 9270 тис. грн. за рахунок нерозподілений прибуток (збиток).

   По  приналежності підприємству виділяють  власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

   Додатковий  капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

   Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

   Нерозподілений  прибуток - основне джерело нагромадження  майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

   Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального  характеру.

   До  інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в  зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і  витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

   Усі власні засоби в тім чи іншому ступені  служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

   У статті Єфімова О.В.[13] відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

   Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

   Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у  результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

   Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

   По  формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

   По  об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

   По  формах власності виділяють приватний  і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

   По  організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

   По  характеру використання власником  виділяють споживчий і накопичувальний  (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

   Приведений  перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці.

     3.2. Оцінка вартості  елементів власного  капіталу. 

     Розвиток  підприємства вимагає насамперед мобілізації  і підвищення ефективності використання власного капіталу, що забезпечує його фінансову стійкість і достатній  рівень платоспроможності. Це, у свою чергу потребує оцінювання вартості власного капіталу в розрізі окремих  його елементів і в цілому.

     Оцінювання  вартості власного капіталу має деякі  особливості:

• Необхідність періодичного корегування загальної суми власного капіталу, який зафіксований у бухгалтерському обліку. При цьому уточненню належить тільки функціонуюча частина власного капіталу;
• Оцінювання вартості залученого власного капіталу.

     Це  оцінювання певною мірою має умовний  характер. Якщо залучення позикового капіталу обумовлено певними контрактами, то залучення основної суми власного капіталу таких контрактних зобов'язань  не містить. Будь-які зобов'язання підприємства що до виплати процентів на пайовий  капітал, дивідендів за простимим акціями  є розрахунковими плановими показниками, які можуть бути скореговані за результатами господарської діяльності;

• Суми виплат власникам капіталу входять до складу

     оподатковуваного  прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковими. Виплати власникам капіталу (акцій) у формі дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку підприємства, тоді як виплати процентів за позичковий капітал у формі банківських  кредитів відбуваються за рахунок собівартості (витрат) продукції, товарів, послуг. Тому останні зменшують оподатковуваний  прибуток і податок на прибуток, що забезпечить вищій рівень вартості додатково залученого власного капіталу порівняно з позиченим;

• Залучення власного капіталу пов'язане з вищім рівнем

     Фінансового ризику для інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Дане положення підтверджується  Тим, що претензії власників основної частини цього капіталу підлягають задоволенню у разі банкрутства  акціонерного товариства в останню  чергу;

     Залучення власного капіталу не пов'язане з  процесом його повернення.

     Це  визначає вигідність використання підприємством  цього джерела, незважаючи на нижчу  його вартість. Якщо за позиковий капітал  підприємство повинно, крім повернення суми боргу, сплатити в установлений строк певну суму його обслуговування, то за залучений власний капітал  підприємство сплачує тільки проценти і дивіденди власникам акцій. Отже підприємству вигідніше, безпечніше використовувати власний капітал  для забезпечення своєї платоспроможності  і фінансової стійкості. Все це стимулює підприємство і визначає вигідність використання даного джерела, незважаючи на вищу його вартість.

     Механізм  оцінювання вартості власного капіталу підприємства зводиться до оцінювання : функціонуючого власного капіталу; додатково  залученого акціонерного капіталу; додатково  залученого акціонерного (пайового) капіталу; вартості нерозподіленого прибутку.

     Оцінка  вартості функціонуючого власного капіталу визначається виходячи із звітних даних  підприємства.

     Вартість  функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

     

     ВКфз – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

     ЧПв – сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;