Управління власним капіталом» на прикладі ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області

   Н.А. Русак і В.А. Русак зазначають, що капітал "... це кошти, вкладені в  суб'єкт господарювання для початку або продовження господарської діяльності з метою одержання прибутку (доходу) "[12].

   В.В. Селезньов дає таке визначення капіталу: "Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), є капітал у його грошовій формі"[13].

   С.В. Моісеєв і В.І. Терьохін вважають, що фінансовий капітал — це фінансові кошти підприємства, відбиті в пасиві його бухгалтерського балансу. При цьому фінансовий капітал підрозділяється на власний, тобто сформований за рахунок власних джерел фінансових ресурсів, і позиковий, формування якого здійснюється за рахунок позикових фінансових джерел [14]. В.Г. Бєлоліпецький визначає капітал як "... частину фінансових ресурсів, задіяних фірмою в оборот, і доходи, що вони приносять, від цього обороту. У цьому розумінні капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів" [15].

   Якщо  розглядати тлумачення капіталу з погляду  різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков [16] показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами [17].

   Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту[18].

      Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має максимальну фінансову стійкість, однак обмежує темпи свого  розвитку в майбутньому, оскільки, відмовившись від залучення позичкового капіталу в період сприятливої ринкової кон'юнктури, позбавляється додаткового джерела фінансування приросту активів (майна) [19]. Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових ресурсів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити об'єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу та підвищити ринкову вартість підприємства [20]. Заборгованість вигідна, в період підвищення темпів Інфляції, а плата за користування позиковим капіталом належить до валових витрат і не оподатковується. Разом з тим, із збільшенням частки позикових коштів у структурі авансованого капіталу збільшується сума платежів з фіксованими строками і ймовірність неспроможності сплати процентів та основної суми боргу, що призводить до збільшення фінансового ризику [21]. Незважаючи на те, що позикові кошти через певний термін треба повертати зі сплатою відсотків, більшість підприємств намагаються їх залучати [22].

      Структура капіталу підприємства формується під  дією: темпів зростання підприємства; обтяжливості податкового тягаря; складу і структури активів підприємства; рівня і динаміки прибутковості підприємства [23]. Крім цього, на структуру капіталу впливають комерційний ризик, з яким має справу фірма, структура конкуренції в галузі, стан контролю з боку акціонерів і керівників, відношення кредиторів до галузі і підприємства (фірмі) [24].

      Структура капіталу визначає фінансові, операційні та інвестиційні аспекти діяльності підприємства та значно впливає на кінцеві результати його діяльності, Вона впливає на економічну та фінансову  рентабельність, рівень фінансового ризику та формує співвідношення ступеню прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства, тобто може слугувати головним індикатором при забезпеченні фінансової безпеки підприємства [25]. Взаємозв'язок структури капіталу підприємства з його фінансовою безпекою полягає в тому, що надання переваги тому чи іншому джерелу фінансування впливає на поточний і майбутній стан підприємства [26].

      Оптимізація структури фінансових ресурсів - це складова частина процесу управління підприємством, як пошук мінімальної  середньозваженої вартості капіталу за допустимих (цільових) господарсько-фінансових параметрів. Мельник М.І. зазначає, що у вітчизняній практиці управління капіталом часто використовують спрощений підхід до формування структури джерел фінансування. Тому оцінка, отримана з огляду на використання такого підходу, здебільшого є неадекватною та ігнорує вплив важливих факторів [37].

      Вартість  власного капіталу суб'єкту господарювання завжди вища за вартість позичкового  капіталу - це вихідне теоретичне твердження традиціоналістської концепції формування структури капіталу. Прихильники цієї концепції пояснюють нижчу вартість позичкового капіталу в порівнянні із власним відмінностями рівня ризику їх користувача [28].

      Концепція індиферентності структури капіталу вперше була висунута у 1958 році американськими економістами Ф. Модільяні та М. Міллером. Вона стверджує, що ринкова вартість підприємства не є залежною від структури його капіталу, а визначається нормою капіталізації очікуваного доходу для фірм певного класу [29].

      Одним із представників групи методів  кількісної оцінки: капіталу і створення  макету його оптимальної структури  є метод витрат на капітал. Основна  ідея методу полягає в мінімізації витрат на капітал WACC (Weighted Аvегаgе Соst оf Саріtаl) або бар'єрної ставки прибутковості капіталу. Розрахункова середньозважена вартість капіталу виконує роль бар'єрної ставки доходності капіталу. Досягнення мінімального рівня такої бар'єрної ставки збільшує можливості компанії в плані ефективних інвестицій та робить її інвестиційну політику більш гнучкою [30]. Використання WАСС з системі фінансового управління орієнієнтує підприємство на вибір стратегій мінімізації очікуваної вартості капіталу як власного, так і позичкового та оптимізацію його структури. Відтак через WАСС здійснюється зв'язок між коефіцієнтом заборгованості, що характеризує фінансову стійкість, вартістю капіталу та цільовим критерієм діяльності суб'єктів господарювання [31].

      Вартість  капіталу являє собою ціну, яку  підприємство платить за його залучення  із різних джерел. При управлінні формуванням  вартості капіталу важливість оцінки проявляється в коректному розрахунку нього показника на всіх етапах розвитку підприємства [32]. При визначенні вартості капіталу застосовується два підходи. Перший характеризується визначенням середнього відсотка, який необхідно сплатити підприємству за користування зовнішніми джерелами фінансування. Другий - характеризує ту норму рентабельності, яку повинно досягти підприємство, щоб не знизити своєї ринкової вартості. Окрім того, конкурентний рівень прибутковості капіталу є основним індикатором ефективності діяльності суб’єкта підприємницької діяльності І, власне, фінансовою основою його функціонування [33].

      Для оптимізації структури капіталу й підвищення ефективності управління ним часто використовують метод  левериджу. Перш за все, необхідно розглянути трактування, які надаються різними  авторами в економічній літературі. Так на думку І.А. Бланка, фінансовий леверидж - це один з основних механізмів реалізації такого завдання фінансового  менеджменту, як максимізація рівня  рентабельності при заданому різкі фінансового ризику. [34].

      На  думку Шморгуна Н.П, та Головко Ї.В. фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства та дохідність власного капіталу, використовуючи позичені кошти [35].

      Фінансовий  леверидж залежить від співвідношення власних і позикових коштів, характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком  і величиною доходу до виплати  податків і відсотків [36], Фінансовий леверидж є об'єктивним чинником, що виникає з появою позикових засобів в об'ємі використовуваного підприємством капіталу, який дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [37], В.В. Ковальов під фінансовим левериджем розуміє деяку характеристику фінансових умовно-постійних витрат у загальній сумі поточних витрат фірми як чинник коливання її фінансового результату. [38]

      Показник, який відображає рівень додаткового  прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається  ефектом фінансового левериджу [39]. Даний показник характеризує межу, до якої можливо поліпшити діяльність підприємства за рахунок кредитів банку [40]. Ефект фінансового важеля полягає в наступному: чим вище його значення, тим більш нелінійний характер має зв'язок між валовим доходом і чистим прибутком. Н.М. Дєєва та 0.І.. Дедіков наголошують, що незначна зміна валового доходу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку [41]. Я згоден з думкою Савицької Г.В. [42], яка вважає, що найбільш повне визначення ефекту фінансового важеля, дає Е.С. Стоянова: «Ефект фінансового важеля - це приріст до рентабельності власних коштів, що отримується завдяки використанню кредиту, незважаючи на платність останнього» [43], Таке ж приблизне визначення ефекту фінансового важеля призводить І А.П. Шевлюк [44]. Існує декілька моделей визначення ефекту фінансового левереджу,  найбільше розповсюдження з яких отримали тільки дві — «американська» та «європейська». В основу «американської» моделі розрахунку ефекту фінансового левериджу покладено підхід, що базується на визнанні за фондовим ринком пріоритету в прийнятті фінансових рішень, «Європейська» модель дозволяє визначити безпечний розмір і умови залучення позикового капіталу. Фінансовий леверидж у цій моделі визначає додаткову рентабельність власного капіталу, отриману за рахунок використання кредитів, порівняно з рентабельністю капіталу, що профінансований тільки за рахунок власних коштів [45].

      Отже, під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати  таке управління капіталом, яке дасть  змогу звести до мінімуму середньозважену  вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.

2. Організаційно-економічна характеристика та фінансовий стан ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області.

     Товариство  з обмеженою відповідальністю «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області засноване відповідно до Законів України «Про власність», «Про господарське товариство», «Про підприємство в Україні», «Про цінні папери та фондову біржу» та інші чинного законодавства України та на підставі Протоколу №1 про створення та діяльності ТОВ «Зоря» від 21 березня 2000 року та Установчого договору шляхом об’єднання земельних паїв громадян, майна, обладнання, та інших матеріальних активів осіб, які пойменовані в установчому договорі.

     У своїй діяльності Правління Товариства керується Конституцією, законами України, Статутом товариства, рішенням Загальних  боргів та Спостережної ради Товариства.

     Спостережний  склад Правління обирається Спостережною радою Товариства в кількості 13 членів терміном на 5 років. На даний момент директором ТОВ «Зоря» являється  Кравцов Анатолій Михайлович. Прибуток Товариства утворюється з надходження  від господарської діяльності та інших операційних доходів після  покриття матеріальних та прирівняних  до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачується  передбачені чинним законодавством податки та інші платежі. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні  Товариства.

     Для фінансування напрямів в Товаристві утворюється такі фонди:

• Резервний фонд;
• Інші фонди, що створюється за рішенням Загальних богів або Спостережної ради Товариства.

     Товариство  є новоствореним  і не являється  правонаступником жодного суб’єкту підприємницької діяльності:

     1.Товариство  з моменту державної реєстрації  являється юридичною особою,  має самостійний баланс, розрахунковий  та інші рахунки в банківських  установах, печатку, штамп та  інші реквізити.

     2. Товариство  може бути учасником  та засновником спільних підприємств,  акціонерних товариств, асоціацій  та інших об’єднань. 

     3. Товариство має право без обмеження  приймати рішення про напрямки  своєї діяльності, які не суперечать  ямному законодавству України.

     ТОВ «Зоря»  розташоване в  лісостеповій зоні України, дуже теплій зоні і розташоване в 20 км на північному сході від райцентру Великий Бурлук Харківської області. По території господарства пролягає дорога Куп’янськ - Великий Бурлук. Середньорічна температура становить +20⁰С влітку, -7⁰С взимку, середньорічна кількість опадів 560 мм. Такі кліматичні умови визначають спеціалізацію підприємства. В гідрологічному відношенні район характеризується відсутністю водонасищених горизонтів і являється бідним на підземні води. ТОВ «Зоря» спеціалізується на виробництві зерна, технічних бобових, олійних культур, кормових культур, м’яса ВРХ, молока, свиней, реалізація цегли. В своєму складі воно має декілька ферм для утримання і вирощування тварин, машино - тракторний парк з великою кількістю техніки, включаючи сучасні модифікації, кирпичний завод , де виготовляють цеглу. Ферми мають спеціально обладнання вигульні майданчики, для утримання тварин в теплі пори року.

     Для характеристики спеціалізації підприємства використовують також непрямі показники: структура валової продукції, основних виробничих фондів, витрат праці, посівних площ, поголів’я тварин.

     Якісною характеристикою спеціалізації  підприємства є виробничий напрямок, який визначається за допомогою словесної  формули, яка включає з урахуванням  переваги усі галузі, питома вага яких у структурі товарної продукції  складає більш ніж 25%- такі галузі називають головними, і додаткові  галузі, продукція яких займає у  структурі товарної продукції 15-25% .

     Основною  формою організації праці в господарстві є виробничі бригади. В рослинництві діє тракторно-рільнича бригада, яка  розташована на території села Шипувате, в тваринництві – молочна ферма, три вівце-товарні ферми, також на території господарства є ставок на якому розводиться риба. Обслуговування виробничого підрозділу займається автопарк, ремонтна майстерня, склад паливо - мастильного матеріалу, токове господарство в яке входить:

• Насіннєвий;
• склад;
• фуражний склад;
• склад ядів та гербіцидів;
• сепаратор «САД»;
• ЗАВ-20;
• ЗАВ-40.

     На  основі організаційної структури базується  структура управління, в господарстві вона є лінійною, тобто керівники  виробничих підрозділів лінійно  підпорядковані головним спеціалістам.