Управління власним капіталом» на прикладі ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва 
 

Кафедра фінанси 
 

Курсова робота

на  тему:

     «Управління власним капіталом» на прикладі ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області. 

Виконала: студентка

5 курсу 1 групи

Факультету  «Облік і фінанси» спеціальності «Фінанси»

Бугай А. В.

Перевірила:

Кан.ек.наук., ст. викладач Морозова Г.С. 
 

Харків 2011

     Зміст 

     Вступ………………………………………………….……………………..…3

1. Огляд літератури…………………………………………………….….6
2. Організаційно – економічна характеристика та фінансовий стан ТОВ «Зоря» Великобурлуцького району, Харківської області………………14

3.1.      Форми функціонування власного капіталу…………………………..22

3.2.      Оцінка вартості елементів власного капіталу………………………..28

3.3.      Політика управління власним капіталом…………………………….32

Висновки і  пропозиції………………………………………………………..40

Список використаної літератури……………………………………………...43

Додатки

 

     

   Вступ 

   Актуальність  теми. Протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

   З переходом до ринкових відносин та зміною форми власності перед  більшістю підприємств надзвичайно  актуальною проблемою стала проблема формування і використання власного капіталу,та проблема управління ним.. Проблема полягає в тому, що власний  капітал виступає не лише як одне з  джерел фінансових ресурсів підприємства, а й служить індикатором того, хто і в якій мірі є власником  даного підприємства, а отже хто  і наскільки може впливати на процес прийняття стратегічних управлінських  рішень. Останній аспект набуває значної  ваги у зв’язку з необхідністю реструктуризації більшості підприємств, що в багатьох випадках означає зміну  власників, або зміну структури  власників підприємства.

   Крім  того процес управління власним капіталом  є важливим моментом у відносинах підприємства з зовнішніми кредиторами, так як величина власного капіталу пов’язана з платоспроможністю  підприємства.

   Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

   Змінилася і роль власного капіталу у житті  підприємств. У зв'язку з чим відразу виникло багато питань:

• як залучити засоби при утворенні підприємства;
• куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;
• як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;
• які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва. Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну

   відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

   Задаючись питанням, що ж представляє собою  власний капітал в діяльності сучасного підприємства необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність "керованості" підприємством у руках власника.

   Одночасно з питаннями формування необхідно  розглядати співвідношення між позиковими і власними засобами, тому що ціна залучення в окремих випадках позикових джерел більш низька й ефективна, ніж використання власних засобів.

   Проте на сьогодні загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу підприємства, нажаль, не існує.

   В сучасних умовах важливо не просто організувати облік власного капіталу відповідно до чинного законодавства, з тим, щоб правильно відображати  його обсяг і структуру у звітності, а включити облік у систему  управління підприємством. Тому актуальним є  така організація обліку власного капіталу, при якій облік є інформаційною  базою, яка дозволяє провадити оперативний  аналіз ефективності використання власного капіталу з тим щоб своєчасно  розробляти і впроваджувати коригуючі заходи по усуненню негативних тенденцій.

   Мета  і завдання дослідження. Написання даної роботи обумовлене необхідністю напрацювання шляхів вирішення тих проблем з якими зіштовхується сучасне підприємство при формуванні та управлінні власним капіталом.

   Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства; виявити механізм формування власного капіталу на підприємстві; вивчити і виявити особливості формування власного капіталу на підприємстві;
• розробити методику аналізу власного капіталу підприємства; виробити практичні рекомендації з удосконалювання й підвищення ефективності формування та управління власним капіталом на підприємстві;

   Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації формування та управління власним капіталом підприємства. Дослідження проводиться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря».

   Об'єктом  є підприємство та його власний капітал, а саме показники структури капіталу підприємства у динаміці за 2008 – 2010 роки.

   Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

   Інформативною основою дослідження є праці  українських і закордонних фахівців в галузі економіку та економічного аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

   У ході дослідження використовувалися  загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

 

     

1. Огляд літератури

 

   Формування  капіталу у різноманітних його форма  є важливим джерелом економічного зростання. Відсутність системних досліджень капіталів, якими володіє Україна, робить актуальним завдання розвитку методології аналізу цієї надзвичайно складної категорії

   Якщо  почати із визначення суті та структури  капіталу, то серед найбільш поширених та часто уживаних можна виділити такі підходи: капітал це вироблені раніше блага; головне майно, головна сума та "самозростаюча вартість" К.Маркса.

      Сутність  капіталу визначається його характеристиками: він є основним фактором виробництва, характеризує фінансові ресурси  підприємства які забезпечують дохід, є головним джерелом формування добробуту власників та головним вимірювачем ринкової вартості підприємства, а динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності [1]. Капітал, за Марксом, - це вартість, що має здатність до самонарощування, також це уречевлена минула праця [2].

   Капітал підприємства - це кошти, якими володіє  підприємство для здійснення своєї  діяльності, тобто є фінансовою базою  існування будь-якого підприємства [3].

   Історичний  екскурс до перших спроб наукового  аналізу капіталу приводить до Аристотеля, який запровадив поняття "хремастика". під яким розуміли мистецтво забезпечувати достаток або діяльність, спрямовану на нагромадження капіталу. Фізіократи називали капітаном сировину та інструменти. Автори економічної енциклопедії, згадуючи класиків політичної економії А.Сміта та Д.Рікардо, підкреслюють, що вони ототожнювали капітал з нагромаджено працею, запасом (машин, інструментів, сировини, одягу, їжі, грошей та ін.). А.Сміт до капіталу відносив лише частину запасів, призначену для подальшого виробництва й отримання доходу [4].

   Сучасні західні економісти, як зазначає С.Мочерний, у з'ясуванні сутності капіталу значно розширили діапазон запасів, видів нагромадженої праці, певних благ (до них відносять дороги, мости, комп'ютери, споруди то ще Американський економіст І.Фішер визначає капітал як запас багатства певний час, як здатність багатства і власності приносити їх власнику постійний дохід у вигляді "потоку послуг"; англійський економіст Дж. Хікс розглядав капітал як сукупність товарів виробничого призначення, а П. Хейне як виготовлені засоби виробництва майбутніх благ [5].

   На  сьогоднішній день цей термін часто  використовується у бізнесі, зокрема, як капітал власників, або сумарні  активи компанії, бізнесу, іноді як капітальні активи компанії, в бухгалтерському обліку - сума коштів, інвестованих у бізнес.

   У економічній теорії він також  має декілька значень: а) основні  активи (засоби виробництва, машини, обладнання і т. ін.); б) грошові кошти, доступні для інвестування або уже інвестовані; в) дисконтована вартість майбутнього прибутку від інвестицій; г) сумарна вартість активів; д) грошові кошти або власність, що використовуються для отримання доходу: є) загальна сума вартості акцій компанії.

   Широку  характеристику однієї з найскладніших  категорій економічної теорії дає  визначення, наведене у сучасній економічній  енциклопедії: "капітал - це сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об'єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів, тощо є знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої неоплаченої праці".. В ньому показано, що капітал, як будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. Завдання кількісної оцінки капіталів України дає можливість дещо звузити поле аналізу, не розглядаючи капітал як основне виробниче відношення, а зосередитись лише на його матеріально-речовій структурі.

      Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою,  управління капіталом  передбачає вплив на його обсяг і  структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання [6]. Можливість сталого розвитку підприємства визначається, перш за все, найважливішими параметрами його фінансового стану, зокрема фінансовими пропорціями [7]. Однією з них є структура капіталу, що являє собою співвідношення усіх видів власних і запозичених фінансових ресурсів, як довгострокових так і короткострокових, що використовуються підприємством з метою фінансування активів у процесі його господарської діяльності [8]. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно пов'язана із системою прогнозування показників підприємства [9].

   Що  стосується теорії фінансів, то в радянський період капітал у будь-якій його формі не був об'єктом її дослідження і лише з початком ринкової трансформації економіки почалося формування наукового розуміння економічної природи фінансового капіталу підприємства. При цьому більшість сучасних економістів-фінансистів розглядають поняття "фінансовий капітал" як синонім фінансових ресурсів. Це характерно як для вчених України, так і для фахівців з інших країн СНД [10].

   Так, І.Т. Балабанов пише: "Капітал — це частина фінансових ресурсів. Капітал — це гроші, пущені в обіг, і доходи, що вони приносять від цього обігу"[11].