Управління фінансами підприємств

-фінансове регулювання;

-система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Слід зазначити, що серед  українських вчених існує чітка позиція щодо визначення фінансового механізму підприємства та його складових, якщо поза увагою лишити центральну складову механізму – економічний інтерес учасників фінансових відносин та її присутність у кожній складовій механізму (крім фінансових індикаторів).

З цього приводу необхідно  враховувати, що фінансовий механізм має  забезпечувати таке поєднання факторів виробництва, його регуляторів, яке  реалізує приватновласницькі та суспільні  інтереси всіх учасників шляхом еквівалентного розподілу кінцевого продукту.

Розглянемо складові фінансового механізму підприємства.

Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання  окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому  розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Вона має наступні напрямки свого прояву:

-за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;

-за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації економічних інтересів.

З другої половини ХХ століття в економічній науці поширюється  думка, що держава може впливати на економіку підприємств та країни в цілому передусім за допомогою  фінансів, а саме: за допомогою фінансового  регулювання.

Взагалі, регулювання визначають як підпорядкування певному правилу, як вплив на об’єкт управління з метою досягнення стану його стійкості у разі виникнення відхилень від завдань, встановлених норм і нормативів. На сьогодні в економічній літературі немає єдиного погляду на зміст фінансового регулювання економіки підприємства. Але, узагальнюючи погляди вчених, можна зазначити, що стосовно господарюючого суб’єкта фінансове регулювання полягає в забезпеченні стійкості функціонування системи. Це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться  за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

- первинного впливу, що  діють у процесі вилучення  частини доходів (податки,внески, відрахування);

- вторинного впливу, що  діють шляхом збільшення доходів  (банківські позички, бюджетні  субсидії).

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

-загального підходу,  характерного для всіх суб'єктів  фінансових відносин (єдиний рівень  оподаткування, кредитування, фінансування);

-селективного, диференційованого  підходу.

При здійсненні ефективної фінансової політики підприємства перевага надається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально-економічний  розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують  цю дію та поділяються на:

-за напрямом дії  – стимули, санкції;

-за видами – норми й нормативи;

-за методологічними  засадами – умови і принципи  формування доходів, нагромаджень  і фондів; умови і принципи  фінансування і кредитування.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”.

В сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового  механізму найефективнішими є фінансові  важелі, які приводяться в дію  через відповідні фінансові методи.

Окрім того, фінансовий механізм має відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

В теорії фінансів система  фінансових індикаторів включає:

-фінансові категорії;

-фінансові показники;

-фінансові коефіцієнти.

Застосовування фінансових категорій як фінансових індикаторів не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чисто теоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база. Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності. Фінансові коефіцієнти це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльності.

Саме вони можуть виступати  у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм це складна система, яка  дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв’язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.

 

 

2.3 Фінансовий менеджмент в системі управління підрприємства

За умов ринкової економіки  з її жорсткою конкуренцією, виживання  та успішне функціонування підприємств  багато в чому визначається здатністю  менеджерів правильно розпорядитися  наявними фінансовими ресурсами, примножуючи  капітал і збільшуючи прибуток, вчасно спрогнозувати Й уникнути банкрутства суб'єкта господарювання.

Наявний в Україні  жорсткий податковий прес, інфляційні очікування, криза неплатежів дезорієнтують  менеджерів підприємств. Вони виявляються  нездатними ухвалювати необхідні управлінські рішення в галузі регулювання прибутку, збільшення майна акціонерів, дивідендної політики і т. п. Ці, а також багато інших аспектів діяльності підприємств піддаються управлінню за допомогою універсальних методів, вироблених у світовій практиці і об'єднаних у науці фінансового менеджменту в струнку та корисну в практичному відношенні систему.

Фінансовий менеджмент є підсистемою загального управління господарсько-комерційною діяльністю підприємства, яка охоплює сукупність принципів, методів і форм організації управління всіма аспектами його фінансової діяльності і спрямована на реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємства. Фінансовий менеджмент безпосередньо пов'язаний з виробничим та інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу й деякими іншими видами функціонального менеджменту.

Найважливішою є роль фінансового менеджменту у сфері  великого бізнесу. Тут діє закон  переходу кількості в якість. Великому бізнесу потрібен великий потік  капіталу й відповідно великий потік  споживачів продукції. При цьому в бізнесі переважають фінансові операції, пов'язані з інвестиціями, у тому числі з портфельним рухом і примноженням капіталу (траст, лізинг, селенг, транстінг). Тому без кваліфікованого фінансового менеджера великий бізнес просто неможливий.

Вважається, що для малого бізнесу достатньо кваліфікації бухгалтера чи економіста, оскільки фінансові  операції майже не виходять за рамки  звичайних безготівкових розрахунків, основою яких є грошовий обіг. Але  практика свідчить про те, що знання багатьох універсальних прийомів, накопичених фінансовим менеджментом, можуть бути ефективно використані й у малому бізнесі. А, враховуючи необхідність розвитку малого бізнесу, значущість таких знань буде виправданою і з економічного погляду.

Фінансовий менеджмент згідно із завданнями, які ним вирішуються, можна поділити на стратегічний і  оперативно-тактичний. Перший, як правило, пов'язаний з управлінням інвестиціями, другий спрямований на управління грошовою готівкою.

Фінансовий менеджмент базується на таких концепціях: грошових потоків, вартості грошей у часі, операційного та фінансового ризику, ціни капіталу та ефективного ринку.

■ Концепція грошових потоків. Фінансовий менеджмент враховує динамічну природу бізнесу й тому основним об'єктом дослідження й управління в цій системі є не прибуток, а грошові потоки.

■ Концепція вартості грошей у часі. В основу цієї концепції покладено твердження, що гроші з плином часу втрачають свою вартість. На цей процес впливає інфляція й ризик. Для фінансового менеджера ця концепція має виняткове значення, оскільки в аналітичних розрахунках доводиться порівнювати грошові потоки, що акумулюються чи використовуються в різні періоди часу.

■ Концепція операційного та фінансового ризику. Оскільки бізнес у будь-якій сфері перебуває під впливом багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, які іноді досить важко спрогнозувати, він завжди має певний ступінь ризику, величина якого залежить від розміру фінансових ресурсів фірми. Тому фінансовий менеджер повинен обов'язково розраховувати і враховувати у своїх рішеннях можливі наслідки фінансового й підприємницького ризику.

■ Концепція ціни капіталу. Ціна капіталу — категорія, в основі якої — визначення суми фінансових витрат, необхідних для формування достатнього обсягу фінансових ресурсів. Вона, з одного боку, вказує на рівень цих витрат, а з іншого — на необхідність забезпечення мінімального рівня ефективності використання наявних фінансових ресурсів. Під час формування оптимальної структури капіталу в основі має бути критерій — мінімум його ціни.

■ Концепція ефективного ринку відображається у проблемах, пов'язаних з невідповідністю реального ринку капіталу ефективному (ідеальному) ринкові. Ті рішення, що приймаються фінансовим менеджером, можуть бути настільки ефективними, наскільки він оперує об'єктивною інформацією, яку отримує з відповідних джерел. Отже, якість інформації є визначальною у прийнятті фінансових рішень.

Головна мета фінансового  менеджменту - забезпечення зростання  добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основними  серед яких є:

- забезпечення високої  фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку;

- оптимізація грошового  обороту і підтримання постійної  платоспроможності підприємства;

- забезпечення реалізації  економічних інтересів суб'єктів  фінансових відносин;

- забезпечення мінімізації  фінансових ризиків. 

Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку відбувається шляхом втілення ефективної політики фінансування господарської діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.

Оптимізація грошового  обороту і підтримання постійної  платоспроможності підприємства досягається  за рахунок ефективного управління грошовими потоками підприємства, підтриманням ліквідності його активів, забезпеченням  постійної платоспроможності підприємства.

Забезпечення реалізації економічних інтересів суб'єктів  фінансових відносин здійснюється за допомогою ефективного управління активами підприємства, оптимізації  їх складу, структури, розміру. При цьому  важливе значення має скорочення різниці між величиною номінального прибутку і реальним прибутком, що забезпечується реальним надходженням грошових коштів на підприємство.

Забезпечення мінімізації  фінансових ризиків реалізується шляхом ефективного управління фінансовими  ризиками, що передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, застосування превентивних заходів і ефективних форм зовнішнього та внутрішнього страхування.

Будь-яка економічна категорія  проявляється в її функціях. Враховуючи, що функції економічної категорії  є формою вираження суспільного призначення даної категорії, що функції властиві тільки цій категорії, а не будь-якій іншій, то саме функції виражають те головне і специфічне, що характерно для конкретної економічної категорії.

Слід розмежовувати  поняття "функція" і "роль" тієї чи іншої економічної категорії. Якщо за допомогою функції проявляється суспільне призначення економічної категорії, то роль виражається в результатах її практичного застосування.

В науковій літературі немає  єдиної точки зору щодо функцій фінансового  менеджменту. Визначення функцій здебільшого залежить від концепцій і теорій, наукових напрямів у визначенні суті фінансового менеджменту, а також від підходів у визначенні функцій фінансів підприємств та управління.

З практичної точки зору функції фінансового менеджменту визначає система задач фінансового менеджменту на підприємстві. Ці функції поділяють на дві основні групи: