Управління фінансами підприємств

 

Вступ

Фундаментальні засади фінансово-господарської діяльності підприємств на нинішньому етапі  розвитку світової економіки зазнають докорінних змін. Домінуючий вплив на трансформацію фінансових відносин на мікрорівні справляють важелі нової „інформаційно-інноваційної економіки” та процеси глобалізації. Оскільки рівень фінансових ризиків, яких зазнають суб’єкти господарювання, сьогодні є значно вищим, ніж раніше, характерною рисою сучасного етапу розвитку економічних відносин є стрімке зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Досить часто фінансово-неспроможними стають суб’єкти господарювання, що були лідерами у відповідній галузі.  Тому на сучасному етапі важливе значення в системі управління підприємством набуває ефективне управління фінансами підприємства.

Головною метою будь якого підприємства стає отримання  якомога більшого доходу при найменших  витратах. Саме у розрізі цієї мети управління фінансами відіграє значну роль. Але використати на практиці знання про фінансовій менеджмент неможливо без детального вивчення сутності цього процесу. Тому вивчення змісту і задач управління фінансами підприємств повинно набувати пріоритетного значення як при управлінні фінансами підприємств, так і при керуванні підприємством загалом. Вивчення цієї теми допоможе підприємствам відповісти на такі питання: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці то-вари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?

Актуальність теми обумовлена провідним місцем фінансів у цілісній системі підприємства та їх значним впливом на розвиток та ефективне функціонування. Фінансами підприємств є сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів. Наявність достатніх доходів створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не гарантує його, оскільки все залежить від їх раціонального розподілу й ефективного використання. Саме це і є основним завданням фінансів підприємств. Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

Управлінням грошовими  потоками підприємства шляхом відповідної організації руху грошових потоків у часі та просторі дає змогу дотримуватись належного рівня платоспроможності та ліквідності суб'єкта господарювання. Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства.

Таким чином, управління фінансами підприємств має суттєве  значення для ефективної роботи економіки  України загалом і окремих  підприємств зокрема. А вивчення змісту і задач цього процесу  стає важливим фактором для повноцінного розвитку та конкурентоспроможності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні  засади управління фінансами  підприємств

Для найефективнішого використання у виробництві виробничих факторів, а також грошових коштів і фінансових ресурсів запроваджується управління ними.

Управління виробництвом є доцільною, цілеспрямованою діяльністю людей щодо поліпшення використання відповідних його факторів і зміцнення  економіки підприємства загалом. Оскільки фінанси є кровоносною системою економіки, то вони також потребують управління.

Управління фінансами  підприємств — це управління у  сфері грошових відносин щодо формування, розподілу і використання грошових доходів, нагромаджень і фінансових ресурсів з метою найефективнішого їх використання і підвищення платоспроможності підприємства[13].

Таким чином, основною метою  управління фінансами або фінансового  менеджменту є одержання максимальної вигоди від функціонування підприємства в інтересах його власників. До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.

Крім того, до управління фінансами підприємств належить визначення потреби в оборотних активах в обсягах, що забезпечують мінімальні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми й ефективного їх використання.

Управління фінансами  включає також визначення обсягів  капіталовкладень і джерел їх фінансування, виявлення резервів підвищення платоспроможності  й ефективності виробництва.

Об'єктами управління у  сфері фінансів підприємств є:

• фінансові відносини, що виникають між підприємствами і їх засновниками, державою, комерційними структурами, іншими підприємствами і фізичними особами;

• доходи і нагромадження (прибуток), їх формування, розподіл і  використання;

• фінансові ресурси, джерела їх формування, склад і структура;

• склад, структура і  кругообіг капіталу;

• грошові фонди, їх формування і використання;

• грошовий обіг у відтворювальному процесі тощо.

Суб'єктами управління фінансами  на рівні підприємства є його керівник, планово-фінансова служба, фінансові менеджери.

Основними завданнями фінансової служби є:

• фінансовий аналіз діяльності підприємства;

• розробка і реалізація фінансових планів;

• визначення потреби  підприємства у фінансових ресурсах в обсягах, необхідних для виконання  плану економічного і соціального розвитку;

• мобілізація фінансових ресурсів у запланованих обсягах;

• своєчасне й у  повному обсязі виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними централізованими фондами, постачальниками, працівниками тощо;

• виявлення резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення ефективності виробництва і платоспроможності підприємства;

• здійснення контролю за формуванням і ефективним використанням  доходів, прибутку і фінансових результатів[7].

Системи цілей управління фінансами різняться за ступенем формалізації і можливостями кількісної оцінки:

• виживання підприємства в умовах банкрутства;
• лідерство в боротьбі з конкурентами;
• максимізація ринкової вартості підприємства;
• стійкі темпи зростання економічного потенціалу підприємства;
• зростання обсягу виробництва і реалізації;
• максимізація прибутку;
• мінімізація витрат;
• забезпечення рентабельної діяльності;
• ідентифікація, оцінка і управління фінансовими ризиками[8].

Пріоритетність цих  цілей по-різному пояснюється  існуючими теоріями організації бізнесу. Найбільш відомою є теорія, згідно з якою підприємство повинно працювати таким чином, щоб забезпечити максимальний доход його власникам (теорія максимізації прибутку).

Також існує концепція, згідно з якою в основі діяльності підприємства та його керівництва покладено прагнення до зростання обсягу виробництва та збуту.

Будь-якому підприємству в тому чи іншому ступені властива розбіжність між функцією володіння  і функцією контролю. Це призвело до виникнення ряду управлінських теорій.

В основі таких теорій (найбільш відомою є «Теорія передачі повноважень» або «Агентська теорія») – лежить протиставлення інтересів власників підприємства і його управлінського персоналу. Їх інтереси далеко не завжди співпадають.

Різновидом цієї теорії є «Теорія зацікавлених осіб», яка стверджує, що цілями функціонування будь-якого підприємства є гармонізація конфліктних цілей юридичних і фізичних осіб, які мають пряме або непряме відношення до підприємства – акціонерів, управлінського персоналу, контрагентів, державних органів. Підприємство повинно, зокрема, не лише піклуватись про одержання максимального прибутку, а й про соціальне становище своїх працівників.

Однак найбільше розповсюдження в останні роки отримала «Теорія  максимізації багатства (добробуту) акціонерів». Розробляючи цю теорію, виходили з припущення, що жоден із існуючих критеріїв (наприклад, рентабельність, обсяг виробництва тощо) не повинен розглядатись в якості узагальнюючого критерію ефективності рішень фінансового характеру. Такий критерій повинен:

а) базуватись на прогнозуванні  доходів власників підприємства;

б) бути обґрунтованим, зрозумілим і точним.

Вважається, що цим умовам в більшому ступені відповідає критерій максимізації власного капіталу. Цей  підхід базується на відповідній  ідеї розвитку суспільства (досягнення розквіту суспільства через приватну власність).

Оптимальна взаємодія  фінансових відносин досягається використанням  усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання[23].

Значення управління фінансами підприємств полягає  в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших  власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні  мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

Управління фінансовими  ресурсами фірми, через багатоваріантність його прояву, на практиці неможливо  здійснювати без професійної  організації цієї роботи. Отже дослідження змісту і задач управління фінансами підприємств, а також методів цього управління має пріоритетне значення для будь-якого підприємства. Подальше ефективне функціонування підприємства буде залежати від правильного сприйняття інформації про належне управління фінансами підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Зміст і  задачі управління фінансами  підприємств

2.1 Основні  завдання управління фінансами  підприємств

В економічній  літературі є різні підходи до визначення критеріїв пріоритетності мети фінансового менеджменту, що базуються  на відповідних теоріях організації бізнесу (теорії максимізації прибутку, концепції зростання обсягу виробництва і збуту, теорії максимізації ціни фірми тощо).

Метою створення  переважної більшості суб'єктів  підприємництва в умовах ринкової економіки  є отримання прибутку, що визначило на тривалий період часу основну мету фінансового менеджменту — максимізацію прибутку підприємства. Однак значний обсяг прибутку підприємства не завжди забезпечує нарощування його фінансового потенціалу, достатній рівень капіталізації. Неефективний розподіл і нераціональне використання прибутку можуть призвести до втрати фінансової рівноваги суб'єкта господарювання, а в кінцевому підсумку до зниження його конкурентних переваг та ринкової вартості. Тому найбільшого поширення набула "Теорія максимізації багатства (добробуту) акціонерів", в основу якої було покладено вибір узагальнюючого критерію ефективності фінансових рішень, який повинен бути достатньо обґрунтованим та базуватися на прогнозуванні доходів власників підприємства. При цьому визнано, що таким умовам відповідає критерій максимізації вартості власного капіталу, тобто ринкової ціни акцій[19].

Отже, фінансовий менеджмент спрямований на задоволення  інтересів власників капіталу підприємства, а тому основною метою фінансового  менеджменту є максимізація ринкової вартості підприємства, що свідчить про його значний фінансовий потенціал, максимальну ефективність господарювання та досягнення високого рівня добробуту власників.

До головних завдань управління фінансами підприємств належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.