Теоретичні аспекти функціонування та складові фінансової системи держави

- передачі в оренду земельних ділянок на конкурсних засадах та проведення земельних аукціонів (за 2011 рік – 2,5 млн. грн., що на 1,7 млн. грн. або в 3,1 рази більше, ніж в 2010році);

- продажу землі під об’єктами комерційного призначення – (за 2011 рік – 3,3 млн. грн., що на 1,6 млн. грн. або 94% більше, ніж в 2010 році).

Динаміка  надходжень доходів міського бюджету  в 2006-2011 роках, млн. грн.                                                                                               Таблиця 2.3. 

Джерела доходів	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Обсяг закріплених доходів, всього	94,7	130,1	196,1	258,2	241,6	270,7
в т. ч. податок з доходів фізичних осіб	73,4	107,0	167,4	225,5	210,2	237,6
Обсяг власних доходів, всього	63,0	78,0	127,2	122,5	125,8	128,8
в т.ч. місцеві податки і збори	20,6	22,6	30,2	35,9	37,7	36,1
з них ринковий збір	18,7	20,5	27,7	32,9	35,0	33,4
Цільовий фонд міської ради	1,0	1,5	17,1	17,0	9,1	11,4
Трансферти з державного та обласного бюджетів	78,4	118,0	158,9	179,2	226,2	267,0
Зведений обсяг доходів	237,1	327,6	499,3	576,9	602,7	677,9

 

Відсутня  заборгованість із виплати заробітної плати працівникам бюджетної  сфери та на комунальних підприємствах.

Виконано  зобов’язання бюджету по захищених  статтях на 100%.

Збільшення  доходів міського бюджету дало можливість покращити фінансування бюджетних  галузей, в тому числі їх капітальних  видатків.

Обсяги видатків за основними галузями у 2005-2010рр., млн. грн.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.4

 

Видатки, всього	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2010/ 2011%
з них:	235,4	322,9	481,1	594,5	608,6	692,3	113,7%
освіта	78,6	94,2	131,6	178,2	201,1	240,2	119,4%
охорона здоров'я	52,4	70	91,5	117	122,4	146,7	119,9%
Соціальний  захист	39,4	50,6	105,2	122,5	141	191.5	135,8%
фізична культура та спорт	2,3	2,8	7,2	11	7,5	9,4	125,3%
сім'я  та молодь	0,9	1,4	1,8	2,3	2,1	2,5	119,1%
культура  та туризм	6,1	7,9	12,4	16,4	18,7	22,5	120,3%
житлово-комунальне господарство	21,7	40,4	66,0	62,5	47,2	49,3	104,0%
з них: будівництво, реконструкція, ремонт та утримання автомобільних доріг	5,0	8,2	13,2	14,8	13,6	19,1	140,4%
транспорт	-	1,8	9,2	12,7	5,0	5,0	-

 

Найбільшу питому вагу в структурі видатків 2011 року становлять: освіта (34,7%), соціаль-ний захист (27,5%), охорона здоров’я (21,2%), та житлово-комунальне господарство (7,1 %)

Структура видатків по основних галузях  у 2010 році.            Таблиці2.5

 

 

 

 

Надано  в 2011 році фінансову допомогу та дотації  на відшкодування різниці між  фактичними витратами на виробництво  послуг та затвердженими тарифами (з  метою збереження розміру тарифів):

·    міському комунальному підприємству “Хмельницькводоканал” 3,5 млн.,

·  комунальному підприємству "Південно-Західні тепломережі” – 800,0 тис. грн.;

·  міському комунальному аварійно-технічному підприємству житлово-комунального господарства – 800,0 тис. грн.;

·    комунальному підприємству “Спецкомунтранс” –1,2 млн. грн.;

·    комунальному підприємству “Електротранс” – 5 млн. грн.

 

 

2.2. Економічний зміст і структура місцевих бюджетів.

 

Бюджетно-податкова реформа 2010-2011 років привела до змін у системі  регулювання функціонування місцевих бюджетів. Ухвалення нової редакції Бюджетного кодексу та Податкового  кодексу, окремих постанов Міністерства України та проекту бюджету-2012 сприяють наданню місцевому самоврядуванню реального фінансового змісту та зміцнюють підґрунтя для ефективного  виконання органами місцевого самоврядування функцій на рівні регіонів та громад. Однак не всі зміни у системі  оподаткування та розподілу надходжень мали позитивний фіскальний ефект. Зміна  економічної ситуації (зокрема, загроза  настання другої хвилі світової фінансово-економічної  кризи) ставить нові виклики перед  системою бюджетно-фінансового регулювання  регіонального розвитку, що вимагає  її періодичного коригування.

Довідково: У першому півріччі 2011 р. функціонування сфери бюджету  у більшості регіонів України  характеризувалося низкою позитивних тенденцій, зокрема нарощенням доходів  місцевих бюджетів (без трансфертів), зростання яких спостерігалось у 26 регіонах (у I півріччі 2010 р. – у всіх регіонах). Приріст варіював від 6,4 % у Закарпатській до 31,1 % у Полтавській  областях. При цьому, у всіх 26 регіонах приріст доходів місцевих бюджетів перевищував відповідний показник попереднього року. Єдиним регіоном, у  якому було зафіксовано зменшення  доходів місцевих бюджетів (без трансфертів), є м. Київ (доходи зменшились на 28,5 % проти зростання на 2,5 % за підсумками I півріччя 2010 р.)[1].

Тенденції щодо нарощення доходів  місцевих бюджетів не в останню чергу  були спричинені бюджетно-податковою реформою 2010‑2011 рр., результативність якої, водночас, не можна оцінювати однозначно. В Україні і досі залишились невирішеними системні проблеми, які супроводжують реформування бюджетно-податкової сфери і які вирішальним чином впливають на стабільний регіональний розвиток, у тому числі:

1. Зменшення фіскального потенціалу  місцевих податків та зборів  і відсутність значущого фіскального  ефекту від розширення дохідних  джерел другого кошика, неповне  використання потенціалів оподаткування. 

Перелік місцевих податків та зборів в Україні було суттєво реформовано. Із 2 податків та 12 зборів[2] було виключено  економічно недоцільні і замінено їх: передано загальнодержавний податок  – єдиний податок, введено податок  на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Причому  перші три є обов’язковими  для встановлення місцевою радою  на території поширення її повноважень, а запровадження інших є правом місцевих рад. У бюджетів місцевого  самоврядування було забрано такі вагомі джерела надходжень, як податок з реклами та ринковий збір, що складали до 90 % у структурі місцевих податків та зборів.

Такі зміни призвели до зменшення  надходжень загалом до місцевих бюджетів на 16,0 % (до 154,7 млн грн) і до ще більшого зменшення їх частки у структурі  доходів місцевих бюджетів – з 1,3 до 1,0 %, відповідно у січні‑березні 2011 року (порівняно із січнем березнем 2010 р.)[3]. Прогнозується, що обсяги місцевих податки і зборів зростуть лише після введення в дію з 01.07.2012 р. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За оцінками експертів Асоціації міст України, такі надходження становитимуть 170 млн грн на рік.

До переліку дохідних джерел другого  кошика, крім існуючих раніше (зокрема, плати за землю), включено фіксований податок на доходи від підприємницької  діяльності, а також передані з  першого кошика штрафні санкції, адміністративні штрафи та інші надходження. Незважаючи на зростання обсягу доходів  другого кошика на 37,9 % (до 3,2 млрд грн), таке збільшення відбулося в основному (на 78,5 %) за рахунок збільшення обсягів  плати за землю, а вплив інших  нових надходжень є незначним. Зазначимо, що у структурі плати за землю  динамічно зростає обсяг орендної плати (на противагу земельному податку) і відповідно його частка. Співвідношення орендної плати та земельного податку  змінювалися наступним чином: 67,8:32,2 у січні‑березні 2010 р. та 69,4:30,6 у січні‑березні 2011 р. Очікується, що у зв’язку із запровадженням ринку землі вигідніше стане орендувати, а не купувати землю, що має призвести до ще більшого зростання обсягів орендної плати і відповідно – плати за землю у доходах місцевих бюджетів.  

Невміння місцевих органів влади  реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних  можливостей оподаткування. Внаслідок  значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору.

2. Уповільнення темпів зростання  обсягів надходжень до першого  кошика та, відповідно, зростаюча  залежність місцевих бюджетів  від державного.

Відбулися зміни у розподілі  основного бюджетоформуючого податку  – податку з доходів фізичних осіб. Віднині до м. Києва (бюджет якого  акумулював до реформ найбільшу частку надходжень від цього податку) надходить  не 100 %, а 50 % податку з доходів  фізичних осіб. Внаслідок такого перерозподілу  зростання обсягу надходжень до першого  кошика спостерігалося на рівні лише 1,0 %, хоча надходження від податку  з доходів фізичних осіб по Україні  зросли на 0,8 млрд грн (до 11,5 млрд грн), а  їх частка – на 1,2 в.п. і нині складає 77,7 % доходів місцевих бюджетів. Скорочення обсягу першого кошика спричинює  необхідність збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів із державного бюджету. 

Спостерігається щорічне збільшення частки трансфертів (відповідно 42,0 %, 44,6 %, 47,1 %, 52,0 % у доходах місцевих бюджетів у січні‑березні 2008‑2011 рр. відповідно) і відповідне падіння частки власних доходів громад. У самих трансфертах частка дотацій вирівнювання дещо зменшилась (із 57,8 до 52,5 %), частка субвенцій із соціального захисту населення зросла із 41,9 до 42,7 %. Натомість обсяги дотації вирівнювання зросли на 20,9 %, а обсяги коштів, що передаються до державного бюджету, навпаки, вперше у післякризовий період зменшились на 61,9 %. Тому можна сказати, що застосовуваний принцип покриття нестачі фінансових ресурсів у регіонах трансфертами із державного бюджету є дестимулюючим для активізації внутрішнього потенціалу розвитку регіону.

3. Суттєвими залишаються відмінності  між рівнями доходів та видатків  місцевих бюджетів на одну  особу у різних регіонах України.

За період, що аналізується, доходи збільшились на 11,8 %, видатки –  на 28,5 %. У розрахунку на одну особу  найвищі доходи спостерігались у  м. Києві (844,7 грн) та  Дніпропетровській (563,7 грн) областях, а також у м. Севастополі, Донецькій області, АР Крим та Запорізькій області; найнижчі – у Чернівецькій області (212,6 грн), а у середньому по Україні доходи становили – 370,8 грн.

Видатки у розрахунку на одну особу  становлять 833,3 грн, найвищі у м. Києві (928,4) та Рівненській (830,3) областях, а  найменші – у Луганській області (743,0); у середньому по Україні – 833,3 грн. Таким чином, варіація по доходах  складає 3,97 разу, по видатках – 1,25 разу (у минулому періоді варіації складали відповідно 6,1 та 1,29 разу). Значне перевищення  видатків над доходами свідчить про  неспроможність громад та регіонів самостійно, без трансфертів, фінансувати власні потреби. Досягнуті в результаті вирівнювання обсяги видатків на одну особу відповідають лише принципам  соціальної справедливості, не віддзеркалюють відповідність реального рівня  розвитку економіки (зокрема, доходів) та рівня видатків. Відбувається недоотримання  достатнього обсягу коштів для виробничої, інвестиційної та будівельної діяльності у регіонах, скорочуються обсяги виробництва, згортається підприємницька активність на місцях. Посилюються патерналістські  очікування регіонів відносно держави.