Теоретичні аспекти функціонування та складові фінансової системи держави

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за  допомогою   бюджету   відбувається   перерозподіл валового  внутрішнього   продукту,  рідше – національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними  формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3. пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
4. сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі   державних    фінансів,    що    зумовлено    ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з  іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.

Крім того, держава, виступаючи власником  засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб'єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.

У країнах середнього рівня розвитку частка ВВП, що перерозподіляється через бюджетну систему, становить 35-37%, а у високо розвинутих - 45 % і більше. Наприклад, у Німеччині цей показник сягнув 60% [13, с. 86].

Державні  органи на всіх рівнях управління для  виконання покладених на них функцій повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою в державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів для фінансування господарства, соціальної сфери, благоустрою, утримання органів законодавчої і виконавчої влади і ін.

Сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права являє собою бюджетну систему держави.

Структура бюджетної системи, принципи її побудови та організація функціонування визначаються бюджетним устроєм, що ґрунтується на адміністративно-територіальному поділі держави. Як правило, в унітарних державах існує дворівнева бюджетна система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рівнів - федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації, та місцеві бюджети.

Наприклад у США трирівнева бюджетна система. Оскільки США — федеративна держава, вона має три бюджетні рівні — федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.

Федеральний (державний) бюджет будується  за принципом "повного бюджету" і складається з двох частин: власне урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, летовища, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підприємств.

Бюджет як фінансовий документ на 2007/2011 бюджетний рік складався з п'яти томів: власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та дві брошури, що пояснювали бюджетний процес — загалом 2514 сторінок. Бюджет передбачав фінансування 13 федеральних міністерств, більше ніж 100 відомств, агенцій та управлінь, а також кошти на фінансування національних програм — медицини, освіти, охорони довкілля, боротьби зі злочинністю тощо. Загальна сума федеральних витрат становила 1,73 трлн дол., що на 3,9 % більше, ніж у попередньому році. До речі, саме з 2007/ 2011 бюджетного року вперше за 30 останніх років був передбачений профіцит бюджету на суму 9,5 млрд дол..

У Франції  чоторирівнева система бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети  регіонів, бюджети департаментів  і бюджети комун. Консолідований бюджет включає такі складові: 

• загальнодержавний бюджет; 
• місцеві бюджети;
• спеціальні рахунки Казначейства;
• приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;
• приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;
• операції тимчасового характеру.

Складовими бюджетної системи  України є державний бюджет та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України, ухваленого Верховною Радою України 22 березня 2009 р., місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Для аналізу  та прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України, що включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області містить показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району охоплює показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним Поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів. Що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Таблиця 1.3. Структура зведеного бюджету України (Додаток В).

Бюджетна система України ґрунтується  на таких принципах:

1. принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних  відносин,  єдиною  бюджетною  класифікацією, єдністю     порядку     виконання     бюджетів     та     ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2. принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві    бюджети    є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та   органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного,  а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням  за ними відповідних джерел доходів,  правом відповідних  органів  державної    влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства  України,  правом  Верховної  Ради  Автономної  Республіки  Крим та відповідних рад самостійно і незалежно  одне  від одного  розглядати  та затверджувати відповідні бюджети;

3. принцип повноти - до  складу  бюджетів  підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що  здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
4. принцип  обґрунтованості -  бюджет  формується  на реалістичних  макропоказниках  економічного  і  соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
5. принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнути запланованих цілей, залучаючи мінімальний обсяг бюджетних       коштів,       і       максимального       результату, використовуючи визначений бюджетом обсяг коштів;
6. принцип   субсидіарності   -   розподіл   видатків   між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні  надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
7. принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
8. принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система  України   будується  на   засадах   справедливого   і неупередженого    розподілу    суспільного    багатства    між громадянами і територіальними громадами;
9. принцип публічності та  прозорості -  Державний бюджет  України  та місцеві  бюджети  затверджуються,  а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною  Радою  України,  Верховною  Радою  Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
10. принцип  відповідальності учасників   бюджетного процесу    -    кожен    учасник    бюджетного    процесу    несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Сконцентровані у бюджеті кошти  призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, освіти, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, поліпшення матеріального становища населення, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

До бюджетних методів регулювання  економічних і соціальних процесів відносять:

1. податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування;
2. бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;
3. фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання   економічних   умов   їх   функціонування   або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові безпроцентні кредити та ін.);
4. створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

3. Місцеві бюджети – фінансова основа місцевого самоврядування.

Визначальною  ланкою місцевих фінансів є місцеві  бюджети. У них зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні  місцевого самоврядування.

Сутність  місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну  форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається  між місцевим та державним бюджетами, а також в середині сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма мобілізації  доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території.

Разом з тим місцеві бюджети  слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме:

• відносини  між  органами  місцевого  самоврядування  і господарськими структурами, що функціонують на даній території;
• відносини між місцевою владою і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витрачанні коштів місцевих бюджетів;
• відносини між органами місцевої влади різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів;
• відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.