Теоретичні аспекти функціонування та складові фінансової системи держави

Місцеві бюджети — це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Водночас місцевий бюджет може розглядатися за трьома категоріями.

По-перше, це правовий акт, згідно з  яким виконавчі органи влади отримують легітимне право розпоряджатися певними фондами грошових ресурсів.

По-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого  органу влади чи самоврядування.

По-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним елементом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

    Місцеві фінанси сконцентровані  в місцевих бюджетах, до яких  відносяться: обласні, районні,  сільські і селищні бюджети.

Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів [10, с.94].

Спеціальний фонд має формуватися  із конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Спеціальний фонд – це класичний  випадок закріплення джерела  доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються  на фінансування певних видів видатків.

Спеціальний фонд був введений з  метою поліпшення звітності за державні кошти, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів, тобто для підвищення прозорості у використанні державних коштів.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку [10, с.95].

Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так  і делегованих повноважень. Кошти  поточного бюджету спрямовуються  на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних  асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту  населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються  на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також  на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності  дефіциту бюджету у зв’язку з  недовиконанням доходів бюджету.

Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і  особливостей можуть перерозподіляти  між собою на підставі договорів  окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

Фінансова незалежність місцевих бюджетів є одним з основних умов існування  демократичної держави.

Однак, ця незалежність повинна мати певні межі, які визначені Європейською Хартією про місцеве самоврядування в 1982 році: “Незалежність органів  місцевого самоврядування припустима в межах їх компетенції” [20, с. 132].

В Україні нараховується більше 10 тисяч місцевих бюджетів. Найбільш численна група – це міські, сільські, селищні бюджети ( табл. 1.1).

Конституція України не передбачає  існування обласних бюджетів, хоча в ній міститься нагадування  про них. Відповідно до статті 143 Конституції  України обласні бюджети формуються так званим двоканальним чином із:

• коштів Державного бюджету для відповідного розподілу між територіальними общинами або для виконання спільних проектів;
• коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально – економічних програм.

Незацікавленою особою в об¢єднанні фінансових ресурсів у єдиний обласний бюджет є великі міста, промислові центри (міста-донори), тому що в процесі будь-якого перерозподілу фінансових ресурсів страждають саме вони.

Таблиця 1.1

СТРУКТУРА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ.

Групи місцевих бюджетів:	Кількіст,шт.
Бюджет Автономної Республіки Крим	1
Обласні бюджети	24
Бюджети міст республіканського підпорядкування	2
Районні бюджети неміських районів	486
Бюджети міст обласного підпорядкування	158
Бюджети районів міст	120
Бюджети міст районного підпорядкування	283
Бюджети селищних рад	915
Бюджети сільських  рад	9769

 

Найбільше значення серед місцевих бюджетів приділяється міським бюджетам, тому що Україна – надзвичайно  урбанізована держава – займає 3-є  місце в Європі по кількості міст; у містах проживає 3/5 усього населення  України [19, с. 133].

Місцеві бюджети виконують  наступні функції:

• формування грошових фондів;
• розподіл цих фондів між галузями економіки, що фінансуються з місцевих бюджетів і наступне використання цих коштів;
• контроль за фінансово–господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які фінансуються з місцевих бюджетів.

Сьогодні дедалі більше уваги приділяється методиці розподілу фінансових ресурсів, яка б урахувала стратегічні  програми уряду, пріоритетність діяльності бюджетних установ і їхню спроможність використовувати отримані бюджетні кошти. Розробленню методики планування бюджетів у своїх працях приділяли увагу такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як В. І. Самборський, І. Т. Балабанов, М. Д. Білик, І. А. Бланка та інші.

В науці виділяють різні типи формування бюджетів, які мають як переваги, так і недоліки:

1. Лінійно-об’єктний (постатейний): орієнтація на контроль.

Лінійно-об’єктний або постатейно-витратний  підхід є одним з найперших  підходів до складання бюджету і  користується популярністю у місцевих органів самоврядування через простоту звітності і контролю.

2) Виконавчий бюджет: управлінський підхід (започаткований у 30-х роках XX ст. в Америці в рамках програми «Нового курсу» адміністрації президента Ф. Рузвельта).

Причини створення:

1. Зростання ділової активності і витрат держави  зробили агреговану інформацію  про  види діяльності, які вона виконує,  більш важливою, 
   ніж перелік окремих статей витрат.
2. У відповідності з положеннями теорії Кейнса суттєво  зростали суспільні  витрати держави,  і, відповідно, необхідно було їх вимірювати по кожному напрямку використання коштів.
3. Необхідно було зорієнтувати структуру витрат   бюджету   на   виконання   функцій   держави,   а  також   на  здійснення  державних   проектів  (Рекомендації Гуверівської комісії (США)  в1949 р.).

3) Програмний бюджет.

Програмний  бюджет зорієнтовано на планування бюджетних витрат за програмами або функціональними напрямками з метою досягнення загальних цілей.

Розробка  програмного бюджету складається  з чотирьох етапів:

• Визначення цілей.
• Визначення методів, етапів і строків досягнення цілей.
• Визначення витрат на кожному етапі.
• Визначення   для   кожної  програми   методів оцінки того, наскільки успішно досягнуто поставленої мети.

4) Система планування, програмування  і бюджетування (ППБС).

ППБС — це система розподілу державних ресурсів.

В ЇЇ основі лежить:

1. Економічний аналіз як на  макро-, так і на мікро рівнях, який займає все більш суттєве місце в процесі розробки фінансової і бюджетної політики.

2. Розвиток інформаційних технологій, що суттєво розширює сферу застосування аналізу цілей при прийнятті політичних рішень.
3. Планування і бюджетний процес поступово конвергуються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ.

 

2.1. Бюджетна політика на місцевому  рівні.

 

Бюджетна  політика - це заяви, зроблені політиками для конкретизації їхньої філософії  фінансового управління. У широкому розумінні політика - це офіційна позиція  органів місцевого самоврядування для підтримки реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки для  фінансового управління і спрямовує  фінансистів у веденні фінансових справ органів місцевого самоврядування .

Важливим  документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, є програма економічного та соціального розвитку відповідної  адміністративно-територіальної одиниці .

У програмі економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці на наступний рік повинні  бути відображені:

1. Аналіз  соціально-економічного розвитку  адміністративно-територіальної одиниці  за попередній і поточний роки  та характеристика головних проблем  розвитку її економіки та соціальної  сфери .

2. Стан  використання природного, виробничого,  науково-технічного та трудового  потенціалу, екологічна ситуація .

3. Можливі  шляхи розв'язання головних проблем  розвитку економіки і соціальної  сфери .

4. Цілі  та пріоритети соціально-економічного  розвитку в наступному році .

5. Система  заходів органів місцевого самоврядування  щодо реалізації соціально-економічної  політики з визначенням термінів  виконання та виконавців .

6. Основні  показники соціально-економічного  розвитку адміністративно-територіальної  одиниці (по кожному напрямку) .

7. Дані  про отримання та використання  доходів від розпорядження об'єктами  права комунальної власності,  ефективності використання об'єктів  права комунальної власності,  показники розвитку підприємств  та організацій, що є об'єктами  права комунальної власності.

8. Місцеві  програми .

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей між  різноманітними бюджетними чинниками.

Бюджетний кодекс визначає необхідність розподілу  доходів і видатків на загальний  та спеціальний фонди, а також  на поточні та капітальні. При цьому  бюджет розвитку місцевих бюджетів є  складовою частиною спеціального фонду.

У процесі  формування місцевих бюджетів рада корисна  як гарант верховенства інтересів громади  і достатньої підзвітності громадянам .

Плануючи  бюджет, посадові особи органів влади  та місцевого самоврядування обмежені законами, статутами міст, іншими нормативними актами, але й за цих умов є  чималий простір для формування процесу, який допоможе у розв'язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності та громадського контролю.

Програмна заява з бюджетної політики може стати корисною для здобуття підтримки  фінансово-ефективних методів та сподівання, що цих методів буде додержано. Подібна  декларація визначає норми бюджетної  діяльності, схвалені виконавчим органом. Чим конкретніша бюджетна політика, тим ефективніше вона сприяє фінансово  відповідальним рішенням щодо бюджету.

Процес  складання бюджету може серйозно починатись лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття  рішень стосовно оцінок надходжень, прогнозів  видатків на основні програми, а  також визначення бюджетної політики .

Аналіз ефективності бюджетної політики міста Хмельницького за 2006-2011 роки.

Бюджет міста Хмельницького на 2006-2011 роки.

Загальний обсяг бюджету міста за 2011 рік  склав 677,9 млн. грн., що на 75,2 млн. грн. або 12,5% більше, ніж в 2010 році.

Доходи міського бюджету за 2006-2011 роки, млн.грн.                Таблиця 2.2

 

 

 

 

Зростання надходжень до бюджету міста вдалося  досягти завдяки:

- зростанню надходжень податку з доходів фізичних осіб (за 2011 рік – 237,6 млн. грн., що на 27,4 млн. грн. або 13% більше, ніж в 2010 році);

- впорядкуванню діяльності ринків (проведено інвентаризацію об'єктів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування на ринках та торгових майданчиках міста) – надходження ринкового збору з 2009 року щорічно складали понад 30 млн. грн. в рік, за 2011 р. – 33,4 млн. грн.;

- впорядкуванню розміщення об’єктів зовнішньої реклами (за 2011 рік – 2,5 млн. грн., що на 0,9 млн. грн. або 56% більше, ніж в 2010 році);