3. За прибутковістю позики поділяються на відсоткові і лотерейні. Власники облігацій відсоткової позики одержують рівними частками щорічний доход за встановленою ставкою. Сума доходу на вкладений капітал виплачується поступово протягом усього терміну позики. Власники облігацій лотерейних (виграшних) позик одержують суму доходу в момент погашення облігацій, при цьому доход виплачується тільки за виграшними облігаціями.

     4. За термінами погашення державні позики поділяються на поточні, короткострокові, середньострокові, довгострокові і безстрокові.

     Найбільш  розповсюджена форма поточного  боргу держави казначейські векселі, що випускаються терміном на 91 день для покриття касового дефіциту бюджету. Випуск і погашення казначейських векселів здійснюють емісійні банки.

     Типова  форма короткострокового кредиту (терміном від 1 до 3 років) сертифікати заборгованості, ноти і бони, що можуть використовуватися для сплати податків.

     5. За методами розміщення позики підрозділяються на добровільні і примусові. Державні позики, кредити, гарантії майже завжди добровільна угода.

     Існують різні види державних зобов'язань. Головні покупці боргових зобов'язань державні установи і місцеві органи влади –відіграють істотну роль у покритті потреби держави в кредитах.

     Облігаційні позики під боргові зобов'язання надаються державі у великих сумах переважно банками, що або самі здобувають ці облігації, або передають їх надалі іншим вкладникам (страховим компаніям).

     Різновидом  облігацій у Німеччині є касові облігації (середньострокові – терміном на 3 – 5 років), що реалізуються на конкурсній основі; безвідсоткові казначейські свідоцтва (до 2 років), котрі реалізуються за ціною нижче номіналу і розміщаються лише в інституційних вкладників, великих компаніях або консорціумах.

     Перша державна внутрішня позика була випущена наприкінці 1922 р. в СРСР на суму 100 млн. руб. у золотому вирахуванні. В міру збільшення потреб держави у фінансових ресурсах роль державного кредиту зростала, з 1927 року стали застосовуватися довгострокові внутрішні виграшні позики, що поширюються серед населення. Два розглянуті різновиди грошової форми державного кредиту (державні позики й ощадна справа) об'єднані тісним зв'язком. Держава позичає гроші з зобов'язанням сплачувати кредиторам обумовлену винагороду і при внесках, і при позиках. При збереженні грошей на рахунках у банку суми відсотків приєднуються до суми внесків, а при державних позиках відсоток винагороди періодично розігрується серед власників облігацій.

     Зберігаючи  власність на грошові кошти, вкладник може одержати їх у будь-який час, а при позиках держава попередньо визначає як порядок, так і терміни повернення цих коштів їх власникові.

     З 1958 року широке поширення одержали грошово-речові лотереї. Тут держава не несе зобов'язань повернення тимчасово запозичених коштів, а квитки надають власникові тільки право на участь у розіграші певних цінностей.

     У 1990 році була випущена Державна внутрішня 5-відсоткова позика, що розміщалася серед державних кооперативних або інших організацій, підприємств і кредитних установ.

     З випуском нових видів цінних паперів роль державного кредиту підвищується, з'являється конкурентна боротьба за залучення бездіяльних коштів до господарського обороту.

     6.4. Управління державним боргом

     Державний борг – це загальний розмір заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, що дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів. Бюджетний дефіцит це загальна сума, на яку витрати уряду перевершують його доходи.