Лізинговий  кредит 

     Лізинговий  кредит це відносини між юридично самостійними особами щодо передачі в оренду засобів праці, а також фінансування придбання рухомого і нерухомого майна на певний термін. Лізинг форма майнового (товарного) кредиту. Умовою виникнення кредиту є наявність власників товарів, що протистоять один одному як власники своїх товарів, юридично самостійні особи, готові вступити в економічні відносини: продати товари, у тому числі кредит, здати їх в оренду.

     За  термінами експлуатації і періодом амортизації майна лізинг підрозділяється на оперативний і фінансовий.

     Оперативний лізинг це відступлення майна на термін менший, ніж термін повної амортизації (короткостроковий оперативний лізинг від декількох днів до року; середньостроковий від року до 5 — 10 років).

     Фінансовий  лізинг це переуступка майна на термін повної амортизації або близький до періоду повної амортизації.

     За  способами придбання майна виділяють  прямий лізинг, лізинг виробника і зворотний лізинг.

     Прямий  лізингодавець здобуває у виробника  у власність майно для здачі  його користувачеві в оренду.

     Лізинг  виробника лізингодавець фінансує виробника, який виконує дві функції, а саме продавця об'єкта лізингу та лізингоотримувача з правом сублізингу.

     Зворотний лізинг продаж підприємством частини його власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.

     Щодо  лізингового майна розрізняють  чистий лізинг, коли додаткові витрати на технічне обслуговування об'єкта лізингу бере на себе користувач (орендар), і повний лізинг, коли технічне обслуговування об'єкта лізингу робить лізингодавець. Терміновий лізинг пропонує одноразове фінансування лізингової угоди; поновлюваний (револьверний) вторинне.

     За  територією діяльності лізинг буває  внутрішній, міжнародний і змішаний. Відносини щодо лізингу між його суб'єктами визначаються лізинговою угодою. У ній передбачається наявність власника на об'єкт лізингу і межі прав користувача на об'єкт лізингу; термін лізингу; зобов'язання із здійснення виплат лізингового платежу, періодичність цього платежу, можливі варіанти володіння майном по закінченні терміну лізингу, відповідальність користувача за невиконання зобов'язань та інші умови.

     Переваги  лізингу:

     дозволяє  уникати втрат, пов'язаних із моральним  старінням машин, устаткування;

     зберігає (підтримує) ліквідність балансу;

     дає можливість укладати договори лізингу і при фінансових безладдях;

     вимагає менший первісний внесок;

     надає податкові пільги;

зручність і гнучкість фінансування. 

     Іпотечний кредит 

     Іпотечний кредит особливий тип економічних відносин із надання позичок під заставу нерухомого майна. Кредитором за іпотекою можуть бути іпотечні банки і спеціальні іпотечні компанії, а також звичайні комерційні й інші банки. Об'єктами застави може бути нерухоме майно.

     Головними особливостями застави є:

     1) наявність у позичальника власності;

     2) щоб ця власність приносила доход її власникові;

     3) не була об'єктом застави в іншій угоді.

     Ресурсами кредитування іпотечних банків є  власні нагромадження, іпотечні облігації  та залучені кошти на рахунки клієнтів.

     Іпотечні  облігації довгострокові цінні папери, що випускаються банками під забезпечення нерухомим майном та надають твердий доход.

     Основними документами при оформленні іпотечного кредиту є заставні, векселі, цінні папери, що можуть обертатися на вторинному ринку цінних паперів.

     Вексель — боргове зобов'язання позичальника на погашення позички у встановлений термін і на обговорених умовах.

     Заставна — документ, що передає кредиторові законне право власності на заставу за позичкою. Для іпотечних позичок характерна порівняно низька ліквідність і для них важливе страхування позичок. Банки можуть вимагати страхування заставних страховими компаніями для запобігання ризику операції.

     Найважливішими  питаннями для комерційного банку, що вивчає питання надання іпотечного кредиту під заставу нерухомості, є кредитоспроможність позичальника.

     5.4. Кредит у міжнародних економічних відносинах

 

     Міжнародний кредит —тимчасова передача товарних або грошових ресурсів одних країн для використання іншими країнами з метою прискорення їхнього суспільно—економічного розвитку. Необхідність використання міжнародного кредиту визначається економічними і зовнішньополітичними умовами. Суб'єктами кредитних відносин виступають держави, банки, міжнародні валютно—кредитні організації й окремі юридичні особи.

     Для міждержавного кредиту характерно, що суб'єктами кредитних відносин виступають окремі держави, а об'єктом перерозподілу  — їхній національний доход.

     Міжнародний кредит надається в грошовій і товарній формах. Кредити видаються в безготівковій формі. Міжнародний кредит виступає у формі інвестиційного кредиту.

     Порядок надання кредитів може бути наступним:

1. Сума кредиту цілком зараховується на окремий рахунок на користь країни-позичальника, з якого виробляється оплата за товари, що поставляються.
2. На кредитному рахунку відображається сума товарних поставок, тобто сума кредиту на рахунку наростає у міру здійснення поставок доти, доки кредит не буде цілком використаний.
3. Поставки за кредитом здійснюються через кліринговий рахунок за товарообігом, потім сума кредиту переноситься з клірингового рахунка на кредитний.
4. Кредит надається за компенсаційними угодами; оформляється лізинг тощо.

     При погашенні кредитів застосовують наступні методи: пропорційний, прогресивний, одноразовий.

5.5. Сутність і цілі кредитно—грошової політики

 

     Основною  метою кредитно—грошової політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і відсутністю інфляції.

     Кредитно-грошова політика полягає в зміні грошової пропозиції з метою стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості і рівня цін. Більш конкретно: кредитно—грошова політика викликає збільшення грошової пропозиції під час спаду для заохочення витрат, а під час інфляції, навпаки, обмежує пропозиція грошей для обмеження витрат.

     Рада  Федеральної резервної системи  змінює обсяг грошової пропозиції в країні шляхом регулювання розмірів надлишкових резервів, що наявні в комерційних банках. Надлишкові резерви мають вирішальне значення для здатності банківської системи створювати гроші.

     Існує три основних способи кредитно—грошового контролю:

     1. Операції на відкритому ринку.

     2. Зміна резервної норми.

     3. Зміна дисконтної ставки. 

     Операції на відкритому ринку 

     Операції  на відкритому ринку найбільш важливий спосіб контролю грошової пропозиції. Термін "операції на відкритому ринку" відноситься до купівлі і продажу державних облігацій національним банком на відкритому ринку тобто до купівлі і продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому.

     Розглянемо  операції на відкритому ринку на прикладі федеральної резервної системи США.

1. Купівля цінних паперів.

      Федеральні  резервні банки можуть купити державні облігації або в комерційних  банків або в населення.

     1.1. У комерційних банків:

     Процес  купівлі федеральним резервним  банком державних облігацій у комерційних банків виглядає в такий спосіб:

     а) комерційні банки передають частину  своїх портфелів цінних паперів федеральним резервним банкам;

     б) федеральні резервні банки сплачують ці цінні папери збільшенням резервів комерційних банків на суму покупки.

     1.2. У населення:

     Якщо  федеральні резервні банки повинні купити цінні папери в населення, вплив на резерви комерційного банку буде, власне кажучи, однаковим. Наприклад, компанія "А" володіє декількома відчужуваними державними облігаціями, що вона продає федеральним резервним банкам на відкритому ринку. Угода проходить в такий спосіб:

     а) компанія "А" передає цінні  папери федеральним резервним банкам на відкритому ринку і одержує чек, виписаний на себе федеральними резервними банками;

     б) компанія "А" негайно вкладає  цей чек на свій рахунок у банку "X";     

     в) банк "X" пред'являє цей чек  федеральним резервним банкам до оплати, надсилаючи його федеральним  резервним банкам для обліку. У  результаті банк “Х” одержує збільшення своїх резервів.

     Ви  можете знайти невелику різницю між  купівлями федеральними резервними банками цінних паперів у системи комерційних банків і в населення. Якщо всі комерційні банки спочатку знаходяться в стані вичерпання кредитних можливостей, то придбання федеральними резервними банками облігацій у комерційних банків збільшує фактичні резерви і надлишкові резерви комерційного банку на всю суму покупки облігацій.

     Таким чином, з одного боку, купівлі 1000-доларової облігації у комерційного банку збільшує як фактичні, так і надлишкові резерви комерційного банку на 1000 доларів, з іншого —купівля облігацій федеральним резервним банком у населення збільшує фактичні резерви банківської системи, що вичерпала кредитні можливості, на 1000 доларів, але при 20-процентній резервній нормі надлишкові резерви банківської системи досягають лише 100 доларів. Купівля облігацій у населення в даному випадку рівносильна тому, що система комерційних банків уже використовувала 1/5 або 20% знову придбаних резервів на підтримку 1000 доларів нових грошей на поточних рахунках.    

     Загальний результат в обох угодах такий: коли федеральні резервні банки купують цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків збільшуються.

     Якщо  банки видають у позичку свої надлишкові резерви, пропозиція грошей зростає. На рис. 5.1 показано, що купівля федеральним резервним банком облігацій на 1000 дол., приведе до появи 5 тис. дол. додаткових грошей.

     2. Продаж цінних паперів.

     Подібно купівлі цінних паперів відбувається і продаж, тільки в зворотному порядку і з іншим результатом.

     2.1. Комерційним банкам.

     Припустимо, федеральні резервні банки продають цінні папери на відкритому ринку комерційним банкам:

     а) федеральні резервні банки продають цінні папери, які отримають комерційні банки;

     б) комерційні банки сплачують ці цінні папери, виписуючи чеки на свої внески, тобто свої резерви, у федеральних резервних банках. Федеральні резервні банки враховують ці чеки, відповідно зменшуючи резерви комерційних банків. 

     

           Нові  резерви      
 
 
 
 
 
 
 

     Загальне  розширення грошової пропозиції (5000 дол.) 
 

 
 
 
 

     Нові  резерви 

      

     Рис. 5.1 Купівля федеральними резервними банками облігацій і розширення грошової пропозиції 

     2.2. Населенню.

     а) федеральний резервний банк продає державні облігації компанії "А", що платить чеком, виписаним у банку “Х";

     б) федеральні резервні банки враховують цей чек, знижуючи резерви банку "X";

     в) банк "X" повертає компанії "А" її чек, знижуючи на відповідну суму поточний рахунок компанії.

     Звертаємо увагу на те, що продаж федеральними резервними банками облігацій на 1000 доларів системі комерційних банків знижує її фактичні і надлишкові резерви на 1000 дол. Але продаж 1000 дол. облігації населенню знижує надлишкові резерви на 100 дол., оскільки в результаті продажу на 1000 дол. зменшилася і кількість грошей на поточному рахунку. У цьому випадку продаж облігацій населенню ідентичний тому, що система комерційних банків зменшила, що знаходяться в обертанні поточного рахунка на 1000 доларів щоб пом'якшити зменшення надлишкових резервів до 200 дол.