Кредитування підприємств

     Рис. 7.3. Банківське обслуговування підприємства 

     Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну  й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов’язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов’язковому порядку вимагає від підприємства забезпечення.

     Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

     Відновлювальна  кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв’язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

     Нині  комерційні банки України відкривають  кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським  підприємствам і підприємствам  переробних галузей народного господарства.

     Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається  банком надійному  підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

     Для підприємства у комерційному банку  може відкриватись спеціальний позичковий рахунок — контокорент (італ. conto corrente — поточний рахунок) — єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

     Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентний рахунок  за схемою рис.7.4. 

Рис. 7.4. Порядок відкриття  
контокорентного рахунка 

     Підприємство  може підтримувати комерційні стосунки з багатьма партнерами, і в нього  постійно виникають грошові зобов’язання та вимоги. Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і зобов’язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов’язання, які має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв’язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.

     Якщо  підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або  виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають  терміном «овердрафт».

     За  дебетового сальдо контокорентного  рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо — навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 7.5).

     Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банк визначає ліміт кредиту, який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміт кредитування може бути збільшений, якщо підприємство переконає банк у доцільності такого рішення (плановане збільшення обсягів виробництва тощо).

     Ліміт кредиту за контокорентним рахунком залежить від розміру необхідного  кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденного обсягу реалізації продукції, міри довіри банку до свого  клієнта.

     Коли  підприємство робить перевитрати за контокорентним рахунком, то банк може:

     Рис. 1.5. Механізм контокорентного кредитування 

     Використання  контокорентного  кредиту пов’язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці.

     Контокорентний  кредит може використовуватись для:

     Характерні  особливості контокорентного кредиту:

     З іншого боку, контокорентний кредит має  певні переваги для підприємства-позичальника:

     Кредит  під облік векселів (обліковий  кредит) — це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

     Переваги  такого кредиту для підприємства:

     Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством  заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію  підприємства-векселедавця, а також  підприємства—пред’явника векселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

     Механізм  дисконтування векселів підприємств  зображено на рис. 7.6. 

     Рис. 1.6. Структурно-логічна схема вексельного кредитування підприємства 

     Розмір  та термін дії вексельного кредиту  залежать від строку пред’явленого  векселя. Термін, на який видається  вексель, не може перевищувати 90 днів.

     Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя платником (трасантом). Коли трасант неплатоспроможний, відповідальність за зобов’язаннями несе пред’явник векселя та інші особи, що мають солідарну відповідальність за цим векселем.

     Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, укладеного з підприємством—власником векселя.

     Для укладення договору про облік  векселів підприємство подає в банк такі документи:

     За  позитивного рішення банк та власник  векселя укладають договір. Предметом  договору є порядок і умови  придбання банком прав за векселем через його оплату до настання строку платежу.

     Зміст договору:

     1. Предмет договору.

     2. Права та обов’язки сторін.

     3. Порядок розрахунків (зазначення  строків перерахування банком  пред’явнику облікової вартості  векселів).

     4. Відповідальність сторін (зазначаються  штрафні санкції у разі невиконання  банком і пред’явником умов  договору).

     5. Особливі умови (зазначається порядок зміни умов договору, вирішення суперечок між банком та пред’явником векселя).

     6. Строк дії договору.

     7. Юридичні адреси та реквізити  сторін.

     Дисконтуючи вексель у банку, власник векселя  робить іменний індосамент на користь банку, указуючи реквізити індосанта. Передаточний напис підписують керівник та головний бухгалтер юридичної особи-індосанта і засвідчують його печаткою.

     До  кредитно-гарантійних послуг, що надаються  підприємствам банками, належать:

     Акцептний кредит — це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої  підприємством-позичальником  тратти за умови, що підприємство надає  у розпорядження  банку вексель  до строку його оплати.

     Особливість акцептного кредиту полягає в  тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов’язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов’язань.

     Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для  підприємств як порівняти з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

     Порядок акцептного кредитування показано на рис. 7.7.

     На  відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) — звідси і  його інша назва — векселедавчий  — і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов’язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.

     Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який його акцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньо кредитором підприємства.

     Рис. 7.7. Структурно-логічна схема акцептного кредитування підприємства 

     Оскільки  умовою акцептованого кредиту є грошове покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконало своїх зобов’язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.