Кредитування підприємств

     Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

     Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

     Лізинговий  кредит — це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

     Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

     Слід  зазначити, що традиційно в країнах  з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами — факторинговими та лізинговими компаніями.

     В Україні кредитні послуги у вигляді  факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв’язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів.

     Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

     Підприємство  має можливість отримувати кредити  на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

     За  терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.

     Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які  виникають у зв’язку з витратами  виробництва та обороту. Термін короткострокового  кредиту не перевищує одного року.

     Середньострокові  кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних  вкладень.

     Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об’єктами  кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

     В Україні кредити за терміном надання  можна поділити на дві групи: короткострокові  та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, уважаються довгостроковими.

     Сьогодні  в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам.

     Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

     Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

     Забезпечення  кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручительство, поліс страхової компанії).

     В Україні як забезпечення кредиту  використовують, головним чином, товарно-матеріальні  цінності та нерухомість.

     Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку, ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме.

     Бланкові  кредити отримують тільки фінансово  стійкі підприємства на короткий термін (1–10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.

     Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

     Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

     Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об’єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

     У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

     Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити  банк, який бере на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід проведення великомасштабних кредитних операцій.

     Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичальник готує і надає головному банку, як правило, таку інформацію:

     1) клопотання на отримання кредиту, із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства;

     2) дані про мету та направленість кредиту, термін надання, періоди його погашення;

     3) техніко-економічне обгрунтування проекту;

     4) інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування.

     Кредитні  взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються  кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

     Головний  банк акумулює кошти банків-учасників  і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

     За  настання строків погашення зобов’язань  підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.

     Консорціальне кредитування в Україні не набуло розвитку. За останні роки було укладено лише кілька консорціальних угод.

     Позики  участі — банки передають (переуступають) частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту.

     У зв’язку із низькою кредитоспроможністю  більшості українських підприємств  у вітчизняній практиці позики участі не практикуються. 

     БАНКІВСЬКЕ  КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

     Нині  найпоширенішим видом кредиту є  банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

     Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

     Залежно від мети кредит може надаватися на:

     Чинне українське законодавство забороняє  надавати підприємствам кредити  на покриття збитків від господарської  діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

     Не  можуть отримати кредити підприємства:

     Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

     Залежно від відсоткової  ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

     Позики  з фіксованою відсотковою ставкою  підприємствам надаються переважно  за умов стабільної економіки. Іноді  такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

     Підприємства  можуть одержувати в  банках кредити як у національній, так  і в іноземній  валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

     Кредитування  в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

     Видача  підприємству позики в іноземній  валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

     Кредит  в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних  вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

     Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.

     Підприємства  можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (рис. 7.3).

     Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

     Кредитна  лінія — це згода  банку надати кредит протягом певного  періоду часу в  розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

     Кредитна  лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія  дає змогу оплатити за рахунок  кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.