Госудаоственное пенсионное обеспечение

На нашу думку, для  розв'язання проблеми "тінізації" зарплат весь обсяг обов'язків сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування на випадок безробіття доцільно перенести на працівників. Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань нині сплачують лише роботодавці, і обов'язок їхньої сплати, на наш погляд, недоцільно переносити на працівників, оскільки ризик нещасного випадку чи професійного захворювання в основному залежить від умов праці, необхідний рівень створення і забезпечення яких повинні підтримувати роботодавці. При цьому розмір внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для більшості з них є незначним, отже, він не повинен впливати на результат реалізації ідеї ліквідації обопільної вигоди "тінізації" зарплат.

Необхідно розуміти, що за всіх інших рівних умов існує певний баланс між такими показниками, як витрати роботодавця на оплату праці та страхування, чистий заробіток працівників, отриманий "на руки", і обсяг надходжень до фондів соціального страхування. Якщо необхідно збільшити обсяг останніх, то це можна зробити або за рахунок роботодавця (збільшення його витрат), або за рахунок працівників (зменшення чистого заробітку). Цей баланс має бути збережений і після зміни паритетності в розподілі внесків між роботодавцями і працівниками (до початку процесу легалізації зарплат), інакше ця реформа не приведе до позитивних результатів, а, навпаки, може посилити проблему "тінізації" зарплат. Для збереження балансу зазначених показників потрібно збільшити суму нарахованої заробітної плати і зменшити ставки внесків до фондів соціального страхування. Оскільки пов'язані з оплатою праці витрати роботодавця після запровадження такої реформи вже не включатимуть внески на соціальне страхування (крім соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань), то суму нарахованої заробітної плати необхідно збільшити на загальний розмір внесків на соціальне страхування для роботодавця — 36,2 % (що реалізується через збільшення величин посадових окладів, тарифних ставок, відрядних розцінок тощо). За умов підвищення заробітної плати для отримання того самого обсягу надходжень до фондів соціального страхування, який до реформи становив 39,8 % фонду оплати праці, ставки внесків необхідно зменшити. Нова величина ставки до кожного фонду розраховується як сума попередніх величин ставок роботодавця і працівника, зменшена на коефіцієнт 0,73 (1:1,362) (табл. 2.2). Таким чином, загальна величина ставок дорівнюватиме 29,1 % (39,8:0,73).

Дана реформа вимагає  внесення змін до багатьох нормативно-правових актів з питань оплати праці. Зокрема, в Законі України "Про оплату праці" визначено, що обсяг усіх утримань із заробітної плати не повинен перевищувати 20 %. Крім того, зміни необхідно вносити до тих нормативно-правових актів, що регламентують визначення показників, базою для розрахунку яких є величина нарахованої заробітної плати (зокрема, про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві тощо).

 

Таблиця 2.2

Зміни ставок внесків  до фондів соціального страхування  при повному перенесенні обов'язків  щодо їх сплати на працівників*, %

Фонд соціального  страхування	Ставка внесків  до зміни паритетності			Ставка внесків  після зміни паритетності (відрахування працівників)***
	Відрахування  роботодавців	Відрахування  працівників	Загальна ставка відрахувань**
Пенсійний фонд України	33,2	2,0	35,2	25,7
Фонд соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності	1,4	1,0	2,4	1,8
Фонд соціального  страхування на випадок безробіття	1,6	0,6	2,2	1,6
Всього	36,2	3,6	39,8	29,1

 

* Враховано  тільки найпоширеніші ставки  відрахувань у 2009 році; не враховано  ставки відрахувань для працівників-інвалідів,  УТОС, УТОГ, осіб льотних екіпажів тощо, які обчислюються за аналогічною методикою.

** Розраховано  як сума відповідних значень  стовпців 2 і 3.

*** Розраховано  як добуток відповідних значень  стовпця 4 і коефіцієнта 0,73.

 Українським законодавством  передбачено можливість добровільно відкласти вихід на пенсію за віком й отримати після цього підвищений її розмір. Запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення перебуває на початковому етапі, до того ж це дозволить розв'язати тільки проблему старіння населення, а теперішній дисбаланс наявної солідарної системи не ліквідує.

Зменшити дефіцит пенсійного фонду можна, скасувавши "тінізацію" заробітних плат, для чого ми запропонували  перекласти обов'язок сплати внесків  до фондів соціального страхування повністю на працівників (крім внесків до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань). При цьому заробітну плату працівникам необхідно збільшити на 36,2 %, а ставки внесків до фондів соціального страхування зменшити на коефіцієнт 0,73.

 

 

Висновки до розділу 2

 

 

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що пенсійна система країни має забезпечити громадян достойним, реальним, постійним і надійним доходом у старості відповідно до особистого вкладу кожного протягом періоду його економічної активності. Одночасно на макрорівні вона покликана сприяти економічному розвитку держави через внесок у фінансову стабільність, рівномірний та адекватний податковий тиск, акумулювання й інвестування довгострокових фінансових ресурсів у економіку країни.

Нинішня пенсійна система  України цим вимогам не відповідає. Запровадження у країні збалансованої трирівневої пенсійної системи було започатковано у 2004 році, однак останніми роками процес загальмувався: реформу першого рівня досі не завершено; другий рівень - загальнообов'язкову накопичувальну систему, яку планувалося ввести у 2007 році, так і не введено; третій рівень діє, однак без підтримки держави й за відсутності другого рівня система недержавного пенсійного забезпечення розвивається дуже повільно. Через це всі ризики забезпечення громадян пенсією несе виключно держава, хоча вони мали б рівномірно розподілятися між державою, бізнесом і населенням, на що і спрямовано пенсійну реформу.

Значні поточні зобов'язання ПФУ сьогодні виконуються за рахунок інших видатків держави й держбюджету, що зменшує до мінімуму залишки "вільних коштів" країни та її здатність до фінансового регулювання і стимулювання економіки, у тому числі в умовах виходу з кризи. Соціологічні опитування свідчать, що абсолютна більшість населення країни не задоволена існуючою пенсійною системою.

На нашу думку, в Україні  недоцільно запроваджувати обов'язкове підвищення віку виходу на пенсію щонайменше з таких причин:

по-перше, це може загострити проблему безробіття;

по-друге, поганий стан здоров'я осіб працездатного віку, про що свідчить велика чисельність інвалідів загального захворювання, які виходять на пенсію до досягнення пенсійного віку, і висока смертність, насамперед серед чоловіків передпенсійного віку. Своєчасний вихід на пенсію дає змогу громадянам, з одного боку, зменшити навантаження на організм, пов'язані з виконанням професійних обов'язків, а з другого — приділяти більше уваги своєму здоров'ю. Відстрочення ж виходу на пенсію може призвести до ще більшого погіршення стану здоров'я населення.

На нашу думку, основними  факторами незадовільного функціонування української пенсійної системи є:

складна демографічна ситуація та негативні перспективи її розвитку;

макроекономічний стан держави;

значна "тінізація" виплат працівникам.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, бачимо, що пенсійне забезпечення громадян є важливим сектором в економіці України, що існують  проблеми, пов’язані як з фінансуванням, так і з розвитком і функціонуванням  цієї частини економіки.

З’ясували, що основними складовими елементами державного пенсійного забезпечення є Пенсійний фонд та пенсійна система, адже вони фактично є засадами функціонування системи державного пенсійного забезпечення. З’ясували, що пенсійна система України на сучасному етапі складається з трьох рівнів:

Перший рівень - солідарна  система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується  на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання  соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом.

 Другий рівень - накопичувальна  система загальнообов'язкового державного  пенсійного страхування, що базується  на засадах накопичення коштів  застрахованих осіб у Накопичувальному  фонді та здійснення фінансування  витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система  недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Також дізналися, що до суб'єктів  накопичувальної системи відноситься  накопичувальний фонд, який створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд.

Основними джерелами  надходжень до системи пенсійного забезпечення є платники страхових внесків (страхувальники, застраховані особи).

В сучасному державному пенсійному забезпеченні існують певні проблеми, зокрема в фінансуванні, повноцінному функціонуванні. Вирішити їх допоможуть реформи та нововведення, деякі вже проводяться і мають певний ефект.

Тож, ми знаходимось на шляху розвитку і вдосконалення існуючої системи пенсійного забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України  (ВВР). - 1996. - №30. - С.141

2. Закон України   «Про пенсійне забезпечення»// ВВР. - 2004. - №3. - С.10

3. Закон України «Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, NN 49-51, с.376

4. Закон України «Про  статус і соціальний захист  громадян, які постраждали в результаті  Чорнобильської катастрофи»// ВВР. - 2005. - №16. - С.200

5. Зміни у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи»// Урядовий кур'єр. - 2006. - 20 червня.

6. Закон України «Про  основи соціальної захищеності  інвалідів України» // ВВР. - 2004. -№21. - С.252.

7. Закон України «Про  пенсійне забезпечення військовослужбовців  та осіб начальницького і рядового  складу органів внутрішніх справ»// ВВР. - 2005. - №29. - С.399

8. Закон України «Про  статус народного депутата України» // ВВР. - 2006. - №3. - С.17.

9.  Положення про  Фонд соціального страхування  України// Офіційний Вісник України. - 2006. - №35. - С.13-17.

10. Постанова Кабінету  Міністрів про «Питання Пенсійного  фонду України»// ЗП України. - 2005. - №9. - С.229

11. Волинець Л. «Повноваження  Пенсійного фонду»// Експрес-аналіз законодавчих і нормативних актів – 2009.- №15.- с. 10-14

12. Волощук Г.О. «Фінансові  фонди соціального спрямування  в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні»:  Навчальний посібник для студентів  вищих закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2009.- 180 с.

13. Воронна Н. «Зміни  в пенсійній інструкції»// Податки та бухгалтерський облік., 2010.- №96.- с. 43-45

14. Данилов О. «Порядок  начислення та сплати внесків  в Пенсійний фонд України в  2007 році»// Бухгалтерія. Податки. Бізнес - 2010.- №8. – с. 21-23

15. Ефективна діяльність  – вагомі досягнення: Робота Фонду  за 9 місяців 2007 року// Пенсійний кур’єр, 2009.- №42.- с. 2

16. Інформація про доходи  та видатки Пенсійного фонду  України у 2005 році // Урядовий кур’єр, 2009.- №66.- с. 15

17. Як вираховувати  та сплачувати пенсійні страхові внески// Пенсійний кур’єр, 2009.- №20.- с.2

18.Підготовка та введення  накопичувальної пенсійної системи// Пенсійний кур’єр. -  2010.- №49.- с.2

19. Лукович Віталій Переваги сучасної системи пенсійного страхування: втрачені можливості із зволіканням впровадження другого рівня // Вісник Пенсійного фонду України, 2008. – № 8(74).

20. Плаксій Марія Особливості пенсійного забезпечення Чилі та Аргентини/ Вісник Пенсійного фонду України, 2008. – № 4(70).

21. Плаксій Марія Пенсійне забезпечення в Чехії // Вісник Пенсійного фонду України, 2008. – № 6(72).

22. Плаксій Марія Система пенсійного забезпечення Грецької Республіки // Вісник Пенсійного фонду України, 2008. – № 8(74).

23.Фонд забезпечив  безперебійну роботу пенсыйної системи // Пенсійний кур’єр. – 2010. - №9. – с.2

24.Григораш Г.В. та  ін. Системи соціального страхування  зарубіжних країн: Навч. посіб. / Г.В. .Григораш, Т.Ф. Григораш, В.Я. Олійник, І.Т. Субачов. –.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 144

25. Офіційний веб-сайт Пенсійного фонду України. – http: // www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/index.

26.Інформація про виконання  Державного бюджету України за 2009 р. / Міністерство фінансів України: [Електр. ресурс]. – http://www.minfin. gov.ua/document/64629/11.pdf.