Госудаоственное пенсионное обеспечение

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

 

1. Пенсійний фонд і пенсійна система як складові елементи державного пенсійного забезпечення

 

 

Для забезпечення виконання  Закону України «Про пенсійне забезпечення»  був створений Пенсійний фонд України як самостійна фінансово-банківська система. Кошти фонду не входять у державний бюджет і не можуть бути використані для інших цілей, за винятком виплат пенсій і допомоги. Бюджет цього фонду формується за рахунок коштів, які відраховують підприємства, установи й організації. Кошти відносять до собівартості продукції, а в бюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису на утримання установи. Крім того, до надходжень Фонду належать обов'язкові страхові внески працюючих громадян, у розмірі 1% заробітної плати, а також майно державного бюджету для виплат окремих видів пенсій і допомоги, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.[16, с.15]

Надходження до пенсійного фонду а  також видатки з нього складають  Бюджет Пенсійного фонду. Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Бюджет Пенсійного фонду  затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує  рокові, на який складено бюджет.[10, с.299]

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:

страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;

 інвестиційний дохід, який  отримується від інвестування  резерву коштів для покриття  дефіциту бюджету Пенсійного  фонду в майбутніх періодах;

 кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

 суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

 благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

 добровільні внески;

 інші надходження відповідно до законодавства.[16, с.15]

Варто зауважити, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.[10, с.299]

Кошти Пенсійного фонду  використовуються на:

 виплату пенсій, передбачених цим Законом;

 надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;

 фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

 оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

 формування резерву коштів Пенсійного фонду.[16, с.15]

З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду  формується резерв коштів Пенсійного фонду.

Резерв коштів Пенсійного фонду складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду.

Резерв коштів для  поточних потреб формується з метою  забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі.

Резерв коштів для  поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування виплати пенсій та надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду.[2, с.10]

Після забезпечення виплати  пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для  поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву  коштів для покриття дефіциту бюджету  Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні.

Головними завданнями Пенсійного фонду України є:

фундамент фінансування видатків для виплат пенсій відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи”, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги дітям, а також інших видатків, покладених чинним законодавством для цього Фонду;

акумуляція внесків, призначених  для пенсійного забезпечення й виплат допомоги;

 розширення відтворення  коштів Пенсійного фонду України  на основі принципів самофінансування;

 заступництво у  фінансуванні державних, регіональних  і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення й у страхуванні здоров'я пенсіонерів страхових компанії;

 забезпечення міжнародного  співробітництва в сфері пенсійного  забезпечення, зокрема щодо виплати  пенсій громадянам, які виїхали за межі України;

 контроль за своєчасним  і повним надходженням страхових  внесків до фонду;

 розробка Фондом  соціального страхування України  згідно з Мінфіном, Мінпраці й  Мінсобесом України пропозицій  про впровадження тарифів внесків  для соціального страхування з урахуванням видатків на пенсійне забезпечення й соціальне страхування й внесення їх у Кабінет Міністрів України;

фінансування видатків, пов'язаних з виплатою державних  пенсій, допомоги й інших виплат, передбачених законодавством України;

 постанова порядку використання й забезпечення контролю за правильною витратою коштів України;

 прийняття разом  з Мінпраці, Мінфіном і Минсобесом  України рішень про розміри  відрахувань підприємств і організацій  для виплати пільгових пенсій  залежно від небезпеки, шкідливості, важкості виконуваних робіт і інших умов праці;

 заступництво в  підготовці пропозицій до державних  програм соціального розвитку  й підвищення рівня народного  добробуту, у розробці проектів  міжурядових договорів (угод) згідно  питанням пенсійного забезпечення й фінансування видатків для виплати пенсій громадянам прибулим на постійне проживання в Україну з інших держав і які виїхали за її межі;

 заступництво в  підготовці нормативних актів,  спрямованих на вдосконалення  системи пенсійного забезпечення  й порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і підвищення заробітної плати.[11, с.10]

Таким чином, бачимо, що Пенсійний  фонд в Україні має широке коло виконуваних функцій і відіграє важливу роль як в системі пенсійного забезпечення, так і в економіці України в цілом.

З метою належної організації  пенсійного забезпечення держава зобов'язана  вишукувати відповідні джерела. До джерел фінансування пенсійного забезпечення в Україні належать Пенсійний  фонд України, інші соціальні, благодійні й страхові фонди, а також бюджетні кошти. Однак, незважаючи на такий контингент джерел, коштів у державі для достатнього пенсійного забезпечення хронічно не вистачає, а нестаток у додаткових джерелах має тенденцію до росту.[9, с.13]

В Україні визначені основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення, які включають збільшення мінімальних і максимальних пенсій, диференціацію пенсій залежно від стажу роботи й заробітної плати, перегляд надбавок до пенсій і пільг, пошук нових джерел і форм пенсійного забезпечення, впровадження системи особистих пенсійних рахунків, створення приватних пенсійних фондів і інші. Реалізація цих напрямків має потребу у великій організаційно економічній роботі.

За законом України  «Про пенсійне забезпечення», громадяни України одержують такі види державних пенсій:

 трудові; згідно  віку; згідно інвалідності; у випадку  втрати годувальника; за вислугу  років; 

соціальні пенсії.[2, с.10]

Розмір пенсій згідний  віку визначається в обсязі 55% від  заробітку, але не нижче мінімальної величини, установленої законодавством. Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно чинному законодавству цей стаж може бути менше.

Пенсії по інвалідності призначаються у випадку наступу  інвалідності, що спричинило повну  або часткову втрату працездатності внаслідок таких причин:

трудового каліцтва через  професійне захворювання;

загального захворювання (у тому числі каліцтва, пов'язаного  з роботою, інвалідності з дитинства).

Розмір пенсії згідно інвалідності залежить від групи, середнього заробітку й установленого відсотку від заробітку. Так, інвалідам I групи пенсія встановлюється в обсязі 70%, II групи - 60%, III групи - 40% від середньомісячного заробітку.[6, с.252]

Пенсія у випадку  втрати годувальника призначаються  непрацездатним членам родини померлого годувальника, які були на його втриманні.

Пенсії у випадку  втрати годувальника призначаються  для кожного непрацездатного  члена родини в розмірі 30% від  середньомісячного заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії встановленої для відповідної категорії непрацездатних. Круглим сиротам пенсія визначається із загальної суми заробітку обох батьків і не може бути менше дворазового розміру соціальної пенсії для кожної дитини.

Пенсія за вислугу  років, установлена окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких приводить до втрати професійної працездатності до настання пенсійного віку.

Соціальні пенсії призначаються  непрацюючим громадянам, виключаючи інвалідів дитинства, які не можуть одержувати трудову пенсію.

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

особам, які досягли  пенсійного віку й не набули права  на трудову пенсію без поважних причин, - 30% від мінімального розміру пенсії згідно віку;

особам, які досягли  пенсійного віку й не придбали права  на трудову пенсію по поважних причинах і інвалідам Ш групи, - 50% від мінімального розміру пенсії згідно віку;

інвалідам ІІ групи, дітям-інвалідам  у віці менш 16 років, дітям, одному з  осіб у випадку втрати годувальника -100% мінімального розміру пенсії згідно віку;

інвалідам II групи, а також матерям, яким привласнено звання «Мати героїня», - 200% мінімального розміру пенсії згідно віку.[9, с.13]

Державні службовці, які  досягли встановленого законодавством України пенсійного при наявності  загального виробничого стажу для  чоловіків не менш 25 років, для жінок - 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менш 10 років мають право для одержання пенсій у розмірі 80% від суми їхнього посадового окладу з урахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсій. Крім того значна частина пенсіонерів пільгових категорій продовжує працювати, повністю одержуючи свою високу зарплату й пенсію (народні депутати, науковці, державні службовці).

Діюча пенсійна система  регулюється більше 20 законодавчими  актами й величезною кількістю нормативно-правових документів. Це викликає непорозуміння, недовіру й справедливі дорікання громадян.[8, с.17]

Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення носять соціальний і економічний характер.

 До проблем соціального  характеру відносяться:

дуже низький середній розмір виплачуваних пенсій (навіть після  підвищення із серпня 2001р. середній розмір трудових пенсій становить близько 43% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб);

у середньому вихід на пенсію означає втрату приблизно  двох третин доходу. Тим часом у країнах Європейського Союзу пенсіонер з виходом на пенсію втрачає не більше 40% попереднього доходу;

низький рівень пенсій змушує багатьох людей продовжувати роботу протягом перших десяти років після  виходу на пенсію;

розмір трудових пенсій практично не залежить від виробничого стажу й сплачених трудових внесків.[12, с.180]

До проблем економічного характеру  належать:

діюча солідарна система пенсійного забезпечення є економічно необґрунтованою  й фінансово нездійсненною;

надмірно високі ставки пенсійних внесків створюють додаткове навантаження на економіку;

роботодавці змушені сплачувати в  пенсійну систему третину доходу, що підвищує собівартість продукції, стримує  ріст зарплати, легалізації тіньового  сектора економіки й доходів  населення;

надмірне пенсійно-страхове навантаження на економіку звужує платіжну базу й джерела пенсійних надходжень;

не враховуються особливості  перехідного періоду, значна частина  фізичних і юридичних осіб не сплачує  пенсійні внески (130 тис. підприємств);

низький рівень оплати праці  й заборгованість по виплаті зарплати звужують базу нарахування пенсійних  внесків;

пільги при сплаті пенсійних внесків;

періодичне списання заборгованості перед Пенсійним  фондом (підриває фінансову базу пенсійної  системи й провокує відхилення роботодавців від сплати страхових внесків);

діюча солідарна система  дуже залежна від демографічних  ризиків (Співвідношення між чисельністю  пенсіонерів і платниками страхових  внесків). [12, с.180]

 

 

1. Фінансування державного пенсійного забезпечення

 

 

Основними джерелами  надходжень до системи державного пенсійного забезпечення є суб’єкти державного пенсійного забезпечення. До суб’єктів належать платники страхових внесків, які в свою чергу поділяються на наступні категорії:[9, с.13]

1. Страхувальники:

1. роботодавці:

підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно  від форм власності, виду діяльності й господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у  тому числі філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, що мають окремий баланс і самостійно виробляють розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності й інші особи (включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподатковування - фіксований податок, єдиний податок і фіксований сільськогосподарський податок), що використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або по договорах цивільно-правового характеру;[14, с.21]