Госудаоственное пенсионное обеспечение

 

Рис.1. 2. Трансферти ПФУ з державного бюджету України у 2005 – 2010  роках, млрд. грн.

 

Розмір середньої пенсії в солідарній системі щороку збільшується. Проте, враховуючи зростаючий темп інфляції (2005 рік — 10,3 %, 2006-й — 11,6 %, 2007-й — 16,6%, 2008-й — 22,3%, 2009 рік — 12,3%), реальний розмір пенсії збільшується значно повільніше [25]. Нагадаємо, що для отримання мінімальної пенсії відповідно до законодавства потрібні дві умови: настання пенсійного віку (жінки — 55 років, чоловіки — 60 років) і наявність мінімального страхового стажу — періоду, протягом якого особа сплачувала пенсійні внески до ПФУ (для чоловіків — 25 років, для жінок — 20). Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом про державний бюджет на відповідний рік. Мінімальна пенсія, як і середня, у солідарній системі також щороку зростає.

Незважаючи на позитивну  тенденцію до збільшення розміру  мінімальної пенсії за віком, негативні наслідки фінансової та макроекономічної незбалансованості разом зі зростанням темпів інфляції загострюють проблему пенсійного забезпечення у країні.Адже за сьогоднішнього рівня інфляції 12,3 % державної пенсії недостатньо для забезпечення гідних умов життя українських пенсіонерів, а ресурсів для її збільшення, як бачимо, немає.

Накопичувальну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування планувалося запровадити ще 2007 року. Однак і до сьогодні цього не зроблено. Відповідно до проекту Концепції пенсійної реформи в Україні введення цієї системи тепер планується у 2012 році [31].

Система недержавного пенсійного забезпечення представлена ринком послуг недержавних пенсійних фондів (далі — НПФ), що почали діяти у 2005 році після набрання чинності Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Поряд із НПФ на цьому ринку діють: компанії, які надають фондам послуги адміністратора, компанії з управління активами НПФ та банки, що надають послуги зберігачів активів НПФ.

Активи НПФ щороку зростають. Так, на кінець 2008 року їх обсяг збільшився на 331 млн. грн., досягти 612 млн. грн. порівняно з 281 млн. на кінець 2007-го. Наприкінці 2009 року обсяг активів НПФ становив близько 1 млрд. грн. [32].

Згідно з основним принципом діяльності накопичувальної  пенсійної системи — зменшення ризиків і отримання надійної дохідності — активи ринку недержавного пенсійного забезпечення з метою їх збереження і примноження інвестуються в різні фінансові інструменти. Станом на кінець 2009 року активи НПФ було інвестовано в акції українських емітентів, державні, муніципальні й корпоративні облігації, у банківські метали, нерухомість та інші інструменти. Зростання активів НПФ відображає тенденцію до збільшення пенсійних надходжень до фондів та отриманого від них інвестиційного доходу.

Кількість учасників НПФ (громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами) від початку їх діяльності неухильно зростає: на кінець 2007 року їх було 193 тис. осіб, 2008-го — 279 тис., 2009-го — 483 тис., на кінець 2010 року понад 500 тис. осіб. Щороку збільшується й кількість пенсійних контрактів, укладених НПФ України: у 2009 році їх налічувалося 62,3 тис. порівняно з 55,9 тис. у 2008-му, на кінець 2010 року понад 62 тис. контрактів з юридичними і фізичними особами [32].

Від часу запровадження  системи недержавного пенсійного забезпечення НПФ отримали інвестиційний дохід у сумі 202 млн. грн, який розподілили між своїми учасниками пропорційно коштам, накопиченим на їхніх пенсійних рахунках (табл. 1.2) [32].

 

Таблиця 1.2

Інвестиційний дохід, отриманий  НПФ наростаючим підсумком із 2005 року, млн. грн.

Показник	2006	2007	2008	2009	2010
Інвестиційний дохід	9,7	45,3	68,1	86,8	202,1

 

 

Обсяг пенсійних виплат, які здійснюють сьогодні НПФ, через  недовгий період існування фондів є ще невеликим. Однак у 2009 - 2010 роках він істотно збільшився. При цьому фонди у повному обсязі та вчасно виконували свої зобов'язання з виплати пенсій, навіть в умовах кризи, на відміну від інших фінансових установ країни. Активи накопичувальної пенсійної системи є реальним багатством кожної нації і розглядаються як головне джерело довгострокових інвестицій у національні економіки. Тому, аналізуючи функціонування накопичувальної пенсійної системи України, варто звернутися до світового досвіду, оскільки наша країна значно відстає у цій сфері (табл. 1.3) [24].

 

 

 

 

 

Таблиця 1.3

Активи накопичувальних  пенсійних систем найбільших ринків світу та України на кінець 2009 року

Країна	Млрд. дол. США	% до ВВП
Австралія	718	67
Канада	726	46
Франція	154	5
Німеччина	379	10
Гонконг	57	25
Ірландія	87	31
Японія	2731	56
Нідерланди	867	95
Швейцарія	514	104
Великобританія	1746	62
США	12 439	87
Разом	20 418	61
Україна	0,125	0,1

 

Оскільки в Україні  другий рівень системи накопичувального пенсійного забезпечення ще не запроваджено, а третій функціонує лише п'ять років, активи накопичувальної системи є дуже малими як щодо ВВП (табл. 3), так і в розрахунку на одну особу населення (табл. 4). Для порівняння: останній показник, наприклад у США, становить 32 909 дол., у Великобританії — 32 821 дол. [33].

Загалом же активи накопичувальних пенсійних систем найбільших ринків світу на кінець 2010 року становили близько 23 трлн дол. США [30]. За період 1996—2005 років вони зросли з 11,6 до 20,6 трлн. дол., тобто в 1,8 раза. У 2002— 2007 роках щорічний приріст активів становив 12 %, і лише у 2008 році зафіксовано зниження на 19%, яке було майже повністю "перекрито" у 2009 році.

 

 

 

Таблиця 1.4

Порівняння активів  накопичувальної пенсійної системи  України та інших країн світу на кінець 2010 року

Країна	Пенсійні активи, млрд. дол. США	Чисельність населення, млн. осіб	Пенсійні активи, дол. США на одну особу населення
Україна	0,125	46	2,7
Росія	35,6	142	251
Казахстан	10,0	16	643
Польща	56,8	39	1474
Чилі	111,0	16	6818

 

 

Уникнення надмірних  ризиків і підвищення дохідності активів накопичувальних пенсійних систем світу на кінець 2008 року відбувалося завдяки інвестуванню цих активів за такими класами: 41,5 % — акції, 40,2 % - облігації, 1,8 % — кошти на поточних рахунках та 16,5 % — інші активи (депозити, нерухомість, банківські метали). Тенденції 2009 року залишились аналогічними. Серед найбільших світових ринків у більш ризикові активи кошти вкладають у Великобританії, США й Австралії. Консервативнішої стратегії інвестування — більше облігацій, менше акцій — дотримуються в Нідерландах і Швейцарії [33].

На сьогодні більшість  світових накопичувальних пенсійних  систем працюють за системою з установленими  внесками — DC [defined contribution). Згідно з даними компанії "Watson Wyatt" [33], протягом останніх п'яти років активи DC зростали щороку на 7,9 %, тоді як активи DB (defined benefit) — системи з визначеними виплатами — зростали значно повільніше — на 1,7 %. Нині активи DC представлені 45 % від загальних пенсійних активів порівняно з 37 % у 2003 році та 30 % у 1998 році. Накопичувальна пенсійна система України, разом із НПФ, належить до системи з установленими внесками. Ринками з найбільшою часткою активів DC є Австралія, Швейцарія та США.

 Японія має 99% активів DB. Нідерланди, де традиційно переважали активи DB, сьогодні мають істотні зрушення в бік DC [33].

Отже, на сьогодні основними  завданнями державної політики у  сфері пенсійного забезпечення, на нашу думку, мають бути такі:

1) Продовжити реформування солідарної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування в напрямі забезпечення її фінансової стійкості й соціальної справедливості. Для цього потрібно:

запровадити єдині для  всіх громадян правила пенсійного забезпечення виключно за рахунок страхових внесків. Існуючі нині пільгові пенсійні режими відрегулювати окремим законом, де передбачити виплату надбавок до пенсії лише за рахунок роботодавців через професійні й корпоративні пенсійні фонди;

 з метою відновлення належного рівня солідарності поколінь за прикладом інших країн розпочати поступове підвищення пенсійного віку громадян, що потребує серйозної роз'яснювальної роботи серед населення;

зміцнити стійкість  і фінансову передбачуваність солідарної системи, для чого проект бюджету  ПФУ розробляти разом із проектом державного бюджету в рамках балансу  суспільних фінансових ресурсів країни. Верховна Рада України має затверджувати бюджет ПФУ одночасно з державним бюджетом на відповідний рік (сьогодні бюджет Фонду затверджує уряд, до того ж, часто з великим запізненням);

розробити й запровадити  програму реальної легалізації доходів населення з метою розширення бази нарахування страхових внесків;

забезпечити прозорість солідарної системи й механізмів управління нею.

2. Запровадити накопичувальну  систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Це може стати ключовим заходом, який сприятиме виведенню країни на новий рівень економічного розвитку, оздоровленню фінансової ситуації, підвищенню рівня соціального захисту громадян. Зокрема, грамотне введення накопичувальної пенсійної системи може бути каталізатором таких позитивних зрушень:

поява у країні довгострокових інвестиційних ресурсів, акумульованих накопичувальною пенсійною системою, які використовуватимуться на фінансування розвитку економічної й соціальної інфраструктури країни, на подолання фінансової кризи;

зниження вартості фінансових ресурсів, виникнення зацікавленості вітчизняних інвесторів у розширенні внутрішніх запозичень шляхом випуску вітчизняних боргових цінних паперів (державних, муніципальних і корпоративних облігацій) та здійснення ІРО на українському ринку капіталу;

підвищення рівня соціального  захисту населення завдяки безпосередній  участі громадян у накопичувальних  пенсійних програмах, оскільки система  накопичувального пенсійного забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників і створює умови для сприйняття громадянами внесків як персональних заощаджень, що будуть їм повернуті після досягнення ними пенсійного віку;

запровадження другого  рівня пенсійної системи стимулюватиме  розвиток недержавного пенсійного забезпечення, добровільне створення громадянами власної пенсії, а також посилить інтерес населення до інструментів фондового ринку, що дасть можливість переорієнтувати частину коштів зі споживчого ринку на фондовий, зв'яже надлишкову грошову масу, яка перебуває в обігу, а отже, сприятиме подоланню інфляції.

Функціонування другого  рівня пенсійної системи сприятиме  також відновленню фінансової стабільності у країні, у тому числі, через зміну співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку на користь вітчизняного.

Для введення другого  рівня пенсійної системи необхідно  прийняти Закон "Про запровадження  накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування". Потрібно також розробити комплекс заходів, які повинні здійснювати міністерства й відомства, для введення другого рівня з визначенням терміну запровадження, вікового цензу учасників і розміру страхових внесків.

3. Сприяти подальшому  розвитку системи недержавного  пенсійного забезпечення. Для цього слід передбачити:

регулярне проведення системних державних кампаній із роз'яснення необхідності участі громадян і роботодавців у недержавному пенсійному забезпеченні;

прийняття змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", спрямованих на захист прав учасників системи добровільного недержавного пенсійного страхування, а також надання їм податкових пільг, як це передбачено Концепцією подальшого проведення пенсійної реформи [31].

 

 

2.2. Проблеми та шляхи  вдосконалення пенсійної системи  України

 

 

Системи пенсійного забезпечення різних країн у процесі свого становлення та розвитку пройшли довгий і складний шлях. Цей процес не завершився і сьогодні, оскільки багато держав змушені реформувати свої системи пенсійного страхування. Солідарні пенсійні системи вже не виконують свого ключового завдання з підтримки достатнього рівня життєдіяльності пенсіонерів через значний вплив демографічних (зокрема, старіння населення) і макроекономічних (інфляція, безробіття, економічні кризи тощо) чинників. Необхідно зазначити, що в різних країнах вплив цих чинників не однаковий, що і зумовило формування різних пенсійних систем.

Існує багато класифікацій видів систем пенсійного забезпечення, проте в наукових дослідженнях найчастіше виділяють три класифікаційні ознаки. [24, с.144],[25], а саме: спосіб фінансування, форма участі у формуванні пенсійних фондів, тип справляння внесків і розрахунку виплат.

Основними джерелами  наповнення коштами Пенсійного фонду  України є: