Курс лекций по "Предпринимательству"

З іншого боку, соціально-психологічні методи поступаються двом іншим групам методів за критерієм гнучкості (виключаючи окремі ситуації, як правило, екстремального характеру, коли за допомогою окремого психологічного прийому можна з мінімальними витратами і в найбільш швидкі терміни розв’язати складну економічну проблему).

Таблиця 6 – Порівняльна оцінка методів підприємницького менеджменту

Пояснення до таблиці 6

Шляхом оцінки трьох наведених у цій таблиці груп методів підприємницького менеджменту за кожним із зазначених критеріїв надається кожній із груп певна аналітична оцінка (найвища оцінка – “+++”, найнижча – “+”). Отже, з погляду ефективності всі групи методів одержали однакову середню оцінку (“++”), оскільки питання про досягнення мети і тим більше відповідні витрати має надзвичайно складний характер, оскільки важко оцінити наслідки реалізації того чи іншого заходу щодо всіх учасників підприємницької діяльності, зацікавлених не тільки в поліпшенні загального стану бізнесу, але й у задоволенні своїх соціальних і економічних потреб, а також певні труднощі пов’язані з часовим чинником визначення економічних цілей. Отже, цей критерій необхідно конкретизувати в плані розгляду всіх представлених груп методів.

Шляхом створення культури підприємства (найважливішого методу соціально-психологічного характеру) якнайкраще враховується довгостроковість забезпечення реалізації цілей як підприємства, так і суспільства у цілому. Адміністративні методи в цьому плані є найбільш консервативними, хоча на додаток до соціально-психологічних і економічних методів вони здатні виконувати позитивну роль у будь-якій статичній ситуації незалежно від епохи проведення соціально-економічної політики. З цього погляду дана група методів виграє в оцінці за критерієм здатності до реалізації (включаючи насамперед контроль за виконанням суспільно значущих завдань).

У контексті вищезазначеного, вдосконалення методів підприємницького менеджменту передбачає: по-перше, збільшення ваги соціально-психологічних методів у загальній системі методів управління підприємством (при цьому передбачається також і збільшення ваги всіх методів підприємницького менеджменту в загальній системі управління підприємством в умовах нестабільного зовнішнього середовища); по-друге, необхідність поєднання соціально-психологічних методів (усвідомлення інноваційних проблем співробітниками організації) та економічних і адміністративно-правових методів (створення нових умов розвитку бізнесу для забезпечення ефективного практичного впровадження інноваційної свідомості) (рис. 5).

Рисунок 5 – Обґрунтування необхідності активізації соціально-психологічних методів у системі підприємницького менеджменту

Прикладом сучасного поєднання методів підприємницького менеджменту в єдиному комплексі економічних та соціально-психологічних бізнес-інструментів є бізнес-дизайн – розроблення бізнес-проектів з метою вдосконалення як усієї системи конкретного бізнесу, так і окремих його складових, таких, як система продажів або управління персоналу, переговорні навики або автоматизація діловодства, або навіть розроблення дизайн-проектів для офісів.

Ділове спілкування та особливості його проведення, а також технології попередження та усунення бізнес-конфліктів є одними з найактуальніших на сьогоднішній день питань у галузі бізнесу. Велику допомогу під час конструювання і проведення процесу ділового спілкування надає графічна модель ролевої взаємодії учасників цього процесу. У цій моделі відбиваються кількісний склад учасників – представників двох або більше сторін, внутрішньогрупові та міжгрупові зв'язки, подається структура їх взаємодії на кожному етапі процесу спілкування.

Комплект ролей і функцій учасників повинен адекватно відображати «тему спілкування», яка моделюється в графічній моделі. У процесі ділового спілкування розрізняють ролі соціальні (професійні, соціально-демографічні), міжособові, офіційні та стихійні.

Структура опису ролей ділового спілкування може включати такі компоненти:

       перелік ролей і учасників;

       функції, що виконуються учасниками;

       інструкції з виконання кожного етапу процесу;

       портрети ролей, що характеризують особисті якості учасників спілкування.

Що стосується бізнес-конфліктів, то слід зазначити наступне. Причини конфліктних ситуацій, які виникають на малих і середніх підприємствах, полягають у відсутності чіткого розподілу обов'язків і відповідальності, а також у помилках при відборі та мотивації персоналу. Вирішення бізнес-конфлікту багато в чому залежить від рівня професійної компетенції менеджера, його уміння взаємодіяти з колегами та підлеглими, що не в останню чергу визначається його загальною культурою.

Бізнес-конфлікт, як і будь-яка інша форма зіткнення протиріч, має одночасно негативний і позитивний боки, тобто бізнес-конфлікти не тільки допустимі, але й здебільшого випадків бажані, оскільки надають інформацію про проблеми підприємства і дозволяють виявити різні погляди (часом виникають нові ідеї) на ті чи інші події.

Виходячи з цього, конфлікт-менеджмент у підприємницькій сфері використовує дві головні технології управління конфліктами: попередження та усунення бізнес-конфліктів. Перша технологія передбачає вирішення проблеми способом, прийнятним для всіх сторін, зміцнення взаєморозуміння, згуртованості, співпраці в колективі. У цьому випадку використовується те, що конфлікти сприяють підвищенню активності і мотивації до праці, зростанню кваліфікації, стимулюють креативне мислення та появу нових ідей у розвитку підприємства. Технологія попередження конфлікту включає сукупність заходів в основному організаційного і роз'яснювального характеру. Може йтися про поліпшення умов праці, більш справедливий розподіл винагород, покращання забезпечення правил професійної етики тощо.

Отже, залежно від ситуації, як правило, конфлікти не слід пригнічувати, проте одночасно будь-який менеджер має застосовувати надійні діагностичні та регуляторні інструменти впливу на конфлікт, з тим щоб у випадку розгортання конфлікту і ризику виявлення його руйнівної функції бізнес-конфлікт був подоланий щонайшвидше, оскільки його наслідки можуть завдати як моральних, так і матеріальних збитків, або навіть призвести до стійкої кризи на підприємстві. У цьому разі застосовують технологію вирішення (в крайньому випадку – усунення) конфлікту, яка спрямована на те, щоб примусити або переконати конфліктуючі сторони припинити ворожі дії та почати переговори, аби прийти до консенсусу. Залежно від ситуації ця технологія реалізується двома способами: примушенням і переконанням, які підкріплюються заходами стимулювання.

2.3 Ділова та професійна етика

Слід зазначити, що етичні принципи існування підприємств є складовою частиною бізнес-культури. У зв’язку з цим розглянемо основні моменти стосовно поняття “етика”.

Етика (від лат. – ethica, від грец. ηθος – звичай) – наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи. Термін “етика” вперше використав Аристотель для позначення практичної філософії, відповідаючи на запитання, що ми повинні робити, щоб робити правильні, моральні вчинки.

Найважливішими категоріями етики є такі поняття, як “добро”, “зло”, “справедливість”, “благо”, “відповідальність”, “обов’язок”.

Система етичних цінностей, які признаються людиною, – це мораль. Мораль – найважливіший спосіб нормативної регуляції суспільних відносин, спілкування і поведінки людей в різних сферах суспільного життя – в сім’ї, побуті, політиці, науці, праці та ін.

Етичні цінності, які установлюють міру соціальної відповідальності керівника і організації, значною мірою визначають ефективність всього суспільного розвитку. У більшості саме схильність на етичні цінності допомогла цивілізованому світові здійснити перехід індустріального суспільства від “грабіжницької” фази до фази демократичного розвитку.

Необхідність етичних норм поведінки випливає із самої природи ринкових відносин. Ринок – це не тільки механізм збалансування попиту і пропозиції, але й складний соціальний феномен, який припускає певну культуру господарювання, що зобов’язує дотримуватися правил етики ділових взаємовідносин.

Згідно зі ст. 38 Господарського кодексу суб'єкти господарювання за сприяння заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економіки. Правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України та можуть використовуватися при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів господарювання. Відповідно до цих правил більшість організацій у більш-менш лаконічному вигляді формулюють свої кодекси етичної поведінки, які при деяких зовнішніх різницях базуються на загальних цінностях.

В етичних кодексах певних сфер соціальної діяльності – правоохоронних органів, податкової служби, митників, акціонерних товариств та інших – намагаються конкретизувати норми поведінки. Так, етичний кодекс службовців правопорядку цивілізованих країн: мій головний обов’язок – служити людям, охороняти їх життя та приватну власність, захищати невинуватого від обману, слабшого від гніту або залякування.

Для формування цивілізованої етики потрібно:

       забезпечити свободу вибору роду бізнесу, джерела ресурсів, контрагентів;

       виховання безумовної поваги до закону;

       стабільне правове регулювання підприємництва.

Праця керівника завжди спрямована на досягнення певних цілей, розрахованих на успіх, але якщо у своїй діяльності менеджер буде керуватися аморальними або просто сумнівними моральними нормами, то кар’єра його буде недовгостроковою , колеги просто відмовляться від контактів з ним.

У наш складний час особливу роль відіграють важливі елементи ділової етики – чесність і порядність керівника, менеджера.

Численні соціальні дослідження дають відштовхувальний портрет сучасного підприємця: повна відсутність розуміння культури бізнесу; професійна некомпетентність, оскільки підприємці стали займатися бізнесом, принципово новою для них діяльністю, не маючи яких-небудь спеціальних знань; нечесне ведення справ.

Поряд з великими досягненнями інформаційних технологій до нас починають проникати доволі поширені у розвинених країнах система і методологія корисливих порушень етики підприємництва, які не мають ознак явних протиріч з чинним законодавством.

У першу чергу це стосується різних методів промислового шпіонажу, тобто збір інформації про закриті фірмові технології шляхом прослуховування службових і особистих телефонів та установлення так званих „жучків”, які дозволяють записувати конфіденційні розмови. Значно зросли обсяги продаж як апаратури для підслуховування, так і систем забезпечення захисту інформації.

Ретельно оброблена технологія маніпулювання інформації, від нахабної дезінформації до поширення негативних про фірму слухів, може завдати істотної шкоди репутації фірми або дозволить нажитися на падінні курсу акції конкурента. Особливо гострі сутички між конкурентними фірмами спостерігаються під час набору на роботу випускників престижних вузів.

Усі ці поширені за кордоном методи порушення етики бізнесу стали відомими в нашій країні. Знати цю вже відпрацьовану систему необхідно і нашим керівникам для вжиття профілактичних заходів.