Заробітна плата

Інші заохочувальні  і компенсаційні виплати, до них  належать виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [66].

Важливими складовими організації  заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними) (рис.1.2). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Форми і системи заробітної плати

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша – кількості виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу [15].

Погодинну форму оплати праці застосовують для нарахування зарплати керівникам, спеціалістам, службовцям.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника [6]. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. Розрахунок проводиться за формулою (1.1).

 

 З = Тф` Тс                                                  (1.1)

де, З – заробітна плата;

     Тф – фактично відпрацьований час;

     Тс – тарифна ставка.

 

При погодинно-преміальній системі зарплату нараховують шляхом помноження фактичного часу на тарифну ставку і додаванням премії [42].

Вона є продовженням простої почасової. Розрахунок проводиться за формулою (1.2).

 

                                                    З = Тф` Тс+Пр                                        (1.2)

де, З – заробітна плата;

     Тф – фактично відпрацьований час;

     Тс – тарифна ставка;

     Пр – премія.

Відрядна форма оплати праці використовується для нарахування зарплати основної праці. Вона має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, непряма відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-преміальній виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнення результатів роботи.

При відрядно-прогресивній формі оплати праці зарплата нараховується так: продукція встановлена у межах плану оплачується по звичайних розцінках, а продукція виготовлена понадпланово, оплачується по розцінках вищих, причому вони прогресивно зростають.

При акордній системі зарплату нараховують за весь обсяг виконаної праці (без визначення розцінок). Проте на практиці дана система застосовується рідко.

Непряму відрядну систему застосовують для нарахування зарплати допоміжним робітникам зайнятих в автоматизованих виробництвах.

Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують [57].

Форми заробітної плати  мають відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами  застосування тієї чи іншої форми  заробітної плати є рівень технічної  озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації  виробництва і праці, ступінь  використання виробничих потужностей  і устаткування, стан нормування праці тощо.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної  або почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці  необхідна наявність прямопропорційної  залежності між затратами живої  праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва .

Таким чином, форми i системи оплати праці, норми праці та їх розцінки, тарифні сітки та ставки, схеми посадових окладів, умови винагороди й інших виплат встановлюються підприємствами самостійно, за допомогою визначення в колективному договорі, але з дотриманням норм i гарантій, передбачених законодавством.

Отже, заробітна плата як економічна категорія належить до числа найскладніших. Ми вважаємо, що її сутність в сучасних економічних умовах повинна зводитися до таких критеріїв:

• заробітна плата відображає взаємовідносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (продукту);
• вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також господарської діяльності підприємства;
• у сучасних умовах господарювання вона виступає як елемент ринку і праці, який має ціну товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу. Отже, заробітна плата відображає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Теоретичні аспекти аудиту з оплати праці.

 

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та

інших нормативних актів; генеральної  угоди на державному рівні; галузевих,

регіональних угод; колективних  договорів; трудових договорів.

Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та

місцевого самоврядування і власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Основними показниками обліку праці  та її оплати є чисельність працюючих  різних професій, їхня кваліфікація, витрати  робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами .

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою  умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів  підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання  звіту.

Для забезпечення правильного використання фонду оплати праці необхідно обліковувати виробіток продукції або виконаний обсяг робіт кожного працівника і правильність нарахування заробітної плати згідно з установленими нормами і розцінками.

Облік виробітку здійснюється залежно  від технологічного процесу виробництва, системи організації і оплати праці за типовими формами, в рапортах про виробіток, маршрутних листках, у відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Щоб визначити заробітну плату, яка підлягає виплаті кожному  працюючому, роблять розрахунок виробітку за місяць з відкиданням від цієї суми необхідних утримань. Розрахунок здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками .

Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і не до облікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами ведуть на синтетичному рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» [60].

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами  працівникам» має такі субрахунки:

• 661 «Розрахунки за заробітною платою»;
• 662 «Розрахунки з депонентами»;
• 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом – виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків  ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань [36].

Витрати підприємства можна враховувати за елементами (із застосуванням рахунків класу 8) i за видами діяльності, тобто в розрізі центрів виникнення витрат: виробництво, збут, управління та ін. Для обліку за видами діяльності призначено рахунки класу 9.

Під час формування витрат за елементами слід мати на увазі, що у класі 8 на рахунку 81 «Витрати на оплату праці» передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

• 811 «Виплати за окладами i тарифами» – відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;
• 812 «Премії та заохочення» – відображаються витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років та ін.);
• 813 «Компенсаційні виплати» – узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
• 814 «Оплата відпусток» – узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.
• 815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу» – узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.
• 816 «Інші витрати на оплату праці» – узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи":

• 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»;
• 822 «Відрахування на соціальне страхування»;
• 823 «Відрахування на випадок безробіття»;
• 824 «Відрахування на соціальне страхування від нещасного випадку».

Якщо підприємство використовує рахунки  тільки класу 9, то нарахування витрат на оплату праці й обов’язкових зборів відноситиметься

до дебету відповідних рахунків: