Трудові ресурси України

          Фрикційне – пов’язане  з пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним. У суспільстві завжди існує певна частка осіб, які змінюють місце роботи через низьку заробітну плату, погані умови праці, невдоволення місцем проживання тощо.

          Структурне –  пов’язане із структурними диспропорціями на ринку праці, коли з’являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. У виробничому процесі дуже часто відбуваються технологічні зрушення, що видозмінюють структуру попиту на робочу силу. У цій ситуації структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого і з’являється ця форма безробіття.

          Циклічне – пов’язане  із циклічним спадом виробництва, коли зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

          Фрикційне та структурне безробіття є неминучим явищем в економіці, тому ці види безробіття мають назву природного рівня безробіття, тобто рівня безробіття при «повній зайнятості». Йдеться про те, що в будь-якій економіці не може бути абсолютної відсутності безробіття. Проте ряд економістів вважають неприйнятними використання терміну «природний» щодо безробіття, спричиненого структурними зрушеннями.

    Серед безробітних людей у 2005 р. переважали ті, що були звільнені у зв’язку із реструктуризацією виробництва та скороченням штату (60.2%) та непрацевлаштовані після закінчення навчальних закладів (17.7%). Більшість із вивільнених займали робочі місця та місця, які не потребують професійної підготовки (62%). Близько 63% звільнених людей – жінки. У цьому році найбільше вивільнено працівників у промисловості, причому із підприємств державної форми власності. Найменше вивільнення спостерігалось із установ та закладів сфери послуг, яка вже переорієнтовується на ринкові засади господарювання. Найбільше поповнили ряди безробітних у 2006 році люди із Донецької, Дніпропетровської, Львівської, Харківської, Київської областей.

    З урахуванням ситуації на ринку праці  слід сконцентрувати зусилля на запровадженні  дієвих стимулів ліквідації прихованого  безробіття та створення нових робочих місць, на забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації підприємництва і само зайнятості населення, на розширення практики громадських робіт, на підвищенні гнучкості ринку праці.

    Зміна економічних відносин, реструктуризація економіки та інші чинники сприяють, з одного боку, появі дедалі більших резервів працездатного населення, а з іншого, наявність таких резервів є основою для подальшого розширення виробництва, розвитку нових галузей. Для того, щоб встановити шляхи раціонального використання резервів праці, необхідно виявити не тільки їх кількісні, але й якісні параметри (віковий, освітній та професійний склад). Важливе значення при цьому має професійно-кваліфікаційний рівень незайнятого населення і виявлення потреби господарства у працівниках різних спеціальностей, тобто попит і пропозиція на робочу силу.

    Потреба у працівниках різних галузей господарства на 1.01.2006р в Україні становила 166.5 тис.осіб, найбільше – у промисловості. Але попит і пропозиція робочої сили не є збалансованими ні за професіями, ні за регіонами.

    Найбільше навантаження працівників на одне вільне робоче місце спостерігається у тих областях, які мають невисокий рівень диверсифікації виробництва, в яких ринкові перетворення в економіці відбуваються повільно (Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська та ін.).[14, с. 140] 

  3.2 Шляхи покращення використання трудових ресурсів

    В умовах переходу економіки до ринкових відносин важливою є проблема підвищення якості робочої сили. Велика кількість  працівників втратили високу кваліфікацію внаслідок тривалого простоювання підприємств, багато із них змінили професію, або виїхали на заробітки за кордон. А значна частина тих, що здобувають вищу та середню професійну освіту, зовсім не працевлаштовані. Із країни, яка відзначалася донедавна одним із найвищих показників освіченості населення, Україна поступово зійде до рівня відсталих країн, якщо не буде здійснено реформування економіки.

          Внаслідок невисоких  розмірів зарплат та несвоєчасного  їх виплачування у підприємствах та установах державного сектора економіки значна частина працівників (причому висококваліфікованих) переходять на роботу у інші галузі, займаються невиробничою діяльністю (торговельним бізнесом та ін.), поступово втрачаючи свою кваліфікацію. Цьому сприяє також міграція “умів” – висококваліфікованих спеціалістів, науковців. Як один із найбільш багатоаспектних соціальних процесів міграція пов’язана з усіма сторонами життя суспільства. Міграційні переміщення впливають на природне відтворення населення шляхом зміни вікової структури регіонів виходу та вселення, трансформацію репродуктивної поведінки контингентів населення (задіяних у міграційному русі та осіб, які контактують з мігрантами), зміни умов життя переселенців,що відбивається на стані їх здоров’я. Відомо, що у міграціях беруть участь переважно молоді люди. Тому в регіонах припливу мігрантів (регіонах-реципієнтах) зростає питома вага молоді, а отже, і формують передумови до покращення демографічної ситуації (адже саме молодим жінкам притаманні найвищі показники народжуваності). Навпаки, у регіонах відпливу населення частка молоді зменшується, а питома вага старших вікових груп відповідно зростає. Це призводить до зниження загального коефіцієнта народжуваності та підвищення загального коефіцієнта смертності, уповільнення темпів зростання чисельності населення або посилення процесу депопуляції.[9, с. 150]   

          За умов практичного  вичерпання потенціалу демографічного зростання є чи не єдиною можливістю збільшення загальної чисельності населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.

          Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів  на батьківщину шляхом захисту їхніх  прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішити проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, оскільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення. На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій.

          Також в Україні  є неоднаковою структура зайнятості працівників у всіх сферах економічної  діяльності. Важливим напрямом соціальної політики є політика зайнятості працездатного  населення, оскільки високий рівень зайнятості забезпечує відповідні доходи значної частини населення. Політика зайнятості включає державні заходи щодо регулювання ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості населення і запобігання безробіттю [14, с. 133]. Юридичною основою політики зайнятості в Україні є Закон України «Про зайнятість населення»[2, с. 8] Політика зайнятості стає важливою складовою макроекономічної політики.

          Важливе значення в  політиці зайнятості в Україні має  проблема підвищення гнучкості ринку  робочої сили, який формується, забезпечення його швидкого пристосування до умов виробництва, що постійно змінюється, і ринкової кон’юнктури за умов мінімальних соціальних витрат.[14, с. 133]

          Актуальність проблем, пов’язаних з вивченням форм зайнятості населення, зростає у зв’язку  зі спадом виробництва й уповільненням соціального й економічного розвитку України. Ефективна зайнятість населення та її впровадження пов’язані з багатьма суспільними та господарськими проблемами: праці, заробітної плати, кредитів, податків, ціни, доходів, прибутку і соціального захисту, а також з відтворенням населення.

    Практичне вирішення проблеми розробки економічного механізму регулювання зайнятості населення потребує пізнання закономірностей  та вивчення тенденцій формування і  використання трудового потенціалу. У ринкових умовах має здійснюватися перерозподіл трудових ресурсів, орієнтований на ефективну зайнятість працездатного населення і запобіганню масовому безробітті.

          З урахуванням ситуації на ринку праці слід сконцентрувати зусилля на запровадженні дієвих стимулів ліквідації прихованого безробіття та створення нових робочих місць, на забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємства і само зайнятості населення, на розширенні практики громадських робіт, на підвищенні гнучкості ринку праці.[12, с. 83]

          В сучасних умовах необхідно  шукати додаткові можливості для  розширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що попит на товари широкого вжитку і послуги високий, а можливості його задоволення незначні, створення нових і розширення діючих підприємств можна вважати досить місткою сферою додаткової зайнятості населення.

    Основні завдання, які потрібно вирішити на найближчу перспективу, такі:

• опрацювати та запровадити економічні механізми заохочення працедавців для створення додаткових робочих місць для молоді;
• забезпечити створення юридичними та фізичними особами 350-420 тис. нових робочих місць;
• забезпечення зменшення середньої тривалості зареєстрованого безробіття не менш як на 1 місяць;
• забезпечити працевлаштування через державну службу зайнятості не менш як 830 тис. безробітних громадян;
• забезпечити залучення до громадських робіт не менш як 340 тис. незайнятих та безробітних громадян;
• забезпечити збільшення розміру мінімальної допомоги у зв’язку з безробіттям. (додаток 10)

    Нерівномірне  розміщення трудових ресурсів у країні, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях матеріального виробництва зумовлюють потребу в наукових дослідженнях і практичних заходах раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в галузях, але і в окремих регіонах України. Економія затрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити виконання робіт вручну.[14, с. 143] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

   Трудові ресурси України завжди відрізнялися високим рівнем професійної підготовки, що значно сприяло розміщенню на її території низки виробництв, які вимагають певної кваліфікації кадрів, а також формування потужної наукової бази. Певною мірою якісний стан трудових ресурсів може бути оцінений через освітній рівень населення.

    Рівень  освіти населення в Україні є  одним з найвищих серед країн  Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угорщини. Зрушення впродовж між переписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення. Істотно зросла і чисельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати подальші зміни.

    Більш освіченим є міське населення, яке  значно поповнюється за рахунок навчальної та післянавчальної міграції сільської  молоді. Нині в Україні спостерігається  тенденція до поступового зменшення  між територіальних відмінностей міграційної ситуації, зокрема практично для всіх регіонів характерне невелике від’ємне сальдо міграцій. Унікальні тенденції міграційних процесів спостерігаються в Києві. Починаючи з 1995 року Київська міськрада є практично єдиним регіоном України, де спостерігається додатне сальдо міграцій населення, причому існує тенденція до зростання.

    Так питома вага осіб з вищою (включаючи  базову та початкову вищу) освітою  серед міського населення становить 37,9 %, а серед сільського – 17,7%.

    Натомість частка осіб, які не мають навіть повної загальної середньої освіти серед міського населення становить 26,7 %, а серед сільського – 47,3%.

    Від рівня освіти залежать і доходи населення, а отже, і можливості задовольняти основні життєві потреби, зберігати здоров’я та життя, ухвалювати та реалізовувати рішення щодо репродуктивної та міграційної активності. Найвагоміший вплив має наявність повної вищої освіти.

          В Україні існують  величезні можливості для зайнятості населення. Розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, усієї ринкової інфраструктури є хорошою основою для росту зайнятості в економіці.

          Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, при  збереженні його «омолодженої» вікової  структури (майже 34 % людей у віці до 15 років) формують збільшення масштабів трудових ресурсів. Це призводить до необхідності створення нових робочих місць для ліквідації часткового чи повного безробіття. Розрахунки експертів Міжнародної організації праці (МОП) показують, що для задоволення потреби в зайнятості і ліквідації безробіття до 2025 року на планеті потрібно щорічно додавати 50 млн робочих місць, у тому числі у країнах, що розвиваються.