Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Июня 2013 в 23:16, реферат
Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.
Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.
Тарифна система оплати праці.
Безтарифна система оплати праці.
Література
Табл.1 Єдина тарифна сітка оплати праці працівників.
наведені вище величини можуть відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо є середній розряд робітників вищій середнього розряду робіт, то кваліфікаційна робоча сила недовикористовується, фонд заробітної плати перевитрачається.
Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Ставка 1-го розряду від економічного стану підприємства, це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, кваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватись оплата праці за виконану працівником місячну або годинну норму праці.
Ставку 1-го розряду підприємства встановлює самостійно, але не нижче мінімальної, в залежності від фінансового становища. Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:
Тп=Т1•Кп; (7)
Де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду;
Кп – тарифний коефіцієнт даного розряду.
Тарифні ставки на підприємстві диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Вища ставка робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця робітників – відрядників інтенсивніша ніж почасовиків (діапазон 7%).
Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні та місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва, де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку. Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.
Середня тарифна ставка робітників визначається, як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки:
де - загальна численність робітників;
- загальна сума тарифних ставок для всіх робітників, робіт;
- загальна трудомісткість робіт,
Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд можна визначити середню тарифну ставку:
де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду;
Кс – середній тарифний коефіцієнт даного розряду;
Тб, Тм – тарифні ставки, які відповідають більшому та меншому із двох суміжних розрядів тарифної ставки, між якими знаходяться відомий середній розряд;
Рс – середній тарифний розряд робітників4
Рм – менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд;
Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.
Мінімальні оклади щодо посади встановлюють тим працівникам, які починають діяльність в тій чи іншій сфері, виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обіймають, однак їм необхідно поліпшити роботу.
Максимальні оклади встановлюються працівникам, які володіють необхідною для них, для даної посади, кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт у межах даної функції, ініціативних і з творчим ставленням до роботи.
Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган, відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестацій власник має право змінювати посадові оклади службовців у межах затверджених мінімальних та максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.
В переході до ринкової економіки на деяких підприємствах почали використовувати безтарифну систему оплати праці, яка виникла перш за все через ускладнення роботи підприємств, яка впливає на те, що не завжди вони мають можливість виплачувати всім працівникам гарантованою тарифною системою заробітну плату. Оскільки кожен варіант застосовування безтарифної моделі оплати праці є унікальною розробкою керівництва конкретного підприємства, то можна дати характеристику спільних для них рис.
Отже спільний для безтарифних систем оплати праці є такі :
Конкретні розробки безтарифної системи можуть бути різними. Наприклад однією з них, яка може застосовуватись на промисловому підприємстві, інша може застосовуватись на будь-якому невеликому підприємстві, передусім у невиробничій сфері.
Безтарифну систему оплати праці можна розробляти таким чином:
Зі=Згі+VВі. (11)
Отже, основна перевага безтарифної системи полягає в тому, що оптимально поєднані індивідуальна та колективна зацікавленість в покращенні результатів роботи.
Розробка безтарифних систем оплати праці є дуже клопітним і відповідальним завданням. Але за допомогою їх грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової можливості працюючих, що сприятиме суттєвому зростанню продуктивності праці та ефективності роботи в цілому.
Література:
1. Бойчик І.Н. Хорив
П.С. «Економіка піприємств»
2. Покропивний «Економіка піприємств» в 2-х томах Київ 1995 р.;
3. «Экономика предприятия» Грузиков В.Г. Москва 1998 г.;
4. Зайцев К.Л. «Экономика
промышленного предприятия»
5. «Экономика предприятия» под редакцией Волкова О.И. Москва 1997 г.;
6. Шмалян Г. «Основы
и проблемы экономики
7. Шевченко Л. Ринок праці : аналіз економічних концепцій // Економіка України, 1994, №4
8. Піддірюгіна «Фінанси підприємств» Київ 1998 р.
9. Сова В. Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата,
1998, №9
10. Рожков С. Стимулювання працівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня
11. Чепурина І. “Економічна теорія” – Київ, 1998.
Информация о работе Тарифна і безтарифна системи оплати праці