Облік іноземної валюти

1. Поняття валютних цінностей та операцій з ними

В зовнішньоекономічній діяльності розрізняють близькі за значенням поняття "операції з валютними цінностями" та "операції в іноземній валюті".

Операції з валютними цінностями - це такі операції, об'єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді американського долара, німецької марки, японської ієни тощо. [5, с.61]

Операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті пов'язані з:

•         переходом  права власності  на  валютні  цінності,  за винятком операцій,  що
здійснюються між резидентами у валюті України;

•         використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з
передачею заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні
цінності;

•         ввезенням,  переказом  і  пересиланням на територію України та вивезенням,
переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Операції в іноземній валюті проводяться багатьма підприємствами й організаціями, що здійснюють свою діяльність в Україні, а також їх представництвами, філіями, дочірніми і асоційованими підприємствами за межами України.

Валютні цінності включають: [7, с.61]

•         іноземну валют - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

•         кошти   у    грошових   одиницях   іноземних   держав   і    міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Визначення іноземної валюти надане в П(С)БО21 "Вплив змін валютних курсів";

Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Валюта звітності - грошова одиниця України.

•         платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти),   боргові   розписки,   акредитиви,   чеки,   банківські   накази,  депозитні сертифікати, інші  фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

•         банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках,    що   мають   сертифікат   якості,   а   також   монети,   вироблені   з дорогоцінних металів.

Складовою валютних цінностей є валютні кошти підприємства, які поділяються на: [7, с.62]

1.     власні – кошти в іноземній валюті, що належать підприємству в повному обсязі відповідно до чинного законодавства;

2.     позикові – кошти, отримані підприємством на певний строк у вигляді позики банку або відповідно до певних зобов’язань перед іншими кредитними закладами;

3.     особливого призначення - валюта, яка не належить в повному обсязі підприємству і відповідно до чинного законодавства повністю або частково тимчасово заблокована на транзитному валютному рахунку підприємства.

Кожна країна світу має національну грошову одиницю, якій присвоєно цифровий та літерний код.

Національні банки відповідних країн розробляють і затверджують Класифікатори іноземних валют, що регулюють режим застосування кожної валюти і поділяють її на ступені конвертованості.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют України всі вони поділені на три групи: [5, с.63]

1)                      вільноконвертовані валюти держав, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються дня здійснення платежів на міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються Національним банком України;

2)                      вільноконвертовані валюти держав, які не використовуються широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не продаються на головних валютних ринках світу. Курси ряду валют цієї групи встановлюються Національним банком України;

3)                      неконвертовані валюти. Курси встановлюються Національним банком України тільки по окремих валютах.

              Вільноконвертована валюта (ВКВ) - національна валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. [7, с.63]

До вільноконвертованих валют відносяться долари США, канадські долари, національні валюти країн ЄС, Швейцарії, Швеції та Японії. Вільноконвертовані валюти, як правило, використовуються при визначенні валюти ціни. В світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар США, за допомогою якого здійснюється більша частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни на більшість товарів, сировину, паливо, значну частину готових виробів, а також тарифів за різні види послуг.

Дозволені також безготівкові розрахунки в іноземній вільноконвертованій валюті між юридичними особами-резидентами за умови, що резидент - одержувач коштів - має перереєстровану ліцензію на здійснення роздрібної або оптової торгівлі і надання послуг, або при наявності індивідуальної ліцензії НБУ на розрахунки з резидентами України в іноземній валюті.

У вільноконвертованій валюті здійснюються _ розрахунки з нерезидентами по експортно-імпортних операціях.

Валюта з обмеженою конвертованістю - національна валюта, що функціонує в межах країни і служить засобом платежу за товари, послуги та по інших розрахунках, якщо це обумовлено договором.

До такого виду валют відносяться національні валюти більшості країн, що розвиваються, держав ближнього зарубіжжя, країн СНД. Це угорські Форинти, індійські рупії, ізраїльські шекелі, польські злоті, турецькі ліри, єгипетські фунти, чеські і словацькі крони та інші. Всього в цій групі 35 найменувань валют. [5, с.64]

Крім того, в міжнародних розрахунках використовуються особливі рахункові одиниці або міжнародна валюта - СПЗ, ЄВРО.

СПЗ - спеціальні права запозичення, які емітуються Міжнародним валютним фондом для безготівкових записів на рахунках в межах цього фонду і використовуються в операціях центральних банків та фондів.

ЄВРО - єдина колективна валюта, введена з 1 січня 1999 року країнами Європейського союзу.

2. Курсові різниці: поняття, порядок визначення та відображення в обліку

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є принцип єдиного грошового вимірника. Суть його полягає в тому, що вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні. [7, с.64]

Операції в іноземній валюті відображаються як в національній грошовій одиниці України, так і у валюті розрахунків і платежів за кожною іноземною валютою окремо. Для переведення іноземної валюти в національну використовується валютний курс,

Валютний курс - це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. [7, с.64]

Проблема реальності оцінки валютних операцій пов'язана з коливаннями валютного курсу. Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до 20 найменувань валют першої групи та до 20 найменувань валют другої групи відповідного Класифікатора.

Курс національної грошової одиниці до інших іноземних валют першої групи Класифікатора іноземних валют визначається через крос-курси Франкфуртської валютної біржі. Офіційний курю гривні до національних валют республік СНД, що входять в другу групу Класифікатора, визначається через крос-курс, який використовується Центральним банком Росії при встановленні офіційного курсу рубля, а щодо всіх інших валют другої групи Класифікатора - через крос-курси, що публікуються газетою "Файненшн Тайме".

Офіційний курс національної грошової одиниці (гривні) встановлюється Національним банком України на підставі результатів торгів валютними цінностями на Міжбанківському валютному ринку.

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій, купівлі та продажу іноземної валюти, для відображення в бухгалтерському обліку всіх операцій, що здійснюються в іноземній валюті, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності. Офіційний курс використовують всі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснюваних операцій. [7, с.65]

Якщо господарська операція здійснюється в валюті, офіційний курс якої по відношенню до національної грошової одиниці не встановлено Національним банком, то перерахунок здійснюється в два етапи. Спочатку іноземна валюта переводиться в конвертовану за офіційним курсом, опублікованим в газеті "Файненшп Тайме", а потім отриману суму в конвертованій валюті перераховують в національну грошову одиницю у встановленому порядку.

Оцінку (котирування) валютного курсу можна здійснювати двома методами:

1.      Пряме - валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту 1,0 долар США = 5,8грн.

2.      Непряме - виражає ціну національної валюти через іноземну валюту 1,0 грн. = 0,2 дот США.

В офіційній практиці в Україні, як правило, використовується пряме котирування.

Операції в іноземній валюті слід відображати у валюті звітності, тобто перераховуючи суму в іноземній валюті у гривні із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків валютний курс змінився, виникають курсові різниці.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

При веденні обліку курсових різниць необхідно визначити: [7, с.66]

      природу їх виникнення;

      об'єкти обліку;

      звітний період, в якому були здійснені операції, пов'язані з рухом валютних коштів;

      розмір балансової вартості іноземної валюти (для податкового обліку).

Для визначення природи виникнення курсових різніть слід згадати зміст деяких
термінів.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що е головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - придбання і реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - здійснення операцій, які призводять до зміни розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства.

В   залежності   від  виду  діяльності,  в  ході  якої  виникають   курсові  різниці,   вони поділяються на операційні та не операційні. В залежності від типу змін, що відбулись на валютному ринку, вони відображаються у складі доходів та витрат звітного періоду (табл. 1). [7, с.67]

Таблиця 1. Порядок відображення в обліку курсових різниць