Інтелектуальна власність: сутність та проблеми її комерціалізації в Україні

     Коли  укладається договір невиключної  ліцензії, ліцензіату передаються права  в обмежених рамках і ліцензіар  залишає за собою право подальшого використання винаходу або інше право  в повному обсязі на тій самій  території.

     Виходячи  з цих правових позицій щодо використання інтелектуальної власності в  умовах господарської діяльності, тобто  в умовах комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності, стає зрозумілою складність проблеми комерціалізації на рівні правових відносин, якщо мати на увазі певні  труднощі, що мають місце при розробці договірних документів між суб’єктами договірних відносин.

     З економіко-фінансової точки зору інтелектуальна власність в умовах господарської  діяльності (комерціалізації) набуває  головної ознаки – це спроможність за рахунок її отримати дохід, приносити  відповідний ефект при її використанні.

     Ця  ознака логічно повязується з вимогами економічного змісту господарської діяльності, яка згідно зі ст. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) розглядається як «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

     Господарська  діяльність пов’язана з підприємницькою  діяльністю, тому нинішній підприємець, маючи у своєму активі продукт  інтелектуальної власності, може розпоряджатися ним на свій розсуд.

     В усіх випадках така діяльність можлива  за умов укладення різного роду договірних відносин, що передбачено ст. 41 ЦК України. Виникнення зобов’язань починається  з моменту, коли договір, укладений  за взаємною згодою сторін, стає чинним (статті 4, 151, 164 ЦК України). У цьому  випадку проблема комерціалізації  інтелектуальної власності розглядається  у правовій площині, а розгляду мають  передувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов’язане визначення вартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслідків. При цьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартості прав на її придбання або продаж.

     Вартість  інтелектуальної власності враховує сукупніть витрат, пов’язаних з розробкою, адаптацією та підтримуванням на відповідному рівні об’єктів власності.

     Вартість  прав на придбання або продаж інтелектуальної  власності враховує лише вартісну ціну придбання або продажу з урахуванням прибутку (рентабельності) і податкових відрахувань. Обмежуючим чинником тут може стати розмір амортизаційних відрахувань покупця при використанні об’єктів інтелектуальної власності, що збільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.

     Інноваційна економіка та комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності пов’язані  з важливими економічними та правовими  проблемами, такими як розробка цілеспрямованої  державної політики та науково-технічної  стратегії в сфері інтелектуальної  власності, виявлення критеріїв  та показників обліку і господарської  оцінки об’єктів інтелектуальної власності, комерційне використання об’єктів інтелектуальної  власності та, нарешті, розробка ежективної системи охорони як необхідний механізм забезпечення комерціалізації інтелектуальної власності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 
 

     На  зламі тисячоліть, в період стрімких кардинальних змін у житті мільйонів  людей, саме інтелектуальна власність  має стати в Україні тією рушійною силою, яка надасть потужний імпульс  розвитку країни, гарантує економічну безпеку країни, сприятиме входженню  нашої держави у світову спільноту  як достойного партнера. Процеси глобалізації постіндустріального суспільства  навряд чи залишають можливість іншого вибору.

     Посилення економічної взаємозалежності країн  світу, їх відкритість для зовнішніх  впливів, збільшення розриву у рівні життя «золотого мільярду» жителів розвинутих країн і всього іншого людства, формування однополюсного світового устрою - всі ці фактори ставлять руба питання вибору стратегії розвитку країни. Або Україна «вписується» в глобалізацію шляхом використання потенціалу інтелектуальної власності, або буде відкинута на периферію світового розвитку.

    В процесі гармонізації національного  законодавства до світових стандартів Україна створила національну систему  охорони інтелектуальної власності, яка, однак, досі не є дієвим механізмом. Система охорони інтелектуальної  власності в Україні знаходиться  на завершальній стадії формування, але  її ефективність гальмується недостатнім  правовим регулюванням відносин інтелектуальної  власності, нерозвиненим ринком інтелектуальної  власності, недосконалим розвитком органів регулювання діяльності у цій сфері, відсутністю системи знань та інформації, недостатнім рівнем правової свідомості й культури. В умовах обмеженої платоспроможності та низького рівня правосвідомості населення діють потужні стимули до придбання і споживання продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності. Високим залишається рівень правопорушень у сфері авторського права і суміжних прав, що надає підстави для звинувачення України в низьких стандартах охорони інтелектуальної власності.

    Проблеми  національного режиму охорони інтелектуальної  власності повинні бути розв'язані якомога швидше. Це вимагає об'єднання зусиль органів управління та інститутів громадянського суспільства. Вдосконалення національної системи охорони інтелектуальної власності України вимагає усунення наступних недоліків системи:

• вдосконалення нормативно-правової бази шляхом прийняття спеціальних законів про охорону комерційних (фірмових) найменувань, комп’ютерних програм, комерційну концесію (франчайзинг); оптимізація процедури одержання патентів на винаходи; посилення юридичної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності;
• вдосконалення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності для підвищення ефективності судової гілки влади в цій сфері; удосконалення судової практики;
• адаптація системи охорони інтелектуальної власності до загальносвітових технологічних змін, що вимагає розв’язання проблем правового регулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет, доменних імен тощо, а також приведення законодавства України у відповідність до міжнародних вимог;
• реформування системи освіти і розробки програм підготовки фахівців у сфері охорони інтелектуальної власності, що має призвести до виходу від традиційної недооцінки значення інтелектуальної власності в економічному, соціальному і суспільному житті країни; зростання рівня правової свідомості й культури населення; вдосконалення кваліфікації державних службовців, задіяних в органах, що здійснюють регулювання системи охорони інтелектуальної власності.

     Охорона інтелектуальної власності, встановлена  на оптимальному рівні, є передумовою  конкурентоспроможності України та її успішної інтеграції до глобальної економіки. Вирішення національних проблем охорони сприятиме стимулюванню авторів та винахідників до здійснення інноваційної діяльності, покращенню міжнародного іміджу України, надходженню інвестицій, підвищенню ефективності національної економіки та в цілому – прискоренню економічного розвитку нашої країни. 
 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ 

1. Закон України  « Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р.
2. Закон України «Про власність» від 07.02.1991р.
3. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р.
4. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 24.04.1993р.
5. Конституція України від 28.06.1996 р.
6. IV Международная конференция «Актуальные проблемы интеллектуальной собственности»: Тез. докл. - К.: УкрІНТЕІ, 2000. - 256с.
7. Арданов О. Вільне розповсюдження об’єктів авторського права і суміжниї прав та добровільна винагорода за їх використання// Інтелектуальна власність. – К., 2008. - №3. – С. 61-68
8. Вачевський М.В. Конкуренція і конкурентоздатність товарів при використанні об’єктів інтелектуальної власності//Актуальні проблеми економіки, 2003. - №1(19), - С. 38-45
9. Глухівський Л. Правова охорона інтелектуальної власності як необхідний елемент інноваційної діяльності//Інтелектуальна власність. – К., 2008. - №12. – С. 32-35
10. Громов Ю.А. Энциклопедический справочник. Защита и коммерциализация интелектуальной собственности. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 575 с.
11. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К., 2001. - 64 с.
12. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2001 рік. - К., 2002. - 64 с.
13. Зінов В., Самарян К. Інтелектуальний капітал як базова характеристика вартості бізнесу//Інтелектуальна власність. – 2001. - №5-6.- С. 23-25.
14. Лазня І.В. Економічний зміст інтелектуальної власності//Економічна теорія, 2006. - №4/І.В.Лазня, В.О.Рибалкін. – С. 54-61
15. Моргащук С. Роль об’єктів інтелектуальної власності у конкурентоздатності виробництва// Інтелектуальна власність. – К., 2008. - №4. – С. 22-26
16. Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності//Право України, - К., - 2002. - №2. – С. 98-102
17. Потєхіна В.О. Інтелектуальна власність: Навч. Пос. – К.; Центр учбової літератури, 2008. – 414 с.
18. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С.Дроб’язко та ін.; За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавниций Дім «Ін Юре», 2004. – 672 с.
19. Проблема законодавчого забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні. – К.; Фонд інтелектуальної співпраці «Україна – XXI століття», 2001. – 31 с.
20. Солощук М. та ін. Захист прав інтелектуальної власності//Інтелектуальна власність. – К., - 2008. - №11. – С. 51-61
21. Сурженко О. Деякі проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в Україні//Юридичний радник. – К., 2008. - №6. – С. 39-43