МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

     КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-

     ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

     Кафедра економічної теорії 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     з  основ економічної  теорії, мікроекономіки

     та  макроекономіки 

     на  тему № 23 “Інтелектуальна власність: сутність та проблеми її 

     комерціалізації в Україні” 

                     

 
 
 
 
 
 

     Київ 2009

     ЗМІСТ 

     ВСТУП........................................................................................................................3

1. Сутність та значення інтелектуальної власності................................................5

2. Об’єкти і суб’єкти інтелектуальної власності....................................................9

3. Винагорода за користування інтелектуальною власністю..............................17

4. Інтелектуальне  піратство і система охорони  інтелектуальної власності в  Україні……………………………………………………………………………..23

5. Проблеми  комерціалізації інтелектуальної  власності в Україні…………….35

     Висновки...................................................................................................................42

     СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………….44

 

      ВСТУП

     Тенденції розвитку науки і культури свідчать про те, що XXI століття стане ерою панування інтелектуального капіталу. Найголовнішими показниками цивілізованості  суспільства все більшою мірою  стають його культура, науково-технологічний  рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому, і, врешті-решт, добробут суспільства, який значною мірою залежить від рівня ефективності інноваційної та творчої діяльності в ньому.

     В сучасному постіндустріальному  суспільстві економічне зростання  набуває інтенсивного інноваційного  характеру. Якщо в індустріальному  суспільстві основним виробничим ресурсом виступали сировина та енергія, то в  інноваційному господарстві таким  ресурсом стає інформація. Нові відкриття, винаходи, інші об’єкти технологій, принципово нові товари і послуги  стають складовою економічного процесу. Інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Ці тенденції спостерігаються в країнах із різним рівнем життя і різним обсягом ВВП. Весь навколишній світ все більше стає результатом матеріалізованих знань, а виробництво цих знань є найважливішою складовою економічної діяльності.

     Формування  з інтелектуальних ресурсів суспільства  інтелектуального капіталу прямо залежить від ефективного режиму охорони  інтелектуальної власності. Його можна  вважати важливою передумовою нарощування  інтелектуального капіталу і конкурентоспроможності компаній в умовах зростаючої конкуренції  у галузі високих технологій. Актуальність питання щодо оптимізації системи  охорони інтелектуальної власності  обумовлена активізацією процесу поширення  наукових і технологічних досягнень. В умовах науково-технічного прогресу, коли відтворення інтелектуального товару не вимагає значних матеріальних та часових затрат, зростає необхідність у становленні ефективного режиму охорони інтелектуальної власності.

     Не  зважаючи на існування в Україні  певної законодавчої бази у сфері  захисту прав на інтелектуальну власність, на практиці сьогодні ми дуже часто  стикаємося з проблемами, які обумовлені відсутністю по справжньому дієвої, гнучкої і максимально налагодженої законодавчої бази в галузі захисту  прав інтелектуальної власності.

     Виклики сучасної епохи в сфері розповсюдження інформаційних технологій надають  надзвичайної актуальності створенню  в Україні системи законів, які  будуть об’єднувати в собі всі  аспекти створення і захисту  інтелектуальної власності в  державі. Тільки створення по справжньому дієвої, гнучкої і максимально налагодженої законодавчої бази в захисту прав інтелектуальної власності здатне вирішити існуючи проблеми в цій галузі і забезпечити конкурентоспроможність української економіки в сучасному світі.

     Об'єктом  дослідження є норми чинного законодавства України, що регулюють захист права інтелектуальної власності. 

     Предметом дослідження  є відносини, які виникають при порушенні та захисті права інтелектуальної власності.

     Метою даної курсової роботи є пояснення сутності інтелектуальної власності та визначення її суб’єктів та об’єктів. На даний час питання про роль інтелектуальної власності в економічному і культурному розвитку суспільства є досить актуальною.

     В даній курсовій роботі ми дамо характеристику інтелектуальної власності та її особливості, об’єктам та суб’єктам. Окремо буде висвітлено питання про інтелектуальне піратство та про його позитивні і негативні сторони, а також систему державної охорони права інтелектуальної власності в Україні.

     Було  зроблено спробу дослідити проблеми, з якими стикаються власники такого активу, як «інтелектуальна власність» в процесі його використання. Робота складається з п’яти розділів, в яких послідовно досліджується проблема комерціалізації інтелектуальної власності в Україні. 
 

 

      1. Сутність та  значення інтелектуальної  власності 

     Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських  зв’язків, комп’ютеризації виробництва  інформація стала таким самим  об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн  показав, що саме по собі виробництво  вже не є визначальним чинником зростання  економічних показників, воно поступово  поступається місцем науці, розвитку нових  технологій. У зв’язку з цим  питома значимість інтелектуальної  власності в житті людей зростає  вже не щодня, а щогодини.

     Охорона прав на результати інтелектуальної  діяльності введена порівняно недавно  – дещо більше 200 років тому, - термін, з історичної точки зору, мізерно  малий. І належала вона лише до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, - творів літератури і мистецтва, а  також винаходів.

     Відповідно  до Конституції України, що гарантує кожному громадянину свободу  літературної, художньої, наукової і  технічної творчості, наша незалежна  держава послідовно створює власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

     Країни  приймають закони з охорони інтелектуальної  власності з таких основних причин:

     по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців  на їхні твори і право суспільства  на доступ до цих творів;

     по-друге, уряди країн відомо прагнуть заохочувати  творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.

     У цілому законодавство у сфері  інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших  творців інтелектуальних товарів  і послуг шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, в якому може бути втілений результат творчої праці, а продукт діяльності людського розуму як такого.

     Питання охорони і використання інтелектуальної  власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати  все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ України  усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується  до подібного роду діяльності, треба  досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає  її сутність, як вона охороняється в  сучасному світі, до яких серйозних  матеріальних витрат може призвести  порушення прав інтелектуальної  власності.

     Інтелектуальна  власність, що охороняється зараз у  більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших  стимуляторів прогресу в усіх галузях  розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, які  вивчають творчу діяльність, розглядають  механізм діяльності людини, розкривають  закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв’язок  між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність  як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об’єкт права у зв’язку із суспільною цінністю та пов’язані з нею правовідносини.

     Інтелектуальна  власність – частина цивільного права, що об’єднує дві сфери прав – промислову власність та авторське право і суміжні права. Промислова власність охоплює досить широке коло об’єктів, що дістали застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття «промислова власність», після прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р., стало загальновживаним, універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів.

     Під терміном інтелектуальна власність  розуміють сукупність виключних  прав на результати інтелектуальної  діяльності, яка охоплює авторське  право і суміжні права, а також  так звану промислову власність. Право інтелектуальної власності  – право юридичних і фізичних осіб на володіння, користування і розпорядження об’єктами авторського права і суміжних прав, винаходами, торговельними марками, іншими об’єктами інтелектуальної власності.

     Термін  охорона інтелектуальної власності  означає сукупність економічних, юридичних, політичних та інших заходів, спрямованих  на запобігання порушенням прав інтелектуальної  власності. На противагу охороні, під  захистом інтелектуальної власності  розуміють заходи, спрямовані на відновлення  становища власників прав інтелектуальної  власності у випадку, якщо такі права  були порушені. Отже, поняття охорона  і захист є далеко не синонімами.

     До  об’єктів права промислової власності  належать: технічні рішення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що проставляються на промислових виробах, що використовуються при наданні  послуг(торговельна марка); зовнішній  вигляд промислових виробів (промислові зразки – малюнки чи моделі); сорти  рослин; географічне зазначення місць  походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (комерційні (фірмові) найменування); компонування інтегральних мікросхем. До права промислової власності  включене також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто  на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і  торговельній практиці чесним звичаям.

     Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору. Створеного внаслідок  творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що належать, головним чином, до засобів  масових комунікацій – не лише до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп’ютерних систем збереження та відтворення інформації.

     Авторське право охороняє форму вираження  ідей, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає  правова охорона форми твору  – розташування слів, нот, знаків. В об’єктивному змісті авторське право – це сукупність правових норм, що регулюють відношення з приводу створення і використання творів науки, літератури, мистецтва. У суб’єктивному змісті авторське право – це особисті немайнові та майнові права, що належать особам, які створили твори науки, літератури, мистецтва.