Макроекономічні закономірності формування та функціонування ринку праці

Зміст  

Вступ…………………………………………………………………………….5

Глава 1 Науково-теоретичні основи ринку праці……………………………….7

§ 1.1 Поняття ринку праці, його функції………………………………………...7

§ 1.2 Попит, пропозиція та рівновага на ринку праці…………………………12

§ 1.3 Сегментація ринку…………………………………………………………15

Глава 2 Стан ринку  праці в Україні……………………………………...……..19

§ 2.1 Особливості ринку праці України та його формування……………...…19

§ 2.2 Стан національного та регіонального ринків праці України……...……24

§ 2.3 Державне регулювання ринку праці……………………………………...28

Глава 3 Проблеми та рекомендації щодо удосконалення  стану ринку праці..33

§ 3.1 Проблема національного ринку праці України та створення конкурентного ринку праці…………………………….…………...…………..33

§ 3.2 Шляхи подолання безробіття в Україні……………………………….....37

§ 3.3 Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці………………………………………….………………..………….41

Висновки  ………………………………………………………………….…44

Перелік посилань………………………………………………………….46 

     Вступ

     Щоб задовольняти свої економічні потреби, люди повинні працювати, одержувати доходи. Для більшості економічно активного населення України отримання доходів пов'язано з продажем трудових здібностей, тобто вони виступають в ролі найманих працівників. Ринок праці – це основний механізм, який здійснює взаємодію продавців (працівників) і покупців трудових послуг (працедавців). Він функціонує лише у взаємозв’язку з ринками товарів і послуг, капіталу та саморегулюється під впливом економічних законів функціонування ринкової системи. Тобто він являє собою невід’ємну ланку ринкової системи. Функціонування ринку праці виражається у виконанні ним функцій (суспільний поділ праці, інформаційна функція, посередницька, регулююча, стимулююча, ціноутворююча, соціальна).

     Слід  зазначити, що механізм ринку складають попит на працю, пропозиція праці та ціна праці. Працівники пропонують свої трудові здібності  за плату, а працедавці пред’являють попит на них й оплачують їх використання. Співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнктуру ринку праці.

     Формування  ринку праці України почалося в роки незалежності. Воно проходить повільно та в основному під впливом макроекономічних чинників загальної структурної кризи економіки, різкого падіння обсягів виробництва та інвестицій, жорсткості кредитно-грошової і бюджетної політики, процесів роздержавлення власності, структурних змін у виробництві.

     Формування  ринку знаходиться на початковій фазі розвитку. Невід'ємною характеристикою цивілізованого ринку праці, показником його розвиненості й критерієм дієвості є багатофункціональна і високоефективна інфраструктура, що включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, які забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Поки що ринку праці нашої країни притаманна нерозвинута інфраструктура, слабка діяльність механізмів саморегулювання. Разом із тим різко зросла відповідальність кожного працівника за міру своєї праці і споживання, сформувався діяльний механізм кваліфікованої професійної праці, зросла ініціатива більшості працюючого населення України.

     Проте ринок праці має свої проблеми. Це і тривалість адаптації до ринкових умов господарювання, і відсутність  науково-практичного забезпечення ринкових методів регулювання економічних процесів, і недостатня розробка основ формування конкурентоспроможної робочої сили, і соціальна напруга в суспільстві. У сучасних умовах ситуація на ринку праці ускладнюється недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття. Тому для подальшого упорядкованого функціонування ринку праці необхідно налагодити механізм його регулювання.

     Як  ми бачимо, визначення стану ринку  праці, його формування й функціонування, його проблем, а також їх вирішення  є актуальним на сьогоднішній день.

     Відповідно  метою цієї роботи є визначення національного  ринку праці України, його особливостей та формування, сучасного стану. Таким  чином необхідно розглянути проблеми, умови створення конкурентного  ринку праці й, звісно, шляхів їх подолання та регулювання ринку.

     Завданням цієї роботи є визначення ринку праці, його взаємозв’язку з ринками  товарів та послуг, капіталу; дослідження  умов функціонування ринку праці, етапів формування ринку праці; також охарактеризувати стан національного ринку праці та визначити його особливості у нашій країні.  
 

Глава 1. Науково-теоретичні основи ринку праці

§ 1.1 Поняття  ринку праці, його функції

     Ринок праці – система соціально-економічних  відносин між роботодавцями та найманими  працівниками з приводу купівлі-продажу трудових послуг за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту і пропозиції.[5, 288]

     Він може ефективно функціонувати лише у взаємозв’язку з ринками  товарів  та послуг, капіталу та саморегулюється  під впливом економічних законів функціонування усієї ринкової системи: попиту й пропозиції, конкуренції, вартості та грошового обігу. Попит на ресурси, в тому числі на працю, залежить від попиту на товари , що виробляються з їх допомогою. Разом з тим, і пропозиція товарів залежить від пропозиції праці, адже товари і послуги з’являються на ринку саме завдяки праці. Крім того, слід врахувати, що крім доходів, отриманих завдяки праці, на ринок товарів виносяться і нетрудові доходи: накопичені раніше суми, соціальні гранти, фінансові доходи від використання майна. Як наслідок, при низькому попиті на працю може виникати високий попит на товари і послуги. Це призводить до дефіциту на ринку товарів і послуг вітчизняного виробництва, що компенсується підвищенням імпорту товарів. Імпорт товарів формує попит на зарубіжну працю, тоді як попит на вітчизняному ринку праці залишається низьким. З іншого боку, при невисокому рівні нетрудових доходів та при високому рівні пропозиції праці знижується ціна праці, що знижує купівельну спроможність населення, і відповідно, попит на ринку товарів і послуг. А при невисокому рівні нетрудових доходів та невисокому рівні пропозиції праці в умовах демографічної кризи підвищується ціна праці, що призводить до подорожчання товарів на ринку товарів і послуг, і збіднілості економічно неактивного населення країни.

     Отже  існує тісний взаємозв’язок між  ринком праці, ринком капіталу, ринком ресурсів та зовнішньоекономічною політикою  країни. Якщо ринок праці є працедефіцитним, то він визначає обсяг пропозиції на ринку товарів і послуг. Якщо ринок праці є праценадлишковим, то він є похідним від ринку товарів і послуг. Вплив зовнішньоекономічних відносин, ринку капіталу та ринку ресурсів на ринок товарів і послуг визначає необхідність їх підпорядкування ринку праці. Бо саме праця викликає попит на ресурсному ринку, попит на ринку капіталу і похідний попит на ринку товарів і послуг. Саме на ринку праці можливе регулювання формування та використання нетрудових доходів та зароблених за кордоном. [1, 36]

     Треба відмітити, що в основі функціонування ринку праці, як і інших виробничих факторів, лежать ті принципи, що і в основі ринку споживчих товарів і послуг. Проте функціонування ринку праці має наступні особливості, пов'язані з характером і специфікою відтворювання робочої сили:

1. невіддільність права власності на товар – робочу силу від його власника. На ринку праці покупець придбаває тільки право використання і часткового розпорядження здібностями до праці – робочою силою, що функціонує протягом певного часу. Але покупець не просто купує робочу силу як один з багатьох товарів, а має справу з людиною, що володіє певними правами як вільна особа, які він повинен дотримувати. За порушення цих прав покупець несе юридичну відповідальність і може мати економічні втрати. Такого покупця правильніше називати працедавцем;
2. має місце відносно тривала взаємодія продавця (найманого працівника) і покупця (наймача) в порівнянні з ринком продовольчих товарів. Ця обставина відкладає свій відбиток на їх взаємостосунки і грає важливу роль в конкурентоспроможності фірми. Працівник як особа може сам контролювати якість своєї роботи, трудитися з різною віддачею, проявляти різний ступінь лояльності до фірми, що найняла. Це теж повинен враховувати наймач, управляючи виробництвом;
3. наявність великого числа інституційних структур особливого роду (розгалуженої системи законодавства, соціально-економічних програм, служб зайнятості, професійних союзів, об'єднань працедавців тощо) спричиняє своєрідність відносин між суб'єктами ринку праці. Тому необхідна більш детальна регламентація різних сторін їх діяльності;
4. високий ступінь індивідуалізації операцій, пов'язаний з різним професіонально кваліфікаційним рівнем робочої сили, різноманітністю технологій і організації праці, переходом до контрактної системи найму;
5. своєрідність в обміні робочої сили в порівнянні з обміном речового товару. Процес обміну робочої сили в порівнянні з обміном речового товару починається у сфері обігу товару – права користування здібністю до праці передаються покупцю, що фіксується в контракті або колективному договорі. Процес обміну продовжується у сфері виробництва у формі обміну функціонуючої робочої сили, дійсної праці на номінальну заробітну плату і закінчується у сфері обігу життєвих благ, тобто на ринку товарів і послуг фактом обміну номінальної заробітної плати на життєві засоби. Обмін речового товару починається і закінчується у сфері обігу речового товару. З вказаної особливості витікає два слідства: перше – ринок праці зв'язує між собою різні ринки; друге – реальна оплата праці здійснюється відповідно до кінцевих результатів, тобто з ціною реалізованої продукції, створеної даною працею. Остання обставина ставить попит на робочу силу в залежність від попиту на кінцеві товари і послуги. Попит на робочу силу як би породжується останнім, а тому називається похідним;
6. для працівника грає важливу роль не грошові аспекти операції, а саме:

• сутність і умови праці;

• гарантії збереження робочого місця;
• перспективи просування по службі і перспективи професійного зростання;
• мікроклімат в колективі. [9, 249]

     Функціонування  ринку підпорядковується законам  товарного виробництва, що виражається  у виконанні ним певних функцій:

1. суспільний поділ праці (розмежовує роботодавців і найманих працівників за професіями, спеціальностями та між галузями й регіонами);
2. інформаційна функція (ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару «робоча сила» інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, якості робочої сили);
3. посередницька (встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками для задоволення взаємних інтересів та потреб);
4. ціноутворююча (встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили);
5. стимулююча (ринок вимагає якісної робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати свій рівень професійних знань та вмінь, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці);
6. регулююча (впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів та господарств в інші);
7. оздоровча (ринок створює таку мотивацію праці, яка примушує працівників утримувати свої робочі місця, а також матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікованість);
8. соціальна (сприяє підбору складнішої, вище оплачуваної, престижної роботи залежно від розвитку особистих здібностей і ділових якостей, професійної майстерності кадрів).[1, 37]

     Також ринок праці – це і сфера працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

     § 1.2 Попит, пропозиція та рівновага на ринку праці

     Пропозиція  трудових послуг – це кількості  праці, які пропонуються до реалізації при певних ставках заробітної плати. [4, 105] Величина пропозиції збільшується в міру зростання ціни – заробітної плати і зменшується при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, ухвалюють рішення про зміну роботи. Разом з тим така свобода обмежена. Чинниками, що обмежують свободу вибору, є: