З даних табл. 19.1 випливає, що в Україні відбувається звужене відтворення природного базису трудових ресурсів — населення. За період 1991—2000 рр. зменшилась тривалість життя населення, відбулось абсолютне скорочення кількості новонароджених, тоді як смертність значно зросла. Населення за цей період скоротилося на 2,2 млн, а трудові ресурси працездатного віку — на 1,4 млн осіб. За розрахунками спеціалістів процес скорочення населення триватиме і в першій половині ХХІ ст. Так, 2025 р. кількість населення України становитиме 36—38 млн осіб.

  Таким чином, глибока економічна криза, внаслідок  якої суттєво знизився індекс розвитку людини (показник ООН): середня тривалість життя, рівень доходу на душу населення та рівень освіченості (за цим показником Україна у 1997 р. займала 95 місце), призвела до тривалого звуженого відтворення і населення, і трудових ресурсів.

  Природний рух населення, характер його відтворення  визначається не тільки рівнем економічного розвитку країни, а й іншими факторами: соціальними умовами, традиціями культури і побуту, конкретними історичними факторами.

  Досвід  показує, що держава може позитивно впливати на розширене природне відтворення населення своєю демографічною політикою, яка є складовою частиною загальної соціально-економічної політики суспільства.

  Елементами  цієї політики є покращання житлових умов з урахуванням демографічного фактора, надання відчутної допомоги на дітей, забезпечення населених пунктів дитячими установами, збільшення відпусток у зв’язку з вагітністю, пологами і післяпологовим вихованням, зміцнення сім’ї, зростання реальних доходів сімей. Винятково важливе значення має розвиток системи охорони здоров’я в країні, системи безплатного лікування, медичного страхування, охорони материнства.

  Суть  у тому, що дієздатна політика зайнятості в теперішніх умовах повинна мати довгостроковий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що гальмує зростання безробіття і скорочення зайнятості населення.

  У наших умовах найбільш важливими  можуть бути заходи, які сформульовані  нижче.

  1. Прискорений розвиток дрібного підприємництва. В темах  
5 і 12, на прикладі Палестини показано його надзвичайно високу активність. Так, продуктивність праці у дрібному палестинському виробництві в 3,2—4 рази вища ніж у великому українському виробництві. Щоб розвивати дрібне виробництво, потрібно небагато: внести доповнення в закони України «Про підприємництво», «Про підприємство в Україні», «Про зайнятість». Необхідно спростити процедуру переходу робітників, селян, інженерно-технічних працівників, спеціалістів з менеджменту, маркетингу, банківської справи, торгівлі тощо на самостійну підприємницьку діяльність. Тільки в промисловості України можна на основі подетальної і поопераційної спеціалізації створити 200—300 тис. дрібних індивідуальних і сімейних високопродуктивних підприємств, тобто з рівнем продуктивності в розмірі 4—6 тис. дол. США доданої вартості.

  Такі  самі процеси повинні бути форсовані в усіх галузях народного господарства.

  Ясна  річ, організація власної справи потребує коштів, часто 4—5 тис. дол. США. Таких коштів у 90 % нашого населення немає. Справа може бути вирішена за рахунок кредитів спеціалізованих банків (чи банку), а також за рахунок певної частки державного бюджету.

  2. Активізація державних інвестицій у соціальну і виробничу структуру, особливо в такі сфери, які не орієнтуються на одержання прибутку (будівництво і утримання дитячих садків, розширення мережі інтернатів, лікарень, поліклінік, будівництво і ремонт автомобільних шляхів сполучення тощо).

  3. Розширення обсягів фінансування на розвиток служб з перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.

  4. Кардинальне підвищення державних витрат на підтримку молодих матерів, сімей з дітьми до 16 років, допомоги на кожну новороджену дитину.

  5. Прискорене зростання реальної заробітної плати, яка зараз у 3—4 рази нижча від рівня 1990 р.

  6. Швидке запровадження більш прогресивних законів з оподаткування доходів підприємств, деяке зниження ставки податків з тим, щоб стимулювати підприємства України приватного і державного секторів на прискорений розвиток. Розширене відтворення первинних ланок — це запорука підвищення обсягів сукупного попиту на роботу ринку в національному масштабі.

  7. Подолання аномального характеру розподілу доходів серед населення і домогосподарств.

  Різка диференціація доходів, як доведено наукою, негативно впливає на відтворення  робочої сили бідних верств населення. 
В Україні показник майнового розшарування населення погіршується. Якщо у 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України у 4 рази перевищував відповідний показник 10 % найбідніших, то в 1996 р. — у 67 разів (див.: Лібанова Е. Соціальна 
політика // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 1. — С. 21). Бідні і зубожілі не мають достатніх доходів, щоб забезпечувати прос- 
те відтворення населення. В Україні ж переважна частина населення — це бідні. В інтересах створення більш-менш нормальних умов для відтворення населення і робочої сили складовим елементом соціальної політики української держави мають бути дійові й ефективні заходи щодо оптимізації диференціації доходів відповідно до західноєвропейських стандартів.

 
 
              Термінологічний словник

  Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

  Вимушена  неповна зайнятість — зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати або працювали в режимі неповного дня (тижня).

  Добровільне безробіття — безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.

  Зайнятість — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

  Людський  капітал — запас у людини здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які сприяють зростанню продуктивності її праці і впливають на збільшення доходів (заробітків).

  Особистий фактор виробництва — робоча сила, яку розглядають у контексті її зв’язку із засобами виробництва, що за своїм характером є об’єктивними факторами виробництва.

  Повна зайнятість — використання всіх придатних для цього ресурсів; характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.

  Рівень  безробіття — виражене у процентах відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили (включаючи й безробітних).

  Розширене відтворення сукупної робочої сили — зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

  Структурне  безробіття — невідповідність між пропонуванням і попитом на працівників.

  Сукупна робоча сила — кооперація індивідуальних робочих сил у певній суспільно комбінованій формі.

  Фрикційне безробіття — безробіття, що виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

  Циклічне  безробіття — безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

 
 
     Контрольні  запитання і навчальні  завдання

   1. Яка форма зайнятості в Україні є основною і яка найбільш прогресивною?

   2. Багато західних економістів уважає, що з розвитком економіки і науково-технічного прогресу рівень природного безробіття має тенденцію до зростання. Чи є правомірною така теорія?

   3. Чи має зростати роль Української держави у відтворенні робочої сили?

   4. Чи може відбуватися розширене відтворення робочої сили в разі абсолютного скорочення чисельності працездатного населення працездатного віку?

   5. Які причини великих масштабів прихованого безробіття в Україні?

   6. Назвіть критерії ефективної зайнятості.

   7. Як ви ставитесь до теорій щодо гнучкості заробітної плати в ринковій економіці? Яку концепцію щодо гнучкості заробітної плати ви поділяєте і чому?

   8. Яке значення щодо зайнятості має в Україні сектор самозайнятості? Чи повинен він розширювати свої межі у відтворенні людського ресурсу?

   9. Назвіть основні фази відтворення робочої сили.

  10. Яка динаміка кількості і норми безробіття в Україні? Назвіть конкретні статистичні дані за останні 2—3 роки.