а) безробіття, коли загальний рівень витрат у приватному секторі занадто низький для реалізації повної зайнятості. Уряд зобов’язаний так доповнити приватні витрати, щоб загальний обсяг витрат — приватних і державних — був достатнім для створення повної зайнятості. Уряд повинен підвищити власні витрати на суспільні блага й послуги, а з іншого боку — скоротити податки для стимулювання доходів приватного сектору;

  б) інфляції, коли суспільство намагається  витрачати більше, ніж дозволяє виробнича потужність економіки. Коли сукупні витрати перебільшують величину продукту за повної зайнятості, надмірні витрати викликають підвищення цін. Уряд зобов’язаний ліквідувати надмірні витрати, скоротити власні витрати, а також підвищити податки з метою скорочення витрат приватного сектору.

  Деякі економісти звертають увагу ще на одну функцію уряду.

  6. Виправлення вад  ринкової системи. Однією з таких вад є проблема екстерналій. Підприємство викидає в атмосферу отруйні гази, виникає ризик для здоров’я населення. Оскільки повітря нікому не належить, підприємству ніщо не заважатиме продовжувати забруднення атмосфери доти, доки не буде запроваджений спеціальний закон, що встановлює допустимі екологічні норми шкідливих викидів.

  Учений, здійснивши відкриття, послужить на користь усьому суспільству. Що ж до самого вченого, то його власний добробут, як правило, не зросте пропорційно до економічної вартості відкриття, з чого випливає, що вільний ринок не стимулює фундаментальних наукових досліджень. Саме тому американський уряд фінансує Національний науковий фонд, уряд України — Національну Академію наук. Урядова політика захищає патентне право. Економічні функції держави перебувають у постійній динаміці, спостерігається їх зростання та ускладнення в органічному взаємозв’язку із суспільним прогресом.

  Про класифікацію і сутність основних економічних  функцій держави див.: Основи економічної  теорії: політекономічний аспект ... — Розд. 36. — § 1—3.

15.4. Ринок і держава

Головна мета державного регулювання. Об’єкти, суб’єкти та головні важелі державного регулювання економіки. Методи державного регулювання економіки.

  Головна мета державного регулювання. Ринок — це механізм, що сам налагоджується і встановлює рівновагу в економічній системи. Проте окремі періоди розвитку економіки можуть супроводжуватись високим рівнем безробіття і непомірною інфляцією. Найсильніше інфляція і безробіття впливають на рівень життя в період економічних криз, тому політику, спрямовану на макроекономічну стабілізацію, можна визначити як діяльність держави щодо утримання промислових циклів. Згідно із загальними рекомендаціями для проведення політики стабілізації необхідно збільшувати державні витрати і зменшувати податки, щоб стимулювати витрати приватного сектору в період великого безробіття і, відповідно, скорочувати державні витрати і підвищувати податки для того, щоб зменшити витрати приватного сектору в періоди інфляції.

  Для реалізації складних економічних завдань держава використовує такі напрями діяльності:

• фіскальна і грошова політика як сукупність заходів, спрямованих на регулювання економічних процесів у країні;
• соціальна політика і політика регулювання доходів як сукупність заходів з боку держави, спрямованих на захист окремих соціальних груп населення;
• зовнішньоекономічна політика як сукупність заходів, спрямованих на розвиток і регулювання торгових й інших відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

  Механізм  реалізації функцій держави є  різноманітним у просторі й часі функціонування економіки. Він якісно відрізняється в період становлення, формування ринкової економіки та в умовах функціонування сформованої, добре відрегульованої економіки.

  Головною  метою державного регулювання економіки  є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави. З цього випливають конкретні завдання, без виконання яких головної мети досягти не можна. Ці конкретні цілі, до яких належать також удосконалення галузевої та регіональної структури господарства, поліпшення стану довкілля та ін., нерозривно пов’язані з об’єктами державного регулювання економіки.

  Названі цілі хоч і неоднакові за значенням  та масштабами, але перебувають у  тісному взаємозв’язку. Частіше  за все одну мету не можна поставити  та досягти її незалежно від інших.

  Об’єкти, суб’єкти та головні  важелі державного регулювання економіки. На підставі досвіду розвинутих країн українські вчені-економісти сформулювали головні напрями та інструменти державного регулювання економіки. У процесі ринкової трансформації економіки України найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного регулювання, як фіскальна політика, грошово-кредитна політика НБУ, інвестиційна політика, регулювання цін і валютного курсу, державні замовлення (контракти).

  Нагадаємо, що головні елементи механізму державного регулювання економіки описують терміни: суб’єкт, об’єкт, методи і засоби.

  Суб’єкти — це носії, виразники та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та регіональні інтереси. Це — наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їхнім соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи іншого регіону, виду діяльності.

  Виразником  господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання, асоціації, профспілки, спілки підприємців і  фермерів тощо. Виразниками соціально-економічних, культурних, екологічних, регіональних інтересів є також політичні партії. Наймогутніші виразники господарських інтересів — це спілки підприємців та профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на державну економічну політику.

  Виконавцями господарських інтересів держави  є органи державної та місцевої влади, а також Національний банк.

  Об’єкти державного регулювання  економіки —  це сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, тоді як їх вирішення конче потрібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

  Об’єктами державного регулювання економіки  прийнято вважати: економічний (інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та

 

Рис. 15.1. Засоби регулювання діяльності підприємств 
з різними формами власності:

1 — прямий вплив на підприємство; 
2 — функціональний вплив на підприємство

регіональну структури господарства; умови нагромадження  інвестиційного капіталу; зайнятість населення; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни та умови конкуренції; підготовку та перепідготовку кадрів; довкілля; зовнішньоекономічні зв’язки.

  Методи  державного регулювання  економіки. Держава через законодавчі та виконавчі органи намагається впливати на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики. Схема класифікації цих методів показана на рис 15.2. 

Рис 15.2. Класифікація методів регулювання  економіки 
за характером впливу на господарську діяльність її суб’єктів

  Економічні  регулятори, які використовує держава, класифікуються за такими видами: прямий вплив на економіку — цілеспрямоване регулювання та система державних замовлень; непрямий вплив на економіку — застосування бюджетно-податкових, грошово-кредитних, амортизаційних, валютних, митних, інвестиційних та інших регуляторів. Співвідношення цих видів регулювання визначається конкретними обставинами, які властиві окремим етапам розвитку економіки чи окремим країнам.

              Термінологічний словник

  Економічні  блага — засіб задоволення потреб, які є в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на матеріальні блага і послуги.

  Економічні  функції — основні напрями економічної діяльності в суспільстві.

  Суспільні блага — засоби (товари), що задовольняють суспільні потреби.

  Суспільні ресурси — фактори, необхідні для виробництва суспільних благ.

  Трансакціонні витрати — витрати у сфері обігу, пов’язані з передачею прав власності.

  Функція — зовнішній прояв властивостей якого-небудь об’єкта певної системи.

     Контрольні  запитання і навчальні  завдання

  1. Лауреат Нобелівської  премії з економіки  М. Фрідмен вважає  найкращими способами впливу держави на економіку такі: «не чіпати бізнес» і «нехай ринок робить свою справу».

  Продумайте  економічний зміст  цих тезисів і  дайте відповіді  на такі питання:

  а) у чому полягає ефективність функціонування ринку?

  б) які межі державного втручання в ринковий механізм?

2. Уважно розгляньте дані, наведені в таблиці:

Структура держбюджету

  Проаналізуйте дані, сформулюйте відповіді на такі питання:

  а) що таке суспільні  блага?

  б) у чому полягає  особливість споживання суспільних благ на відміну від інших?

  в) хто і чому фінансує виробництво і  задоволення суспільних благ?