Бюджетная система Украины

                                                                                                                 Таблиця 1.1.

     Рівні бюджетних систем окремих країн [3, 6–9].

     Бюджетні  системи різних країн відрізняються  структурою та кількістю окремих  видів бюджетів. В унітарних державах бюджетна система є сукупністю бюджетів усіх територіально-адміністративних одиниць і складається з двох ланок: державного бюджету і бюджетів місцевих органів самоврядування.

     Наприклад, бюджетна система Японії складається  з державного бюджету, бюджетів 47 префектур і 3255 муніципалітетів; у Франції бюджетна система складається з центрального бюджету і бюджетів 95 департаментів та близько 38 тис. комун. У федеративних державах бюджетна система включає три ланки: державний (федеральний) бюджет, бюджети членів федерації і місцеві бюджети.

     Бюджетна система США, наприклад, має федеральний бюджет, бюджети п’ятдесяти штатів і більше 80 тис. бюджетів місцевих адміністративних підрозділів (3 тис. округів, 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міст і тауншипів, 15 тис. шкільних і 29 тис. спеціальних округів). У ФРН бюджетна система складається з федерального бюджету, бюджетів шістнадцяти земель і бюджетів общин; у Канаді — з федерального бюджету, бюджетів десяти провінцій і бюджетів місцевих органів влади [10].

     Головну роль у бюджетній системі більшості  країн відіграє державний бюджет, за допомогою якого центральні органи влади акумулюють основну частину національного доходу.

     У сучасних умовах значення державного бюджету постійно зростає. Він широко використовується для державного регулювання економіки, соціальних відносин, впливає на різні сторони процесу відтворення капіталу. За державним бюджетом у більшості країн закріплені найважливіші доходи, такі, як прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, найбільш фіскальні непрямі податки, надходження від державних підприємств.

     На  нього покладені основні витрати, пов’язані із здійсненням державою своїх функцій: військові, економічні, соціальні витрати, надання допомоги іноземним державам, управління державним боргом, адміністративні витрати. Розподіл доходів і витрат між окремими видами бюджетів закріплюється законодавчо.

     В Україні державний бюджет має  дві складові: загальний і спеціальний  фонди. Державний бюджет Великобританії складається із звичайного бюджету і національного фонду позик. Федеральний бюджет США включає урядовий фонд і трастові фонди, що мають цільовий характер. Держбюджет Італії складається з двох частин: рахунка поточних операцій і рахунка руху капіталів. Держбюджет Франції складається з центрального бюджету, приєднаних бюджетів державних установ і спеціальних рахунків казначейства. В Японії існує рахунок центрального уряду, інвестиційний бюджет та 57 спеціальних рахунків. Таким чином, структура бюджетів кожної країни має особливий характер. Типовим є відокремлення поточних видатків держави від капітальних витрат [10].

     Побудова  бюджетних систем у розвинених країнах  ґрунтується на спеціальних принципах. Найважливішими з них є єдність, повнота, реальність і гласність (табл. 1. 2).                                                           

                                                                                                                         Таблиця 1. 2

     Порівняння  принципів побудови бюджетних систем окремих країн

                                                                                    Продовження табл. 1.2. 

     Принципи  бюджетного устрою, покладені у законодавство  розвинених західних країн, склали основу для формування принципів бюджетного устрою України. У відповідності до основних тенденцій становлення сучасної бюджетної системи України, Бюджетним кодексом визначаються наступні принципи її побудови [3]:

     - Принцип єдності (цілісності), згідно з яким існування бюджетної системи України забезпечується наявністю єдиної правової бази, бюджетної класифікації, структури бюджетної документації, єдністю правового регулювання бюджетних відносин, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави.

     - Принцип збалансованості передбачає дотримання балансу між доходами і видатками всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Принцип самостійності бюджетів передбачає наявність для кожного рівня бюджетної системи джерел закріплених і власних доходів, наявність яких забезпечує відповідні територіальні утворення фінансовими ресурсами для забезпечення необхідних витрат. Існування цього принципу має поєднуватися з вимогою забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів між державою та місцевими органами влади відповідно до встановлених повноважень.

     - Принцип повноти передбачає обов’язкове відображення в бюджеті всіх його доходів і видатків. Таким чином досягається існування єдиного обліку фінансових ресурсів країни й унеможливлюється існування додаткових надбюджетних утворень.

     - Принцип обґрунтованості передбачає формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави, а також на розрахунках бюджетних показників, здійснених відповідно до затверджених методик та правил.

     - Принцип ефективності означає, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

     - Принцип субсидіарності передбачає, що розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

     - Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що кошти витрачаються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

     - Принцип справедливості і неупередженості передбачає побудову бюджетної системи України на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

     Дотримання  всіх вищезазначених принципів має  дозволити бюджетній системі  України швидше пройти період становлення і перейти до нормального розвитку з дотриманням існуючих вимог сучасної світової економіки.

     У працях українських науковців [13, с.19] пропонується виділити в побудові бюджетної системи України принцип автономності, який передбачає, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відособленою і самостійною ланкою. На відміну від задекларованого у Бюджетному кодексі принципу самостійності, він означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами. Такий підхід до бюджетної системи тісно пов’язаний з поняттям «бюджетний федералізм», що розглядається як законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними на засадах державної соціально-економічної і політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної і суспільної солідарності. В. М. Опарін наголошує, що подальший розвиток бюджетної системи України має засновуватися на засадах бюджетного федералізму [13, с. 22].

     Слід  зазначити, що саме проблема фінансового вирівнювання є найбільш важливою для бюджетної системи України на сьогодні. Бюджетна система України побудована таким чином, що більша частина коштів, зібраних у регіонах у вигляді податків, зборів та платежів надходить до державного бюджету, з якого потім кошти перерозподіляються між місцевими бюджетами. Забезпеченість місцевих бюджетів достатніми фінансовими ресурсами з власними джерелами надходжень недостатнім чином відповідає проблемам регіонального розвитку. Надмірна централізація ВВП України у державному бюджеті  призводить до того, що органи місцевого самоврядування не мають необхідних обсягів ресурсів для забезпечення виконання своїх повноважень. Це, в свою чергу, спричиняє залежність місцевих органів самоврядування від центральної влади і стримує розвиток регіонів.

     Сутність  бюджетної системи реалізується через його функції. Основних, чітко  структурованих функцій є дві — розподільна і контрольна.

     В економічній літературі називаються  також і додаткові функції  — економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

     Через розподільну функцію держава  зосереджує у своїх руках усі  джерела бюджетних надходжень, щоб  потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок  фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл. Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

     Сутність  контрольної функції полягає  в тому, що суспільство в особі  специфічних державних або недержавних  структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення[8] .

     Отже  , в цьому подпункті була розглянута структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці. 
 

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ  БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  В УКРАЇНІ 

     2.1. Бюджетна політика  України та  нормативно – правове регулювання бюджетних відносин  в Україні

     Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо  і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню.

     Використання  державного бюджету має назву  бюджетної політики країни.

     В умовах формування ринкових відносин бюджетна політика  має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення. Розглянемо бюджетну політику України. Основні напрями бюджетної політики України визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції. З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.