Безробіття: його причини, рівень та форми

3) дефіцитність  інвестицій для створення нових  робочих місць;

4) відсутність  досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності  виконавчої влади.

          До чинників, які діятимуть у бік скорочення  безробіття, можна віднести:

1) безмежність  незадоволеного попиту і  можливість  створення

нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері  послуг;

2) дотеперішня  нерозвиненість приватного сектора  і  наявність

тіньової  економіки, які в разі  зняття  адміністративних  пут

зможуть залучити значну частину непрацюючих;

3) традиційно  низький рівень зарплати і  слабкість профспілок,

які не можуть домогтися підвищення загального рівня  зарплати

і пов'язане  з цим обмеження попиту на працю.

         Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

           Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково  безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних.

          

            Рівень безробіття визначається за такою формулою:

Рівень  безробіття =

х 100 
 

            До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу (без дітей до 16 років, учнів, студентів, інвалідів, пенсіонерів, домогосподарок, ув’язнених, недієздатних тощо). Слід підкреслити, що до складу робочої сили не включають тих безробітних, які втратили надію знайти роботу, а тому перестали її шукати, чи тих, хто взагалі не бажає працювати. Це відповідно значно занижує офіційний рівень безробіття.

           Важливе значення має обчислення природного рівня безробіття. Природне безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможної достатньо швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від потреб виробництва. Природне безробіття - це частка безробітних, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, тобто потенційному ВВП. Даний рівень безробіття не пов'язаний з динамікою економічного зростання. Він залежить від природних причин, таких як: плинність кадрів, міграція, демографічних факторів. Вважається, що природній рівень безробіття складає 4-5 % від загальної кількості робочої сили.

Вперше, концепцію природного безробіття розробили Мілтон Фрідман та Едмунд Фелпс у 1960-х роках¹:

                                                         

                                                              Природне безробіття

       Природний рівень безробіття =                                        х 100

                                                              Обсяг робочої сили 
 

          Цей рівень обчислюється для визначення обсягу втраченого для суспільства внутрішнього продукту у зв’язку з безробіттям. Економісти визначають цей втрачений продукт як відставання обсягу ВВП, яке показує на скільки фактичний обсяг ВВП(ВНП) менший від потенційного ВВП (ВНП).

Як свiдчить  свiтовий досвiд, точно вимiряти рівень безробiття нiколи не вдавалося. Причин тут може бути декiлька. Розглянемо деякі з них.

         1. Часткова зайнятiсть. В офiцiйнiй статистицi всi зайнятi неповний робочий день належать до категорiї повнiстю зайнятих. Це занижує рiвень безробiття тим бiльше, чим бiльше людей працюють за цим робочим графiком. Фактично такi люди частково зайнятi, а частково — безробiтнi. Це саме стосується й тих, хто перебуває у вимушених вiдпустках.

         2. Особи, якi втратили надiю на працю. Офiцiйна статистика вважає безробiтними тих, хто активно шукає роботу. Але є багато людей, якi марно шукали роботу протягом деякого часу, а потiм втратили надiю i вже не шукають її. Цi люди офiцiйно не вважаються безробiтними, що занижує рiвень безробiття.

        3. Неправдива iнформацiя. Інколи люди, якi говорять, що активно шукають роботу, насправдi працювати не хочуть. Заявивши про бажання знайти роботу, вони деякий час отримують допомогу по безробiттю i вважаються безробiтними, що збiльшує рiвень безробiття. Тiньова економiка може також збiльшувати рiвень безробiття, тому що можливо, що людина, яка займається пiдпiльним бiзнесом, назве себе безробiтним.

         Усе це свiдчить про те, що офiцiйно розрахований рiвень безробiття не завжди точний. Цей недолiк можна лiквiдувати, звернувшись до методики розрахунку коефiцiєнта безробiття, запропонованої координатором Департаменту зайнятостi й розвитку МОП Г. Стендiнгом. Визначаючи реальне перевищення пропозицiї робочої сили над попитом у перерахунку на еквiвалент повного робочого часу, Г. Стендiнг припускає, що в разі неповної зайнятостi тривалiсть роботи становить половину середньої тривалостi робочого часу. Звiдси рiвень безробiття можна подати в такому виглядi:

       (1)

де Ufte —  коефiцiєнт безробiття в перерахунку на еквiвалент повного робочого часу;

Uft, Upt —  кiлькiсть безробiтних, якi шукають роботу відповідно на повний i неповний робочий час;

PT1, PT2 —  вiдповiдно кiлькiсть вимушено та добровiльно зайнятих неповний робочий час;

FT —  кількість зайнятих повний робочий  час.

             Цей коефiцiєнт безробiття бiльш точно показує взаємодiю попиту та пропозицiї робочої сили, тому що виходить за межi подiлу найманої робочої сили на зайнятих і безробiтних, ураховуючи можливостi часткової зайнятостi.

Неповна зайнятість – біда для економіки, вона є однією з причин  макроекономічної нестабільності. Тому держава намагається  в рамках антициклічного регулювання  досягти рівня повної зайнятості, яка  б відповідала пропорціям макроекономічної динаміки. Таке регулювання  здійснюється через біржу праці (національну службу зайнятості) в  рамках насамперед кейнсіанської макроекономічної моделі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІ  Розділ

2.1. Напрями основних потоків праці та причини безробіття 

         Безробіття, так само як і інфляцію,  ми  розглядаємо  як явище,  що засвідчує порушення рівноваги,  тобто  як  результат певних  макроекономічних коливань. Щоправда, як буде  показано далі, не всяке  безробіття є порушенням  або   відхиленням  від норми. Оскільки  воно спостерігається в усіх  країнах  ринкової економіки  і в різні часи, то його можна   певною  мірою  також вважати  своєрідною нормою.

         Чому безробіття є макроекономічним  явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

         Перш за все наявність безробіття  є свідченням  недовикористання  ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що  діє  в бік  зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

         По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою  платоспроможністю, що спричиняє  зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу  з двох боків: і з боку  попиту, і з боку пропозиції.

         Досвід засвідчує: певний відсоток  безробіття існує  завжди. Покладаючись  на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою  природним явищем. Щоб зрозуміти  природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки  на ринку праці: 
 
 
 
 
 
 
 

 

Знайшли роботу або  повернулися на старі робочі місця

працездатні

 

Втратили роботу надовго через структурні зміни або скорочення

БЕЗРОБІТНІ

ПРАЦЮЮЧІ

 

Залишили роботу за власним бажанням

Повертаються до роботи

Вийшли зі складу працездатних(пенсіонери, матері, що доглядають дітей)

 

 
 

Вперше шукають  роботу

НЕПРАЦЕЗДАТНІ

 

      
 

                                  Мал. 5. Основні потоки  на ринку праці 

Пояснення до схеми:

1. Ця  досить спрощена схема потоків   на  ринку  робочої  сили  ілюструє пряме  та  опосередковане  (непрацездатними) перетворення  працюючих на безробітних, і  навпаки.

2. Загальна  кількість безробітних  формується  чотирма  потоками:

     а) працівниками, що  втратили  роботу  внаслідок  структурної  перебудови виробництва або його  скорочення  у  період  кризи;

     б) працівниками, що залишили роботу  добровільно;

     в) тими, що раніше не працювали  і вперше з’являються  на  ринку праці у пошуках роботи;

     г) тими, що колись мали роботу  і  з’являються  на  ринку  праці повторно.

         Економічна наука неодноразово робила спроби з’ясувати причини безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким економістом Ж.Б.Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та пропозиції. Графічно ринок праці Ж.Б.Сея можна побачити на графіку №1, який ми розглядали в питанні “Неповна зайнятість”

         Закон Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора  століття. Ідея автоматичної рівноваги  попиту та пропозиції на ринку  праці була піддана критиці  англійським економістом, священиком  Томасом Мальтусом (1766-1834). На його  думку і капітал, і населення  на протязі значного періоду  часу можуть бути надлишковими  по відношенню до попиту на  продукцію. Причиною падіння попиту  є скорочення особистих доходів,  а зменшення цих доходів викликається  демографічними причинами: темпи  зростання населення перевищують  темпи зростання виробництва.  Відповідно, причину безробіття  треба шукати в надмірно швидкому  зростанні населення. Сучасний  досвід соціального розвитку  показав однак, що в багатьох  високорозвинутих країнах спостерігається  дуже низька народжуваність і  навіть абсолютне скорочення  населення, однак безробіття існує.  Отже причина безробіття –  у іншому.