Безробіття: його причини, рівень та форми

         При збільшенні сукупного попиту  забезпечується зростання обсягів  виробництва, зниження безробіття  при одночасному посиленні інфляції. Досліджуючи статистичні матеріали  по англійській економіці, Р.Філліпс  прийшов до висновку про те, що між інфляцією і безробіттям  існує зворотна залежність: чим  вище інфляція, тим нижче безробіття. Це те ж саме, що стверджувати, що між інфляцією і зайнятістю  існує прямий зв'язок.

         З визнання існування зворотної  залежності між безробіттям і  інфляцією випливає важливий  висновок для економічної політики: стимулюючи економічне зростання  і підвищення рівня зайнятості, уряд одночасно стимулює посилення  інфляції в економіці. З іншого  боку, проведення антиінфляційної  політики здатне привести до  економічного спаду і зростання  безробіття. Саме так потрібно  трактувати характер взаємозв'язку  між безробіттям та інфляцією,  як він випливає з визнання  існування кривої Філліпса (мал. 6). Ні в якому разі не можна  трактувати питання так, що  для підвищення зайнятості треба  посилити інфляцію або, навпаки, для зниження інфляції потрібно збільшити безробіття. Справа в тому, що саме по собі включення друкарського верстата зовсім не приведе до подолання безробіття навіть теоретично. 
Рівним чином, якщо почати закривати підприємства і зупиняти виробництво, то це, збільшивши безробіття, зовсім не приведе автоматично до припинення інфляції. З теоретичної точки зору, існує деяка альтернатива між інфляцією і безробіттям, і уряд може з усіх можливих варіантів їх поєднання вибрати той, який є оптимальним для конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. Однак на практиці це дуже важко зробити, бо негативні наслідки для економіки має як посилення інфляції, так і зниження зайнятості. Більше того, з точки зору кривої Філліпса, в економіці не може бути ситуацій, коли має місце одночасне зростання інфляції і безробіття. Однак в середині 70-х років спостерігалося саме таке явище — стагфляція, тобто поєднання економічного спаду (з властивим йому посиленням безробіття) і зростаючої інфляції. Крива Філліпса для такої ситуації виявилася непридатною. Були потрібні інші підходи, що враховують ускладнення характеру зв'язку між зайнятістю і інфляцією. І вони були знайдені у формі розробки концепції природного рівня безробіття. 
          Концепція природного рівня безробіття представлена двома різновидами: теорією адаптивних очікувань і теорією раціональних очікувань. Спільною рисою обох теорій є теза про те, що в довготривалому періоді економіка є стійкою і функціонує в стані повної зайнятості, при природній нормі безробіття. З природним безробіттям боротися марно, і будь-які спроби уряду його знизити приведуть тільки до посилення інфляції. У зв'язку з тим, що природна норма безробіття в довготривалому періоді має тенденцію до зростання, уряд цілком може помилитися в оцінці реальної величини безробіття як надмірної і спробувати її зменшити. 
Тим самим обидві концепції сходяться в запереченні існування альтернативи між інфляцією і безробіттям у довгостроковій перспективі. Відмінності між двома концепціями полягають в неоднаковій оцінці кожною з них можливості існування кривої Філліпса в короткостроковій перспективі. Концепція адаптивних очікувань виходить з того, що в короткостроковій перспективі крива Філліпса може існувати, але вона в ході здійснення економічної політики постійно зміщається праворуч. Прихильники ж теорії раціональних очікувань виходять з того, що альтернативи між інфляцією і безробіттям не існує навіть у короткостроковій перспективі. Практичний висновок з обох концепції один — спроби зменшення безробіття шляхом стимулювання попиту можуть тільки посилити інфляцію без реального збільшення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Щонайбільше ці спроби здатні забезпечити короткочасне підбадьорювання економіки, з тим щоб через деякий час повернутися до початкового обсягу виробництва, але при більш високому рівні цін.

         До причин неповної зайнятості  слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працеємців знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.

         Неповна зайнятість -  серйозна  економічна проблема для ринкового  суспільства. Боротьба з нею  завжди  є одним із найголовніших  завдань у сфері макроекономіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Безробіття та його форми. Природне безробіття.

 

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)
2. структурне
3. циклічне
4. сезонне
5. приховане

 

Проблема  фрикційного безробіття  -  проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття  необхідно врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

         Наприклад, нехай протягом року 6 %  працездатних  змінило роботу  і кожен з  цих  людей   шукав  нового  місця  приблизно  місяць. Тоді втрата зайнятості  за  рахунок  фрикційного   безробіття складає:  

             

                                               6%     = 0,5%               

         Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і  тимчасового скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути  відображені зміни у пропозиції  праці. 
 
 
 
 
 

 

   W 
 
 
 
 
 
 

  W1

   
 

S2

 

S1

 

D

 
 

       L2                       L1                    L

 
 

                              Мал.1 Залежність  зайнятості від  пропозиції праці 
 

1. На графіку  відображене скорочення   пропозиції праці  і відповідне скорочення зайнятості.
2. Стрілками показано зміщення пропозиції і її повернення у попередній стан.

 
 

       Структурне    безробіття, на    відміну      від    фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

        Розглянемо явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі, що дасть змогу побудувати графічну модель.

       Нехай ринок країни складається лише з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і пропозиція врівноважились, на ринку були представлені 8  вчителів фізики і 2 - економіки. Наступного року структура попиту змінилась: ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.

        На перший погляд, сукупний попит має залишатись незмінним адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується і виникає безробіття, тому що вчителі фізики не можуть одразу стати вчителями економіки. Таким чином, другого року роботу матимуть  лише 4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки. 
 

                         W 

   

                           

   

   

                  

                   2  4  6  8    L 
 
 
 
 

Мал. 2. Ринок послуг вчителів фізики

 
 

 

                 W       D           D   

                             A

                       D     

                        E

   

   

                2  4  6  8  10 L 

      
 

Мал. 3.Ринок послу викладачів економіки

          

          Нижній графік є результатом поєднання двох верхніх графіків у тому розумінні, що проекція точки Е  на горизонтальну вісь показує суму значень по горизонтальній осі точок В та С. 

 

                        

                 W        D             

                        

                        D          D  D  

           

                          E

                               

                      2 4  6   8  10  L 
 
 

                    Мал.4. Поєднання мал.3 та мал.4 
 

         Деякі країни, зокрема Швеція, мають великий досвід у  подоланні структурного безробіття. Він засвідчує, що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система освіти, здатна орієнтуватись  на змінюваний попит;

б)територіальна  мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова  політика, спрямована на створення  нових робочих місць;

г)доступність  інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

        Циклічне безробіття прийнято розглядати як безпосередній наслідок недостатнього попиту.

        Фактично модель  циклічного  безробіття  вже  була  розглянута тоді, коли аналізувався кейнсіанській погляд на  безробіття. Розміщення лінії сукупного  попиту  (AD)  нижче  того рівня, який забезпечує повну  зайнятість,  пояснювало  феномен циклічного безробіття.

         Періоди збільшення споживчих витрат збігаються  із  зменшенням рівня безробіття, а у період скорочення  витрат  рівень безробіття збільшувався.

         Особливих рис набуває безробіття  у постсоціалістичних країнах. Це невідповідність визнаного(офіційного)  і реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповнені  вакантних робочих місць.

         Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне  безробіття  ще  не  набуло розмаху завдяки його штучному  стримуванню шляхом  дотування підприємств державного  сектора.  Так    само    гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала  лише  реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

         Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як  у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба  структурної реорганізації неефективної  економіки;

2) зняття  штучних обмежень щодо росту  циклічного безробіття;