Безробіття: його причини, рівень та форми

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра загальної економічної  теорії 
 
 
 
 
 

 
 
 
 

 з теми:

“Безробіття: його причини, рівень та форми” 
 
 
 
 

Виконала  студентка

факультету  економіки та

управління  виробництвом

ІІ курсу, 3 групи

Маріуца Марина Сергіївна

Науковий  керівник

к.е.н., доцент

Анашенкова  Галина Іванівна 
 
 
 
 
 
 

 

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………3

І Розділ. Неповна  зайнятість:

1.1    Суть і причини неповної зайнятості та взаємозв’язок з інфляцією………………………………………………………………………4

1.2    Безробіття та його форми і рівень. Природне безробіття……..……..11

ІІ Розділ. Причини  та наслідки безробіття:

1.    Напрями основних потоків праці та причини безробіття…………….19
2.    Вплив відхилень безробіття від природнього рівня на величину фактичного         ВНП. Закон Оукена. Соціально-економічні наслідки безробіття та методи боротьби з безробіттям………………………………………………………………....26
3.     Динаміка і структура безробіття на Україні…………………………..32

Висновки…………………………………………………………………….…37

Посилання……………………………………………………………………...38

Список використаних джерел………………………………………………...38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

         Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні  фактори зростання виробництва,  бо всі інші фактори – капітал,  організація, інформація – це  справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах  розвитку цікавило питання про  ефективність використання робочої  сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує  ВНП на 2%.

         На жаль явище безробіття не  оминуло України, і ми це  добре відчуваємо в сьогоднішні  дні, бачачи бідних людей, зростання  злочинності та економічний спад  в цілому.

         Я намагатимуся в даній курсовій  роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його  види та наслідки, що говорять  відомі економісти про його  виникнення та методи запобігання,  зробити висновки як уникнути  безробіття на основі історичного  досвіду. 

         На різних етапах розвитку  людського суспільства ефективність  використання робочої сили була  різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість  всього працездатного населення  общини і одночасне перенаселення  окремих територій; звідси  постійна  боротьба племен за територію.  При рабстві була присутня  повна зайнятість рабів усіх  рабів і відносне перенаселення  вільних громадян, частина яких  ставала колоністами або воїнами,  а їх основним призначенням  було поповнення армії рабів.  При феодалізмі існувало абсолютне  і відносне аграрне перенаселення,  частина людей становила прихований  надлишок, деякі з них займалися  промислами на “великій дорозі”,  інші поповнювали військо, призначенням  якого було завоювання нових  земель. В умовах частого капіталізму  на індустріальному етапі його  розвитку, при пануванні ринкових  відносин виникло нове соціально-економічне  явище - армія безробітних.

         На даному етапі економісти  толкують явище та причини  безробіття по-новому, що  я і  буду розглядати на протязі наступних сторінок. 
 

І Розділ. Неповна зайнятість

1.1. Суть і причини неповної зайнятості

         Зайнятість -  це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його  участь в суспільно-корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток. Вона пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і проявляється через систему економічних відносин з приводу визначення форм участі в суспільному виробництві з метою одержання засобів до існування.

         Ці відносини охоплюють продавців  робочої сили (найману працю), її  покупців (працедавців), осіб, що займаються  індивідуальною (сімейною) трудовою  діяльністю; вони зачіпають такі  сторони соціально-економічної діяльності, як заробітна плата, доход,  прибуток, динаміка капіталу і  робочої сили, підготовка і перепідготовка  трудових ресурсів, структура економіки,  нагромадження і споживання тощо.

         В умовах формування ринкового  господарства змінюють погляди  на так званий  принцип загальності  праці і повну зайнятість як  атрибут екстенсивного економічного  розвитку. Ринкові відносини передбачають  вільний вибір людиною професії  та місця роботи відповідно  до її здібностей, добровільну  незайнятість громадян, не допускають  примусової праці у будь-якій  формі (за винятком випадків, передбачених  законодавством країни). Повна зайнятість  є важливим фактором економічного  захисту населення у трудовій  сфері. Однак її не слід розуміти  як обов’язкову соціальну зайнятість  у суспільному виробництві.

         Повна зайнятість означає використання усіх приданих до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість  усіх, хто бажає і здатний працювати. Разом з тим повна зайнятість  сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності і розумності. Слід врахувати ступінь раціональності зайнятості, на який впливають технічні, технологічні, соціальні та економічні фактори.

         Раціональність зайнятості   визначається такими аспектами: суспільно-корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура економіки; професійно-кваліфікаційна структура трудових ресурсів ( структура пропозиції і попиту на ринку праці).

         Повнота і раціональність у  комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею соціально-економічних результат.

         Зайнятість населення реалізується  через конкретні форми включення  трудових ресурсів в економічну  систему. Серед них найбільш  поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі,  на об’єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця  на орендованих засобах виробництва тощо.

         Усе це зумовлює існування  неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві. При цьому слід враховувати, що певний рівень безробіття характеризує саме повну зайнятість (мова йде про нормальні, виправдані, неминучі форми безробіття).

         Існують різноманітні причини неповної зайнятості трудових ресурсів. Одна з них - динаміка нагромадження капіталу.

         Діалектика нагромадження капіталу  зумовлює зростання потреби в  праці, адже масштаби виробництва  невпинно збільшуються. Однак, з  іншого боку, відбувається відносне  зменшення цієї потреби із  зростанням продуктивності праці.  Взаємодія цих двох суперечливих  тенденцій в умовах індустріальної, а особливо – постіндустріальної  економічної системи, зумовила  сповільнення абсолютного зростання   потреби в робочій силі і  її відносне зменшення ( в розрахунку  на одиницю функціонуючого капіталу).

         Як відомо, нагромадження капіталу  під дією науково-технічного прогресу  супроводжується зростанням фондоозброєності праці, що і є причиною відносного зменшення вартості робочого місця, що у утруднює відкриття нових робочих місць і перешкоджає зростанню зайнятості.

         На ринку праці ця закономірність  проявляється в формі перевищення  пропозиції праці над попитом  на неї, як надлишок продавців  праці (працеємців) в порівнянні  з її   покупцями (працедавцями). В умовах ринкової економіки  в основі попиту на працю  лежать закони нагромадження  капіталу, які  обумовлюють тенденцію  до зменшення потреби в робочій  силі. Дослідження тривалих тенденцій  показує, що на ринку праці  щорічно відбувається зростання  пропозиції робочої сили (поява  на ринку нових працеємців) і  попиту на неї (поява вільних  робочих місць).

         Зростання пропозиції праці зумовлюється зростанням населення, сукупної робочої сили, втягуванням у виробництво жіночої праці тощо. Пропозиція  праці дуже мінлива, вона постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління працівників, що вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попереднє покоління. Водночас постійно змінюється й попит на працю під впливом таких факторів: зміна попиту на товари та послуги, поява нових професій і зникнення старих. Внаслідок цього постійно з’являються нові незайняті робочі місця, але й скорочують старі.

         Пропозиція праці визначається рівнем її ціни (заробітної плати), а також рівнем податків, потребами працеємця та членів його сім’ї, звичками і традиціями, рівнем культури і релігією, силою профспілок тощо. Попит на працю регулюється потребами виробництва в трудових ресурсах, його технічним рівнем, вартістю робочого місця тощо.

         Таким чином, у кожний даний  момент на ринку праці є  певна кількість продавців робочої  сили різноманітних професій  і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць –  з іншого. Якщо кількість бажаючих  продати свою робочу силу перевищить  кількість незайнятих робочих  місць, то виникає неповна зайнятість, або надлишкове безробіття.

Кількість праці

b

a

E

S

D

    0            q^d 1            q₀                  q^s1           Q

Надлишок робочої  сили

         Рівновага на ринку праці досягається  через збалансованість попиту  і пропозиції певним рівнем  ціни праці, який стає ціною  рівноваги ринку праці (рівноважною  ставкою заробітної плати, адже  заробітна плата – це ринкова  ціна праці). Проте ціна праці  (заробітна плата) залежить від  багатьох чинників – можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути і надто високим – це приведе  до зменшення попиту на працю і зростання безробіття.

         Також можна відмітити, що рівень  неповної зайнятості та безробіття  знаходиться у залежності від  інфляційних процесів у країні. Тому, у своїй роботі я бажаю  розкрити цю залежність.

У загальному вигляді  модель ринку праці зводиться  до трьох складових — попиту на працю, пропозиції праці і умов рівноваги, тобто рівності попиту і пропозиції. 
          Попит на працю залежить від співвідношення між реальною заробітною платою і граничною продуктивністю праці. Фірми, наймаючи працівників, будуть збільшувати їх кількість доти, доки граничний продукт праці не зрівняється з величиною реальної заробітної плати. Згідно із законом убиваючої продуктивності за інших рівних умов (тобто при незмінності всіх інших чинників) кожна наступна одиниця фактора (в цьому випадку — праці), що змінюється, додає все меншу кількість продукту. Тому зростання числа працівників, що наймаються, при даній величині реальної заробітної плати, продовжується доти, доки граничний продукт праці не порівняється з реальною заробітною платою. Подальше розширення зайнятості можливе лише за умови скорочення реальної заробітної плати. Чим менше реальна заробітна плата, тим вище попит на робочу силу. З іншого боку, пропозиція робочої сили прямо залежить від рівня заробітної плати (номінальної і реальної). Чим вище рівень заробітної плати, тим більше пропозиція праці. 
          Умова рівноваги па ринку праці полягає в тому, що величина реальної заробітної плати повинна встановлюватися на рівні, який врівноважує попит і пропозицію праці. Зміни попиту на робочу силу відбуваються під впливом змін сукупного попиту. По мірі зростання сукупного попиту крива сукупного попиту зсувається праворуч вздовж кривої сукупної пропозиції. Відбувається поступове збільшення попиту на робочу силу, що виявляється в підвищенні реальної заробітної плати. Зростання витрат на робочу силу, збільшуючи величину сумарних витрат, спричиняє збільшення рівня цін, тобто інфляцію. Таким чином, збільшення сукупного попиту приводить як до зростання реальних обсягів виробництва, так і до збільшення цін, тобто до інфляції. Розподіл ефекту зростання сукупного попиту між приростом реального обсягу виробництва і посиленням інфляції залежить від того, на якій дільниці кривої сукупної пропозиції її перетинає крива сукупного попиту. На горизонтальній (Кейнсіанській) дільниці кривої сукупної пропозиції темпи інфляції помірні, а приріст обсягів виробництва значний. По мірі наближення економіки до точки повної зайнятості інфляційне зростання цін посилюється, і ефект збільшення сукупного попиту все в більшій мірі перерозподіляється на користь інфляції в порівнянні з приростом реального обсягу виробництва. При переході на вертикальну (класичну) дільницю кривої  сукупної пропозиції будь-які спроби стимулювання попиту трансформуються в посилення інфляції без збільшення реального обсягу виробництва.