Опыт работы Главного управления коммунальной собственности исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской госу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра управління муніципальним розвитком

ВИПУСКНА РОБОТА

ДОСВІД РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

Студента V курсу

економічного факультету

групи Фм – 51

Постернака А. М.

______________

(підпис)

Науковий керівник

д.держ.упр., доц., Дацій Н.В.

______________

(підпис)

Завідувач кафедри управління

муніципальним розвитком

к.е.н., професор, Іванова Т.В.

______________

(підпис)

Київ–2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………........3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ

1.1 Сутність житлового господарства……………………………………......5

1.2 Особливості управління житловим господарством………………........11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

2.1 Правові основи та гарантії діяльності органів місцевого самоврядування в сфері житлового господарства……………………………..18

2.2. Основні програми розвитку та загальноміські заходи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради(КМДА)……………………………………………………………...…........25

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

3.1. Пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Головного управління щодо надання якісних послуг населенню………………..……….32

3.2. Напрями удосконалення формування кадрового потенціалу управлінь житловим господарством місцевих органів виконавчої влади……………….36

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………...41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХДЖЕРЕЛ………...…….44

ДОДАТКИ………………………………………………………………........47

ВСТУП

В суспільному житті неможливо відшукати хоча б одну сферу, якої так чи інакше не торкався б управлінський вплив держави. Цей вплив реалізовується в життя відповідними органами виконавчої влади у відповідних формах управління, відбувається втілення в життя законів та інших правових актів держави, практичне застосування державою всіх важелів організуючого впливу на певні процеси суспільного розвитку.

Житлове господарство є важливою галуззю господарського комплексу України, що забезпечує його життєдіяльність та суттєво впливає на його розвиток. Необхідність реформування економічних відносин у цій області гостро відчувається протягом усього періоду трансформації економіки України. Штучна зупинка цього процесу призводить до його відриву від економічних законів розвитку і, як наслідок, до руйнування системи забезпечення населення.

Економіка житлово-комунального господарства є досить складною для аналізу через успадковані від радянського періоду риси та внутрішні стандарти. Досі немає єдиних методик формування тарифів на деякі види послуг зокрема тепло- та водопостачання, водовідведення, утримання будинків, тощо. Так само не зрозумілим видається й розрахунки з постачальниками та взаємовідносини з місцевим бюджетом. Стан справ у такій важливiй сферi економiки держави, якою є житлово-комунальний комплекс, останнiм часом став об'єктом  особливо пильної уваги з боку керiвництва країни, тому дана тема має велику актуальність на даному етапі розвитку як України в цілому, так і кожної окремої адміністративно-територіальної одиниці країни.

Метою випускної роботи є дослідження шляхів удосконалення роботи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Виходячи з поставленої мети перед нами постає вирішення наступних

завдань:

- визначити сутність житлового господарства;

- дослідити особливості управління житловим господарством;

- проаналізувати правові основи та гарантії діяльності органів місцевого самоврядування в сфері житлового господарства;

- розглянути основні програми розвитку та загальноміські заходи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради(КМДА);

- внести пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Головного управління щодо надання якісних послуг населенню;

- запропонувати напрями удосконалення формування кадрового потенціалу управлінь житловим господарством місцевих органів виконавчої влади.

Об'єктом дослідження виступає досвід роботи Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Предметом випускної роботи є досвід роботи Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

Інформаційною базою дослідження виступають: нормативно-правові акти, підручники, а також наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ

1.1             Сутність житлового господарства

Житлове господарство задовольняє потреби населення у житлових послугах, а саме: проводить реконструкцію, ремонт та технічну експлуатацію житлового фонду; утримує, відповідно до санітарних вимог, житлові будинки, прибудинкові території та місця загального користування, надає комплекс додаткових супутніх послуг [1].

Житлове господарство (ЖГ) - одна  з провідних підгалузей міського господарства, що має особливе соціальне значення. Це насамперед пов’язано з тим, що його функціональним призначенням є створення оптимальних умов для проживання населення. Таким чином вiд стану та ефективності діяльності житлового господарства  значною мiрою  залежить реалізацiя одного з важливих елементів відносин у суспільстві - турботи про нормальні умови проживання громадян. Це є об’єктивною необхідністю для будь-якої суспільно-економічної формації, якщо вона зацікавлена у своєму стабільному розвиткові. Виконання завдань, пов’язаних з функціональним призначенням галузі, здійснюється спеціалізованими житлово-експлуатаційними організаціями, які залучають на договірних засадах інші підприємства, насамперед комунального господарства, які виконують роботи і надають послуги, потреба в яких виникає у процесі експлуатації та обслуговування житлового фонду.

Житлове  господарство, з економічної точки зору, - галузь економіки, покликана задовольняти потреби населення у житлових послугах, для цього вона здійснює:

- реконструкцію, ремонт та технічну експлуатацію житлового фонду;

- утримання, відповідно до санітарних вимог, міст загального користування у житлових будинках та прибудинкових територій;

-  надання комплексу додаткових супутніх послуг [7].

Виконання завдань, пов’язаних з функціональним призначенням галузі, здійснюється житлово-експлуатаційними організаціями (ЖЕО) з залученням на договірних засадах інших підприємств, насамперед комунального господарства, які виконують роботи і надають послуги, потреба в яких виникає у процесі експлуатації та обслуговування житлового фонду.

Житловий фонд - сукупність нерухомого майна, що використовується як помешкання, незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки,  будинки для одиноких престарілих, дитячі будинки, будинки - інтернати для інвалідів, ветеранів, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання [4].

До категорій житлового фонду за призначенням відносяться:

- житловий фонд загального призначення - це сукупність житла всіх форм власності, призначеного для проживання громадян;

- житловий фонд соціального призначення - це житло, призначене для проживання громадян, які потребують соціального захисту. До цієї категорії громадян відносяться: інваліди, ветерани, самітні громадяни похилого віку. їм надається житло в будинках-інтернатах. Виселення з будинку-інтернату з власної ініціативи громадянина провадиться за його письмовою заявою, а з ініціативи власника або установи, у віданні якої перебуває будинок-інтернат, - тільки у судовому порядку;

- житловий фонд спеціального призначення (службове житло, гуртожитки для проживання самотніх громадян, гуртожитки для проживання сімей, що складається з однієї або кількох кімнат і перебуває у користуванні окремої сім'ї (так звані «малосімейки»), будинки маневреного житлового фонду, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, самотніх громадян похилого віку, готелі-притулки та інше.

Діючий житловий фонд України нараховує близько 10,5 млн. будинків. Він належить до різних форм власності. Фахівці виділяють приватний і усуспільнений житловий фонд. Останній, в свою чергу, складається з державного, кооперативного та колективного[21].

Державний житловий фонд - це фонд державних установ, підприємств та організацій (загальнодержавна власність) і фонд адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших  будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Об'єктами житлового фонду як міста, так і країни в цілому виступають:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Колективний житловий фонд - це фонд колективних та орендних підприємств, господарських товариств, об’єднань недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни), релігійних організацій, політичних партій, об’єднань громадян тощо [29].

Приватний житловий фонд - це житлові будинки, приватизовані квартири, власники яких є фізичні особи (громадяни) [4].

Кооперативний житловий фонд - це фонд житлово-будівельних кооперативів.

Основою житлового фонду України є жилі будинки і жилі приміщення. По чинному законодавству України - це об’єкти, призначаються для постійного проживання громадян, а також для  використання  у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Житлове господарство справляє значний вплив на розвиток всього міського господарства, оскільки є стимулом для розвитку галузей, які перш за все забезпечують благоустрій житлового фонду.

За таких обставин оптимальне використання виділених коштів, ефективна робота підприємств житлового господарства в сучасних умовах є однією з передумов, необхідних для вирішення житлової проблеми.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що особлива роль житлового господарства в цілому, і ЖЕО, зокрема, у соціально-економічному житті держави насамперед обумовлена :

-   значенням житла у житті людини  для забезпечення її першочергових потреб;

-   впливом, житлових умов на рівень суспільної продуктивності праці та інші економічні показники;

-   значною питомою вагою, яку має вартість житлового фонду в загальній вартості усіх основних фондів народного господарства і гострою необхідністю їх безумовного збереження  з урахуванням наявності житлової проблеми;

-   значним обсягом витрат, які суспільство змушене нести у зв’язку з експлуатацією житлового фонду;

-   важливістю забезпечення нормальних умов проживання для досягнення соціальної стабільності в суспільстві;

-   необхідністю зниження навантаження на бюджети всіх рівнів в умовах економічної кризи [7].

Таким чином, житлове господарство - особливо важлива частина соціальної інфраструктури міст, саме того комплексу галузей сфери обслуговування, який повинен забезпечувати соціально-побутові потреби населення. Від досягнень у житловому господарстві  значною мірою залежить рівень життя населення.

В Україні загалом, хоча в Києві не так гостро відчувається ця проблема, проте, обсяги будівництва житла  зменшуються. Це, в свою чергу, призводить до поступового старіння житлового фонду, що є однією з причин зростання витрат на його утримання. З іншого боку, зниження темпів оновлення житлового фонду загострює проблему вирішення так званого «житлового питання» (житлової проблеми). Його сутність полягає у наявності значних прошарків населення, які не задоволені існуючими житловими умовами.

Житлова проблема має декілька важливих аспектів: