Управління кредитним портфелем банку

Процентна ставка за кредитами в національній валюті у квітні п.р. становила 17,2%, в іноземній валюті – 12,8%.

Динаміка депозитів фізичних осіб з початку року засвідчила подальше зростання довіри населення до національної валюти та банківської системи. З початку року обсяг зобов’язань банківських установ за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб, збільшився на 12,6%, за рік – на 50,2% і становив на 01.05.2007 р. 5,2 млрд.грн., в національній валюті – зріс відповідно на 15,1% та 53,2% до 2,9 млрд.грн.

Однак у кредитній діяльності банків­ських установ області простежується стійка тенденція до зростання обсягів кредитування інвестиційної діяльності суб'єктів економіки. Вимоги за креди­тами, наданими на інвестиційні цілі, збільшилися порівняно з 1 грудня 2008 року на 143,0%, з 1 січня 2009 ро­ку – на 146,7% та становили на 1 грудня 2009 року 1,1 млрд. грн. У структурі інвестиційних кредитів 91,0% – це заборгованість за довго­строковими кредитами, обсяг якої за 11 місяців 2009 року зріс в 5,4 рази.

За видами економічної діяльності найбільшу кредитну підтримку отри­мали від банків суб'єкти господарю­вання оптової та роздрібної торгівлі, заборгованість яких становила 2,1 млрд. грн. (29,4% від загального обсягу кре­дитної заборгованості) та підприємства обробної промисловості – 2,0 млрд. грн. (питома вага –27,5%), що можна побачити на рис. 2.7 [47].

Активно розвивається в області ри­нок кредитування населення. Порів­няно з 1 січня 2007 р. заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам, зросла в 34 рази та досягла рівня 1,8 млрд. грн.

Рис. 2.1. Структура вимог за кредитами Харківської області за видами економічної діяльності на 1 січня 2008 р. (5 417.3 млн. грн.)

Збільшення обсягів кредитування стало можливим завдяки нарощуван­ню ресурсної бази банківських уста­нов унаслідок позитивних економіч­них змін, які відбулись у діяльності суб'єктів господарювання, та підви­щенню рівня доходів населення. За­лишки коштів на банківських рахун­ках суб'єктів господарювання та насе­лення на 1 грудня 2009 р. сягнули 5,3 млрд. грн., збільшившись порівняно із січнем 2008 року у 8,4 рази.

Виконуючи наглядові та регулятивні функції, управління Національно­го банку України в Харківській області сприяє підвищенню стабіль­ності банківської системи, за допомогою економічних важелів добивається підвищення рівня капіталізації, платоспроможності і ліквід­ності банків. Серйозну увагу в процесі нагляду територіальне управління приділяє попередньому контролю [18].

У результаті проведеної управлінням попереджувальної роботи показники діяльності банків області поліпшуються. Так, частка прострочених та сумнівних кредитів у кредитах наданих та строкових вкладах, розміщених у банках області, за станом на 1 січня 2008 р. становила 1,28% порівняно з 2,32% по системі банків України.

Особливостями розвитку регіональної банківської системи є її динамізм, активна кредитна і зважена процентна політика.

На даний час в Харківській області здійснюють свою діяльність 86 банківських установ, в тому числі 12 самостійних банків та 73 філії, 1 представництво, а також 906 відділень.

Особливостями розвитку регіональної банківської системи є її динамізм, активна кредитна та зважена процентна політика, безумовне виконання взятих зобов'язань перед клієнтами щодо своєчасного проведення розрахунків, впровадження прогресивних банківських технологій.

Кредитний портфель банківських установ області збільшився з початку року на 10,6 %, а порівняно з аналогічним періодом минулого року на 39,6 % та складає 8,1млрд.грн.

Кредитна політика банків дедалі виразніше стає інвестиційно орієнтованою, що відповідає проблемам сьогодення. З початку року довгострокові кредити в області зросли на 18,6 % та склали 5,1 млрд. грн., або 61,9% від загальної кредитної заборгованості.

Набуває подальшого розвитку тенденція до зниження процентних ставок за банківськими кредитами: середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими в національній валюті на цей час складає 17,1% проти 17,9 % у січні п.р.

Відновлено довіру населення до банків. Обсяг вкладень від населення в банківські установи області зріс на 43,4 % в порівнянні з аналогічним періодом минулого року и становить 3,3 млрд.грн.

Майже всі банківські установи області працюють прибутково. Загальний обсяг прибутку у цьому році склав 43,5 млн.грн, що на 33,2 % вище порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Позитивних зрушень, які ми сьогодні маємо в економічному розвитку області, вдалося досягти завдяки постійній плідній співпраці реального та банківського секторів економіки.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

           3.1.  Сучасні підходи щодо підвищення ефективності управління кредитним портфелем в Україні

Для того, щоб визначити  сучасні підходи щодо підвищення ефективності управління кредитним портфелем в Україні, нам треба розглянути оцінки кредитного ризику — рівень забезпечення кредитної операції.

Для аналізу цього параметра введено такі два показники:

- валовий кредитний ризик;

- чистий кредитний ризик.

Для обчислення чистого кредитного ризику суму валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією зменшують на вартість одержаного забезпечення. Виокремлюють два види забезпечення — гарантії та предмети застави. До безумовних гарантій, що враховуються під час розрахунку резерву під кредитні ризики, належать гарантії, надані Кабінетом Міністрів України, банками з офіційним кредитним рейтингом, не нижчим за «інвестиційний клас», урядами країн категорії «А», міжнародними багатосторонніми банками (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку), а також забезпечені гарантії банків України.

Предметами застави можуть бути майно або майнові права позичальника чи майнових поручителів (третіх осіб). Під час розрахунків береться до уваги ринкова вартість предмета застави (а не собівартість, балансова вартість чи інша основа виміру).

Рис.3.1. Структурна схема аналізу кредитного ризику банку

Для класифікації операцій за факторингом, наданими зобов’язаннями    виконаними гарантіями та поручництвами застосовується аналогічний підхід, але граничний строк заборгованості становить 90 днів. Отже, ці операції класифікуються як:

- стандартні, якщо строк погашення, повернення чи виконання зобов’язання ще не настав;

-  сумнівні, коли термін прострочення не перевищує 90 днів;

-  безнадійні, якщо строк заборгованості становить понад 90 днів.

Для обчислення суми резерву застосовуються загальні коефіцієнти резервування за названими групами.

Інший методичний підхід застосовується до резервування коштів, розміщених на кореспондентських рахунках та депозитах до запитання в інших банках (рах. № 1500, 1580). Ці кошти є об’єктом резервування в трьох випадках:

-  якщо їх розміщено в банках-нерезидентах;

-  якщо банк-кореспондент зареєстровано в офшорній зоні;

- якщо банки-кореспонденти (резиденти і нерезиденти) визнано банкрутами або піддано процесу ліквідації з рішення вповноважених органів.

У першому випадку резерви формуються з урахуванням ризикованості країни, а у двох інших — на всю суму розміщених коштів. Процедура розрахунку резерву під кредитні ризики, що супроводжують зазначені банківські операції, починається з визначення групи ризику банку, в якому розміщено кошти. Таких груп є вісім і для кожної з них установлено коефіцієнт резервування. Належність банку-кореспондента до тієї чи іншої групи визначається за рейтингом його країни, що подається в бюлетенях провідних світових рейтингових компаній. Причому резерв для першої та другої груп (коефіцієнт резервування 0 і 2 % відповідно) належить до стандартної заборгованості, а для третьої—восьмої груп — до нестандартної. Банки, зареєстровані в офшорній зоні, та банки (резиденти і нерезиденти), що їх визнано банкрутами або розпочато процедуру ліквідації, слід відносити до восьмої (найбільш ризикової) групи, де коефіцієнт резервування становить 100 %. Таким чином, якщо кошти розміщено в банках, віднесених до восьмої групи, то резервуванню підлягає вся сума. Для інших груп відрахування в резерв визначаються множенням суми коштів, розміщених на рахунку в іншому банку, на відповідний коефіцієнт резервування.

Найпростішим з погляду методики є підхід до резервування нарахованих за кредитними операціями доходів. Резерв створюють на всю суму заборгованості за нарахованими доходами в разі прострочення сплати більше ніж на 30 днів і відносять до нестандартної частини резерву під кредитні ризики.

Розрахований у такий спосіб резерв відображає величину загального кредитного ризику банку, пов’язаного з проведенням усіх активних операцій, які є об’єктом резервування. Для отримання адекватної оцінки ризику кредитного портфеля розрахункову величину резерву необхідно скоригувати. На нашу думку, для оцінювання ризику кредитного портфеля банку до розрахунку слід брати лише резерв під нестандартну заборгованість у частині, розрахованій за кредитними операціями.

Отже, ризик кредитного портфеля, на наш погляд, най адекватніше оцінюється через розрахункове значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями банку, тобто тієї частини резерву, яку розраховано за кредитами категорій: під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Фактично, цей показник відображає суму коштів, які з високою ймовірністю банк не отримає. Інформаційною базою для таких обчислень є дані аналітичного обліку.

Інша частина резерву — під стандартну заборгованість та нестандартну заборгованість за іншими операціями, що підлягають резервуванню (крім кредитних) — не відображає ризику кредитного портфеля, а тому може спотворити результати аналізу його ефективності. Щодо резерву під стандартну заборгованість за кредитними операціями, то зауважимо, що він створюється для всіх без винятку кредитних операцій, навіть найнадійніших, а тому не є свідченням підвищеного ризику. Цей підхід є своєрідним «перестрахуванням» і відображає специфіку економічної ситуації в країні. Наприклад, у США резервів за двома першими групами кредитів — стандартними і спеціально згаданими — взагалі не створюють. Диференціація резерву під кредитні ризики та виокремлення тієї його частини, яка відображає реальний ризик кредитного портфеля, допоможе банку точніше оцінити ефективність кредитної діяльності.

У процесі аналізу кредитного ризику банку використовують не лише абсолютні, а й відносні показники: співвідношення величини резерву і загального обсягу виданих кредитів, працюючих активів або капіталу банку.

Наприклад, за методикою, загальновживаною в банківській системі США, величина класифікованих активів дорівнює сумі 20 % субстандартних, 50 % сумнівних і 100 % безнадійних кредитів, тобто фактично визначається за розміром резерву на відшкодування втрат за кредитними операціями банку. Якщо спиратися на принцип аналогії, то у вітчизняній практиці для обчислення такого коефіцієнта треба брати суму резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями, як і було обґрунтовано вище. Величина можливих втрат за кредитними операціями банку порівнюється з капіталом, а не з іншими показниками, тому що ці втрати мають компенсуватися за рахунок власних коштів банку. Банки, які володіють значним капіталом, мають і вищий рівень захисту своїх вкладників.

Отже, показник ризику кредитного портфеля банку визначаємо як відношення розрахункового значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями банку до вартості всього кредитного портфеля (у відсотках):

IR = ,

де :

IR — показник ризику кредитного портфеля;

R — розрахункове значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями банку;

V — обсяг кредитного портфеля банку.

Нагадаємо, що за економічним змістом перевищення дохідності портфеля над ставку без ризику є премією, яку отримує його власник за ризик, який він узяв на себе, придбавши певні активи в процесі формування свого портфеля. При цьому слід звернути увагу, що в коефіцієнтах ефективності, обґрунтованих у портфельній теорії, береться до уваги інвестиційний ризик (імовірність недоодержання доходів за портфельними активами).

У процесі управління кредитним портфелем банку пріоритетне значення має кредитний ризик. А тому показники, які заведено застосовувати в класичних прийомах портфельного аналізу, для оцінки ефективності кредитної діяльності використовувати без змін некоректно. Але той факт, що кредитні операції є, по суті, різновидом інвестиційної діяльності, дає підстави скористатися цим методичним прийомом і ввести аналогічний показник, який би давав змогу врахувати не інвестиційний, а кредитний ризик.

Отже, коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем банку визначається за формулою:

kC = ,

де :

kC — коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем;

d — дохідність портфеля;

r0 — ставка без ризику;

IR — показник ризику кредитного портфеля.

Аналіз ефективності кредитної діяльності проведемо за формулою [5]. Протягом року ефективність управління банківським портфелем кредитів поліпшилася, про що свідчить зростання значення коефіцієнта ефективності на 0,1. І хоч середня ставка дохідності кредитного портфеля знизилася, але банк поліпшив свої позиції за рахунок зниження рівня ризикованості.

Отож, за рахунок таких факторів, як зниження загального рівня кредитних ставок на ринку та дохідності досліджуваного портфеля, коефіцієнт ефективності знизився 0,175. Водночас поліпшення якості кредитного портфеля забезпечило позитивні зрушення в динаміці коефіцієнта ефективності (kC). Так, за рахунок зниження розрахункової величини резерву під кредитні ризики коефіцієнт ефективності підвищився на 0, 021, а за рахунок збільшення обсягу кредитного портфеля — на 0,254. Сукупний позитивний вплив цих чинників поліпшив ефективність управління кредитним портфелем банку на 0,275. За економічним змістом це означає, що в розрахунку на одиницю взятого банком на себе кредитного ризику було отримано на 27,5 % більше доходів, ніж у попередній період.