Кредитне забезпечення

а) здійснення заставного індосаменту і передачею його заставодержателю;

б) здійснення іменного індосаменту на користь заставодержателя чи бланкового індосаменту та передачею  векселя на зберігання у депозит  державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку;

в) здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передачею  векселя заставодержателю;

г) простої передачі векселя  на зберігання в депозит державної  нотаріальної контори, приватного нотаріуса  чи банку без вчинення на користь заставодержателя будь-якого індосаменту;

д) простої передачі векселя  на зберігання заставодержателю без  вчинення на його користь будь-якого  індосаменту.

Банку надається право  вимагати, щоб позичальник вчинив саме передатний індосамент. За заставним індосаментом банку передаються такі права:

а) на пред’явлення до платежу  та одержання суми боргу за векселем;

б) на здійснення протесту в  разі неоплати чи часткової оплати векселя;

в) на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб.

Договір надання кредиту  під заставу векселів може містити  положення, що стосуються специфіки  застави, зокрема такі:

• право банку при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходять в оплату прийнятих у заставу векселів;
• право банку дозволяти позичальникові за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими.

Банк може згідно з договором застави одержати від позичальника право перезастави  та інкасування заставлених векселів.

У разі одержання  банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов’язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню останньому.

Виконання зобов’язань  з повернення кредиту може бути забезпечено  також поручительством і гарантією. За деякими оцінками, на ці форми  кредитного забезпечення припадає близько 30 % усіх кредитів.

Поручительство являє собою додаткове (акцесорне) зобов’язання стосовно кредитора, оформлене договором між кредитором за основним зобов’язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов’язання (як правило, укладається тристороння угода). Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов’язання перед кредитором третьої особи (боржника) відповідати за виконання зобов’язання цієї особи цілком або частково. Кількість поручителів за договором не обмежується, і всі вони відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено договором поруки.

Кредитор може одночасно пред’явити позов і  до боржника, і до поручителя. При  цьому поручитель відповідає за боржника по всіх зобов’язаннях, у т. ч. за сплату неустойки і процентів, відшкодування  збитків, якщо договором поруки не передбачене інше. Якщо поручитель зобов’язався відповідати за виконання частини зобов’язання, він відповідає перед кредитором лише за цю частину. Поручитель може пред’явити до кредитора всі заперечення, які випливають з основного договору між кредитором і позичальником.

У разі якщо поручитель виконав за боржника зобов’язання, всі права кредитора щодо стягнення  заборгованості переходять до нього. Поручитель має право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої  за нього суми. Кредитор, стосовно якого поручитель виконав зобов’язання за боржника, повинен вручити поручителю документи, що засвідчують вимоги до боржника, і передати права, що забезпечують ці вимоги.

У вітчизняній  практиці досить поширеним є майнове  поручительство, за якого заставодавцем є не лише боржник за забезпеченим заставою зобов’язанням, а й третя особа (майновий поручитель). Оскільки така особа не є боржником за основним договором, її зобов’язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Гарантія характеризує зобов’язання третьої особи задовольнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених  гарантійних випадків. На відміну  від поручительства, гарантія не має акцесорного характеру, тобто безпосередньо не пов’язана з умовами договору між кредитором і боржником. Гарант, який виконав зобов’язання боржника, не вправі жадати від боржника відшкодування, якщо інше не обумовлено в умовах видачі гарантії. Крім того, якщо поручитель зобов’язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги.

Гарантія відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа. Гарантійний лист має юридичне значення за умови, що буде прийнятий кредитором, і останній у письмовій формі повідомить гаранту про прийняття гарантійного листа. Гарантійний лист можна вважати прийнятим кредитором, якщо в кредитному договорі з позичальником є посилання на цей гарантійний лист з зазначенням номера, дати і того, хто є гарантом. Якщо в кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутнє, вважається, що кредитор не прийняв гарантію в забезпечення кредитного договору. Гарантійний лист повинен містити такі відомості:

а) за яким кредитним  договором він виданий;

б) термін, протягом якого діє гарантія;

в) сума, яка  гарантується.

У вітчизняній  практиці найвідомішими є два види гарантій: державна гарантія та банківська. Державні гарантії тривалий час були досить поширеними при отриманні вітчизняними підприємствами кредитів від нерезидентів. Держава брала на себе зобов’язання погасити борги підприємств у разі настання гарантійних випадків. Банківські гарантії здебільшого використовуються як інструмент забезпечення договірних зобов’язань при здійсненні міжнародних комерційних операцій (експорт-імпорт).

Особливістю договорів  поруки і гарантії при розрахунках між резидентами України є те, що вони втрачають силу автоматично, якщо протягом трьох місяців з моменту настання терміну виконання зобов’язання боржником (або протягом року з моменту укладення договору поручительства) кредитор не пред’явив позов поручителю (гаранту). 

2 АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА

2.1 Розрахунок  планової суми амортизаційних  відрахувань

 

Існує декілька методів нарахування амортизаційних відрахувань, наприклад, кумулятивний метод, прямолінійний метод, виробничий метод, метод зменшення остаточної вартості, метод прискореного зменшення остаточної вартості, податковий метод та ін.. В курсовій роботі планова сума амортизаційних відрахувань нараховується податковим методом.

Планова сума амортизаційних відрахувань розраховується виходячи з норм амортизації і середньорічної балансової вартості основних засобів (по групах основних засобів) по формулі:

 

                             ,                                (2.1)

 

де  - середньорічна балансова вартість основних засобів, тис. грн;

  - вартість основних  засобів на початок планового  року, тис. грн;

  - вартість основних  засобів, що вводяться в плановому  році, грн;

М - число місяців  функціонування основних засобів, що вводяться в плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном введення об'єкта);

  - вартість основних засобів,  що вибувають у плановому році, тис. грн;

М1 - число місяців  функціонування основних засобів, що вибувають у плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном вибуття об'єкта).

Балансова вартість групи основних засобів на початок  планового року розраховується по формулі:

 

                                  

,                                (2.2)

де  - балансова вартість групи на початок ІV кварталу, що передує плановому року,тис. грн;

  - сума витрат, понесених  на придбання основних засобів,  здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень основних засобів протягом ІV кварталу, що передує плановому року, тис. грн;

- вартість виведених  з експлуатації основних засобів  протягом ІV кварталу, що передує  плановому року, тис. грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в ІV кварталі, що передує плановому року, тис. грн.

Норми амортизації  встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів  у наступному розмірі (у розрахунку на календарний рік):

група 1   -   2 %;

група 2   -   10 %;

група 3   -   6 %;

група 4   -   15 %.

При визначенні балансової вартості основних засобів  необхідно врахувати, що сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння й інші види поліпшення основних засобів, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп на початок звітного періоду, відноситься на валові витрати.

Виходячи з  умов отримання майбутніх економічних  вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів.

(1 група)=203700+1210+12640-1250-10700=205600 тис грн.

(1 група)=205600+(290*10)/12-(310*(12-6))/12=205686,67 тис  грн.

(2 група)=127800+10270+7216-3453-6315=135518 тис грн.

(2 група)=135518+(18*10)/12-(16*(12-4))/12=135522,33 тис  грн.

(3 група)=235200+12500+15300-7540-11340=244120 тис грн.

(3 група)=244120+(10*1)/12-(18*(12-5))/12=244110,33 тис грн.

(4 група)=8,6+4+1,5-6-3,5=4,6 тис грн.

(4 група)=4,6+(4*9)/12-(1,9*(12-1))/12=5,86 тис грн.

Результати  розрахунків зведемо в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 –  Розрахунок суми амортизаційних відрахувань  на плановий рік

Група	Склад	Баланс.вартість на початок року, тис.грн.	Середньорічна вартість майна, яке вводиться в  плановому році, тис.грн.	Середньорічна вартість майна, яке виводиться в  плановому році, тис.грн.	Середньорічна вартість майна в плановому році, тис.грн.	Норма амортизації, %	Сума амортизаційних відраху-вань, тис.грн.
1   1	Будинки, споруди, передавальні пристрої, вартість кап. поліпшення землі	205600	241,67	155	205686,67	2	4113,73
2   2	Автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові прилади та інструменти, телефони та ін.	135518	15	10,67	135522,33	10	13552,23
3 3	Інші ОФ, що не включен до груп 1,2,4	244120	0,83	10,5	244110,33	6	14646,62
Продовження таблиці 2.1
4   4	Обчислювальна техніка та програмне забезпечення для неї, інші інформаційні системи, мікрофони та ін., вартість яких вище вартості малоцінних предметів	4,6	3	1,74	5,86	15	0,88
	Нематеріальні активи	-	-	-	-	-	1,29
	Всього	585242,6	260,5	177,91	585325,19	-	32314,75

 

Сума амортизац. відрахувань в першій групі склала 4113,73 тис грн. В плановому році було введено майна на суму 241,67 тис грн., було виведено майна на суму 155 тис грн. В другій групі сума амортизаційних відрахувань становить 13552,33 тис грн. В плановому році було введено майна на суму 15 тис грн., виведено на суму 10,67 тис грн. Найбільша доля амортизаційних відрахувань доводиться на третю групу: 14646,62 тис грн. Сума амортизаційних відрахувань в четвертій групі найменша, вона становить 0,88 тис грн., було введено майна на суму 3 тис грн., виведено на суму 1,74 тис грн. Сума амортизації нематеріальних активів складає 1,29 тис грн. Всього в плановому році сума амортизаційних відрахувань дорівнює 32314,75 тис грн.

2.2 Розрахунок планової  суми прибутку

 

Планування прибутку починається  з розрахунку планової суми собівартості, що виконується розрахунково-аналітичним методом. Для цього усі витрати, що входять у собівартість, підрозділяються на наступні групи: фонд оплати праці; нарахування на фонд оплати праці; відрахування на ремонт основних засобів; умовно-постійні витрати без амортизаційних відрахувань і відрахувань на ремонт основних засобів; перемінні витрати без витрат на оплату праці і нарахування на них. Умовно-постійні витрати плануються по їхній сумі. Перемінні витрати плануються в даній роботі у відсотках до суми виручки і складають 29%.

Плановий фонд оплати праці  визначається добутком середньоспискової  чисельності працівників на їхню середню зарплату. Нарахування на заробітну плату визначаються по нормативам у відсотках до заробітної плати і містять: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування 33,2 відсотка; збір на обов'язкове соціальне страхування 1,5 відсотка; збір на соціальне страхування на випадок безробіття 1,3 відсотка; збір на соціальне страхування від нещасних випадків 1 відсоток.

При розрахунку планової суми прибутку враховується, що господарюючий суб'єкт здає в оренду складське приміщення терміном на 1 рік. Орендна плата розраховується по формулі:

 

                                           

,                                              (2.3)

 

де  - сума орендної платні, грн.

- планована вартість складського  приміщення (по варіантах), грн.

- процентна ставка орендної плати, % [8%].

 

=290*0,08=23,2 тис грн.

 

У плановому  році суб'єкт господарювання одержує  роялті- періодичні платежі покупця  ліцензії за її використання. Нарахування  роялті здійснюється по формулі: