Семіотика в одязі готичного періоду

В межах проведення експериментально-психологічних  досліджень С. Я. Рубінштейн [163,60-62] виділив  наступні принципи:                                                                                                                                                     1. Принцип моделювання звичайної психічної діяльності, що здійснюється людиною в процесі праці, навчання, спілкування. Моделювання полягає у виділенні основних психічних актів і дій людини та організації виконання цих дій в незвичних, трохи штучних умовах.                                                   2. Направленість на якісний аналіз психічної діяльності дітей. Тобто суттєво не те, вирішено чи ні завдання та відсоток виконаних завдань, а якісні показники. Ці показники свідчать про засіб виконання завдань, про тип та характер помилок, про відношення дитини до своїх помилок та критичних зауважень експериментатора.                                                                                                                  3. Точна та об'єктивна реєстрація фактів експерименту. Реєстрація відбувається завдяки протоколу, в який записують дії дитини, її мовленнєві реакції, а також питання, прямі пояснення, репліки, що підказує експериментатор і таке інше.                                                                                                                                       З метою раннього виявлення дітей з проблемами в психофізичному розвитку та надання своєчасної допомоги Л. В. Кузнєцова, Л. І.Переслені та Л. І.Солнцєва [144,402] сформулювали принципи, на яких слід опиратися при виборі психодіагностичного інструментарію:

1. Незалежно від мети  обстеження перед його початком  необхідно одержати певні відомості  та матеріали. До них відносять:- відомості про попередні етапи  розвитку (психологічний анамнез);

- аналіз інформації, що  отримана від родичів, лікарів,  педагогів і інших зацікавлених  осіб, про індивідуальні особливості  внутрісімейних і соціально-побутових  умов, про особливості поведінки  в різних ситуаціях;                                                                                                                                                                               - відомості про стан здоров'я,  у тому числі до моменту  обстеження.

2. Психодіагностичне обстеження  може проводитися з метою:                                                                                     1) виявлення відхилень у психічному або психофізичному розвитку, які можуть бути причиною психічних захворювань, труднощів навчання, труднощів поведінки й таке інше;                                                2) контролю за динамікою психічного розвитку й успішністю застосування лікувальних впливів і засобів корекції й компенсації;                                                                                                                                                    3) виявлення особистісних особливостей, що ускладнюють соціальну адаптацію;                                               4) рішення питань профорієнтації й профвідбору.                                                                                         Основні принципи психологічного обстеження дітей з органічними ураженнями мозку розкриває В. І.Козявкін: необхідно враховувати характер наявної в дитини клінічної симптоматики, особлива наявність рухових і мовних розладів, що впливає на вибір конкретних, адекватний для даних методик дослідження;                                                                                                                                                                - принципове значення має рівень інтелектуального розвитку в дитини, що найчастіше також визначає підхід до психологічного обстеження;                                                                                                                - необхідно мати достатні відомості про мікросоціальне оточення дитини, особливостях системи виховання в родині, проблемах, пов'язаних з навчанням;                                                                                              - практично в будь-якому психологічному тесті, розрахованому на обстеження дітей і підлітків є ряд процедурних вимог, пов'язаних з віком обстежуваних [87].

При розгляді нормативів вікового розвитку дітей до одного року Л. В. Кузнєцова, Л. І.Переслені, Л. І.Солнцєва та інші вчені вказують, що психологічне обстеження може здійснюватися починаючи  з 1,5-2 місяців постнатального розвитку. Протягом періоду новонародженості в дитини переважають різні рефлекси, що відображають стан і процеси дозрівання нервової системи. Виявлення відхилень від норми в цьому віці розглядаються невропатологом. Чим раніше діагностується сенсорна недостатність, тим вище можливості розвитку збережених ланок і компенсації з використанням неушкоджених аналізаторів. Після двох місяців з метою виявлення відповідності нормативам проводиться психологічне обстеження. Обстеження дитини першого року життя включає аналіз рівня розвитку: рухової та сенсорної сфери, особливостей маніпулювання із предметами, способів взаємодії з дорослими, емоційних особливостей та голосової активності. Основний метод обстеження -спостереження за реакціями дитини, її діяльністю з іграшками, особливостями спілкування з дорослими, емоційними проявами, способами вираження позитивних і негативних переживань. Психодіагностичне обстеження дітей від одного до п'яти років включає вивчення особливостей поведінки й діяльності, що дозволяє оцінити рівень розвитку: пізнавальної, емоційно-вольової, мовної та рухової сфери. Перед початком обстеження дитини цього вікового періоду необхідно переконатися, що в неї немає грубих порушень зору й слуху                                                                                                                                                         При обстеженні психічних функцій завжди важливо враховувати умови виховання дитини, її культурно-побутове оточення, характер спілкування. Методи обстеження варто обов'язково підбирати з урахуванням дефекту. Так, дітям з мовними порушеннями можна давати завдання за допомогою показу, не вимагаючи від них мовної відповіді .При психодіагностичній роботі з дітьми та дорослими з психофізичними порушеннями треба спиратися на основні методи психології. Вибір того чи іншого методу виходить із завдань дослідження, віку обстежуваних, а також характеру психофізичних порушень. Розкриємо кожен метод з точки зору доступності його застосування з даною категорією осіб

9. Метод експеримент

На думку, А. Д. Виноградової, О. М. Липецької, Ю. Т. Матасова [154,30] та інших, втручання з боку експериментатора може носити характер перепитування, повторення завдання (це допомагає дитині уточнити власні думки), схвалення (добре, молодець, далі), питань ("Чому ти так зробив?") або критичних заперечень, підказки, поради виконувати тим чи іншим способом, демонстрації, прохання працювати самостійно. Експериментатору не слід бути багатослівним  і надмірно активним, його втручання  в ході експерименту повинне бути стриманим і обережним.

При організації психологічних  експериментів з дітьми, що мають  порушення слуху, варто враховувати  кілька важливих моментів. Необхідно  забезпечити адекватне розуміння  інструкції, тому що дитина може не зрозуміти  або з зрозуміти неправильно  пред'явлену їй словесну інструкцію. Щоб  цього не було, при поясненні інструкції можна використати жестову мову. Для пояснення інструкції можна  використовувати наочність, звертаючи  особливу увагу на те, щоб в них  не містилося підказки. Т. В. Розанова радить при проведенні експерименту із глухими дітьми використати попереднє  завдання - відносно більше легке, але  по суті таке ж, як основне. Тільки після  того, як дитина правильно виконає  попереднє завдання, можна приступати до основного. Велика увага треба  приділяти підбору порівнюваних груп випробуваних. Необхідно брати  до уваги умови виховання й  навчання дитини (чи була вона у спеціальному дитячому садку, за якою програмою вчилася), час і ступінь порушення слуху, причини втрати слуху, дані про залишковий слух, рівень розвитку словесної мови, види мови, якими вона володіє (словесна, усна, письмова, дактильна); успішність, тип родини (мається на увазі наявність  або відсутність порушень слуху  в батьків). При порівнянні особливостей психічного розвитку глухих і дітей  без таких вад, групи підбираються за принципом вікової відповідності, тобто випробуваними повинні  бути глухі й діти, що чують, одного віку, що дозволяє зіставити дані про  стан їхнього психічного розвитку

При організації психологічних  експериментів з дітьми, що мають  порушення опорно-рухового апарату, як вважає І. І.Мамайчук [124,120-121], пропоновані  дитині завдання повинні бути не тільки адекватні її хронологічному віку, але й рівню її сенсорного, моторного  й інтелектуального розвитку. В процесі психологічного обстеження особливу увагу варто звернути на рухові можливості дитини із ДЦП. Врахування фізичних можливостей людини з ДЦП є дуже важливим при психологічному обстеженні. Наприклад, при виразності мимовільних зайвих рухів - гіперкінезів, перед початком обстеження рекомендується провести спеціальні вправи, що сприяють зменшенню гіперкінезів. Пристосування для фіксації пози особливо важливі при обстеженні дитини з гіперкінезами (застосовуються спеціальні пояси, манжети, марлеві кільця, шоломи й таке інше).

10. Принципи побудови патопсихологічного обстеження дітей. Специфікою патопсихологічного обстеження дитини є першочерговість вивчення тих психологічних утворень, які на даному віковому етапі мають вирішальне значення в психічному розвитку дитини. Саме вони виявляються максимально насиченими ознаками хворобливої симптоматики. Наприклад, затримка мовного розвитку в молодшому дошкільному віці, його специфічне викривлення (збереження автономної мови, неологізми, аутична спрямованість) властиві ранній дитячій шизофренії. В 4-5-річному віці ознаками цієї ж хвороби будуть зміст гри дитини, його  малюнків і фантазій.

В патопсихологічній характеристиці обстежуваного завжди потрібно розрізняти два види симптомів: первинні, тобто  безпосередньо пов'язані з хворобою, і вторинні, є результатом порушення  розвитку унаслідок хворобливого процесу.

Досліджуючи порушення психічної  діяльності дитини, необхідно враховувати  не тільки характер порушень, але і  ту вікову фазу, у якої наголошувалася шкідлива дія, а також вплив цього  первинного дефекту на виникнення вторинних  утворень, які виявляються на момент дослідження.

Дитячий патопсихолог в ході дослідження психіки дитини вирішує  такі задачі:

• виявляє порушення психічної діяльності і дає їм патопсихологічну кваліфікацію;
• проводить структурний аналіз виявлених порушень, виділяє первинні і вторинні симптоми;
• розробляє програму корекційних заходів.
• Приблизна схема психологічного обстеження порушень психічної діяльності дитини молодшого і середнього шкільного віку:
• Дослідження розумової працездатності з визначенням показників гіпостеничної або гиперстеничноївиснажуваності, утрудненої працездатності, фазових коливань працездатності.
1. Вивчення уваги – її об'єму, довільної концентрації, розподілу і перемикання.
2. Дослідження процесів запам'ятовування і відтворення.
3. Вивчення процесу сприйняття.
4. Визначення рівня  інтелекту.
5. Дослідження процесу мислення.
6. Дослідження особливостей мови.
7. Дослідження емоцій
8. Дослідження особових особливостей – спрямованості, домінуючої мотивації, самооцінки, рівня домагань і т.д.

На основі отриманих даних  психолог може зробити висновки про  те, чи є у даної дитини порушення  психічної діяльності або його проблеми пов'язані лише з особливостями  мікросоціальної ситуації розвитку; який тип порушень переважає в  конкретному випадку, які механізми  вплинули на його формування; чи є необхідним втручання; яка зона найближчого  розвитку дитини.

11. Метод спостереження     Психолог спостерігає за учнем у процесі виконання ним різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової та інших. На підставі даних спостереження ведеться щоденник, у який вносяться наступні відомості: дата, спостережувані факти, корекційна робота та її результати.

При психодіагностичному  обстеженні велике значення має якісний  аналіз особливостей виконання тих  або інших завдань: проходження  інструкції, можливості самостійного виправлення власних помилок, відношення дитини до успіху й невдачі, що виникають  при рішенні завдань. Важливими  характеристиками є реакції на перехід  від простого до складного й навпаки.                                       На думку, Т. Г. Богданової [19,11], при вивченні дітей з відхиленнями в розвитку, зокрема дітей, що мають порушення слуху, цей метод здобуває ще більше значення, оскільки через обмеження контакту з випробуваним, обумовленою втратою слуху, ніякий інший метод не може бути використаний. Предметом спостереження можуть бути зовнішні компоненти діяльності - рухи, переміщення; мовні акти, включаючи особливості лексичного, граматичного й фонетичного складу мови; своєрідність міміки й пантоміміки; зовнішні прояви вегетативних реакцій. При цьому потрібно враховувати, що присутність спостерігача може міняти поведінку дітей, порушуючи її природність. Для того щоб цього не відбулося, можна використати апаратуру (кіно-, відеозйомку), як би заміняючи спостерігача; зробити його присутність звичним.                                                                             О. М. Мастюкова звертає увагу на те, що при обстеженні дітей з підвищеною нервовою збудливістю, негативізмом, агресивною або імпульсивною поведінкою входження з ними в контакт може виявитися неможливим. У цих випадках використовується метод спостереження за поведінкою дитини в межах провідної діяльності .

Розкриваючи особливості  застосування спостереження при  дослідженні психіки сліпих, Є. П. Синьова зазначає: "Екстроспек-тивне  спостереження, спрямоване на вивчення життя і діяльності людей, як науковий метод завжди має мету. Дослідник  визначає основні питання. Які треба  зясувати, і на їх основі складає  схему протоколу спостереження, яка заповнюється в процесі або  в кінці спостереження. Так, метою  може бути вивчення особливостей мимовільної  та довільної уваги слабозорих дітей. Дослідника цікавить з'ясування тривалості мимовільної та довільної уваги, її залежність від глибини порушення  зору, матеріалу, який пропонується дитині для сприймання, від використання додаткових стимулюючих прийомів у  навчальному процесі, вивчення зовнішніх  проявів уваги. Протокол спостереження  за слабозорою дитиною буде дещо відрізнятись від такого, за яким вивчається те саме питання стосовно зрячої дитини. Обов'язковим  і своєрідним буде врахування питань про глибину порушення зору у  дитини, вік, в якому воно настало, якість бачення при певному очному захворюванні, використання компенсаторних функцій збережених аналізаторів. Надалі ці дані зставляються з аналогічними даними про розвиток уваги дитини такого ж віку без зорового порушення" .