Особенности криминальной ответственности несовершеннолетних

    Як  правило, примусові заходи виховного  характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, який не являє великої суспільної небезпеки.

Застосування  тих чи інших примусових заходів  залежить від ступеню суспільної небезпеки діяння і особи, яка  винна у вчиненні злочину.

    Обов'язок публічно або в іншій формі  вибачитися перед потерпілим застосовується у тих випадках, коли суд дійшов до висновку про те, що неповнолітній  усвідомив неправильність своєї  поведінки і кається про це.

    Застосування  застереження полягає в оголошенні судом на судовому засіданні засудження поведінки неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє великої суспільної небезпеки або суспільне —  небезпечного діяння.

Ці виховні  заходи, як правило, недооцінюються судами і застосовуються досить рідко.

    Передача  неповнолітнього під нагляд батьків  або осіб, що їх замінюють, під нагляд виховного або трудового колективу  за їх згодою, а також окремим  особам за їх проханням, полягає у  покладенні на таких осіб обов'язку посилити виховний вплив, систематично контролювати поведінку неповнолітнього. При застосуванні цього заходу суд  повинен бути переконаний про  можливість позитивного виховного  впливу, з боку перерахованих вище осіб, на неповнолітніх правопорушників.

    При призначенні під нагляд та контроль батькам, особам, що замінюють їх, трудовим та викладацьким колективам або окремим  громадянам, судом не встановлюється строк нагляду, але на практиці він  здійснюється протягом року.

    Покладення  на неповнолітнього обов'язку відшкодувати завдані збитки, може застосуватися  судом тільки до неповнолітніх, які  досягли 15 - річного віку, та мають  власне майно або заробіток. Цей  захід застосовується лише тоді, коли вчиненим злочином було нанесено матеріальні  збитки.

    Крайнім заходом виховного характеру  є направлення неповнолітнього  у спеціальний навчальний заклад для дітей та підлітків. Цей захід  застосовується у випадках вчинення неповнолітнім суспільно-небезпечного діяння, злісного та систематичного порушення  норм права і переконання суду, що іншими примусовими заходами його не можна виправити.

При вирішенні  питання про вибір заходу впливу по відношенню до неповнолітнього правопорушника з метою його виправлення крім правильної оцінки загальних вікових психологічних особливостей, потрібний аналіз індивідуальних психологічних властивостей особистості конкретного правопорушника, відомостей про риси його характеру, волі та інших ознак, що визначають його поведінку.

    На  думку В.М. Бурдіна, у випадку звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності на перше місце  необхідно поставити вимогу про  проведення з неповнолітнім виховної роботи та забезпечити контроль за його поведінкою. Встановлення такого контролю, усунення шкідливих умов життя, забезпечення соціально-психологічної  корекції має бути покладено в  основу роботи з неповнолітніми, лише тоді назва ст. 97 КК буде узгоджуватись  з її змістом [14, с. 177]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    В даній роботі розглянуті питання  пов’язані з призначенням покарання неповнолітнім, винним у вчиненні злочину, на основі чинних законів, юридичної літератури та міжнародних конвенцій. Дане питання є досить об’ємним, і тому в рамках даної курсової роботи я розглянула лише найважливіші аспекти даного питання.

    На підставі викладеного в роботі матеріалу можна зробити наступні висновки.

    Питання кримінальної відповідальності і покарання щодо неповнолітніх регулюються нормами самостійного15 розділу Кримінального кодексу України. Це обумовлено особливостями фізичного, морального, культурного і духовного розвитку специфічної категорії населення - неповнолітніх.

    Сутність особливостей відповідальності осіб даної категорії полягає в її індивідуалізації, яка базується на максимальному врахуванні вікової своєрідності особистості винних. До неповнолітніх, які вчинили злочини, можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру або їм може бути призначено покарання.

    Розглядаючи питання про призначення покарання неповнолітнім, Пленум Верховного Суду України в Постанові від 16 квітня 2004 року N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» звертав увагу судів на необхідність підвищеної уваги до своєчасного та якісного розгляду справ про злочини неповнолітніх. Судочинство у справах цієї категорії повинно ґрунтуватися на суворому дотриманні вимог матеріального та процесуального законодавства, максимально сприяти забезпеченню захисту інтересів законних прав неповнолітніх, призначенню справедливого покарання, запобіганню вчинення нових злочинів.

    Відповідно до ч. 1 ст. 98 ККУ до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. Ч.2 ст.98 ККУ зазначає, що до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 

    Система покарань для неповнолітніх (від м'яких до найбільш суворих) орієнтує суд на необхідність глибоко проаналізувати обставини справи, врахувати особистість підлітка, з'ясувати причини скоєння нею злочину і призначити таке покарання, яке буде досить ефективним і для виправлення самого злочинця, та для цілей загальної превенції, і для відновлення соціальної справедливості. Призначене покарання має бути судом мотивоване, характеризуватись конкретним викладом обставин (зокрема, умов життя та виховання неповнолітнього, рівня розвитку та інших особливостей його особи). У випадках, коли санкція закону, за яким особа засуджується, передбачає альтернативні покарання, суд повинен зазначити, чому саме він призначив більш або менш суворе покарання.

    Покарання має на меті не тільки кару, а й  виправлення засуджених. Свідченням чого є введення системи примусових заходів виховного характеру, які можуть застосовуватися до них замість покарання у випадках вчинення злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки.

    Коло покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім, більш вузьке порівняно із загальним переліком покарань, наведеним у ст. 51 ККУ. За межами цього переліку ніякі інші види покарань застосовуватися до неповнолітніх не можуть. Обмежений перелік покарань, які можуть призначатися неповнолітнім, зумовлений низкою причин: певним соціальним становищем, обмеженою працездатністю, обмеженою правоздатністю, відсутністю повного ступеня соціальної зрілості.

    Багато  дослідників відзначають значне зростання злочинної активності неповнолітніх. Миритися з таким явищем, коли підлітки скоюють злочини, не можна, оскільки дане питання становить гостру проблему для країни, суспільства, громадян. Кожна справа про злочин неповнолітнього вимагає індивідуального підходу, на практиці у суддів ж склався шаблонний підхід до розгляду справ за участю неповнолітніх.

    Необхідне створення ювенальних судів, про створення яких говориться давно, але законодавство у бік створення таких установ так і не просунулось.

    На  жаль, існують недоліки і безпосередньо в Кримінальному Кодексі, який не зовсім конкретно розкриває норми про притягнення та звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх. До того ж іноді самі норми не застосовуються в повному обсязі на практиці, і це пояснюється відсутністю необхідної бази для здійснення даних норм.

    При правильній і добре продуманій політиці держави у даній сфері та ефективній роботі правоохоронних органів всі ці проблеми можна розв’язати.