Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Сентября 2011 в 16:18, курсовая работа
Метою курсової роботи є дослідження видів проваджень у кримінальному процесі.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
визначити поняття проваджень у кримінальному процесі;
охарактеризувати провадження кримінального процесу;
дослідити процесуальні функції суду у кримінальному судочинстві на стадіях досудового слідства та судового розгляду.
Вступ 3
Розділ 1. Поняття проваджень у кримінальному процесі 5
1.1. Поняття та зміст кримінального процесу 5
1.2. Структура кримінального процесу 11
1.3. Поняття, ознаки і система стадій (проваджень) кримінального процесу 14
Розділ 2. Характеристика проваджень кримінального процесу 21
2.1. Особливості стадій досудового провадження по кримінальній справі 21
2.2. Сутність судових проваджень кримінального процесу 24
2.3. Виключні провадження кримінального процесу 26
Розділ 3. Процесуальні функції суду у кримінальному судочинстві на стадіях досудового слідства та судового розгляду 28
Висновки 36
Література 38
У
юридичній літературі щодо кримінально-процесуальних
функцій суду у цій стадії процесу дослідники
висловлювали різні підходи. Одні науковці
вважають, що суд виконує самостійну функцію
правоохоронну, превентивну функцію судового
контролю по захисту конституційних прав
і свобод громадян. Інші вважають цю діяльність
суду у досудовому провадженні спеціальною
формою здійснення правосуддя. Однак враховуючи,
що функція – це не окрема процесуальна
дія чи рішення, а їх система, діяльність,
спрямована на досягнення кінцевого результату,
з урахуванням завдань цієї стадії процесу,
кримінально-процесуальну функцію суду,
тобто його роль і спеціальне призначення
в досудовому провадженні, можна визначити
як забезпечення здійснення правосуддя
у майбутній стадії судового розгляду.
Де засобами здійснення судом цієї функції
є сприяння належному ходу розслідування
і охорона прав та свобод громадянина
шляхом розгляду віднесених до повноважень
суду питань.
Отже, діяльність органів попереднього розслідування, прокуратури і суду щодо розкриття злочинів, викриття й покарання винних поділяється на кілька великих частин, які називаються стадіями. Кожна стадія поряд із загальними завданнями кримінального процесу має і власні завдання та особливості провадження. У кримінальному процесі України вісім стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) віддання обвинуваченого до суду; 4) судовий розгляд; 5) касаційне провадження; 6) виконання вироку; 7) провадження в порядку нагляду; 8) відновлення кримінальної справи за нововиявленими обставинами. Ці стадії, які йдуть одна за одною й тісно пов'язані між собою, складають систему кримінального процесу.
У першій стадії компетентні державні органи чи посадові особи (орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя чи суд) вирішують питання про те, чи є вказані в законі приводи й підстави для того, щоб розпочати кримінальний процес. При позитивній відповіді на це питання вони приймають рішення порушити кримінальну справу.
Після порушення кримінальної справи провадиться її попереднє (досудове) розслідування. Воно полягає в тому, що особа, яка провадить дізнання, і слідчий збирають, перевіряють і оцінюють докази з метою встановити, чи справді було вчинено злочин і хто його вчинив, а також з'ясовують всі інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Якщо в результаті оцінки доказів органи попереднього (досудового) розслідування переконаються, що винність обвинуваченого повністю доведена, вони складають обвинувальний висновок і через прокурора надсилають справу до суду. Це розслідування називається попереднім (досудовим), оскільки воно передує судовому розгляду, де відбувається судове слідство, в ході якого знову перевіряються всі докази, зібрані особою, яка провадила дізнання, і слідчим, та їх висновки в справі.
Суддя
одноособове або суд
У стадії судового розгляду суд досліджує всі докази, що стосуються даної кримінальної справи, і в своєму вироку вирішує питання про винність підсудного й про Застосування або незастосування до нього покарання.
Вирок набуває законної сили не відразу після його постановления й проголошення. Закон передбачає строк, протягом якого особи, що не згодні з вироком, мають право оскаржити його (а прокурор – внести подання) до суду другої (касаційної) інстанції. Якщо скарга або подання надійшли, матеріали справи розглядаються в суді касаційної інстанції з метою перевірки законності й обґрунтованості вироку суду першої інстанції. При цьому вирок може бути скасовано, залишено в силі або змінено на користь засудженого.
Вирок, не оскаржений у передбачений законом строк або не скасований касаційною інстанцією, набуває законної сили і звертається до виконання судом, що його постановив.
Трапляються випадки, коли з'ясовується, що вирок, який набрав сили, є незаконним і необґрунтованим. У таких випадках закон надає право деяким посадовим особам прокуратури й суду опротестувати цей вирок перед вищестоящим судом, який називається наглядною інстанцією. Розглядаючи справу в порядку нагляду, суд ґрунтується на доказах, досліджених у суді першої інстанції. Якщо ж виявлено нові обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи, але які не були відомі суду при винесенні вироку, ухвали або постанови і які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного, то справу може бути відновлено й переглянуто за цими нововиявленими обставинами.
Звичайно, не кожна кримінальна справа проходить усі вказані стадії. Багато справ закривається у стадії попереднього розслідування, а іноді в стадіях віддання до суду та судового розгляду. Попереднє розслідування деяких менш суспільне небезпечних злочинів не провадиться. Вони розглядаються судом по суті після їх порушення суддею одноособове. Не на всі вироки подаються скарги і вносяться подання в касаційному порядку. Ще менше переглядаються вироки, які набрали законної сили.