Другою  ознакою, притаманною для будь-якої стадії і яка є підставою для  виокремлення частини кримінально-процесуальної  діяльності як окремої стадії є певне коло учасників. В кожній із стадій кримінального процесу беруть участь суб'єкти, коло яких є особливим. Хоча деякі учасники беруть участь в декількох стадіях, перебуваючи в одному процесуальному статусі. Так, наприклад, потерпілий як учасник кримінального процесу з'являється в стадії досудового розслідування після визнання його в такій якості постановою органу дізнання або слідчого. В такому статусі від перебуває протягом провадження, здійснюваного у всіх наступних стадіях процесу (порушення державного обвинувачення, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду, апеляційного провадження і т.д.). Така сама ситуація і з процесуальним статусом цивільного позивача, цивільного відповідача та їхніх представників. Правда в наступних за досудовим розслідуванням стадіях процесу ці учасники набувають додаткових прав.

      Так, потерпілий в стадії судового розгляду набуває прав підтримувати обвинувачення  в разі відмови прокурора від  підтримання державного обвинувачення, брати участь у судових дебатах тощо (ст. 267 КПК). Таким чином, індивідуалізує кожну стадію тільки коло (сукупність) учасників процесу. При цьому державні органи, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність за чинним законом можуть брати участь в декількох стадіях. Слідчий, наприклад, може брати участь в стадії судового розгляду, виконуючи в порядку ст. 315¹ КПК доручення суду на провадження слідчих дій. А суддя, навпаки, – в стадії досудового розслідування, вирішуючи питання про взяття під варту обвинуваченого (ст. 165² КПК); про накладення арешту на кореспонденцію або зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК) тощо. Але розмежування стадій за участю цих суб'єктів у процесі провадиться в залежності від того, хто із них прийняв справу до свого провадження. Якщо кримінальна справа перебуває в провадженні слідчого, то справа знаходиться на стадії досудового розслідування. В разі, коли її прийняв до свого провадження суд (суддя) – на стадії судового розгляду. Найлегше визначити на якій саме стадії знаходиться кримінальна справа, знаючи тільки коло її учасників, можна за назвою учасника, щодо якого здійснюється провадження (кримінальне переслідування). В стадії досудового розслідування щодо нього вживаються терміни "підозрюваний" або "обвинувачений". Під час попереднього розгляду справи (в разі призначення справи до судового розгляду) він стає підсудним і перебуває в такому статусі в стадії судового розгляду. Після постановлення судом вироку цей учасник може набути статусу виправданого (якщо постановлено виправдувальний вирок) або засудженого (в разі, коли постановлено обвинувальний вирок). В стадії апеляційного провадження він може бути в статусі засудженого (якщо судом апеляційної інстанції не вирішується питання про провадження нового судового слідства і постановлення свого вироку) або підсудного (якщо апеляційним судом таке питання вирішується). Засудженим є цей учасник і в стадії виконання вироку. В стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження даний учасник є або засудженим (коли вирок не виконано повністю), або ж особою, яка відбула покарання (якщо виконання вироку на час перегляду рішення завершено).

      В стадії порушення кримінальної справи, учасниками, які її ідентифікують, є  ті, що входять до групи ініціаторів  кримінального процесу (заявник про злочин; особа, яка повідомила про вчинення або підготовку злочину; особа, яка з'явилася із повинною та ін.).¹²

      Третя ознака стадії – процесуальні засоби кримінально-процесуальної діяльності, що також є специфічними для кожної стадії. Найчастіше розмежування стадій провадиться на підставі аналізу засобів діяльності, які спрямовані на одержання нового знання, – пізнавальних засобів. Так, для стадії порушення кримінальної справи є характерними такі пізнавальні засоби як відібрання пояснень від окремих громадян і посадових осіб та витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК). Для стадії досудового розслідування – слідчі дії (допити, очна ставка, пред'явлення для впізнання, експертиза тощо – глави 11-18 КПК). В стадії судового розгляду використовуються судові слідчі дії, які відрізняються певною специфікою їхнього змісту і умовами провадження (допит підсудного – ст. 300 КПК; допит свідка – ст. 303-305, 307 КПК; пред'явлення для впізнання – ст. 309 КПК та ін.).

      З метою підвищення рівня пізнавальної діяльності законодавець іноді дозволяє використання пізнавальних дій, характерних для однієї стадії, в інших стадіях. Так, наприклад, провадження притаманних для стадії досудового розслідування деяких слідчих дій дозволяється в стадії порушення кримінальної справи (огляду місця події – ч. 2 ст. 190 КПК; накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку – може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції, а також у інформації, якою обмінюються особи з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо – ч. 3 ст. 187 КПК). Провадження всіх слідчих дій дозволяється в стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження, якщо підставою до такого перегляду стали нововиявлені обставини, бо розслідування прокурором цих обставин здійснюється за правилами провадження досудового слідства (ч. 3 ст. 400⁸ КПК).

      Окрім пізнавальних засобів процесуальної діяльності, стадії процесу можуть бути ідентифіковані іншими засобами, якими є процесуальні дії. Для стадії порушення кримінальної справи такими унікальними процесуальними діями є прийняття заяв і повідомлень про злочини та реєстрація прийнятих джерел інформації. В стадії досудового розслідування – пред'явлення обвинувачення, відібрання зразків для експертного дослідження. Під час попереднього розгляду справи суддею – вручення копії обвинувального висновку і повістки про виклик до суду. В стадії судового розгляду – судові доручення органам розслідування на провадження слідчих дій і т.д.

      Етапи стадії – це відносно самостійні елементи стадії кримінального процесу, які  також відзначаються певною специфікою, а тому сприяють ідентифікації його стадій.

      Кожна із стадій має притаманні тільки для  неї етапи. Загальним же для етапів всіх стадій є те, що вони, по-перше, відображають рух кримінальної справи всередині тієї чи іншої стадії; по-друге, – завжди пов'язані із вирішенням певних завдань стадії. Завдання можуть бути вихідними, проміжними та кінцевими. Тому в більшості стадій, як правило, є три етапи – вихідний, проміжний і кінцевий, які можуть мати в різних стадіях різні назви.¹³

      В кримінальному процесі кожна  його стадія завершується прийняттям кінцевого рішення. Особливістю таких процесуальних рішень є те, що з їх прийняттям кожна попередня стадія трансформується в наступну стадію. Так, з прийняттям кінцевого для стадії порушення кримінальної справи однойменного рішення вона трансформується в наступну стадію – досудове розслідування. Специфікою відзначаються тільки стадії порушення справи і виконання вироку. Перша із них не має початкового рішення, яке б трансформувало попередню стадію в стадію порушення справи, бо такої (попередньої) стадії не існує. Окрім того, наявність початкового рішення означала б можливість селекції (відбору) заяв і повідомлень про злочини, що категорично забороняється чинним кримінально-процесуальним законом (ч. 1ст. 97 КПК). Інша стадія – виконання вироку – не має кінцевого рішення, бо цієї стадією процес завершується, а тому немає потреби у прийнятті якогось рішення про продовження процесуальної діяльності.

      Отже, стадія кримінального процесу –  це його частина, яка має власні завдання, специфічне коло учасників і процесуальних засобів діяльності, проходить притаманні тільки для неї етапи і завершується прийняттям певного рішення, яким вона, як правило, трансформується в наступну стадію.

      За  чинним кримінально-процесуальним  законом провадження у кримінальних справах проходить певну кількість стадій, які в своїй сукупності утворюють систему стадій кримінального процесу. Структуру цієї системи складають стадії:

1. порушення кримінальної справи;
2. досудове розслідування;
3. порушення державного обвинувачення;
4. попередній розгляд справи суддею;
5. судовий розгляд;
6. апеляційне провадження;
7. касаційне провадження;
8. виконання вироку;
9. перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.¹⁴

      Кримінальний  процес не завжди проходить всі ці стадії. Він може завершитися на будь-якій із них. В стадії порушення кримінальної справи – прийняттям рішення про відмову у порушенні такої справи. У всіх інших стадіях (окрім стадії виконання вироку) – закриттям кримінальної справи.

      Окрім того, у деяких кримінальних справах  відсутні певні стадії. Це справи, провадження у яких здійснюється у диференційованих формах. Наприклад, у справах приватного обвинувачення не є обов'язковим провадження досудового розслідування (ч. 1 ст. 27 КПК). Виключення із цього загального правила встановлені ч. 4 ст. 27 КПК. Так, якщо справа про будь-який із зазначених у частині 1 цієї статті злочинів (ст. 125, ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян), має особливе громадське значення; а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і направляє її для провадження досудового розслідування.

      Не  провадиться досудове розслідування  і у справах про злочини, передбачені  у ст. 425 КПК (справи із протокольною формою досудової підготовки матеріалів). Але і в цих справах, коли: злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист; це визнає за необхідне прокурор чи суд досудове слідство провадиться. Наявність цих обставин є підставами (разом із зазначеними вище) також для провадження досудового слідства у справах про злочини, перелічені в ч. 1 ст. 27 КПК.

      В кримінальному процесі є обов'язкові стадії, без яких жодна кримінальна  справа не може існувати. До числа таких  стадій належать: порушення кримінальної справи, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд та виконання вироку. При чому у справах приватного обвинувачення стадії порушення кримінальної справи і попереднього розгляду її суддею співпадають у часі.¹⁵

      Наявність чи відсутність у кримінальному  процесі стадій апеляційного провадження і касаційного провадження залежить від реалізації представниками сторін свого диспозитивного права на апеляційне або касаційне оскарження судового рішення.

      Провадження у кожній стадії кримінального процесу  здійснюється із урахуванням прояву його принципів. Але це виключає наявності таких положень, які мають загальний характер для тієї чи іншої конкретної стадії процесу. Стосовно деяких стадій вони прямо передбачені в кримінально-процесуальному законі. Так, главою 24 КПК загальні положення встановлені для стадії судового розгляду. Для стадії досудового розслідування вони передбачені главою 11 КПК. Щодо всіх інших стадій кримінального процесу законодавець не виділив їхні загальні положення в окремі глави КПК. Однак це не означає, що таких положень не існує. Вони можуть бути виведені із норм того процесуально-правового інституту, якими регламентується провадження у конкретній стадії процесу. 

Розділ 2. Характеристика проваджень кримінального процесу

      2.1. Особливості стадій  досудового провадження по кримінальній справі

      Кримінальний  процес – це не тільки діяльність державних  органів і осіб у встановленому  законом порядку, а й система  слідчих і процесуальних дій. Кримінальна справа послідовно проходить  одну стадію за іншою. Всі стадії кримінального процесу тісно пов'язані між собою спільним завданням, єдністю принципів. Окрема стадія відрізняється від інших конкретним завданням, що його має тільки ця стадія, певним колом учасників, специфікою процесуальних відносин і форм, а також прийнятими підсумковими рішеннями.

      Виділення певних частин кримінального процесу  в стадії і відокремлення їх від  інших ґрунтується на таких характерних  ознаках:

1. наявність завдань, властивих певній частині процесу;
2. визначене коло суб'єктів, які здійснюють на певному етапі процесуальну діяльність;
3. своєрідність процесуальної форми, в якій здійснюється ця діяльність;
4. специфічний характер кримінально-процесуальних відносин;
5. наявність підсумкового процесуального акта, в якому фіксується рішення про перехід кримінальної справи в наступну стадію процесу або про завершення провадження її в цілому.¹⁶

      Отже, стадії – це самостійні, пов'язані  між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального  процесу, розмежовані одна від одної  підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні по справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.

      Більшість кримінальних справ проходить шість основних стадій:

1. порушення кримінальної справи;
2. досудове слідство;
3. попередній розгляд справи суддею;
4. судовий розгляд;
5. провадження в апеляційній інстанції;
6. виконання вироку, ухвали і постанови суду (судді).

      Існують ще дві стадії кримінального процесу: