Підсудність цивільних справ суду

Справа, передана з одного суду в інший  суд у порядку зміни підсудності, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона спрямовано. Суперечки про підсудність між судами не допускаються (ст. 117 ЦПК України).

  Вважаю, ст. 116 ЦПК повинна бути доповнена ще однією підставою для передачі справи на розгляд до іншого суду. Це випадок, коли обидві сторони клопочуть про розгляд справи за місцезнаходженням переважної кількості доказів, доставка та дослідження яких буде утрудненою. Але при цьому не може бути змінено виключну та родову підсудність.

     На  закінчення необхідно звернути увагу  на те, що чинне законодавство чітке регламентує порядок передачі справи з одного суду в іншій у межах України, тому судам необхідно строго дотримувати чинне законодавство як про підсудність цивільних справ, так і про передачу справ на розгляд в інші суди.  
 
 
 
 

Висновки

       У теорії цивільного процесуального  права підсудність визначають, насамперед, як інститут цивільного процесуального  права, норми якого регулюють  відповідність підвідомчих судам  цивільних справ до ведення  конкретного суду єдиної системи  судів загальної юрисдикції для розгляду по першій інстанції, як сукупність цивільних процесуальних норм, що встановлюють правила розмежування повноважень судів загальної юрисдикції.

     Підсудність визначають у процесуальній цивілістичній  літературі і як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи й між судами однієї ланки по розгляду підвідомчих їм цивільних справ, і як відповідність підвідомчого судам юридичної справи до ведення конкретного суду в рамках єдиної судової системи, або як повноваження судів загальної юрисдикції по розгляду й вирішенню підвідомчих їм юридичних справ, які розмежовуються на основі загальних правил, передбачених законом.

     Проте, у чинному законодавстві недостатньо  розроблено понятійний апарат, не наводяться відмінності та не розкривається зміст таких понять як «компетенція», «юрисдикція», «підсудність».

     Таким чином, підсудність варто розглядати і як один з інститутів цивільного процесуального права, норми якого  закріплені в ст.ст. 107-117 ЦПК України, і як компетенцію (повноваження) окремих загальних судів однієї ланки або окремих ланок загальних судів по розгляду й вирішенню підвідомчих їм цивільних справ як суди першої інстанції.

     Тому  підсудністю ще називають коло цивільних  справ, вирішення яких віднесено  законом до компетенції конкретного суду. Завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого й правильного розгляду й вирішенню справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод й інтересів суб'єктів права. Підсудність визначає не наявність суб'єктивного права на звернення до суду за судовим захистом, а його здійснення з дотриманням установленого законом порядку.

     Правову категорію підсудності варто  відрізняти від категорії юрисдикції (підвідомчості) цивільних справ. На відміну від юрисдикції (підвідомчості), норми якої регулюють розмежування компетенції між загальними судами й спеціалізованими судами загальної юрисдикції, а також іншими державними й недержавними органами по розгляду й вирішенню спорів про право й інші юридичні питання, норми права про підсудність розмежовують юрисдикційні повноваження конкретних судів усередині системи загальних судів по розгляду й вирішенню підвідомчих їм цивільних справ.

     Тому, у зв'язку зі здійсненням суддею процесуальних дій, спрямованих на відкриття провадження по цивільній справі, є важливими два питання: як правильно розв'язати питання про юрисдикції (підвідомчості) справи суду і як правильно визначити його підсудність. Умовою виникнення судочинства по конкретній цивільній справі є вирішення суддею, насамперед, питань: чи підпадає вирішення спору про право або інше питання під юрисдикцію (підвідомчість) суду й, якщо підпадає, то який суд повинен розглядати зазначений спір про право або інше юридичне питання (підсудність).

     Залежно від виконуваних судами функцій і території, на яку поширюється діяльність певного суду, визначається компетенція різних судів, що входять у систему загальних судів. У зв'язку із зазначеними критеріями, підсудність підрозділяється на функціональну й територіальну.

     Функціональна підсудність визначає компетенцію  окремих ланок єдиної системи  загальних судів України по розгляду й вирішенню цивільних справ. Відповідно до загальних правил про  функціональну підсудність, всі  цивільні справи, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними в містах, міськими й міськрайонними судами (ст. 107 ЦПК України).

     Територіальна підсудність - це встановлені в ЦПК  України правила, які дозволяють розподілити цивільні справи між  однорідними судами загальної юрисдикції (як судами першої інстанції).

     Цивільне  процесуальне законодавство передбачає наступні її види: загальна, альтернативна, договірна, виключна й підсудність  декількох вимог, пов'язаних між  собою.

     Потребують  певного коректування правила альтернативної підсудності, обмеження сфер дії, детальнішого розроблення питання щодо форми угоди про договірну підсудність, фіксації моменту її укладення , вирішення питань, пов’язаних з процедурою заяви стороною заперечень при порушенні договірної підсудності та інше.

     Отже, підсудність є однією з правових гарантій справедливого правосуддя, а отже, є також і процесуальною  гарантією, тобто встановленим процесуальним  законом засобом, яким забезпечується правильне здійснення по кожній справі завдань правосуддя.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Державне  законодавство

1. Конституція  України, прийнята на 5 сесії Верховної  Ради України 28.06.1996 р. – Відомості  Верховної Ради України вiд  23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.

2. Цивільний кодекс України  вiд 16.01.2003  № 435-IV. - Офіційний вісник України вiд 28.03.2003 - 2003 р., № 11, стор. 7, стаття 461, код акту 24654/2003.

3. Цивільний  процесуальний кодекс вiд 18.03.2004  № 1618-IV. - Офіційний вісник України вiд 07.05.2004 - 2004 р., № 16, стор. 11, стаття 1088, код акту 28609/2004.

4. Про  судоустрій і статус судів.  Закон України від 07.07.2010  № 2453-VI. Офіційний вісник України  від 30.07.2010/ № 55/1/, ст. 7, стаття 1900, код акта 52172/2010. 

Спеціальна  література

5. Білоусов Ю.В. Судовий захист цивільних прав: окремі питання процесуальної юрисдикції // Вісник Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький, 2004. -№ 3 (11).- С.45 – 50.

6. Бурак В.Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні. - К., .2003. - С. 24-25.

7. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Под ред. В А Томсинова. - М., 2003. – 432с.

8. Гнєздов О. Спеціальна і персональна підсудність цивільних справ //Право України. - 1995.- № 11.- С.73-74.

9. Гусаров К.В. Загальні та третейські суди в системі цивільної юрисдикції // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2003. - №-3. – С.289-295.

10. Клейман О.П. Новітні течії у радянській науці цивільного процесуального права. К., 2004. стор.30-32.

11. Ковін В Ф. Підготовка цивільних справ до судового розгляду.   Автореферат кандидатської дисертації, К., 2001.

12. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. — Харків: Харків юридичний, 2005. - С.306.

13. Міхеєнко М. М., Молдован В.В. Юридичний практикум:  навчальні ігри. К.: Либідь, 2004. - 289 с.

14. Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. — К. : Істина, 2006. – 944 с.

15. Оверчук С.В. Проблеми визначення поняття підсудності //Держава і право. - К., 2001.- Вип.14: Юридичні і політичні науки. - С.334-340.

16. Осипов Ю.К. Подведомственность гражданских дел. - Св-к, 1993.

17. Проблеми науки цивільного процесуального права / Під ред. В.В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2002.

18. Радченко П.І. Цивільна юрисдикція як наукова проблема // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні. – Х., 2004. – С.290-293.

19. Фурса С.Я., Щербак С.В. Євтушенко О.І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - К., 2006. – 368 с.

20. Фурса С.Я., Щербак С.В. Законодавство про виконавче провадження: Науково-практичний коментар. - К.: Ін Юрі, 2004.

21. Фурса С.Я., Щербак С.В. Законодавство про виконавче провадження: Науково-практичний коментар. - К., 2004. - С. 620.

22. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг.ред. С. С. Бичкової. –К.: Атіка, 2006. – 384 с.

23. Цивільний процес: Навч. посіб./А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, P.O. Стефанчук, 0.І. Угриновська та ін. — За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2006. – 293 с.

24. Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В. Білоусова. - К., 2005. – 347 с.

25. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – 397 с.

26. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид 2-ге переробл. та доп.: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.-472с.

27. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підручник. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юрі”, 2005.

28. Штефан М.Й. Цивільний процес. - К.: Ін Юрі, 1997.

29. Штефан М.Й. Цивільний процес. - К.: Ін Юрі, 2001.

30. Ярема А.Г., Давиденко Г.І. Новели цивільного судочинства // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 9.