Підсудність цивільних справ суду

     Правила загальної територіальної підсудності  полягають у тому, що за загальним  правилом позови до фізичної особи  пред'являються в суді за місцем його проживання (ч. 1 ст. 109 ЦПК України). Місцем проживання відповідача, згідно ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування й вільний вибір місця проживання в Україні» визнається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає більше шести місяців на рок. Місцем проживання не вважається місце перебування громадянина.

     Відповідно  до ст. 108 Цивільного кодексу України  підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або  суддя  цього  суду,  визначається  ухвалою  судді  суду вищої інстанції без виклику сторін. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності [2].

     Наприклад, позови до осіб, засудженим за злочини  до позбавлення волі, повинні пред'являтися не по місцю їхнього перебування, а в суд по місцю їхнього останнього проживання до осуду.

     Місцем  проживання неповнолітніх дітей  у віці від 10 до 14 років є місце  проживання його батьків (усиновителів) або одного з них, з яким вони проживають, опікуна або місця знаходження навчального закладу або установи охорони здоров'я й т.п., у якому вони проживають, якщо інше місце проживання не встановлено угодою між дитиною й батьками (усиновителями, опікуном) або організацією, що виконує щодо них функції опікуна (ч. 3 ст. 29 ЦК України).

     У тому випадку, якщо відповідачем є юридична особа, місцем знаходження юридичної  особи визнається місце його знаходження, якщо інше не встановлено законом. Місце  знаходження юридичної особи  вказується в установчих документах [2].

     Деякі особливості має підсудність окремих категорій справ окремого провадження. Так, зокрема, згідно ст. 236 ЦПК України заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, а також про відновлення громадянина в дієздатності, а також у випадку скасування обмеження дієздатності розглядається судом у порядку особливого провадження по місцю проживання громадянина, що був обмежений у дієздатності або визнаний недієздатним, за заявою осіб, зазначених у ст.ст. 237, 241 ЦПК України.

     Крім  того, у ст. 236 ЦПК України вказується, що, якщо такий громадянин перебуває на лікуванні в наркологічній або психіатричній лікувальній установі, заява розглядається судом за місцем перебування лікувальної установи.

     Справи  про визнання громадянина безвісно відсутнім і про оголошення його померлим, у відповідності зі ст. 246 ЦПК України, розглядається місцевим районним (міським) судом за місцем проживання заявника.

     До  однієї з найпоширеніших категорій  справ окремого провадження відносяться  справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення згідно ст. 257 ЦПК України такі справи розглядаються місцевими судами по заявах громадян за місцем їх проживання (ст. 257 ЦПК України). Для визначення підсудності справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, місце проживання або знаходження зацікавлених осіб, що беруть участь у справі, а також місце виникнення або реєстрації юридичного факту - значення не має.

     Особа, що втратила цінний папір на пред'явника або вексель, може звернутися в суд  із заявою про визнання їх недійсними й про відновлення його прав по втраченому цінному папері за місцем перебування емітента цінного папера на пред'явника або по місцю платежу за векселем (ст. 260 ЦПК України).

     Правила про загальну територіальну підсудність, що втримуються в ст. 109 ЦПК України, спрямовані на те, щоб попередити пред'явлення необґрунтованих позовів і захистити від зайвих витрат відповідачів, оскільки пред'явлення позову не за місцем їх проживання або знаходження пов'язане з певними матеріальними витратами. Разом з тим, вони не ущемляють майнових інтересів позивачів, тому що у випадку задоволення судом позову їхні витрати відшкодовуються за рахунок відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України.

     Таким чином, можна зробити висновок про  те, що правила про загальну територіальну підсудність установлені законом в інтересах відповідача.  

2.2. Альтернативна підсудність  ст.110

     Альтернативною  є підсудність, при якій позивачеві надається, як виключення із загального правила територіальної підсудності, право вибору із двох або більшої кількості судів (ч. ч. 3, 5, 11 ст. 110 ЦПК України) той суд, у якому йому найбільше зручно пред'явити позов.

     Таке  правило, на відміну від правила  про загальну територіальну підсудність, установлено в інтересах позивача, і є своєрідною пільгою для  нього, установлюваної у випадках, точно зазначених у законі, по справах, що зачіпає найбільш значимі, істотні суб'єктивні права й охоронювані законом інтереси фізичних й юридичних осіб.

     Право вибору між судами, яким, відповідно до загального правила територіальної підсудності (ст. 109 ЦПК України) і правилом альтернативної підсудності (ст. 150 ЦПК України), підсудне дана справа, належить винятково позивачеві (ч. 13 ст. 110 ЦПК України).

     У таких випадках суд не вправі повернути  позовну заяву позивачеві за мотивами непідсудності справи даному суду (п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України). Ці дії є незаконними й обмежують право на доступ до правосуддя.

     Правила альтернативної підсудності сформульовані  в ст. 110 ЦПК України досить чітко  й проблем щодо їхнього застосування не викликають, тим більше, що вони, в основному, повторюють норми ст. 126 ЦПК України 1963 року.

     У статті 110 ЦПК України втримується  достатньої великий перелік підстав  застосування альтернативної підсудності, а саме:

• позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача;
• позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них;
• позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди;
• позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача;
• позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору;
• позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди;
• позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням;
• позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів;
• позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи);
• позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені;
• позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна;
• позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання [3].

     Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності.

     Так, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що випливають із трудових правовідносин  можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

     Позови  про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача у випадку, якщо на його втриманні перебувають  малолітні або неповнолітні діти, або, якщо він не може у зв’язку  із станом здоров'я або по інших  поважних причинах виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю чоловіка й жінки, справа може розглядатися за місцем проживання кожного з них.

     Пленум  Верховного Суду України звернув  увагу судів на те, що справи про  розірвання шлюбу з особами, засудженими до позбавлення волі, а також по позовах зазначених осіб розглядається за загальними правилами підсудності справ цієї категорії. Оскільки місце позбавлення волі не є місцем проживання, позови до осіб, що відбувають там покарання, можуть пред'являтися по останньому місцю їхнього проживання [17. с. 153-155].

     Позови  про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я або смертю фізичної особи, або шкоди, заподіяного внаслідок  здійснення злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача або по місцю заподіяння шкоди.

     Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органа дізнання, досудового слідства, прокуратури  або суду, можуть пред'являтися також  за місцем проживання позивача.

     Позови  про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або по місцю заподіяння шкоди або виконання договору.

     Позови  про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних  осіб, можуть пред'являтися також по місцю заподіяння шкоди. позови, що випливають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також по їхньому місцю знаходження.

     Позови, що випливають із діяльності філії  або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також по їхньому місцю знаходження.

     Філія юридичної особи - є окремим підрозділом  юридичної особи, розташованим поза місцем його знаходження, що здійснює всі або частину його функцій. Керівник філії призначається юридичною  особою й діє на підставі виданого юридичною особою доручення (ч.ч. 1 й 4 ст. 95 ЦК). Тому, пред'явлення позову за місцем перебування філії правомірно лише тоді, коли суперечка випливає з діяльності філії, а не самої юридичної особи.  

2.3. Виключна підсудність  ст.114 

     Виключною територіальною підсудністю називається  встановлена законом підсудність  певних категорій справ одному строго визначеному суду, що виключає можливість розгляду їх у якому-небудь іншому суді (ст. 114 ЦПК України).

     Виключна  підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності - загальної (ст. 109 ЦПК України), альтернативної (ст. 110 ЦПК України), договірної (ст. 112 ЦПК України) і підсудності, зв'язаних між собою декількох вимог (ст. 113 ЦПК України). У випадку конкуренції правил підсудності, наприклад, при з'єднанні позовів, один із яких підпадає під дію виняткової підсудності, повинні застосовуватися правила виняткової підсудності. Це означає, що пред'явлення позовів по справах, перерахованим у ст. 114 ЦПК України в інші суди, крім зазначених у ній не допускається. Виключення становить зустрічний позов, що у чинність ч. 2 ст. 113 ЦПК України пред'являється незалежно від його підсудності в суд по місцю розгляду первісного позову.

     Наявність норм про виключну підсудність особливостями  справ, на які вони поширюються й  спрямовані на створення сторонам рівних і найбільш сприятливих умов при  розгляді справи й виконанні судового рішення.

     Перелік цих категорій справ визначається ст. 114 ЦПК України.

     Виключна  підсудність установлена для  позовів: виникаючих із приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцем перебування майна або основної його частини; про виключення майна з опису, які пред'являються за місцем перебування цього майна або основної його частини; кредиторів спадкодавця, пропоновані до прийняття спадщини спадкоємцями, які пред'являються за місцем перебування спадкоємного майна або основної його частини; до перевізників, що випливають із договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, які пред'являються по місцю знаходження перевізника.

     Таким чином, наприклад, позови про право  на побудову розглядаються судами за місцем перебування будови, позови про виключення майна з опису пред'являються за місцем перебування цього майна або основної його частини, оскільки саме тут найбільше зручно й повно можна зробити дослідження основних доказів у справі.

     Позови  про порядок користування земельними ділянками пред'являються в суд за місцем перебування земельної ділянки (ч. 1 ст. 114 ЦПК України). Це правило обумовлене тим, що при розгляді й дозволі цих справ, часто виникає необхідність зробити огляд на місці або зробити інші перевірочні дії.