Підсудність цивільних справ суду

align="justify">     На  думку Д. Д. Луспеника, висловлені в  літературі думки про наявність  відповідно до нового цивільного процесуального законодавства родової підсудності цивільних справ і про право апеляційних судів розглядати певні цивільні справи по першій інстанції, викликає заперечення, оскільки ті законодавчі акти, які вказують на це  не можуть бути застосовані до процедури розгляду цивільної справи, оскільки цивільне судочинство здійснюється відповідно до законодавства, ст. 2 ЦПК України, інше законодавство не повинне йому суперечити, інакше воно не застосовується [12, с. 156-158]. 

1.2. Родова (предметна) підсудність 

     В сучасний період правової реформи виникла  безумовна необхідність чіткого  визначення поняття предметної підсудності  як однієї з основ встановлення і  розмежування влади суду та кола справ, що підлягають розгляду визначеною судовою  ланкою. Неоднозначність розуміння предметної підсудності в юридичній літературі призвело до різного її тлумачення, а особливо щодо співвідношення з іншими процесуальними інститутами та видами підсудності. Результатом цього стало помилкове застосування в сучасному законодавстві інституту підсудності в цілому та теоретична невизначеність його сутності.

     У наукових працях дореволюційного періоду  зазначалось, що на предметну підсудність  покладається функція розмежування компетенції суду з іншими установами. Потрібно відмітити, що теорія процесу того часу не розрізняла поняття підсудність та підвідомчість.

     В основу визначення предметної підсудності  покладені вид (предмет) скоєного злочину  та обсяг влади конкретного суду. Ці категорії в однаковій мірі беруться до уваги, тобто предметна  підсудність кримінальної справи встановлюється шляхом врахування роду злочину та повноважень суду певної ланки судової системи на розгляд по першій інстанції саме цієї категорії злочинів [15, с. 337].

     Право особи судитися у найбільш здатному розібратися в обставинах справи суді та влада судів приймати ті чи інші заходи до виявлення істини, накладати міру покарання, відповідно до характеру діяння, і слугують підґрунтям для визначення предметної підсудності, тобто підсудності по роду справ.

     Загальний принцип визначення предметної підсудності стисло можна сформулювати так: суди нижчої судової ланки (місцеві) розглядають всі справи, крім тих, що за законом підсудні вищим судам.

     Досить  суттєвим завданням є вирішення  питання про те, як розподілити  різні справи між окремими судами з точки зору предметної підсудності, беручи до уваги питому вагу кожної справи. В юридичній літературі зустрічаються значні коливання відносно принципів, критеріїв, покладених в основу предметної підсудності [17, с. 75].

      Родова  підсудність визначає компетенцію різних ланок судової системи по розгляду цивільних справ по першій інстанції залежно від роду справи (предмета цивільного спору) або суб'єктного складу сторін спірних правовідносин. Таке розмежування компетенції судових органів обумовлюється міркуваннями публічно-правового характеру стосовно найкращої організації судової влади — щоб створити для осіб, які потребують судового захисту, найбільш сприятливі умови для участі в судочинстві, для залучення всіх заінтересованих осіб і доказів у справі. За загальними правилами родової підсудності всі цивільні справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, що віднесені законом до інших судів, розглядаються районними (міськими) судами (ч. 1 ст. 123 ЦПК).

      Міжрайонні  (окружні) суди за правилами родової підсудності розглядають справи про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, у разі скасування по них рішень районних (міських) судів, постановлених одноособове суддею, та якщо у цих судах кількісний склад суддів такий, що не дозволяє розглядати повторно зазначені справи в колегіальному складі (ст. 124 ЦПК).

      Суд касаційної (п. 2 ст. 311 ЦПК) і наглядної (п. 2 ст. 337 ЦПК) інстанцій, скасувавши рішення  районного (міського) суду, постановленого по будь-якій справі, може направити її на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів або до іншого суду першої інстанції, в тому числі до міжрайонного (окружного) суду. Вони розглядають також будь-які цивільні справи, передані їм відповідно до ст. 133 ЦПК.

      Військовим  судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні цивільні справи про захист честі і гідності, сторонами  у яких є військовослужбовці або  військові організації, інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, установ, організацій.

      Справи, які виникають за скаргами військовослужбовців  на неправомірні дії і рішення  посадових осіб і органів військового  управління, підсудні по першій інстанції військовим судам гарнізонів, регіонів, Військово-Морських Сил (ч. 2 ст. 123 ЦПК). Розмежування компетенції між цими судами провадиться залежно від того, дії яких посадових осіб і органів оскаржуються.

      Міжобласному  судові, як суду першої інстанції підсудні всі справи, підвідомчі цивільному судочинству, що виникають на особливо режимних об'єктах, розташованих на території України (ч. 3 ст. 123 ЦПК).

      Верховному  Судові Автономної Республіки Крим, обласним, Київському і Севастопольському міським судам підсудні по першій інстанції справи по скаргах на рішення місцевих державних органів з питань перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, володіння та користування культовими будівлями і майном (ст. 248 ЦПК).

      Цивільні  справи, в яких однією із сторін є  районний (міський) суд, військовий суд  гарнізону, розглядають відповідно Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил.

      Цивільні  справи, в яких однією із сторін є  Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний суд, Київський чи Севастопольський міський суд, підсудність по першій інстанції визначає Верховний Суд України (ст. 124 ЦПК).

      Верховному  Судові України по першій інстанції  підсудні такі справи, які виникають  з державних і адміністративних правовідносин: а) по скаргах на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації участі партії (виборчого блоку) у виборах Президента України, на відмову цієї комісії зареєструвати претендента на кандидата у Президенти України як кандидата у Президенти України, на відмову окружної виборчої комісії в реєстрації ініціативної групи виборців, на рішення Центральної виборчої комісії про визнання виборів недійсними по заявах про скасування рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в Президенти України; б) по заявах про скасування рішення окружної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в народні депутати України (ст. 243 ЦПК); в) по скаргах на рішення Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України про визнання виборів недійсними; г) по скаргах на рішення державного органу України у справах релігій, прийняте відносно релігійних організацій.

      Родова  підсудність у конкретних справах  може бути змінена Головою Верховного Суду України, його заступниками, головами Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних. Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил, які мають право в межах своєї компетенції на заяву осіб, які беруть участь у справі, прокурора або з власної ініціативи витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України. Зазначеним посадовим особам надано право передавати справи на розгляд іншому судові, коли після відсторонення судді замінити його в даному суді неможливо (ст. 133 ЦПК). Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил, які розглядають справи в касаційному порядку, в разі повторного скасування рішення суду першої інстанції повинні обговорити питання про прийняття справи до свого розгляду по першій інстанції (ст. 316 ЦПК). Якщо зазначені судові органи розглядають справу в порядку нагляду, то вони мають право скасувати рішення, ухвалу, постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції (п. 2 ст. 337 ЦПК), у тому числі змінивши по справі родову підсудність. Отже, в ЦПК в одних випадках визначена родова підсудність по конкретних справах, в інших — надано право це зробити посадовим особам вищестоящого суду і суду, який розглядає справу в касаційному і наглядному порядках. 

1.3. Територіальна підсудність 

     Територіальна підсудність у цивільному судочинстві  необхідна для того, щоб розподілити  підвідомчі судам цивільні справи між  окремими судами усередині однієї ланки  судової системи (місцевих судів загальної юрисдикції) залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кожного із цих судів.

     Визначити територіальну підсудність справи - означає встановити, у якому  конкретному місцевому суді повинне  розглядатися й вирішуватися дана цивільна справа [19, с. 70-71].

     Інакше  кажучи, територіальна підсудність  відповідає на запитання про те, у якому із численних судів  того самого ланки судової системи  може бути розглянуте власне кажучи конкретну цивільну справу.

     Цивільне  процесуальне законодавство розрізняє кілька видів територіальної підсудності, залежно від місця знаходження сторін, характеру спірної вимоги, угоди сторін, наявності зв'язку між справами [25, с. 135-136].

     До  них відносяться:

- підсудність  справ за місцем перебування  відповідача (загальна територіальна підсудність) (ст. 109 ЦПК України);

- підсудність  справ на вибір позивача (альтернативна  підсудність) (ст. 110 ЦПК України);

- договірна  підсудність (ст. 112 ЦПК України);

- виключна  підсудність (ст. 114 ЦПК України);

- підсудність  декількох, зв'язаних між собою справ (ст. 113 ЦПК України).

     У зв'язку з дослідженням питання про  види територіальної підсудності, слід зазначити, що в ст. 111 нового ЦПК  України встановлене нове правило  щодо підсудності справ по спорах між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами. Підсудність таких справ по клопотанню позивача повинна встановлюватися визначенням судді Верховного Суду України. У такому ж порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України й іноземцем або особою без громадянства, що проживають за межами України.

     Варто звернути увагу на ті обставини, що у відповідності до ст. 111 ЦПК України, маються на увазі випадки визначення Верховним Судом України підсудності  справ судам України й іноземних судів відповідно до міжнародних договорів України про правову допомогу – у випадку, коли в суперечці беруть участь особи з різних держав.

     Таким чином, Верховний Суд України  при визначенні такої підсудності  повинен виходити з міжнародних  договорів і враховувати предмет суперечки, якщо обидві сторони – громадяни України – проживають за її межами, або участь у справі приймають іноземні особи або особи без громадянства. Наприклад, якщо провадиться розділ спільної майно придбаного громадянами України, які проживають за її межами майна, що перебуває на території третьої держави. Верховний Суд України при визначенні такої підсудності повинен керуватися нормами міжнародного приватного права й міжнародних договорів.

     Ця  норма є новелою ЦПК України  й передбачає новий вид підсудності - міжнародної підсудності, що визначає Верховний Суд України. В основу покладений принцип волевиявлення судді про прийняття спору, суддя може виходити із правила найбільш тісного зв'язку суду зі спірними правовідносинами. Цей вид підсудності охоплює два випадки:

- коли  обидві сторони суперечки є  громадянами України, але проживають  за її межами;

- коли  громадянин України може мати  більше одного місця проживання: в Україні або в іноземній  державі; 

- коли  мова йде про розірвання шлюбу між громадянином України й іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України [30].

     На  жаль, закон не передбачає процедуру  такого звернення до суду, а лише вказує на те, що це питання дозволяється шляхом подачі клопотання позивачем.

Підсудність визначається визначенням судді  й тільки після його одержання  позивач може звернутися в зазначений у визначенні суд.

     Представляється, що встановлення таких правил підсудності  в новому Цивільному процесуальному кодексі України буде сприяти  подальшому зміцненню законності при  вирішенні цивільних справ.

     Установлення  різних видів територіальної підсудності  передбачає, в одних випадках, надання певній стороні пільг для захисту своїх суб'єктивних прав й охоронюваних законом інтересів, а в інші - створення найбільш сприятливих умов для вирішення спору.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІ. Територіальна  підсудність

2.1. Загальна територіальна підсудність ст. 107, ч.2., ст.ст. 108, 109