Підсудність цивільних справ суду

     Позови  кредиторів спадкодавця, пропоновані до прийняття спадщини спадкоємцями подаються в суд за місцем перебування спадкового майна або основної його частини (ч. 3 ст. 114 ЦПК України). Якщо спадкоємне майно вже прийняте спадкоємцями, позови до них пред'являються за правилами загальної територіальної підсудності.

     Справи  окремого провадження також розглядаються, як правило, відповідно до вимог виключної  підсудності. Так, наприклад заява  про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним подаються  в суд по місцю проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні, то за місцем перебування лікувальної установи (ст. 236 ЦПК України).

     Справи  про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення його померлим згідно ст. 246 ЦПК України  розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання заявника. Судом за місцем проживання заявника розглядаються й справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 257 ЦПК України). Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або векселі розглядає районний (міський) суд за місцем перебування емітента цінного папера на пред'явника або по місцю платежу за векселем (ст. 260 ЦПК України) [22, с. 56-57].

     Виключна  підсудність установлена з метою  забезпечення правильного й своєчасного розгляду справи, тому що саме в зазначені в законі судах це може бути здійснене в чинність знаходження основної маси доказів у районі їхньої діяльності.

2.4. Підсудність за  вказівкою суду  ч. 1. ст. 108, ст.111 

      У відповідності до ст. 111 ЦКУ підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони   проживають   за   її  межами,  за  клопотанням позивача визначається  ухвалою судді Верховного  Суду  України.  У такому самому  порядку визначається  підсудність справи  про розірвання шлюбу між  громадянином  України  та  іноземцем  або  особою  без громадянства, які проживають за межами України.

      Також, ст. 108 ЦКУ передбачає, що підсудність  цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або  суддя  цього  суду,  визначається  ухвалою  судді  суду вищої інстанції без виклику сторін.  

2.5. Підсудність за  зв’язком вимог  ст.113 

     Ще  одним видом територіальної підсудності  є підсудність пов'язаних між  собою кількох вимог (ст. 113 ЦПК  України). Позови до декількох відповідачів, що проживають або перебуває в різних місцях, пред'являється за місцем проживання або місцю знаходження одного з відповідачів на вибір позивача (ч. 1 ст. 113 ЦПК України).

     Це, як правило, відноситься до позовних вимог, які виникають із однієї правової підстави, які пред'являються до декількох осіб. Наприклад, позов до декількох відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю або майну позивача спільними діями; позов до засобів масової інформації й авторові розповсюдженого їм матеріалу про спростування недостовірної інформації, який порушені особисті немайнові права позивача й відшкодування моральної шкоди; позов до декількох авторів, відкриття винаходу про визначення співавторства.

     Право вибору суду в таких випадках належить позивачеві. Однак цей вибір поширюється  лише на справи, для яких установлена загальна територіальна підсудність (ст. 109 ЦПК України). Це вбачається з того, що в ч. 1 ст. 113 ЦПК України говориться про вибір підсудності, певного місця проживання або місцем знаходження відповідача, тобто по підсудності, установленої ст. 109 ЦПК України.

     Таким чином, ч. 1 ст. 113 ЦПК України не змінює правило виняткової підсудності. Тому, якщо до декількох відповідачів пред'явлені вимоги, пов'язані між собою, на одне з яких поширюється виняткова  підсудність, те щодо вимог, пов'язаних між собою діє правило ст. 114 ЦПК України.

     У ч. 2 ст. 114 ЦПК України регулюється  підсудність зустрічного позову, що є одним зі способів захисту  проти первісного позову.

     Право відповідача на пред'явлення зустрічного  позову передбачене ст. 123 ЦПК України. Суд зобов'язаний прийняти зустрічний позов, якщо є умови, передбачені цією статтею. У зв'язку із цим, законодавством установлено, що зустрічний позов пред'являється в суд по місцю розгляду первісного позову. Це означає, що на нього не поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 114 ЦПК України.

     Позови  про відшкодування шкоди, заподіяного  злочином можуть пред'являтися в кримінальній справі (ст. 28 КПК України). Вони розглядаються  судом за правилами підсудності, КПК України. Однак, якщо цивільний позов у кримінальній справі не був пред'явлений або судом був залишений без розгляду, або вирок у частині цивільного позову відмінний вищестоящим судом і справа в цій частині спрямовано на новий розгляд, то підсудність такого позову визначається правилами ст.ст. 109-114 ЦПК України.

     У таких випадках, суди у вироках  повинні вказувати про напрямок кримінальної справи в частині дозволу  цивільного позову не в той же суд, що прийняв вирок, а варто вказати, що позов підсудний суду першої інстанції за загальними правилами підсудності [23, с. 75-76]. 

     Позови  третіх осіб, незалежно від роду справи й предмета спору, розглядаються  в тім же суді, у якому заявлений  позов позивача до відповідача.

     Треті особи - це такі учасники цивільного процесу, які вступають у вже, що почався між первісними сторонами процес, з метою захисту своїх суб'єктивних прав, оскільки рішення в справі може порушити їхні права й законні інтереси. Третіх осіб можна розділити на два види: треті особи, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору й треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Відмінною, характерною ознакою третьої особи із самостійними позовними вимогами, є наявність самостійних прав на предмет спору. Особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, і притягнуті до участі в справі по клопотанню сторін, прокурора, з ініціативи суду або по своєму бажанню, називаються третіми особами без самостійних позовних вимог [21, с. 89].

     Завершуючи  дослідження питання про види територіальної підсудності слід зазначити, що встановлені цивільним процесуальним законодавством правила підсудності спрямовані на створення найбільш кращих умов для розгляду й вирішенню конкретних цивільних справ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІІ. Порядок передачі справи з одного суду до іншого ст.116,117 

     Питання про підсудність цивільної справи вирішується суддею в стадії відкриття  провадження по справі. Якщо суддя  встановить, що справа не підсудна даному суду, то він повертає заяву позивачеві для подачі в належний суд, про що постановляє ухвалу (ст. 115 ЦПК України). На ухвалу судді про повернення заяви може бути подана апеляційна скарга (п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294 ЦПК України).

     Повернення  суддею заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача в суд з  позовом до того ж відповідача, про той же предмет, і по тим самим підставам, якщо позивачем буде усунуте допущене порушення.

     Якщо  порушення правил про територіальну  підсудність буде виявлено після  відкриття провадження в справі, і до початку судового розгляду, то по мотивованій ухвалі суду, заява передається в інший суд після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку подачі апеляційної скарги - після залишення її без задоволення (ст. 116 ЦПК України).

     Однак, помилки судів, що тягнуть за собою  порушення правил підсудності й передачу цивільних справ, ведуть до порушення встановлених законом строків їхнього розгляду. При вирішенні заявлених відводів і самовідводів суддів, необхідно строго дотримувати вимог законодавства про правила їхнього розгляду, тобто розглядати їх тим же судом, з винесенням ухвали про задоволення або відхилення відводів і самовідводів. Дотримання правил про підсудність справ при прийомі позовних заяв сприяє правильному й своєчасному розгляду цивільних справ [15, с. 339].

     На  підставі поданого у встановленому порядку заяви, суддя відкриває провадження в справі, що повинне бути розглянуте судом. Тому, за загальним правилом забороняється передавати в інший суд справу, розгляд якої почато судом, за винятком передачі справи в порядку зміни підсудності (ч. 4 ст. 116 ЦПК України).

     Разом з тим, із цього правила законом  закріплене виключення. Так, суд передає  справу на розгляд в інший суд, якщо:

1) задоволено  клопотання відповідача, місце  проживання якого раніше не  було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;

2) після  відкриття провадження у справі  і до початку судового розгляду  виявилося, що заяву було прийнято  з порушенням правил підсудності; 

3) після  задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано  суд, який розглядав справу.

     Передача  справи з одного суду в іншій, суд  здійснюється на підставі вмотивованої ухвали суду після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у  випадку подачі скарги - після залишення її без задоволення.

     Йдеться про випадок передачі судом справи на розгляд до іншого суду, якщо буде задоволено клопотання відповідача  фактично про зміну підсудності. Так, ч. 9 ст. 110 ЦПК передбачається положення, що позов до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являється за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування, або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). Після пред'явлення до суду позову за вказаними у ч. 9 ст. 110 ЦПК правилами, у разі появи або розшуку відповідача він може клопотати про передачу справи на розгляд суду за місцем його проживання або знаходження. Якщо суд задовольнить таке клопотання, то справа передається до іншого суду. У кожному конкретному випадку таке клопотання відповідача повинно бути обґрунтованим, оскільки суд міг вже вчинити ряд процесуальних дій у справі, можуть мати місце витрати часу, коштів, процесуальних засобів, тому таке клопотання підлягає задоволенню, якщо відповідач доведе суду доцільність передачі розпочатої розглядом справи. Слід звернути увагу на те, що ця підстава є винятком із загального правила, оскільки не йдеться у який саме проміжок часу відповідач повинен подати таке клопотання.

     Щодо  п. 2, у ній зазначається, що підсудність може бути змінена після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду. Можна дійти висновку, що підсудність може змінюватися після відкриття провадження і до стадії судового розгляду, але між стадіями відкриття (ст. 122 ЦПК) та судового розгляду має місце попереднє судове засідання (ст. 130 ЦПК), метою якого є з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. На цій стадії суд може вирішувати питання про відмову позивача від позову, визнання позову, затвердження мирової угоди, яка, зокрема, вже передбачає собою розгляд справи по суті, оскільки сторони повинні сформулювати умови цієї мирової угоди, скласти її проект, піти на можливі уступки, які не суперечили б їх інтересам, суд, приймаючи таку мирову угоду, повинен роз'яснити особам наслідки затвердження мирової угоди, передбачені ст. 206 ЦПК. Тому, якщо мало місце попереднє судове засідання, навіть тоді, коли за ч. 6 ст. 130 ЦПК спір не врегульовано, суд не може змінювати підсудність, оскільки фактично розгляд справи було уже розпочато. Якщо це виявить сам суддя, то він може за власною ініціативою направити заяву до належного суду, якщо цю обставину виявить відповідач, то він може заявити суду клопотання про необхідність передачі заяви до належного суду.

     У пунктах 3 і 4 має місце положення  щодо випадків, коли після задоволення  відводів (самовідводів) неможливо  утворити новий склад суду для  розгляду справи або ліквідовано  суд, який розглядав справу, тоді справа передається до суду найбільш територіальне наближеного до цього суду. У цій частині не йдеться про те, хто визначає та як саме (за якими критеріями) визначається найбільш територіальне наближений суд. Щодо задоволених відводів (самовідводів), то маються на увазі ті випадки, коли виходячи із кількісного складу суду неможливо провести заміну відведеного судді. У ЦПК відсутній механізм передачі такої заяви до іншого суду. Така заява може бути передана ухвалою відведеного судді вищестоящому суду, який вирішить, до якого суду належить передати заяву. Таку передачу може здійснювати голова суду своєю ухвалою.

     Щодо  ліквідації суду, то така передача повинна  бути централізованою, тобто має  передаватися не одна справа, а усі  справи, які мали місце у провадженні конкретного суду. Така передача можлива за розпорядженням Міністерства юстиції (управління), оскільки саме ці органи вирішують питання ліквідації судів. Саме ці органи повинні вирішувати, до якого конкретного суду (найбільш територіальне наближеного) передаються справи. Передача справи з одного суду до іншого проводиться на підставі ухвали суду. Але потрібно враховувати, що ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена у апеляційний суд. Така заява передається до іншого суду після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги - після залишення її без задоволення, тобто якщо апеляційний суд відмовить у задоволенні скарги.