Фітопрепарати промислового виробництва

У цей час у нашій  країні використовується близько ! 50 видів  лікарських рослин, які включені в J0 видання Державної фармакології.

З лікарських рослин готовлять  близько 40% лікарських препаратів. При  цьому в сучасній фармакології часто  використовують деякі біологічно активні  речовини рослин: алкалоїди, ефірні масла, органічні кислоти, вітаміни, дубильні речовини, смоли, слизи, фитонциди й  інші.

Разом з тим вивчення терапевтичної активності лікарських рослин показало, що в лікувальній  практиці доцільно їх застосування без  хімічної обробки у вигляді настоїв, відварів, настойок і і.буд.

По сучасних виставах, рослинні ліки - це цільний біогенетично склавшийся комплекс, що включає в  себе активно діючі речовини й  інші вторинні метаболіти, протеїни, ефірні масла, хлорофіл, мікроелементи, неорганічні  солі, вітаміни і т.д.

Існує думка, що такий комплекс, що сформувався в живій клітці, має більше подібностей}' з людським організмом, чому ізольоване. хімічно  чиста діюча речовина. легше асимілюється й дає менше побічних ефектів.

Хімічний склад лікарських рослин різноманітний. Вони можуть містити  як корисні, так і нейтральні речовини, які можуть становити основну  масу рослини. Цінність того або іншої  рослини з погляду фармакології визначається наявністю в ньому  корисних речовин. У різних рослинах можуть спостерігатися однакові біологічно активні речовини, які по-різному  співвідносяться в них. Від цього  співвідношення залежить вибір рослини  для лікування певного захворювання.

Фітопрепарати —  це лікарські  засоби, одержувані винятково з рослинної  сировини, трав, цілого рослини або  його екстракту й застосовувані  для лікування. У цей час для їхнього виробництва використовується близько 500 видів лікарських трав.

Основна фармакологічна дія  трав і тим більше їх комбінацій полягає в тому, що вони здатні зменшувати обсяг і вага ушкоджень різних органів і тканин, а в цілому — підвищувати опірність організму  шкідливим впливам. Дія ліків  на основі трав визначається активними  речовинами, що втримуються в різних частинах рослини: алкалоїдами, глікозидами, дубильними речовинами, ефірними маслами  й іншими. Фітотерапія — потужний лікувальний засіб, що вимагає серйозного наукового підходу, тому що самостійне лікування лікарськими травами  небезпечно. Із сильнодіючими лікарськими  травами потрібно дотримувати більшої  обережності й досить строго дотримувати  дози.

Грамотно скласти збір трав може лише лікар — фахівець із фітотерапії. Виготовлені з лікарських трав фітопрепарати мають свої характерні риси: поступовий розвиток терапевтичного ефекту, м'яка дія, пероральне введення або зовнішнє застосування.

Зазначені характеристики є тем фактором, який визначає показання  для застосування фітотерапії: лікування  й профілактика загострень хронічних  захворювань, захворювання серцево-судинної системи, органів подиху й травлення, печінки, жовчних проток, бруньок, сечовивідних шляхів і ін.

ІІІ. Фітопрепарати промислового виробництва

Вилучення цільових продуктів  з твердої сировини за допомогою  екстрагентів називається твердофазовою  екстракцією.

Виділенням біологічно активних речовин (БАР) з рослинних або  тваринних тканин для найрізноманітніших своїх потреб, або, іншими словами  – екстракцією – людина почала займатися, мабуть, з моменту приборкання  вогню, а може і раніше, оскільки навіть найпростіше витягання “соку  рослини” в якнайдавніших знахарських  рецептах є нічим іншим, як екстракцією  в найширшому значенні цього слова.

Метод екстракції – це конкретний технологічний ланцюжок, і необхідно  відразу зазначити, що жоден з  існуючих нині методів екстракції не можна і не треба вважати єдино  істинним. Будь-який метод, яким би досконалим він не здавався сьогодні, має свої переваги і свої недоліки. Більше того, той або інший метод на будь-якому  рівні свого розвитку відповідає потребам споживача, і те, що в одному випадку є перевагою, в іншому може бутити недоліком, і навпаки.

Поширені сьогодні “традиційні” методи екстракції (наприклад, холодне  або гаряче пресування; водно-паровий, водно-спиртовий або олійний різновиди  екстракції, а також витягання  БАР за допомогою різних органічних розчинників) з багатьох причин призвели до створення нових методів (їх можна  назвати “нетрадиційними”), які  зумовлюють використання у виробничому  циклі принципово інших підходів. Надкритична екстракція (НК-екстракція) БАР за допомогою діоксиду вуглецю (або SFE-technology за міжнародною номенклатурою) втілює в собі саме такий метод, до того ж перевірений на практиці.

Саме твердофазовою екстракцією  одержують галенові препарати. Ці препарати  є неоднорідними в технологічному аспекті і становлять значну категорію  лікарських засобів. До них належать: різноманітні екстракційні препарати  з рослинної і тваринної сировини, водні і неводні розчини складного  і нескладного складу, сиропи, ароматичні води і спирти, препарати вітамінів, фітонцидів, біогенних стимуляторів, медичні мила тощо. Галенові препарати (особливо екстракційні) доволі прості у виготовленні, з економічного погляду  вигідніші у виробництві, ніж  відповідні хімічно чисті речовини.

Лікувальна дія екстракційних  препаратів зумовлена не якоюсь одною  діючою речовиною, а всім комплексом біологічно активних речовин, що знаходяться  в них, які підсилюють, послаблюють  або видозмінюють дію основних речовин. Ось чому галенові препарати є  цінними лікарськими засобами, що займають важливе місце у сучасному лікарському арсеналі.

На відміну від одержання  галенових препаратів у традиційній  фармацевтичній промисловості, основною сировиною яких є природні субстанції (трави, квіти, корені, кора дерев тощо), у мікробіологічній промисловості  ці процеси обмежені за списком, хоча в деяких виробництвах вони мають  вирішальне значення. До таких процесів, наприклад, належить вилучення біологічно активних речовин з дезінтегрованої  біомаси, ферментів з культур  грибів; одержаних поверхневим методом, хлортетрацикліну з сухого кальцієвого  комплексу метанольним розчином хлористого кальцію; екстракція ністатину  з біомаси тощо. Розвиток біотехнологічних методів культивування рослинних  та тваринних клітин у біореакторах з метою одержання барвників, гормонів та інших продуктів обов’язково  призведе до поширення методу твердофазової  екстракції і в мікробіологічних виробництвах.

В Україні найвагоміших успіхів  у створенні технологій і обладнання для екстракції рослинної сировини досягнуто в Державному науковому  центрі лікарської сировини (лабораторія  технології фітохімічних виробництв, Харків). Дослідження П.П. Вєтрова  і А.П. Прокопенко показали перспективність  використанння валкових подрібнювачів, із застосуванням яких максимально  руйнуються клітинні структури рослинних  тканин для покращання контакту з  екстрагентом. У лабораторії виконано роботи з інтенсифікації процесів вилучення  і збільшення виходу цільових продуктів. Ці дослідження привели до створення  нових, нестандартних типів обладнання для безперервного подрібнення, зокрема роторно-пульсаційного апарата  в комплексі з центрифугуванням. Цей новий фундаментальний напрям передбачає подрібнення рослинної  сировини у середовищі органічного  розчинника або у воді з одночасним екстрагуванням діючих речовин з поверхні, що постійно поновлюється.

Як і в усьому світі, в Україні промислові фармацевтичні  підприємства розпочинали свою діяльність з випуску лікарських засобів  на основі рослинної і тваринної  сировини. З розвитком тонкої органічної хімії розпочались дослідження  зі створення чистих синтетичних  лікарських субстанцій з подальшим  впровадженням їх у виробництво. Сьогодні спіраль еволюції знову  відродила тенденцію переходу від  синтетичних лікарських засобів  до засобів на основі натуральних  продуктів.

Виробництво традиційних  настоянок, густих і сухих екстрактів зосереджено на фармацевтичних фабриках (ФБ) (Київське обласне державне комунальне підприємство “Фармацевтична фабрика”, Кіровоградська ФБ, Кіровоградське обласне  комунальне підприємство “Ліки Кіровоградщини”, Львівська ФБ, Комунальне підприємство “Харківська ФБ”, Кримська ФБ, Луганська  ФБ, Тернопільська ФБ тощо), а також  на державних біологічних фабриках (Харків, Херсон) і НВП “Фітохімфарм” (Київ; виробництво екстрактів рослин на етанол-гліцериновій основі, настоянки).

На потужних фармацевтичних підприємствах, які спеціалізуються  на випуску лікарських засобів на основі синтетичних субстанцій, функціонують цехи з виробництва екстрактів (“Запоріжбіосинтез”, ВАТ “Галичфарм”, ЗАТ “Науково-виробничий центр “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ВАТ “Лубнифарм”, Тернопільське  ВАТ “Тернофарм”, Харківське ВАТ  “Хіміко-фарма¬цевтичний завод  “Червона зірка” тощо).

Сприятливі кліматичні умови  Криму були головним фактором інтродукування диких лікарських і етероолійних рослинних культур і відповідно створення заводів з виробництва  екстрактів і зазначених етерів, які застосовують у фармацевтичній і парфумерній промисловості. До таких підприємств належать:

– ВАТ “Алуштинський  етероолійний радгосп-завод” (етерні олії, сухі етероолійні рослини; подрібнені пряно-ароматичні рослини);

– ВАТ “Комбінат “Кримська  Троянда” (вирощування етероолійних культур: лаванди, шавлії, троянди; вирощування  посадкового матеріалу лаванди; переробка етероолійної сировини і  отримання етерних олій (лавандової, шавлієвої, трояндової);

– Українсько-єгипетсько-французьке спільне підприємство “Інтерарома” (заготівля і переробка етероолійних культур);

– ТОВ “Амал” (розроблення  і виробництво масок для шкіри  з глин гідрослюдистого хлоритового  складу, бентонітових, каолінових, сульфідних грязей, етерних олій).

Етерні олії виробляють також  Українська асоціація “Укретер¬парфумерпром” (Київ), ТОВ “Аромаінтер” (Одеса; етерні олії натуральні, аромаолії ідентичні, лікувальна косметика, ароматичні композиції, настоянки, екстракти, соки).

До нових підприємств, які спеціалізуються на виробництві  фітопрепаратів нового покоління, належать:

– ТОВ “Нутрімед” (Київ; біологічно активні добавки з  рослинної сировини, що не містять  сторонніх інгредієнтів);

– ВАТ “Ліктрави” (Житомир; переробка лікарської сировини і  виготовлення лікарських засобів);

– ВАТ “Фітофарм (Артемівськ);

– спільне українсько-німецьке підприємство “Натурпродукт-вега” (Тернопіль; лікувальна косметика на основі натуральної  сировини);

– ТОВ “Науково-виробнича  фармацевтична компанія “ЕЙМ” (Харків; розроблення і створення нових  оригінальних лікарських засобів, що мають  в своєму складі природні (рослинного і тваринного походження) компоненти);

– ТОВ “Науково-виробниче  фармацевтичне підприємство “Сили  природи” (м. Дергачі, Харківська обл; впровадження у виробництво спеціальних  харчових продуктів на основі натуральних  компонентів (лікарських трав), що мають  профілактичний і загальнозміцнювальний  ефект (фіточаї в асортименті  під ТМ “Сили природи”, препарати  СЕДАФЛОКС, ГАСТРОФЛОКС, БРОНХОФЛОКС);

– ТОВ “Науково-виробничий центр натуральних продуктів  “Даніка” (Харків; патентована технологія переробки рослинної сировини на основі екстрагування міжклітинної і внутрішньоклітинної рідини овочів, фруктів лікарських рослин практично  без зміни біологічних структур компонентів, що екстрагуються);

– ТОВ “Фіто-Лік” (Харків; розроблення і впровадження нових  медпрепаратів);

– ТОВ “Еколайн” (Харків; БАД з рослинної сировини);

– ТОВ “Агро-Віта” (Київ; біопрепарати);

– ТОВ “О.Д.Пролісок” (Київ; виробництво і реалізація заквасок, бакконцентратів і бактерійних  препаратів для вживання в харчовій, медичній, ветеринарній промисловості; виробництво лікарських, косметичних, вітамінних препаратів, харчових добавок);

– приватна фірма “Фармітел” (Харків; виробництво ліків галенової  групи: настоянки піону, аралії, лимонніка);

– першим вітчизняним комплексним  фітопрепаратом, що має стимулювальну  і тонізуючу дію, який нормалізує еректильну функцію і який за своєю  хімічною структурою не має аналогів, є препарат “Йохимбекс-гармонія”, який розпочали випускати на ЗАТ  “Науково-виробничий центр “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” (Київ).

З достатньо великого переліку вітчизняних підприємств, що спеціалізуються  на випуску екстрактів з рослинної  сировини, можна зробити висновок, що ця галузь в Україні є розвиненою. Розвиненість галузі потребує і сучасних знань щодо апаратного оформлення процесів екстракції. У посібнику наведено теоретичні основи твердофазової екстракції, описано обладнання для її проведення, подано технологічні схеми. Окремим розділом подано матеріал, що стосується екстракції зрідженими газами. Для зручності читачів, які займаються на¬вчальним проектуванням, наведено основні технічні характе¬ристики обладнання як безпосередньо для екстракції, так і допоміжне (фільтри, сепаратори). За основу цього посібника взято главу 10 “Твердофазова екстракція” навчального посібника Сидоров Ю. І., Влязло Р. Й., Новіков В. П. Процеси і апарати хіміко-фармацевтичної промисловості (Львів: Інтелект-Захід, 2008), яка з деяких причин не могла містити усіх подробиць, пов’язаних з екстракцією рослинної сировини. Крім того, зазначений посібник зовсім не містив відомостей про один з найперспективніших напрямів – вирощування в біореакторах ізольованих клітин вищих рослин і одержання з них екстрактів, і ми радо заповнюємо цю прогалину.

Сьогодні в умовах ринкової економіки мало розробити технічний  проект; потрібно ще знати, який прибуток принесе впровадження тієї чи іншої  науково-технічної ідеї, як зміна  технічного рішення вплине на економічні показники майбутнього виробництва. Незважаючи на підсилення економічної  освіти в Україні, прикладів конкретних розрахунків у навчальній літературі практично немає