Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Октября 2012 в 17:06, курсовая работа
В останнє десятиріччя траволікування інтенсивно розвивається. Цей давній напрям у медицині дедалі більше привертає увагу як лікарів-практиків і народних цілителів, так і науковців. До 50-х років ХХ століття ліки з рослин становили 70-80% усіх медикаментів, а нині лише третину препаратів отримують з рослин. Ось чому терапія природними засобами повинна займати належне місце в клінічній практиці. У першу чергу це стосується системи вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації МОЗ України, зокрема Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.
І. Вступ.
ІІ. Загальна характеристика фітотерапії
ІІІ. Фітопрепарати промислового виробництва
3.1. Препарати із свіжих рослин.
3.2. Соки із свіжих рослин.
3.3. Екстрагування із свіжих рослин.
3.4. Препарати із висушеної рослинної сировини.
3.4.1. Настоянки.
3.4.2. Екстракти
Апарати для приготування настоїв та відварів.
Екстраційний процес – основа виробництва фітопрепаратів.
Готування настоїв, відварів, екстрактів.
Висновок
Список літератури.
Фармацевтичні підприємства, які спеціалізуються на випуску
План
І. Вступ.
ІІ. Загальна характеристика фітотерапії
ІІІ. Фітопрепарати промислового виробництва
3.1. Препарати із свіжих рослин.
3.2. Соки із свіжих рослин.
3.3. Екстрагування із свіжих
3.4. Препарати із висушеної
3.4.1. Настоянки.
3.4.2. Екстракти
Вступ
В останнє десятиріччя траволікування інтенсивно розвивається. Цей давній напрям у медицині дедалі більше привертає увагу як лікарів-практиків і народних цілителів, так і науковців. До 50-х років ХХ століття ліки з рослин становили 70-80% усіх медикаментів, а нині лише третину препаратів отримують з рослин. Ось чому терапія природними засобами повинна займати належне місце в клінічній практиці. У першу чергу це стосується системи вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації МОЗ України, зокрема Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.
Помітне зростання інтересу
до народної фітотерапії починається
з 70-х років минулого століття. Заснування
Української асоціації народної
медицини та створення системи її
вищих навчальних закладів, поширення
мережі лікарняних установ недержавної
форми власності істотно
Останніми роками спостерігається
розширення діапазону наукових пошуків
щодо вивчення властивостей лікарських
засобів рослинного походження та наукового
обґрунтування доцільності
За експертною оцінкою спеціалістів, що була опублікована у бюлетені ВООЗ за 1987 рік, 75% усіх хворих повинні лікуватися тільки засобами рослинного походження, які мають меншу побічну дію.
Преса все частіше порушує
питання щодо ролі та місця траволікування
у клінічній практиці. Але вона
недостатньо висвітлює причини,
що гальмують впровадження фітотерапії
в клінічну практику. Це, зокрема, невирішене
питання щодо підготовки кадрів, невдосконалена
система впровадження в клініку
засобів рослинного походження народної
медицини, невизначена їх номенклатура.
На жаль, у нашій країні також
ще недостатньо проводиться
ІІ. Загальна характеристика фітотерапії
Фітотерапія, як будь-яка наука, має свою методологію та можливості для свого розвитку.
Мета навчання фітотерапії — набуття навичок з використання лікарських рослин для патогенетично обгрунтованого лікування та профілактики захворювань. Тож викладання та вивчення цієї галузі повинно проводитися, на наш погляд, за такими напрямами: практична робота на ділянках по вирощуванню лікарських рослин та засвоєння знань з ботаніки з елементами фармакогнозії. Майбутні лікарі повинні знати біохімію біологічно активних сполук, їх фармакологічну дію, тобто фармакокінетику та фармакодинаміку залежно від хімічного складу основних сполук, також проходити курс профілізації за загальною та спеціальною клінічною фітотерапією. Таким чином, треба розвивати престиж наукового підходу у використанні лікарських засобів рослинного походження.
За умов реформування системи охорони здоров’я в Україні, зокрема її первинної ланки, та запровадження засад сімейної медицини вбачається доцільним та нагальним опрацювання питання щодо розширення і поглиблення знань сімейного лікаря у сфері траволікуванні. Для цього потрібно використовувати науково-просвітницькі роботи, зокрема тематичні публікації у фахових медичних журналах, та приділяти поглиблену увагу викладанню засад фітотерапії як на додипломному, так і на післядипломному етапах навчання лікарів.
Подальший розвиток фітотерапії в Україні, на наш погляд, потребує вирішення низки проблем. У першу чергу, це розширення діапазону поглиблених наукових досліджень лікувальних властивостей лікарських засобів рослинного походження. З огляду на це доцільним є створення спеціалізованого науково-дослідного центру.
По-друге, йдеться про
створення сучасного банку
Третій крок — це удосконалення механізмів впровадження фітопрепаратів у широку медичну практику. Доречним буде залучення до цієї роботи спеціалізованих науково-дослідних установ клінічного профілю та поширення їх досвіду у сфері фітотерапії у закладах системи охорони здоров’я.
Важливим фактором, що сприятиме розвитку фітотерапії, буде вирішення питання щодо широкого залучення лікарських засобів рослинного походження у стандарти медичних технологій, особливо, з огляду на демографічну тенденцію щодо збільшення питомої ваги населення старших вікових груп.
Потребує подальшого нарощування інноваційна діяльність у галузі фітотерапії. Безперечним позитивним заходом у цьому напрямі стало започаткування спеціалізованого профільного видання «Фітотерапія. Часопис». Разом з тим бачиться доцільним заснування тематичного додатку до зазначеного часопису, який би слугував більшому поширенню інформації в галузі фітотерапії за окремими розділами (кардіологія, гастроентерологія, ендокринні захворювання тощо) не тільки для спеціалістів-фітотерапевтів, але й широких верств населення. На відміну від синтетичних медикаментів фітопрепарати спричинюють менші ускладнення, особливо алергічні, тому їх можна призначати тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох активних речовин з різноманітною фармакологічною дією є можливість застосовувати фітопрепарати для лікування багатьох захворювань. Наприклад, комбінований препарат Пектосол містить рідкі екстракти кореня оману високого, моху ісландського, коріння мильнянки лікарської, трави гісопу лікарського, чебрецю звичайного, гліцерин, що дозволяє призначати Пектосол при бронхітах та інших захворюваннях, що супроводжуються кашлем, у тому числі сухим, не лише як муколітичний засіб, але й як протизапальний та антибактеріальний препарат.
Високу фармакобіологічну
і фармакотерапевтичну
Фітопрепаратам властивий
широкий спектр фармакологічної
дії. Активні речовини женьшеню, елеутерококу,
лимоннику діють на нервову і
серцево-судинну системи, функцію
ендокринних залоз. До того ж, лікарські
рослини є сировиною для
Встановивши хімічну структуру
фізіологічно активних речовин з
рослин, можна одержувати такі сполуки
синтетичним шляхом у великій
кількості. Були розроблені методи синтезу
такої складової частини
Фітопрепарати можна комбінувати
із синтетичними медикаментами для
посилення терапевтичної дії
і зменшення побічних ефектів
синтетичних засобів. Наприклад, широко
відомий препарат барбовал застосовують
у медичній практиці понад 30 років.
До його складу входить валідол, етиловий
спирт альфа-
На закінчення зазначу, що докладне вивчення рослин і впровадження в медичну практику нових фітопрепаратів дозволить не лише ефективніше лікувати різні недуги, але й застосовувати ці медикаменти для реабілітації хворих.
Заслуговує на серйозну увагу широке впровадження досвіду фітотерапії у медичну практику. Для цього варто організувати розробку відповідних методичних рекомендацій та інформаційних листів.
Подальшому розвитку фітотерапії,
безперечно, сприятиме регулярне
проведення спеціалізованих науково-
Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.
Лікарі всіх спеціальностей широко використовують багато рослин та фітопрепаратів, виготовлених на їх основі, зокрема м’яту (ментол, валідол, барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка беладонни), алтей (мукалтин) тощо.
Фармакобіологічна та фармакотерапевтична дія засобів рослинного походження зумовлена біологічно активними речовинами, що знаходяться в рослинах, які належать до найрізноманітніших хімічних класів органічного та неорганічного світу: глікозидів, флавоноїдів, альдегідів, ефірних олій, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, біометалів тощо. Ці біологічно активні речовини знаходяться в певному співвідношенні і оптимально впливають на організм людини. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо). Тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму.
Фітотерапія, або лікування
травами,- сама прадавня й сама молода
наука, яка поєднує в собі тисячолітній
досвід прадавньої традиційної й
народної медицини різних країн з
досягненнями сучасної медицини. Її ще
називають "коморі здоров'я" або
найбагатшим багатовіковим
Фітотерапією займалися найкращі розуми й корифеї медицини за багато сторіч до й послу Гіппократа й великого Авіценни.
Життя людини найтіснішим образом пов'язана з рослинним миром. У ході свого еволюційного розвитку організм людину надійно пристосовувався до білок, вуглеводів, жирів і найрізноманітнішим біологічно активним речовинам (вітаміни, макро- і мікроелементи, органічні кислоти й ін.) рослинного походження, без яких неможливо нормальний плин життєвих процесів і розвиток організму в цілому.
У результаті такого симбіозу одні рослини стали згодом служити людині їжею, інші - ліками. Людський організм поступово став звикати до багатьом продуктам рослинного походження, у такий спосіб рослинні речовини перестали бути токсичними, алергеном або хвороботворними, а стали необхідними факторами життєвих процесів.
Серед природних лікарських
засобів фрукти й городин по своїх
цілющих, смаковим і живильним якостям
займають одне із провідних місць. Доступність,
простота готування, зручність використання,
відсутність особливих