Контрабанда ювелірних виробів з дорогоцінних металів і коштовного каміння та їх вплив на економіку України

МІНІСТЕРТСВО ОСВІТИ,НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
ім. Михайла Туган-Барановського


 

Кафедра Експертизи непродо


Тема: «Контрабанда ювелірних виробів з дорогоцінних металів і коштовного каміння та їх вплив на економіку України»

 

Виконала:
Студентка гр.ТЕМС-07 «а»
Чугуєвець Катерина

Перевірила:
Чернишова А.С.


 

Донецьк 2011р

Зміст
 

Введення
I. Вплив контрабанди ювелірних виробів на економіку держави
1.1. Загальне поняття контрабанди в законодавстві України
1.2. Організація боротьби з контрабандою ювелірних виробів як елемент захисту економіки держави
II. Кон'юнктура ринку ювелірних товарів з урахуванням контрабандного ввезення товарів
2.1. Світові тенденції розвитку ринку виробів з дорогоцінних металів та коштовного каменю
2.2. Стан вітчизняного ринку ювелірних товарів з урахуванням товарів, які потрапили на територію України у вигляді контрабанди
III. Боротьба з контрабандою на ринку ювелірних прикрас
3.1. Аналіз світового досвіду в боротьбі з контрабандою ювелірних товарів
3.2. Засоби боротьби з контрабандою ювелірних прикрас
Висновки
Список використаної літератури
 

Введення
 

З прийняттям Декларації про державний суверенітет України 16.06.90 р. та Акту проголошення незалежності України 24.08.91 р., на картах світу з'явилася нова держава Україна, що здійснює верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Як перед будь-якою суверенною державою, перед Україною постало завдання визначення своєї самостійної митної політики, створення власної митної системи і здійснення митного регулювання на своїй території, зміцнення митного кордону.

Для охорони митного кордону України, захисту економічних інтересів країни, Законом України "Про митну справу в Україні" від 25.06.91 були створені митні органи Республіки, і початок бурхливий розвиватися митне законодавство. В кінці 1991 року був прийнятий Митний кодекс України, за яким пішов цілий ряд актів, що регулюють митну справу в Україні, що дає можливість говорити про виникнення в системі права України самостійної галузі - митного права.

Ця галузь права повинна забезпечити здійснення проведення Україною своєї самостійної митної політики, спрямованої як на інтеграцію в світове економічне співтовариство, так і на захист вітчизняних економічних інтересів.

Митне право України усе більше і більше відіграє роль у боротьбі з організованою міжнародною злочинністю, у попередженні наркобізнесу, незаконної торгівлі зброєю, в захисті культурно-історичного надбання України.

Перехід до ринкової економіки, зміна внутрішніх і зовнішніх форм економічного обороту, значний ріст злочинів у сфері економіки в Україні вимагає в даний час особливої ​​уваги до питань економічної безпеки країни в умовах лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків.

Про важливість боротьби з контрабандою свідчить той факт, що Указом Президента України від 30.12.94 голова Державного митного комітету України був введений до складу Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

Успіх боротьби з контрабандою багато в чому залежить від гарного знання кримінального та кримінально-процесуального права, митного і зовнішньоекономічного законодавства України, умілого застосування положень криміналістики в процесі розслідування.

Аналіз розглянутих судами кримінальних справ про контрабанду показує, що розслідування по такого роду справам у значній мірі специфічно, що пояснюється характером і особливостями злочинних дій контрабандистів. У той же час при проведенні дізнання по цих справах працівниками митних органів допускається ще ряд недоліків, що вкрай негативно впливає на процес розслідування і судового розгляду справи.

I. Вплив контрабанди ювелірних виробів на економіку держави

1.1. Загальне поняття контрабанди в законодавстві України

Саме слово "контрабанда", запозичене з італійської мови і увійшло в багато сучасних мов світу (contrabando, від contra - проти і bando - урядовий указ) включає поняття порушення закону або урядового розпорядження. Слово "контрабанда" також означає чи товар який-небудь заборонений до ввезення і вивозу предмет, таємно провезений чи пронесений через державний кордон.

Поняття "контрабанда" як правопорушення з'явилося в 14 столітті в період зародження капіталізму і бурхливого розвитку товарно-грошових відносин, коли країни визнали для себе невигідним безперешкодний ввіз і вивіз товарів. Пізніше в законодавчому порядку були встановлені правила провозу товарів через державний кордон. Для здійснення контролю над провозом товарів і стягнення мита та інших зборів, встановлених державою, на сухопутному кордоні й у портах були створені спеціальні державні установи - митниці.

Будь-яке порушення правил, встановлених законом та іншими нормативними актами, провозу проносу товарів і цінностей через кордон з приховуванням їх від контролю з боку митниць, одержало назву контрабанди, а винні у вчиненні таких дій підлягали покаранню.
З кінця 18 століття до початку 20 століття Україна перебувала у складі Російської імперії. Тому історія розвитку України тісно переплітається з історією розвитку Російської імперії. Це стосується як економічної політики, так і митної політики, як її складового елементу.

Самодержавство, що склалося в Україні в середині 17 століття ввело в 1653 Митний статут, що містив у собі митний тариф - звід митних пошлин, установлений для обкладання товарів, що пропускаються
через кордон. Заходи української держави в митному законодавстві були підкріплені відповідними заходами, спрямованими на посилення митної охорони з метою припинення контрабандного ввезення та вивезення товарів. Контрабандним шляхом переправлялися, головним чином, ті товари, що обкладалися високими ввізними митами чи виробництво і продаж яких складали виключне право держави (тютюн, горілка й інші). Найважливішим заходом щодо посилення боротьби з контрабандою була установа в Україні в 1754 році прикордонної варти, як особливого корпусу військ для охорони державного кордону в митному і військово-поліцейському відношеннях. Пізніше була створена спеціальна митна варта.

У 1782 році заснували митну варту на західній границі у виді "особливого митного прикордонного ланцюга і стражі для відрази потайного провозу товарів". Вона складалася з митних наглядачів, які несли дозори на ділянці. Якщо наглядач знаходилися під його початком об'їждчики не могли самостійно затримати контрабандистів, вони повинні були переслідувати їх до найближчого селища, в якому зверталися за допомогою до місцевої влади.
З метою посилення охорони сухопутного державного кордону і припинення контрабанди в 1828 році вступило в дію нове Положення про пристрій прикордонної митної варти, відповідно до якого ця варта по своїй організації стала походити на військовий підрозділ регулярної армії.

Митний статут 1904 року надавав право прикордонної сторожі і митному нагляду в найбільш небезпечному в контрабандному відношенні районі - у прикордонних губерніях Царства Польського - робити в прикордонній смузі шириною в 875 сажнів від кордону (близько 2 км) обшуки і виїмки в будинках і інших житлових приміщеннях на тих самих умовах, які були встановлені для поліцейських чинів, що заміняють судових слідчих при виробництві слідчих дій.

Митний статут 1910 року уточнив деякі питання боротьби з контрабандою, надавши органам митного нагляду самостійно виявляти ініціативу у виробництві обшуків та виїмок контрабандних товарів у межах 100-верстної смуги від лінії сухопутного кордону всередину країни і від морських берегів за участю поліції, а за межами 100 - верстної смуги - за допомогою світових суддів, судових засідателів і поліції. Цим статутом деталізувалися також процесуальні питання розгляду, оскарження, виконання справ про контрабанду.

Термін "дізнання" виник давно, він відомий українському процесу. У дореволюційній Україні дізнання являло собою непроцесуальну діяльність, здійснювану, в основному, чинами поліції.

"У діловому порядку дізнання відрізняється від наслідку тим, що робиться для попереднього посвідчення, є чи підстава приступити до наслідку; тому строгий порядок останнього і не дотримується при дізнанні, а роблять одні розпити без присяги. - ... Походить від слів" дізнавати, дізнати що ", які означають:" допитуватися, дізнаватися, розвідувати, доведиваться, розшукувати, доходити розшуком, довідуватися, засвідчуватися в чому, дізнаватися докладно і вірно ".

Основним органом дізнання в Україні була поліція, на яку покладалося виявлення протизаконних діянь та осіб, винних у їх скоєнні. Цей обов'язок здійснювалася шляхом дізнання - тобто негласного розвідування. Саме розшук був основною функцією дізнання. Особливий порядок виробництва розслідувань встановлювався у випадках порушення статутів казенного керування (митного, лісового та інших). Дізнання в цих випадках проводилося посадовою особою відповідного відомства і оформлялося протоколом, до якого вносилися дані, що дозволяють розв'язати питання про те, чи необхідно ні порушення кримінальної справи.

Після Жовтневої революції 1917 року Радянським урядом - були прийняті рішучі заходи для припинення контрабанди. Так, зокрема, був виданий від 03.01.21 р. "Про реквизициях і конфіскації". Митна установа була вправі конфісковувати "товари, визнані контрабандними". Поряд з цим, Декрет допускав можливість здійснення митними службами оперативних і слідчих дій. Для виявлення контрабандних товарів, таємно завезених через границю призначених до таємного вивозу за кордон, митні службовці мають право в межах 7-верстної прикордонної смуги, робити обшуки і виїмки у всіх випадках, коли є підозра в прихованні контрабанди. Поза межами прикордонної смуги митні службовці могли здійснювати ці дії за участю карної чи загальної міліції. Затримані в процесі обшуків, виїмок товари доставлялися в митницю, де їм робили огляд і опис з наступної (при необхідності) конфіскацією. Порядок реквізицій і конфіскацій установлювався від 17.10.21 р.

Також необхідно згадати про заснування Центральної комісії по боротьбі з контрабандою при Всеросійській надзвичайній Комісії -  згідно від 08.12.21 р. Комісії з боротьби з контрабандою створювалися при місцевих особливих відділах за участю представників військового відомства та митного контролю.

Прийнятий у 1922 р. Карно-процесуальний закон чітко визначив завдання дізнання і число органів дізнання, а також коло слідчих дій, які могли проводити органи дізнання. До числа органів дізнання були віднесені: органи міліції та карного розшуку, органи Головного політичного управління, органи інспекцій (податної, продовольчої, санітарної, технічної, торгової, праці), які могли проводити дізнання у справах, віднесених до їх відання.

Таким чином, кримінально-процесуальні дії з боротьби з контрабандою з компетенції митних установ були вилучені й у повному обсязі (як у формі дізнання, так і у формі попереднього слідства) були передані органам державної безпеки.

Багаторічна практика боротьби з контрабандою показує, що найбільш часто виявляються факти контрабандного ввезення і вивезення предметів у процесі здійснення митного контролю. Разом з тим неможливість донедавна своєчасного проведення невідкладних слідчих дій по виявленню злочину істотно ускладнювало викриття осіб, які вчиняють контрабанду. Для усунення зазначених недоліків законодавець ще в Митному кодексі України 1991 року додав митним органам держави функцію виробництва дізнання у кримінальних справах про контрабанду.

Відповідно до пункту 3, статті 6 Закону України "Про митну справу в Україні" від 25.06.91 р. до компетенції митних органів України була віднесена функція боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
12.12.91 р. Верховною Радою України був прийнятий Митний кодекс України, який введено в дію з 01.01.92 року. Відповідно до статті 102 МК України митні органи України є органами дізнання у справах про контрабанду. Дізнання у справах про контрабанду ведеться митними органами України відповідно до законодавства України.

Процес становлення та розвитку митної справи в Російській імперії, надалі в СРСР носив складний і суперечливий характер. Хоча в цілому за цей період був накопичений цінний і корисний досвід, не враховуючи і використання якого неможливо створити і продовжувати удосконалювати сучасне митне законодавство України. Статус митної служби, як і інших митних інститутів, функції, повноваження, організаційна структура не залишалися незмінними, вони видозмінювалися, пристосовувалися відповідно до внутрішніх і зовнішніх економічних інтересів і потреб держави.

1.2. Організація боротьби з контрабандою ювелірних виробів як елемент захисту економіки держави

Найбільш значимий і докладний аналіз причин формування та розвитку транснаціональної організованої злочинності був здійснений під час роботи Всесвітньої конференції з організованої транснаціональної злочинності на рівні міністрів (Неаполь, Італія, 21-23 листопада 1994 р.) і на IX Конгресі ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Каїр, Єгипет, 28 квітня - 8 травня 1995 р.).

Так, в довідковому документі до п. 4 порядку денного неапольской Всесвітньої конференції з організованої транснаціональної організованої злочинності наведені такі чинники розвитку світової економіки та політики, що зумовили виникнення транснаціональної злочинності: