Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві

Вагомий внесок у дослідження  проблем обліку виробничих запасів  зробили такі вітчизняні науковці як О.Бородкін, М. Кужельний, А. Кузьмінський, В Сопко, М.Чумаченко, Ф.Бутинець, Л.Чижевська, Н.Герасимчук, С.Голов, П.Смоленюк, В.Ластовецький, Л.Нападовська, Н.Ткаченко та інші. Однак  вивчення наукових праць свідчать про  те, що і досі залишаються дискусійними теоретичні положення і важливі  питання обліку виробничих запасів, що потребують вдосконалення.

Управління будь-яким підприємством  вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність  матеріальних, трудових і фінансів ресурсів, їх використання, про фінансові  результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизують у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовуються не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідною для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому. Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємством, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при вирішення про надання кредитів; постачальники – при укладанні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління. Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний – законність і доцільність їх здійсненнях. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

У процесі дослідження  було проаналізовано публікації вищезазначених науковців та на їх основі було зроблено наступні висновки.Отже, необхідними передумовами правильної організації обліку запасів на машинобудівних підприємствах є:

1) раціональна організація  складського господарства;

2) розробка номенклатури  запасів;

3) наявність інструкції  з обліку виробничих запасів;

4) правильне групування (класифікація) запасів;

5) розробка норм витрачання  запасів.

Основними завданнями організації  обліку запасів на машинобудівних підприємствах  є:

1) контроль за повним  і своєчасним оприбуткуванням  матеріальних цінностей та їх  збереженням за місцями зберігання  і на всіх стадіях їх обробки;

2) відповідність складських  запасів нормативам;

3) раціональна оцінка  виробничих запасів;

4) розрахунок фактичної  собівартості витрачених матеріалів  та їх залишків за

місцями зберігання і статтями балансу;

5) виявлення всіх витрат, пов'язаних з придбанням або  встановленням запасів та визначення первісної вартості;

6) контроль за правильністю  використання МШП під час їх  експлуатації;

7) встановлення методології  обліку затрат на виробництво  і калькулювання

собівартості продукції  протягом року;

8) регламентування складу  собівартості продукції;

9) своєчасне оприбуткування  і списання готової продукції,  а також оформлення документів по її руху;

10) забезпечення своєчасного  документального оформлення руху  продукції -

надходження її на склади (випуску  з виробництва) і відвантаження  покупцям;

11) відображення операцій  випуску, відвантаження і реалізації  продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

12) контроль за виконанням  плану з обсягу реалізації  готової продукції,

номенклатури, асортименту  і якості, а також визначення результатів  від її реалізації;

13) фіксація поза виробничих  витрат, які пов'язані зі збутом  продукції, та контроль за їх обсягом і складом;

14) визначення стану розрахунків  з покупцями за відвантажену  продукцію, отримання точних даних про кількість і якість випущеної продукції і даних про кількість і вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним [19].

Таким чином необмінною умовою сталого розвитку підприємств машинобудування є подальше удосконалення та правильна організація обліку взагалі, та зокрема обліку виробничих запасів. А це, в свою чергу, дозволить вирішити головну проблему машинобудування – трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, що забезпечить фінансово-економічну стабілізацію та необхідні конкурентні переваги відповідним машинобудівним виробництвам на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також розширення мережі малих вузькоспеціалізованих підприємств.

 

3.2. Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Проте останнім часом  показники ефективності в країні значно погіршилися, зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Це є наслідком занедбання економічної  роботи на підприємствах усіх форм власності. В період економічної  кризи підприємства намагаються  досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості товарів  тощо, а постійним підвищенням цін на свою продукцію. Хоч у такий спосіб окремі підприємства і досягнуть бажаних результатів, але в цілому даний підхід призведе до поглиблення економічної кризи.

Ефективність використання виробничих запасів була проаналізована у роботах О.Я. Кислиці, І.А. Никоновича, Г.В. Савицької, Р.С. Сороки та М.Г. Чумаченко. Автори публікацій зазначають, що 70 % показників ефективності діяльності промислових  підприємств пов'язані саме з  управлінням запасами; на багатьох підприємствах відсутня оцінка ефективності використання запасів, не розробляються  норми і нормативи на закупівлю  і використання сировини і матеріалів, що відповідно веде до збільшення матеріальних затрат на оборотні фонди і неефективного використання грошових активів.

Необхідною умовою виконання  планів виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною  та матеріалами необхідного асортименту  і якості, а також економне використання їх. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним (придбанням чи виготовленням більшої кількості  матеріалів та енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних  запасів у процесі виробництва  продукції) шляхом.

Перший шлях веде до зростання  питомих матеріальних витрат на одиницю  продукції, хоча її собівартість при  цьому може знизитися за рахунок  збільшення обсягу виробництва і  зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих  матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначне  збільшенню їх виробництва.

Для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності промислових підприємств необхідно  вдосконалити методику планування, аналізу  і контролю запасів. Особливу увагу  слід приділити аналізу, від глибини  якого залежить об'єктивна оцінка результатів господарської діяльності, повнота виявлення резервів ефективного  використання ресурсів і витрат.

Одним з недоліків діючої методики аналізу поточних витрат у  виробництві є недооцінка таких  показників, як витратоємність одного оборотного циклу коштів і витратоємність одного оборотного циклу залишків виробничих запасів. Сутність цих показників полягає  у тристоронній оцінці виробничого  процесу – швидкості обороту  оборотних коштів, обороту залишків виробничих запасів і витратності  одного циклу обороту коштів.

Витратоємність одного обороту (%) можна визначити за такими формулами:

для оборотних коштів

,

для виробничих запасів 

 

де U – витрати обігу, тис. грн; ОК – середньорічні залишки обігових коштів; ВЗ – обсяг виробничих запасів, необхідний для здійснення одного виробничого процесу; ВЗ_с/в – собівартість обсягу виробничих запасів, необхідного для здійснення одного виробничого процесу; ВЗ₃ – середньорічні залишки виробничих запасів за собівартістю.

Ці показники характеризують величину витрат на один оборот обігових коштів та залишків виробничих запасів  і дають кількісну оцінку впливу швидкості обертання обігових коштів на доходність виробничої діяльності.

Залежність рівня витратоємності обороту обігових коштів від собівартості обсягу виробничих запасів, необхідного  для здійснення одного виробничого  процесу, середньорічних залишків оборотних  коштів і витрат обігу також можна  визначити за формулою

-

де U_o,U_B – суми витрат обігу відповідно за звітний та базисний періоди; U_Co, U_Cв – середньорычны залишки обігових коштів выдповыдно за звітний ы базисний періоди; ВЗ_о, ВЗ_в – обсяги виробничих запасів, необхідних для здійснення одного виробничого процесу відповідно за звітний і базисний періоди [20].

Отже, своєчасне оцінювання необхідних витрат і ресурсів дає  можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники  можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах.

3.3. Методика  вдосконалення системи управління  виробничими запасами підприємства

Багато підприємств у  процесі формування запасів стикаються з такою проблемою, як вибір найбільш ефективної, доцільної системи управління запасами. Дана система не повинна  діяти відокремлено, а повинна  враховувати стратегію підприємства, цілі, мету та засоби, за допомогою яких вона буде реалізовуватися.

Не має однозначної  думки щодо того, який обсяг запасів  повинен бути сформований на підприємстві. Це залежить від того, яким видом  діяльності займається підприємство, який обсяг вільних грошових коштів є в нього в наявності, чи має  воно відповідні складські приміщення для зберігання запасів та багатьох інших факторів, які впливають  на це рішення. Під час управління запасами дотримуються переважно одного з трьох підходів щодо визначення їх обсягу, а саме: максимізації, мінімізації  чи оптимізації.

В сучасних умовах доцільно формувати оптимальний обсяг  запасів, який би забезпечував би необхідний їх розмір та структуру, зниження витрат на їх обслуговування, послаблення  залежності між виробничими підрозділами підприємства, створення системи  ефективного контролю за їх рухом. Тому доцільно буде відобразити послідовність  дій, які повинні виконувати фахівці  підприємств, для того, щоб організувати та впровадити ефективну систему  управління запасами на підприємстві.

Питанню управління виробничими  запасами приділяється досить багато уваги як вітчизняними, так і закордонними дослідниками. Проте більшість із них вивчають лише загальні аспекти  управління запасами, при цьому не враховуючи особливостей діяльності підприємств. А це викликає необхідність розробки відповідних рекомендацій з управління запасами для полегшення роботи фахівців.

Вибір системи управління запасами повинен здійснюватись  на основі певної методики, яка передбачає виконання послідовності конкретних завдань, які можна згрупувати у відповідні етапи. Детально кожний з них розглянуто у додатку З.

Отже, який би метод управління не використовувався на підприємствах  харчової промисловості, існують мінімальні вимоги, щоб система була керованою і забезпечувала можливість реалізації різних методів планування запасів. Якщо на підприємстві буде використовуватись хоча б один із методів управління запасами, то це відразу відобразиться на зменшенні вартості доставки та зберігання запасів [18].

Чітко налагоджена система  управління запасами повинна забезпечувати  безперервне порівняння нормативних  показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву. Можливість виявлення обсягу, часу та періодичності поповнення запасів сприяє проведенню процесу оптимізації запасів на підприємстві та, як наслідок, — мінімізації витрат, які пов'язані з формуванням запасів. Розрахунок нормативів запасів спростить процедуру формування бюджетів закупівель і зберігання запасів і допоможе здійснити оптимізацію витрат, які пов'язані з формуванням і підтриманням необхідного їх рівня.

Для спрощення процедури регулювання параметрів замовлення необхідно розробити та запровадити правила визначення періоду та обсягу замовлення на підприємстві. Діюча система управління запасами на підприємстві повинна супроводжуватися постійним контролем за ходом виконання замовлення, забезпечувати зворотній зв'язок для прийняття персоналом підприємства ефективних рішень щодо закупівлі запасів.

Ще одним позитивним наслідком  застосування систем управління запаси є доведення рівня запасів  до реально необхідного, який забезпечить вивільнення оборотних засобів, грошових коштів, залучення додаткових сировинно-матеріальних ресурсів у виробництво та сприятиме випуску додаткової кількості продукції.